"16" жовтня 2007 р.
Справа № 26/178-07-4515
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.
за участю представників сторін
від позивача Підлужняк С.О. за довіреністю від 10.09.2007р. №252
від відповідачів Тіхонова Г.І. за довіреністю від 03.01.2007р. №3 представник від Одеської залізниці; представник від ДП «Свердловантрацит» не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»
на рішення господарського суду Одеської області від 30 липня 2007 року
у справі №26/178-07-4515
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»
до відповідачів 1) Державне підприємство «Одеська залізниця»
2) Державне підприємство «Свердловантрацит»
про стягнення 1138,80 грн., -
ВАТ «Вінницяоблпаливо» поданий до господарського суду Одеської області позов про стягнення з Одеської залізниці та ДП «Свердловантрацит» збитків від недостачі вугілля в сумі 1138,80 грн. пропорційно ступеню вини відповідачів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30 липня 2007 року у справі №26/178-07-4515 (суддя Никифорчук М.І.) ВАТ «Вінницяоблпаливо» відмовлено у задоволені позовних вимог.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у справі не доведений факт неналежного виконання ДП «Свердловантрацит» своїх обов'язків за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 25.12.2003р. №207-1.288 щодо поставки позивачу вугілля у встановленій договором кількості, що в свою чергу унеможливлює задоволення його позовних вимог. Разом з тим, позовні вимоги не можуть бути задоволені і за рахунок стягнення збитків від недостачі вугілля і з Одеської залізниці, оскільки, по-перше, договір перевезення не є підставою позовних вимог ВАТ «Вінницяоблпаливо», а по-друге, в силу вимог ст.ст.130,133 Статуту залізниць України ВАТ «Вінницяоблпаливо» взагалі не має права на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі вантажу.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з ДП «Свердловантрацит» 1138,80 грн. збитків від недостачі вугілля, 102 грн. сплаченого державного мита, 118 грн. сплачених витрат на ІТЗ судового процесу, 51 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, з посиланням при цьому на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також на те, що висновки суду суперечать обставинам справи.
За доводами позивача суд неправильно оцінив докази та визначив суть спору, який випливає із договору перевезення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги щодо скасування рішення суду першої інстанції і просив задовольнити позовні вимоги позивача, з посиланням при цьому на те, що вантажовідправником не вжито заходів щодо схоронності вантажу.
Представник від Одеської залізниці (відповідач-1) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, у недостачі вантажу винний саме вантажовідправник, оскільки завантажив вугілля у технічно несправний вагон і такі несправності вагону вантажовідправник міг бачити.
Представник від ДП «Свердловантрацит» (відповідач-2) у судове засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, але про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, а тому його відсутність у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги позивача.
Згідно з розпорядженням голови суду від 26.09.2007р. №115 «Про заміну судді» на період щорічної відпуски судді Одеського апеляційного господарського суду Михайлова М.В. прийняття даної апеляційної скарги здійснювалося колегією суддів у складі: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Савицького Я.Ф.
Розпорядженням голови суду від 15.10.2007р. №136 «Про заміну судді» у зв'язку із виходом з відпустки судді Одеського апеляційного господарського суду Михайлова М.В. у складі колегії суддів здійснено заміну судді Савицького Я.Ф. суддею Михайловим М.В.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, ВАТ «Вінницяоблпаливо» поданий до господарського суду Одеської області позов про стягнення з Одеської залізниці та ДП «Свердловантрацит» збитків від недостачі вугілля.
При цьому в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що при перевезенні вугілля, який відправлений на адресу позивача ДП «Свердловантрацит» по залізничній накладній №48365055 у вагоні №65761843 станцією Знам'янка Одеської залізниці виявлено недостачу вугілля в розмірі 4 тон 300 кг, про що складений комерційний акт БК 044386*914/4 від 11.09.2006р. У задоволені претензій позивача до Одеської залізниці та ДП «Свердловантрацит» про відшкодування вартості недостачі останніми було відмовлено.
В якості правових підстав обґрунтування своїх позовних вимог ВАТ «Вінницяоблпаливо» посилається на норми, що закріплені у ст.ст.193,216-217,224-225,314-315 Господарського кодексу України, ст.ст.526,920,924-925 Цивільного кодексу України, а також відповідних положеннях Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Таким чином позовна заява ВАТ «Вінницяоблпаливо» та додані до неї документи свідчать, що предметом позовних вимог ВАТ «Вінницяоблпаливо» є стягнення з відповідачів збитків, які спричинені позивачу недостачею вантажу, а підставою -неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, що випливають із договору перевезення вантажу, який в силу вимог ч.ч.1,2 ст.307 ГК України, абз.8 ст.6 Статуту залізниць України укладений між відповідачами на користь позивача.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає таким, що не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що договір перевезення не є підставою позовних вимог ВАТ «Вінницяоблпаливо», а тому це рішення слід скасувати і прийняти нове рішення, виходячи із того, що підставою позовних вимог ВАТ «Вінницяоблпаливо» є договір перевезення.
Так, матеріалами справи встановлено, що 09.09.2006р. зі станції Красна Могила Донецької залізниці ДП «Свердловантрацит» у напіввагоні №65761843 відправлено на адресу Джулінського філіалу Бершадського райтопсклада ВАТ «Вінницяоблпаливо» (станція призначення Джулінка Одеської залізниці) 69 тон антрациту /АМ/, що підтверджується залізничною накладною №48365055 (а.с.81). Згідно з цією накладною, антрацит завантажений у напіввагон засобами відправника (ДП «Сведловантрацит») навалом, нижче бортів у вологому стані. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3,5 гл.1 р.1,4 Технічних умов правильно. Вантаж маркований вапном. Маса вантажу визначена на 150 тонних вагах відправника.
При перевезенні вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці 10.09.2006р. складений акт загальної форми №6193, згідно з яким, по прибутті потягу та його огляду із оглядової вишки у вагоні на поверхні вантажу були виявлені поглиблення та теча вантажу у третій люк по ходу потягу. Деформована кришка третього люку, мається зазор між кришкою люка та поперечною балкою по ширині 40 мм на всю довжину кришки люку. Деформація старого походження, покрита ржею. Течу усунули за допомогою дошки і клоччі. Вагон зданий під охорону, відчеплений на знеструмлену колію для перевірки (а.с.72).
При перевірці вагону на знеструмленій колії було виявлено, що по документам значиться вантаж завантажений навалом, нижче бортів, розмір завантаження відносно висоти бортів не вказаний. Фактично завантаження рівномірно нижче бортів 300 мм на поверхні вантажу над 5,6,7 люками праворуч по ходу потягу маються поглиблення 4000 мм шириною 2000 мм глибиною 400 мм. Ліворуч по ходу на 2,3 люками мається воронкообразне поглиблення довжиною 3000 мм шириною 2200 мм глибиною 600 мм. Теча вантажу відсутня. Зазор у 3-му люку ліворуч по ходу потягу закладений дошкою і клоччю. Каток застосовувався. Захисне маркування вантажу відсутнє. Двері цільнометалеві, щільно закриті. Обсяг кузова 70,5 кв.м. Вагон зданий під охорону і відчеплений на вагову перевірку.
Про обставини, які встановлені при перевірці вагону на знеструмленій колії станцією Знам'янка Одеської залізниці також 10.09.2006р. складений акт загальної форми №6218 (а.с.71).
Тією ж датою станцією Знам'янка Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №773, який свідчить по-перше, про виявлені несправності вагону, а саме: «деформована кришка третього люку ліворуч по ходу, щільно прилягає до поперечної балки. Мається зазор між кришкою люку і поперечною балкою по ширині 40 мм на всю довжину люку. Деформація люку старого походження, покрита ржею». По-друге цей акт свідчить, що технічна несправність вагону виникла «в процесі експлуатації». По-третє, в цьому акті встановлено, що від такої несправності вагону «утрата вантажу можлива. Вантажовідправник несправності вагону до завантаження міг бачити, але заходів щодо їх усунення не вжив».
У комерційному акті БК 044386*914/4, який станцією Знам'янка складений 11.09.2006р., встановлено, що «на підставі актів загальної форми №6193 та №6218 від 10.09.2006р. про виявлені поглиблення і течу вантажу вагон поданий на вагову перевірку. При перевірці виявилось завантаження рівномірне нижче бортів на 300 мм. По документу значиться завантаження навалом нижче бортів, розмір завантаження відносно висоти бортів не вказаний. На поверхні вантажу маються поглиблення праворуч над 5,6,7 люками довжиною 4000 мм шириною 2000 мм глибиною 400 мм. Ліворуч по ходу на 2,3 люками мається воронкообразне поглиблення довжиною 3000 мм шириною 2200 мм глибиною 600 мм. Зазор у 3-му люку ліворуч по ходу потягу закладений дошкою і клоччю. Теча вантажу відсутня. Двері цільнометалеві, щільно закриті. Каток застосовувався. Обсяг кузова 70,5 кв.м. Захисне маркування вантажу відсутнє. Перевантаження вантажу здійснено 11.09.2006р. на 150 тонних вагонних вагах ст.Знам'янка приймальником потягів Николенко в присутності заст. ДС Богдана ЛОВД Нерубальської охорони Коваленко. При перевірці виявилося брутто 85700 кг тара з бруса 21000 кг нетто 64700 кг, що становить різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 4300 кг. Перевантаження здійснювалося двічі, недостача підтвердилася. Вантаж, що є недостачею міг вміститися у вагон».
Таким чином матеріали справи свідчать про укладення між відповідачами договору перевезення вантажу на користь позивача, оскільки в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Водночас матеріали справи свідчать про недостачу вантажу, технічну несправність вагону, в якому здійснювалося перевезення вантажу, про наявність ознак втрати вантажу при його перевезенні (поглиблення на поверхні вантажу).
Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для відповідальності як вантажовідправника, так і перевізника вантажу, з огляду на наступне.
Так, відповідно до вимог ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
В силу вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.
Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст.917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, в акті про технічний стан вагону від 10.09.2006р. №773 встановлено, що технічні несправності вагону могли бути виявлені відправником до завантаження вугілля, не виникли під час транспортування вантажу, не були прихованими, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу вантажу покладається на відправника.
Водночас вимогами ст.113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та ч.1 ст.314 ГК України.
Проте апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця подала під завантаження технічно несправний вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак, відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.
Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».
Кількість і вартість однієї тони відправленого вантажу, який оплачений позивачем становить 390 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами (а.с.6-13). Розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем із врахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення у розмірі 2% становить 1138,80 грн. (4300 кг -1380 кг (2% від 69000 кг)=2920 кг х 390 грн.).
Оскільки встановленими обставинами справи підтверджується вина у недостачі вугілля як вантажовідправника, так і перевізника, то відповідальність за цю недостачу слід покласти на обох відповідачів у справі з урахуванням ступеню вини кожного у відсотках відповідно 50% (569,40 грн.) з Одеської залізниці та 50% (569,40 грн.) з ДП «Свердловантрацит».
За таких обставин апеляційна скарга позивача задовольняється апеляційним господарським судом.
На підставі ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідачів у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» задовольнити.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 30 липня 2007 року у справі №26/178-07-4515 скасувати.
3.Позов Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» задовольнити.
4.Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в АБ «Експрес-Банк» Одеська філія, МФО 328801, ідентифікаційний код 01071315) на користь Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,122, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571, ідентифікаційний код 01880670) збитки від недостачі вантажу в сумі 569 грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита за розгляд позову в сумі 51 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59 грн., витрати по платі державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 25 грн.50 коп.
5. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит» (94800, Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Енгельса,1, р/р 26005301220740 в АКПІБ м. Свердловськ, МФО 304472, ідентифікаційний код 32355669) на користь Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,122, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571, ідентифікаційний код 01880670) збитки від недостачі вантажу в сумі 569 грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита за розгляд позову в сумі 51 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59 грн., витрати по платі державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 25 грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
О.О. Журавльов
Судді
В.М. Тофан
М.В. Михайлов