Рішення від 05.08.2022 по справі 766/11391/21-ц

печерський районний суд міста києва

Справа № 766/11391/21-ц

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2022 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Зінченко М.М.,

справа № 766/11391/21

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна, про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги,

установив:

У липні 2021 р. ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсним договору про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги № GL3N218881 від 25.09.2020 р., укладений міжПублічним акціонерним товариством «Фідобанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», посилаючись на те, що 09.10.2007 р. між нею і Відкритим акціонерним товариством «Ересте Банк» було укладено кредитний договір № 014/2181/74/05407, договір іпотеки № 014/2181/74/05407/1, договір поруки № 014/2181/74/05407/2, рішенням Суворівського районного суду м. Херсона від 09.08.2011 р. стягнуто заборгованість за кредитним договором та 22.04.2013 р. видано виконавчий лист; 17.12.2014 р. змінено стягувача за виконавчим листом на Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», а 25.09.2020 р. між відповідачами було укладено договір GL3N218881, яким банк відступив товариству право вимоги за кредитним договором № 014/2181/74/05407, договором іпотеки № 014/2181/74/05407/1, договором поруки № 014/2181/74/05407/2, втім товариству не видавалась ліцензія на вчинення операцій з валютними цінностями.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.07.2021 р. справу направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, матеріали якої надійшли до суду 25.10.2021 р.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2021 р. відкрито провадження у справі.

ВідповідачемТовариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» подано відзив на позовну заяву.

Третьою особою: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. пояснення щодо позову або відзиву не подано.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив обставини справи та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Надані суду докази свідчать про те, що 25.09.2020 р. між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (далі - «банк»), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - «новий кредитор») було укладено договір № GL3N218881, за умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обовязки боржників, за кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки, з урахуванням усіх змін, доповнень згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. За домовленістю сторін загальна вартість прав вимоги визначена пунктом 4. договору; договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 1218.

Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно положень статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частин першої-третьої, п'ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ОСОБА_1 у позовній заяві посилається та те, що правовідносини між відповідачами виникли із договору факторингу, отже договір № GL3N218881 від 25.09.2020 р. порушує вимоги статті 1054 ЦК України, яка містить вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах, а тому на підставі частини першої статті 203 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Частиною першою статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому поняття відступлення права вимоги (цесії) є відмінним від поняття факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Згідно пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 352 від 06.02.2014 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 03 квітня 2009 року № 231», яке 03.03.2014 р. за № 342/25119 зареєстровано в Міністерстві юстиції України, до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім операцій з цінними паперами, у тому числі похідними цінними паперами, а також операцій інститутів спільного інвестування, які здійснюються в порядку та в межах, встановлених Законом України «Про інститути спільного інвестування» та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що регламентують питання діяльності інститутів спільного інвестування): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином у ЦК України, як слідує зі змісту його статтей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статтей 512-518 ЦК України можливо зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа. Разом з тим, із частини першої статті 1077 ЦК України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором. Крім того, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових послуг установ. Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Згідно пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у виді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно частини першої статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Договір № GL3N218881 від 25.09.2020 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», по своїй суті є саме договором відступлення права вимоги, а договору факторингу між ними не укладалося.

Водночас, враховуючи, що між сторонами фактично укладено саме договір відступлення права вимоги, а не факторингу, крім того, суб'єктний склад вказаного договору був дотриманий, відповідає вимогам закону, тому посилання позивача щодо укладена угода суперечить актами цивільного законодавства є безпідставними.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Як роз'яснено у пункті 8 зазначеної Постанови, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, враховуючи що Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» під час укладення договору № GL3N218881 від 25.09.2020 р. дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а доводи позивача про визнання вказаного правочину недійсними не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд вважає позов про визнання договору № GL3N218881 від 25.09.2020 р. недійсним, необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 15, 202, 203, 215, 216, 227, 236, 512-518, 656, 1054, 1077, 1078 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», статтями 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтею 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна, про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7, ЄДРПОУ: 43285992).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (04053, м. Київ, вул. Сісових Стрільців, 17, ЄДРПОУ: 14351016).

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 111/113).

Суддя Волкова С.Я.

Попередній документ
105591961
Наступний документ
105591963
Інформація про рішення:
№ рішення: 105591962
№ справи: 766/11391/21-ц
Дата рішення: 05.08.2022
Дата публікації: 08.08.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (05.08.2022)
Результат розгляду: в позові відмовлено
Дата надходження: 25.10.2021
Предмет позову: про визнання недйсним договору