Справа № 462/776/22
03 серпня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Галайко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання Любінець В. Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 250 000 грн. 00 коп. та матеріальну шкоду в розмірі 15 485 грн. 00 коп.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.11.2021 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Також зазначає, що судом встановлено, що 04.10.2018 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 при роз'їзді нерегульованого переходу по вул. Виговського у м. Львові, порушив чинні вимоги ПДР України, а саме своїми діями створив небезпеку для руху, був неуважний та не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, при проїзді нерегульованого пішохідного переходу, по якому у цей час рухалася пішохід ОСОБА_1 , не зменшив швидкості руху аж до повної зупинки, щоб дати дорогу пішоходу, що у подальшому призвело до наїзду на останню. Внаслідок цього потерпілій було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньо-суглобового черезпідвиросткового перелому обидвох кісток лівої гомілки зі зміщенням фрагментів, закритий двохкісточковий перелом правої гомілки з підвивихом стопи назовні. Окрім отриманих травм внаслідок ДТП відбулося загострення наявних захворювань та потребувало їхнього лікування, а саме: дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ступеня, синусова екстрасистолія, цукровий діабет 2 типу, стан декомпенсації, діабетична нейропатія нижніх кінцівок. Відтак просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.04.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті у приміщенні Залізничного районного суду м. Львова (а.с. 24).
15.06.2022 року від представника відповідача у справі ОСОБА_3 - адвоката Анохіна Ю. І., надійшов відзив, у якому зокрема зазначено, що викладені позовні вимоги є безпідставними, не можуть бути задоволені, з огляду на мотиви відзиву, відтак просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 33-34).
Позивач та представник позивача у судовому засіданні надали суду пояснення, позовну заяву підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився хоча про дату, місце та час проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін, вивчивши зібрані у справі докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.11.2021 року звільнено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12018140060003602 від 04.10.2018 року відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрито. Цивільний позов (з уточненнями) ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 24.11.2021 року (а.с. 4-5).
Із змісту зазначеної ухали вбачається, що згідно обвинувального акта, ОСОБА_3 , 04.10.2018 року, приблизно о 10 год. 40 хв., керуючи автомобілем марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 при проїзді нерегульованого пішохідного переходу по вул. Виговського, поблизу перехрестя вул. Виговського-Кульпарківська у м Львові, порушив вимоги п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху»; «пішохідний перехід»); 2.3) підпунктів «б» та «д»); 10.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013 року, які знайшли свій прояв у тому, що він, керуючи транспортним засобом, який перебував у технічно-справному стані, перед початком руху з місця зупинки перед нерегульованим пішохідним переходом, при відсутності завад технічного характеру, які б обмежували видимість по напрямку руху, не переконався у відсутності на шляху перешкоди чи осіб, для яких могла бути створена небезпеки та розпочав рух, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_1 , яка у цей час завершувала перехід дороги по нерегульованому пішохідному переході. У результаті порушення водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, потерпіла ОСОБА_1 отримала закритий внутрішньо-суглобовий черезпідвиростковий перелом обидвох кісток лівої гомілки зі зміщенням фрагментів, закритий двокісточковий перелом правої гомілки з підзвихом стопи дозовні, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Стороною обвинувачення вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто як вчинення порушення правил дорожнього руху України, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Отже, за змістом наведених норм права звільнення від кримінальної відповідальності застосовується лише щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та за умов, передбачених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Окрім цього, згідно висновку експерта КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» Відділення СМЕ при 8-й МКЛ № 330/18 від 09.11.2018 року (знаходиться у матеріалах кримінального провадження, а.с. 70-71, Т. 1) за зазначеними обставинами справи, за даними матеріалів кримінального провадження, у тому числі медичних документів, у ОСОБА_1 були наступні тілесні ушкодження: закритий внутрішньо-суглобовий, черезпідвиростковий перелом обидвох кісток лівої гомілки зі зміщенням фрагментів, закритий двокісточковий перелом правої гомілки з підзвихом стопи дозовні. Вказані ушкодження могли утворитися в момент дорожньо-транспортної пригоди від удару виступаючими частинами рухомого автомобіля з наступним падінням ОСОБА_1 на дорожнє покриття при фіксованій правій стопі. Зазначені ушкодження могли бути заподіяні 04.10.2018 року та відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Отже, ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 16.11.2021 року про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України за закінченням строків давності, у зв'язку з чим закрито вказане кримінальне провадження, цілком підтверджує факт вчинення Відповідачем цього кримінального правопорушення, потерпілим у якому є Позивач.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність факту вчинення Відповідачем кримінального правопорушення, що встановлено ухвалою суду від 16.11.2021 року, у зв'язку з чим Позивачу заподіяна шкода, яка підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим не майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її від шкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
На підтвердження вимог про стягнення витрат на лікування, Позивачем додано копію виписки з медичної карти амбулаторного хворого (а.с. 6), та чеки про такі витрати із зазначенням відповідних сум (а.с. 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17).
У зв'язку з вказаним, суд вважає доведеним факт заподіяння матеріальної шкоди у заявленому розмірі.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вчинення Відповідачем щодо Позивача кримінального правопорушення, внаслідок чого завдано шкоду здоров'ю останньому, цілком підтверджує факт спричинення йому моральної шкоди.
Враховуючи наведене, визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із обставин даної справи та вважає, що заявлена вимога про стягнення коштів в рахунок моральної шкоди є дещо завищена.
З урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що розмір суми, яка підлягає стягненню із Відповідача на користь Позивача на відшкодування моральної шкоди належить задовольнити в розмірі 70 000 грн. 00 коп., що відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань Позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, а також згідно із п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ст. 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, а Позивач звільнена від сплати судового збору, ціна позову становила 265 485 грн. 00 коп. і за подачу аналогічних позовів майнового характеру фізичною особою в 2022 році сплаті підлягає 2 654 грн. 85 коп., а позовна заява задоволена на 85 485 грн. 00 коп., необхідно стягнути з Відповідача на користь держави 854 грн. 59 коп. (32, 19 % від 2 654 грн. 85 коп.) судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 15 485 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - 854 (вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 59 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання до Львівського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складено 03.08.2022 року.
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: Н. М. Галайко