Постанова
Іменем України
12 жовтня 2007 року
Справа № 20-12/243-5/281
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Романенка Богдана Івановича, довіреність № 10-10/24 від 12.01.07;
відповідача: Зінченко Юлії Віталіївни, довіреність № 4700/10 від 12.06.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 27.08.2007 у справі № 20-12/243-5/281
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" (вул. Маліновського, 20,Інкерман, м. Севастополь,99703)
до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Ноября, 3,Севастополь,99042)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 298 від 28.04.2005 року
Постановою господарського суду міста Севастополя від 27.08.2007 у справі № 20-12/243-5/281 адміністративний позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя № 298 від 28 квітня 2005 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» податкового зобов'язання по акцизному збору у сумі 18072,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 903,60 грн., усього 18975,60 грн.
В основу постанови покладено головний висновок суду про те, що позивач не був зобов'язаний сплачувати акцизний збір по експортній операції, тому що платник здійснив експорт за умовою надходження валюти на свій валютний рахунок. Суд першої інстанції зазначив, що такі документи на час камеральної перевірки були в наявності, а тому дії податкового органу по донарахуванню збору та застосуванню штрафних санкцій є незаконними, а прийняте податкове повідомлення-рішення є недійсним. При цьому, місцевий суд обґрунтував свій висновок нормами Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», нормами Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та нормами Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував всі вищенаведені норми закону. Так, відповідач зазначає, що у випадку, якщо в певному податковому періоді відбулася перша з подій, яка передбачена частиною 2 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про акцизний збір», за умови наявності об'єкту оподаткування, у платника податків в даному податковому періоді виникає обов'язок по нарахуванню і сплаті акцизного збору.
Тобто, податкову пільгу можна застосувати тільки з моменту виникнення права на її застосування, у разі експорту товару, але за умови ненадходження в цьому ж періоді валюти, обороти по реалізації даних алкогольних напоїв є об'єктом оподаткування акцизним збором на загальних підставах.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 суддю Голика В.С. замінено на суддю Гоголя Ю.М.
10 жовтня 2007 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 12 жовтня 2007 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2005 року керівником Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя прийняте податкове повідомлення-рішення № 298, яким позивачу донарахований акцизний збір у розмірі 18072,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 903,60 грн. (а. с. 7).
Актом камеральної перевірки № 15-128/3/3075/10 від 27 квітня 2005 року встановлено, що позивач 20 січня 2005 року надав розрахунок акцизного збору за грудень 2004 року, яким не відніс до оподаткування 30690 літрів алкогольних напоїв, що були експортовані у грудні 2004 року, однак не підтвердив довідкою банку сплату експортованого підакцизного товару у грудні 2004 року, а тому у цьому податковому періоді платник був зобов'язаний оподаткувати вартість вказаного об'єму алкогольних напоїв. Такі дії привели до заниження та не сплати акцизного збору за грудень 2004 року в сумі 18072,00 грн. (а. с. 8).
Обставини справи також свідчать про те, що 29 грудня 2004 року позивач здійснив поставку на експорт підакцизної продукції -30690 літрів (вино «Бастардо Старий Крим», «Древній Херсонес» та інше) загальною митною вартістю 304063,73 грн. чи 57307,80 доларів США, що підтверджує п'ятий аркуш («примирник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД- 2 (МД-3) № 123000001\4\0006212 з зазначенням митним органом напису про фактичний вивіз 04 січня 2005 року експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, засвідчений підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу (а. с. 35, 59-60).
Господарським судом також обґрунтовано встановлено, що 09 лютого 2005 року на рахунок позивача по вказаній операції надійшла валютна виручка у сумі 57307,80 доларів США, про що позивач 18 лютого 2005 року отримав від Севастопольської філії Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» довідку за № 04-5/477 (а. с. 63).
Надходження валюти за вказану експортну операцію також підтверджують рахунок-фактура № 1 від 1 грудня 2004 року та платіжний документ (а. с. 61-62).
20 січня 2005 року позивач надав до податкового органу розрахунок акцизного збору за грудень 2004 року, відповідно до якого не відніс до оподаткування частку вартості алкогольних напоїв і застосував пільгу по акцизному збору у сумі 18072,00 грн. (а. с. 58).
Апеляційна інстанція вважає необхідним звернути увагу на наступні положення чинного законодавства.
Так, в преамбулі Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» зазначено, що цей Закон визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Згідно з пунктом «г» частини 2 статті 3 цього Закону не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.
Зазначена норма вказує на необхідність додержання певних умов для застосування пільг по сплаті акцизного збору, а саме: підтвердження факту експорту алкогольної продукції та надходження валютної виручки на валютний рахунок продавця-резидента України.
Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» у разі реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів на експорт чи обміну їх на іншу продукцію у зовнішньоекономічних відносинах, яка відповідно до чинного законодавства не підлягає оподаткуванню акцизним збором, платнику податку повертається з бюджету сплачена сума акцизного збору за умови надходження валютних коштів на валютний рахунок підприємства або оприбуткування продукції, одержаної в результаті товарообмінної операції, пред'явлення підтверджувальних документів (договору на товарообмінні операції, вантажної митної декларації).
Виходячи з аналізу зазначеної норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що платник акцизного збору при здійсненні експортних операцій з алкогольними напоями та тютюновими виробами повинен самостійно визначати податкове зобов'язання по акцизному збору, яке у свою чергу буде перераховане з застосуванням пільг передбачених пунктом «г» частини 2 статті 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» за умови та у момент надходження валютної виручки на валютний рахунок платника акцизного збору.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», оскільки цей закон є спеціальним з питань оподаткування акцизним збором, до того ж у порівнянні з Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» цей Закон має вищу юридичну силу.
Норми Декрету щодо порядку нарахування і сплати акцизного збору з алкогольних напоїв діють тільки в тій частині, в якій вони не суперечать нормам спеціального закону.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів помилковим застосування у даному випадку Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».
Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» українські підприємства-виробники алкогольних напоїв, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації на третій робочий день. При цьому сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.
Відповідно до п. п. "а" частини 1 статті З Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх продажу.
Таким чином, у випадку, якщо в певному податковому періоді відбулася перша з подій за умови наявності об'єкту оподаткування, у платника в даному податковому періоді виникає обов'язок по нарахуванню і сплаті акцизного збору.
При цьому, судом першої інстанції помилково у даному випадку застосовано норму частини 2 статті 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», якою передбачені пільги по сплаті акцизного збору. Так, господарський суд міста Севастополя послався на підпункт «г» пункту 2 статті 3 Закону, згідно з яким - не оподаткується вартість алкогольних напоїв, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.
Судова колегія вважає, що у даному випадку необхідно мати на увазі те, що відповідно до п. 4.1.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та п. п. 4.1 п. 4 наказу ДПА України № 111, - платники акцизного збору самостійно визначають суму податкового зобов'язання, яку вказують в розрахунку акцизного збору, надаючи його не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним. Тобто, податковим періодом для визначення як оподатковуваних, так і неоподатковуваних оборотів по акцизному збору є календарний місяць.
Отже, умови визначення оборотів по реалізації алкогольних напоїв за межі митної території України як неоподатковуваних відповідно до вимог пункту 2 (г) статті 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» повинні бути дотримані в межах одного звітного податкового періоду (календарного місяця).
З цього приводу, вбачається, що лише умова вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, без факту надходження коштів в іноземній валюті на поточний рахунок платника в межах звітного податкового періоду не звільняє суб'єкт господарювання від сплати акцизного збору.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" в грудні 2004 року відвантажило на експорт вінопродукцію в кількості 30690 літрів, оплата за яку поступила на валютний рахунок підприємства в лютому 2005 року, що підтверджується довідкою СФ АППБ «Аваль» від 18.02.2005. При цьому в розрахунку акцизного збору за грудень 2004 року позивач не відніс до оподаткування вартість відвантажених алкогольних напоїв і застосував пільгу по акцизному збору у розмірі 18072,00 грн.
Таким чином, господарський суд м. Севастополя, підтверджуючи факт надходження валютної виручки не в тому податковому періоді, в якому підприємство скористалося пільгою, помилково робить висновок про правомірність застосування позивачем податкової пільги. Зазначений висновок суперечить п. «г» п. 2 статті З Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», а також пункту 7.1 Наказу ДПАУ № 111, оскільки, відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства право на отримання пільги при експорті підакцизного товару виникає у платника податку тільки в тому періоді, в якому будуть дотримані одночасно 2 умови: експорт товару і надходження валютної виручки.
Апеляційна інстанція вважає, що податкову пільгу можна застосувати тільки з моменту виникнення права на її застосування. У разі експорту товару, але не надходження в цьому ж періоді валюти на відповідний рахунок платника, обороти по реалізації даних алкогольних напоїв є об'єктом оподаткування акцизним збором на загальних підставах.
За такими обставинами, суд вважає донарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" акцизного збору в сумі 18072,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 903,60 грн. правомірним, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду міста Севастополя прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з тим підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 27.08.2007 у справі № 20-12/243-5/281 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин" до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 298 від 28.04.2005 відмовити.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.М. Гоголь
І.В. Черткова