ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2022Справа № 910/2906/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ"
до Київського квартирно-експлуатаційного управління
про стягнення 2778462,71 грн
за участю представників:
від позивача: Петренко С.В.
від відповідача: Рябовол М.С.
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління заборгованості по оплаті фактично спожитої електроенергії за договором №63-202131 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021 у розмірі 2778462,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №63-202131 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021 в частині оплати фактично спожитої електроенергії за листопад 2021 року.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.05.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
11.05.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
Протокольною ухвалою від 12.05.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
У підготовчому засіданні 12.05.2022 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 23.06.2022.
23.05.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
03.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 23.06.2022, суд керуючись ст.119 ГПК України, протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про продовження строку для надання заперечення на відповідь на відзив до 02.06.2022.
У підготовчому засіданні 23.06.2022, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Оскільки предмет спору (заборгованість у сумі 2778462,71 грн) не припинив своє існування, і між сторонами наявне спірне матеріальне правовідношення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, про що постановив протокольну ухвалу від 23.06.2022.
Також у підготовчому засіданні 23.06.2022 суд відмовив у задоволенні, заявленого відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив, клопотанні про неприйняття до розгляду наданих позивачем разом з відповіддю на відзив доказів, оскільки у відповідності до ч.3 ст.166, ч.6 ст.165 ГПК України, до відповіді на відзив позивач може надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення на відзив відповідача, а питання щодо прийняття доказів, у відповідності до норм процесуального законодавства вирішуються судом.
Разом з тим, суд протокольною ухвалою від 23.06.2022, на підставі ч.8 ст.80, ч.3 ст.166, ч.6 ст.165 ГПК України задовольнив клопотання позивача про долучення документів, наданих разом з відповіддю на відзив.
У підготовчому засіданні 23.06.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначає справу до судового розгляду по суті на 14.07.2022.
12.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.
У судовому засіданні 14.07.2022 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 21.07.2022.
22.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення щодо пояснень позивача. Аналогічні заперечення були надані представником відповідача у судовому засіданні 21.07.2022.
Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.07.2022 позовні вимоги заперечив. Надав пояснення по суті заперечень на позов.
У судовому засіданні 21.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, між сторонами укладений договір №63-2021031 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021, згідно із умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання з 01.10.2021 до 15.11.2021 включно здійснити поставку відповідачу електричної енергії в обсязі 4582000 кВт*год.
Однак, відповідачем не здійснено оплату спожитої у період з 7-15 листопада 2021 року електричної енергії в обсязі 595250 кВт*год на суму 2778462,71 грн згідно із актом приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021.
Таким чином за доводами позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем його господарських зобов'язань по оплаті за фактично спожиту за договором №63-2021031 від 28.09.2021 електричну енергію у нього виник борг перед позивачем на загальну суму 2778462,71 грн.
При цьому, позивач зазначає, що за наслідками споживання електроенергії у листопаді 2021 року відповідач перевищив договірні обсяги споживання на 595250 кВт*год.
За доводами позивача питання розрахунків за електричну енергію при зміні електропостачальника врегульоване п.6.1.22. Правилами роздрібного ринку електричної енергії, згідно із якими встановлено, що якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.
Посилаючись, на приписи ст.193 ГК України, ст.525, 526, 530, 625 ЦК України, пунктів 5.2.1, 5.5.5., 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії заявив до стягнення з відповідача заборгованості по оплаті фактично спожитої електроенергії за договором №63-2021031 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021 у розмірі 2778462,71 грн.
Також за поясненнями позивача, оскільки електрична енергія в обсязі 595250 кВт*год спожита відповідачем з перевищенням обсягів встановлених договором, то на переконання позивача до стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 2778462,71 грн мають бути застосовані положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, а не умови договору 63-2021031 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що ним не були порушені строки виконання взятих на себе зобов'язань в частині заявленої до оплати вартості електричної енергії.
Відповідач зазначає, що у порядку реалізації способу оплати, визначеного у розділі З додатку № 2 до договору, скористався своїм правом на відстрочення оплати за спожиту електричну енергію на строк 160 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури та акту приймання-передачі, а тому строк оплати за актом приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 на суму 2778462,71 грн не настав.
Відповідач вказує, що як підтверджено матеріалами справи та як зазначено самим позивачем, увесь обсяг спожитої відповідачем електричної енергії позивача у період з 01.10.2021 по 15.11.2021, у тому числі в обсязі 595 250 кВт*год електричної енергії на суму 2778 462,71 грн, було поставлено на підставі договору, у зв'язку із чим позивач безпідставно посилається на норми статті 1212 ЦК України.
Також відповідач заперечив щодо порушення ним п.6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії у частині оплати за спожиту електричну енергію за договором, оскільки оплата за спожиту електричну енергію має здійснюватися у строки встановлені договором.
Також відповідач зазначає, що на підставі п. 11.3. договору, з 24.02.2022 строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати за спожиту електричну енергію за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, а саме до моменту офіційного закінчення військової агресії РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" (надалі - позивач, постачальник) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір №63-2021031 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір), який згідно із п.1.1. встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до п.2.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу з 01.10.2021 по 15.11.2021 включно товар електричну енергію за кодом ДК 021-2015: 09310000-5 "Електрична енергія" (далі - електроенергія або товар), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 2.2. договору в редакції додаткової угоди №3 від 14.12.2021 встановлено, що плановий обсяг продажу електричної енергії за договором для забезпечення потреб електроустановок споживача становить 4582000 кВт*год., в тому числі:
очікуваний обсяг споживання електричної енергії споживача для оператора системи розподілу в місті Києві, що становить 2149000 кВт*тод;
очікуваний обсяг споживання електричної енергії споживача для оператора системи розподілу в Київській області, що становить 2149000 кВт*тод.
Пунктом 2.3. договору встановлено, що період постачання електричної енергії: з 01.10.2021 до 15.11.2021 включно.
У пп. 5.3.1 п.5.3. договору, у редакції додаткової угоди № 3 від 14.12.2021, передбачено, що ціна електроенергії з 01 листопада 2021 року за 1 кВт*год становить: для об'єктів Споживача розташованих в місті Києві становить 3,51399 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,702798 грн, всього з ПДВ - 4,216788 грн; для об'єктів Споживача розташованих в Київській області становить 3,88977 грн, крім того ПДВ 0,777954 грн, всього з ПДВ - 4,667724 грн.
Відповідно до п.5.6. договору встановлено, що місячна вартість електроенергії визначається як добуток ціни та загального обсягу фактично поставленої (спожитої) електроенергії, визначеного згідно з додатком 2 до цього договору.
У пункті 1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору визначено формулу, за якою розраховується фактична вартість електричної енергії за договором по завершенню розрахункового періоду.
У відповідності до п.5.4. договору, у редакції додаткової угоди №4 від 20.12.2021, загальна ціна договору становить 19019272,90 грн (з ПДВ).
Пунктом 5.9. договору передбачено, що оплата електроенергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі рахунку та акту приймання-передачі в порядку передбаченому додатком 2.
У пункті 3 "Спосіб оплати" додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем на підставі рахунків та актів прийому-передачі товарів та/або наданих послуг (далі - акт), виставлених постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів (з можливістю споживача відстрочити оплату на строк до 160 банківських днів) з дати отримання рахунку та акту за розрахунковий період за фактично спожиту електричну енергію відповідно до комерційного обліку.
Пунктом 12.1. договору передбачено, що договір діє до 15 листопада 2021 року, а в частині виконання зобов'язань щодо поставки та оплати товару - до повного виконання своїх зобов'язань за договором.
Згідно Акту приймання-передачі електричної енергії від 10.11.2021 року за жовтень 2021 року позивач поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 3755198 кВт*год на суму 15608579,58 грн.
Станом на 01 листопада 2021 року залишок погоджених у договорі обсягів постачання електричної енергії складав 826 802 кВт*год.
За період 01-15 листопада 2021 року відповідач спожив наступні обсяги електричної енергії:
для об'єктів Споживача, розташованих в м. Києві - 372412 кВт*год;
для об'єктів Споживача, розташованих в Київській області - 989513 кВт*год.
Загальний обсяг фактично спожитої відповідачем електричної енергії за період 01-15 листопада 2021 року склав 1361925 кВт*год. Загальна вартість електричної енергії, спожитої відповідачем електричної енергії за період 01-15 листопада 2021 року становила 6189156,02 грн (з ПДВ).
Згідно із матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" склало акт приймання-передачі електричної енергії за період 01-15 листопада 2021 року в обсязі 1361925 кВт*год на суму 6189156,03 грн.
Листом вих.№517/6661 від 16.12.2021 Київським квартирно-експлуатаційним управлінням зазначено за період з 01 по 15 листопада 2021 року спожито електричну енергію у обсязі 1361925 кВт*год на загальну суму 6189156,02 грн (з ПДВ). Однак, оскільки станом на 01 листопада 2021 року залишок коштів за договором складав 3410696,50 грн, Київське квартирно-експлуатаційне управління попросило поділити зазначений акт приймання-передачі на дві частини з оформленням окремих актів приймання-передачі електричної енергії: на суму 3410696,50 грн з ПДВ, яка є залишком за договором; на суму 2778459,52 грн з ПДВ, яка є споживанням понад договірні величини.
Як підтверджено матеріалами справи між сторонами підписані наступні акти приймання-передачі електричної енергії:
акт приймання-передачі електричної енергії № 63-2021729 від 20.12.2021 року на обсяги електричної енергії 766675 кВт*год на суму 3410693,32 грн;
акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 року на обсяги електричної енергії 595250 кВт*год на суму 2778462,71 грн.
Згідно із платіжним дорученням № 4858 від 21.12.2021 року на суму 3410693,32 грн відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 3410693,32 грн за обсяги електричної енергії 766675 кВт*год згідно із актом приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021.
Акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 року на обсяги електричної енергії 595 250 кВт*год на суму 2778462,71 грн відповідачем не оплачений.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).
Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до п. 3.1.1. Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності», "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та "Про ринок електричної енергії" Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП №1007 від 18.09.2018.
Частинами 1 - 6 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Спір у даній справі виник у зв'язку із не оплатою відповідачем спожитої електричної енергії згідно із актом приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 року на суму 2778462,71 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами п. 4.3. ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Як підтверджено матеріалами справи сторонами підписаний акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 року за спожиту електричну енергію за 7-15 листопада 2021 року по договору №63-2021031 від 28.09.2021 про постачання електричної енергії споживачу в обсязі 595250 кВт*год на суму 2778462,71 грн.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.4.7. ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:
1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Пунктом п.4.12 ПРРЕЕ передбачено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до п.5.9.3. договору сторони погодили порядок оплати за останній місяць постачання за договором, згідно із яким, станом на 20 грудня 2021 року постачальник надає споживачу рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді. Остаточні розрахунки за договором узгоджуються сторонами.
У пункті 3 "Спосіб оплати" додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем на підставі рахунків та актів прийому-передачі товарів та/або наданих послуг (далі - акт), виставлених постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів (з можливістю споживача відстрочити оплату на строк до 160 банківських днів) з дати отримання рахунку та акту за розрахунковий період за фактично спожиту електричну енергію відповідно до комерційного обліку.
Пунктом 8.4. договору сторонами також погоджено, що відповідач має право в односторонньому порядку відстрочити платіж на 160 банківських днів.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги стверджує, що строк оплати за актом приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 на суму 2778462,71 грн не настав.
У свою чергу позивач стверджує, що оскільки фактичні дані комерційного обліку (обсяги споживання) електричної енергії за період 01-15 листопада 2021 року перевищують прогнозні відповідач у відповідності до п.6.1.22 ПРРЕЕ зобов'язаний здійснити оплату додатково спожитих обсягів електричної енергії в розмірі 595 250 кВт*год.
Надавши оцінку наведеним сторонами доводам щодо строків оплати за договором, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, обсяг електричної енергії згідно із акту приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 року у розмірі 595250 кВт*год перевищує договірну величину споживання електричної енергії.
Як встановлено судом вище, сторонами у договорі погоджено, що плановий обсяг продажу електричної енергії за договором становить 4582000 кВт*год.
Згідно із актами приймання-передачі електричної енергії, а також відомостями операторів системи розподілу, відповідач у період з жовтня 2021 року по 15.11.2021 спожив 5117123 кВт*год.
Отже, обсяг електричної енергії, що перевищує договірну величину споживання електричної енергії становить 535123,00 кВт*год.
Сторонами підписаний акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 року за договором №63-202131 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021 на суму 2778462,71 грн, обсяг споживання 595250 кВт*год, з яких тільки 535123,00 кВт*год перевищує договірну величину споживання.
Також відповідачем виставлено рахунок-фактуру №18328/11-21 за спожиту електричну енергію у період 07-15.11.2021 на суму 2778462,71 грн
Разом з тим, умови договору не містять порядку оплати відповідачем обсягів спожитої електричної енергії поза встановленими договірними обсягами (за перевищення договірної величини споживання електричної енергії).
Як встановлено судом, позивач сформував акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 за спожиту електричну енергію у період 07-15.11.2021 на суму 2778462,71 грн, у тому числі, за електричну енергію спожиту з перевищенням договірних обсягів споживання, та виставив рахунок-фактуру №18328/11-21, у межах строку дії договору та на підставі договору (строк якого встановлений до 15.11.2021).
Згідно із наданими позивачем у матеріалах справи листами ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" від 13.05.2022 вих. №3/01/21/10070 та ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"від 16.05.2022 вих. №20-1-Енолл, з 16 листопада 2021 року Київське квартирно-експлуатаційне управління змінило електропостачальника з ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке є постачальником "останньої надії".
Порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача врегульовано главою 6.1. розділу VI ПРРЕЕ.
Так, відповідно до п.6.1.1. ПРРЕЕ споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення (п.6.1.3 ПРРЕЕ).
Згідно із п.6.1.6. ПРРЕЕ датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених пунктом 6.1.5 цієї глави.
Відповідно до п.6.1.17 ПРРЕЕ попередній електропостачальник не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу має виставити споживачу рахунок за електричну енергію, сформований на підставі прогнозних даних комерційного обліку, наданих адміністратором комерційного обліку. Така вимога не застосовується до випадків, коли зміна електропостачальника здійснюється у строк, що є меншим ніж 5 робочих днів.
Згідно з п.6.1.21. ПРРЕЕ постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам.
Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.
Пунктом 6.1.22. ПРРЕЕ встановлено, що якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.
Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів.
Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.
Тобто, зі змісту вказаних приписів ПРРЕЕ слідує, ПРРЕЕ імперативно та безальтернативно вказують алгоритм дій сторін під час зміни електропостачальника та розрахунків сторонами договору постачання електричної енергії у випадку зміни електропостачальника. Граничний строк корегування розрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником становить 5 робочих днів після зміни електропостачальника, а граничний строк проведення таких розрахунків - 10 робочих днів після зміни електропостачальника.
Однак, з наявних у матеріалах справи доказів слідує, що акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 за спожиту електричну енергію у період 07-15.11.2021 на суму 2778462,71 грн та рахунок-фактура №18328/11-21 на суму 2778462,71 грн сформовані позивачем у відповідності до порядку встановленого договором та на підставі договору №63-2021031 від 28.09.2021 про постачання електричної енергії споживачу, а не у відповідності до порядку встановленого главою 6.1. розділу VI ПРРЕЕ, якою передбачено порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача.
Одночасно, пунктом 6.2.2. ПРРЕЕ передбачено, що у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (припинення його дії) електропостачальник за 20 днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії споживачу повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу.
Згідно із п.6.2.1. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником "останньої надії" у випадках, визначених у розділі III цих Правил.
У відповідності до п.3.4.2. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема, необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником.
Зі змісту листа ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"від 16.05.2022 вих. №20-1-Енолл, слідує, що з 16 листопада 2021 року Київське квартирно-експлуатаційне управління змінило електропостачальника з ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке є постачальником "останньої надії" фактично у зв'язку із закінченням строку дії договору №63-2021031 від 28.09.2021 укладеного із позивачем, у той час як визначений у п. 6.1.22. ПРРЕЕ порядок оплати за перевищені обсяги споживання (на що посилається позивач) застосовуються у випадку зміни електропостачальника за ініціативою споживача. Втім, відповідних доказів щодо зміни попереднього постачальника за ініціативою споживача матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо визначення строку оплати у порядку встановленому п. 6.1.22. ПРРЕЕ.
Оскільки, за встановлених вище обставин, акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 за спожиту електричну енергію у період 07-15.11.2021 на суму 2778462,71 грн та рахунок-фактура №18328/11-21 на суму 2778462,71 грн сформовані позивачем у відповідності до порядку встановленого у п.5.9.3. договору, а відтак, строк оплати за спожиту електричну енергію за вказаним актом, у тому числі, за обсяги електричної енергії, що перевищує договірну величину споживання, слід визначати у відповідності до пункту 3 "Спосіб оплати" додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору (іншого порядку оплати між сторонами не встановлено).
Враховуючи вище викладене, оскільки у період з 07.11.2021 по 15.11.2021 відповідач набув 595250 кВт*год електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу № 63-2021031 від 28.09.2021, у межах періоду постачання електричної енергії (п.2.3. договору) та строку дії договору (п.12.1. договору), суд вважає помилковими доводи позивача про застосування до спірних правових відносин приписів ст.1212 ЦК України.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Як зазначалося судом вище, оплата за спожиту електричну енергію здійснюється відповідачем протягом 10 (десяти) банківських днів (з можливістю споживача відстрочити оплату на строк до 160 банківських днів) з дати отримання рахунку та акту за розрахунковий період за фактично спожиту електричну енергію відповідно до комерційного обліку. Право відповідача відстрочити оплату спожитої електричної енергії до 160 банківських днів також встановлено у п.8.4. договору.
При цьому, умовами договору не визначено форми та порядку реалізації передбаченого договором права відповідача на відстрочення платежу за електричну енергію на 160 банківських днів. Відтак, відповідне право відповідача щодо відстрочення платежу за електричну енергію на 160 банківських днів може бути реалізоване в односторонньому порядку, у тому числі, без будь-якого попереднього повідомлення постачальника.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про наявність в останнього права на відстрочення платежу за електричну енергію на 160 банківських днів.
Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 за період з 07.11.2021 по 15.11.2021 на суму 2778462,71 грн та рахунок-фактура №18328/2/11-21 отримані відповідачем 20.12.2021, а відтак строк, протягом якого відповідач зобов'язаний сплатити вартість спожитої електричної енергії, розпочав свій перебіг з 21.12.2021.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу І Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 320 від 16.08.2006, банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських платіжних інструкцій через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку на ту саму дату. Банківський день може включати два і більше календарних днів, якщо міжбанківські платіжні операції через СЕП здійснюються у вихідні, святкові та неробочі дні, що передують даті цього банківського дня. Підсумки розрахунків за міжбанківськими платіжними інструкціями, проведеними через СЕП у вихідні, святкові та неробочі дні, відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку в перший робочий (операційний) день після вихідних, святкових та неробочих днів.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 142 від 16.12.2021, міжбанківські перекази у СЕП у період з 01 по 03 січня 2022 року (включно) здійснюються датою банківського дня 04 січня 2022 року, міжбанківські перекази у СЕП у період з 07 по 09 січня 2022 року (включно) здійснюються датою банківського дня 10 січня 2022 року.
Отже, у період з 21.12.2021 (день початку перебігу строку для оплати) по 21.02.2022 (день пред'явлення позовної заяви до суду), із визначеного договором строку у 160 банківських днів, встановлених відповідачу для оплати за спожиту електричну енергію, станом на день подання позовної заяви сплило 42 банківських дні.
Враховуючи встановлені у п.3 "Спосіб оплати" додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору та п.8.4. договору строки оплати, суд дійшов висновку, що строк оплати за актом приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 за період з 07.11.2021 по 15.11.2021 на суму 2778462,71 грн на момент пред'явлення позовної заяви не настав, а відтак, відповідачем не були порушені строки виконання взятих на себе зобов'язань в частині заявленої до оплати вартості електричної енергії.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
З урахуванням вище встановлених судом обставин, оскільки на час звернення до суду у відповідача відсутнє прострочення зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії за актом приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 за період з 07.11.2021 по 15.11.2021 на суму 2778462,71 грн, суд приходить до висновку, що права позивача у даному випадку не порушені з боку відповідача.
З урахуванням наведеного вище, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2778462,71 грн та позовні вимоги позивача є передчасними.
Водночас, суд відхиляє посилання відповідача на те, що відповідно до п.11.3. договору, з 24.02.2022 строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати за спожиту електричну енергію за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, оскільки заборгованість відповідача виникла за спожиту електричну енергію у листопаді 2021 року, а відтак, з огляду на положення п.12.5. договору, виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови відповідача від сплати позивачу за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Окрім того, відповідач у порядку, встановленому в пункті 12.4. договору, не звертався до позивача із повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин разом із доказами виникнення таких обставин.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління заборгованості по оплаті фактично спожитої електроенергії за договором №63-202131 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021 у розмірі 2778462,71 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 05.08.2022.
Суддя С. О. Турчин