Ухвала
Іменем України
15 жовтня 2007 року
Справа № 2-11/8941-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Антонової І.В.,
Ткаченка М.І.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства радгосп-завод "Плодове" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 31 липня 2007 року по справі № 2-11/8941-2007А
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а,Сімферополь,95017)
до Державного підприємства радгосп-завод "Плодове" (вул. Леніна, 60,Плодове, Бахчисарайський р-н,98410)
про стягнення 29348,00 грн.
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державного підприємства радгосп-завод «Плодове» про стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій у сумі 29348 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2006 році.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у частині забезпечення працевлаштуванням 4 інвалідів та несплатою у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій за це порушення.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2007 року (суддя Цикуренко А.С.) у справі № 2-11/8941-2007А позов задоволено.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав вимогу закону і не забезпечив працевлаштування 4-х інвалідів, що є безумовною підставою для сплати адміністративно-господарських санкцій.
Не погодившись з постановою господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, у позові відмовити, вважаючи судове рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку апелянта, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як позивач не є суб'єктом владних повноважень.
Крім цього, на думку апелянта він не допустив порушень Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у частині незабезпечення працевлаштуванням 4-х інвалідів, тому що безпосередньо до нього інваліди не зверталися, а також не направлялися центром зайнятості.
Розпорядженням заступника голови суду змінено склад колегії суддів: суддя Дугаренко О.В. замінена на суддю Ткаченко М.І.
Сторони не скористались наданим правом на участь їх представників у судовому засіданні, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Відповідач просив розгляд справи відкласти у зв'язку з хворобою представника, однак доказів не надав. Позивач про причини неявки не повідомив.
Враховуючи викладене, а також те, що явка у судове засідання це право, а не обов'язок, чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді справи, причина неявки представника відповідача підтверджена документально, неявка сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, так як в матеріалах справи достатньо доказів для повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин, судова колегія ухвалила: розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників сторін.
Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік за формою № 10-ПІ, який був поданий Державним підприємством радгосп-завод «Плодове» до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, слідує, що у 2006 році на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників складала 448 чоловік, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 18 робочих місць, фактично на підприємстві працювало 14 інвалідів, середньорічна заробітна плата на підприємстві 7337 грн. (а.с. 4).
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за № 875-Х11 від 21 березня 1991 року (в редакції на момент застосування адміністративно - господарських санкцій), для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 25 осіб - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менше, чим установлено нормативом, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких, визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечує про відсутність у нього у якості робітників 4-х інвалідів відповідно до встановленого нормативу, однак вважає, що він не повинен за це відповідати, так як незабезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 4-х чоловік пов'язано зі специфікою діяльності підприємства та не направленням інвалідів центром зайнятості.
Апеляційна інстанція вважає цю думку відповідача помилковою, тому що Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не містить яких-небудь умов, що можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за незабезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, а напроти зазначає, що у разі недотримання нормативу робочих місць підприємство сплачує штрафні санкції у певному розмірі.
Помилковим є і довід апеляційної скарги відносно порушення судом норм процесуального права при розгляді справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно Положенню про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 серпня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, що діє в складі Міністерства праці й підвідомчий йому, однієї із задач якого є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі -адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У даному разі Фонд соціального захисту інвалідів є суб'єктом владних повноважень - органом державної влади, який виконує владні повноваження на підставі законодавства, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно спір розглянутий за нормами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає, що рішення судом першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства радгосп-завод "Плодове" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2007 року справі № 2-11/8941-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді І.В. Антонова
М.І. Ткаченко