01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.10.2007 № 7/272
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
за участю секретаря судового засідання:
представників сторін:
позивача: Дергач Т.О. (дов. від 30.05.07 № Д-20/07);
відповідача: Савич І.В. (дов. від 19.10.07 № 5),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2007
у справі № 7/272 (Якименко М.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київгаз"
до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний"
про зобов"язання укласти договір,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.07 позов задоволений повністю. Вирішено вважати укладеним з 01.01.07 договір № 5 № 263 від 11.01.07 про умови поставки газу балансоутримувачам для побутових потреб в редакції позивача.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що нормами Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у випадку, якщо балансоутримувач не є виконавцем окремого роду послуг, він зобов'язаний укласти на умовах підряду договір з відповідним виробником певного виду комунальної послуги.
Враховуючи те, що виробником цієї послуги (газопостачання) є Відкрите акціонерне товариство “Київгаз» (далі-позивач), то договір стосовно колективного забезпечення населення газом для побутових потреб повинен укладатись між позивачем та ЖЕК, ЖЕУ, ОСББ і іншими балансоутримувачами житла, а відповідач якраз і відноситься до такої категорії суб'єктів господарювання.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки договір між Відкритим акціонерним товариством “Київгаз» та Житлово-будівельним кооперативом “Молодіжний» (далі-відповідач) не може бути укладений тому, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах. Проект договору позивача не відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України “Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
16.01.07 позивачем було направлено відповідачу проект договору № 5 № 263 від 11.01.07 про умови поставки газу балансоутримувачам для побутових потреб з пропозицією його підписання.
Листом від 02.03.07 № 44 відповідач повідомив, що не може підписати запропонований договір, оскільки не згідний з умовами п.п 1.1., 1.2., 7.3.3., 7.3.4., 7.4.3., 8.2., 8.3., 8.4.
Пунктом 3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі-ГК України) передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Отже, обов'язковість укладення договору щодо надання комунальних послуг з газопостачання визначена вищевказаним Законом.
Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом» реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1623 від 08.12.06 видано позивачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу на території міста Києва, строком дії з 14.12.06 по 13.12.11.
Постачання та транспортування газу населенню міста Києва відповідно до листа № 896/08/17-07 від 19.02.07 Національної комісії регулювання електроенергетики здійснює Відкрите акціонерне товариство “Київгаз» - єдина газопостачальна та газотранспортна організація столиці.
Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 25.04.06 № 60 затверджено Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, пунктом 1.3 якого передбачено, що виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у п. 1, 3, 6 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема: забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Стаття 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Таким чином, норма цього Закону визначає, що у випадку, якщо балансоутримувач не є виконавцем окремого роду послуг, він зобов'язаний укласти на умовах підряду договір з відповідним виробником певного виду комунальної послуги.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться постанова Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2а-1405/06 від 25.05.06, якою чітко визначено виконавця житлово-комунальних послуг, а також зобов'язано Київську міську державну адміністрацію забезпечити дотримання балансоутримувачами житлового фонду міста Києва вимог ст. 29 Закону.
Згідно з п. п. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Пунктами 1, 2, 3 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Матеріали справи не містять складеного ЖБК “Молодіжний» протоколу розбіжностей або доказів повернення примірника проекту договору позивача. ЖБК “Молодіжний» направив тільки лист на адресу позивача про відмову від укладення договору.
Відповідно до актів передачі-приймання природного газу за січень-квітень 2007 року, сторони фактично виконують умови, передбачені п.п. 3.2. п. 3 договору № 5 № 263 від 11.01.07 про умови поставки газу балансоутримувачам для побутових потреб, згідно яких постачальником до 27 числа звітного місяця складається та надсилається балансоутримувачу зведений акт обсягів переданого балансоутримувачу газу для побутових потреб у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, в якому відображається загальна вартість поставленого балансоутримувачу газу з урахуванням всіх пільг та субсидій мешканців та показників побудинкових та поквартирних лічильників.
Повернення на адресу позивача вказаних актів передачі-приймання природного газу за січень-квітень свідчить про вчинення відповідачем фактичних дій спрямованих на виконання запропонованого позивачем договору.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що укладення договору на постачання газу є обов'язковим для сторін у даній справі, запропоновані позивачем умови спірного договору відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.07 у справі №7/272 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.07 у справі №7/272 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» - без задоволення.
2. Матеріали справи №7/272 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
24.10.07 (відправлено)