Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Русинчука М. М.
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 638/13288/14
провадження № 61-13218св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. своєю постановою від 06 липня 2022 року постановив:
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про відшкодування майнової шкоди у розмірі ринкової вартості землі змінити шляхом зменшення розміру майнової шкоди з 6 698 600 грн до 909 000,02 грн.
Постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року про зобов'язання передати із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451, та в частині зобов'язання ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 (п'яти) днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн відшкодування майнової шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки - скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог про зобов'язання передати із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451, та в частині зобов'язання ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 (п'яти) днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн відшкодування матеріальної (майнової) шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки, відмовити.
Постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення 100 000 грн відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
З результатами касаційного розгляду справи та мотивами прийнятої постанови Верховного Суду не можу погодитись з таких міркувань.
Суть спору
01 серпня 2014 року заступник прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до Харківської міської ради про поновлення порушеного права власності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2014 року відкрито провадження у справі за цим позовом.
15 серпня 2014 року ОСОБА_1 уточнив позовну заяву прокурора та просив поновити його порушені права приватної власності на земельні ділянки шляхом передачі у приватну власність; зобов'язати Харківську міську раду побудувати на садовій ділянці АДРЕСА_2 капітальний гараж площею 41,4 м2, або виплатити йому вартість цього гаража в сумі 200 000 грн, або в порядку компенсації виплатити йому вартість за все майно.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2017 року позов заступника прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_1 до Харківської міської ради залишено без розгляду та продовжено розгляд позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 жовтня 1996 року № 1004 йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1189 га по АДРЕСА_2 для ведення садівництва та на підставі вказаного рішення видано державний акт про право приватної власності на землю від 05 грудня 1996 року.
Рішенням виконкому Харківської міської ради від 24 жовтня 2001 року № 1925 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_2 для ведення садівництва. 29 листопада 2001 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продав цю ділянку ОСОБА_1 , який зареєстрував за собою право приватної власності. Позивач зазначав, що зазначені земельні ділянки він із смітника привів у порядок, виростив сад з 155 дерев, кущів та збудував гараж площею 41,4 м2 по АДРЕСА_1 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року визнано недійсними державні акти на право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки та повернуто земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у власність Харківської міської ради. Разом з тим, зазначеним судовим рішенням суд не зобов'язав ОСОБА_1 до певних дій та не надав права відповідачу знищувати чи демонтувати гараж, сад та огорожу. Проте, 20 березня 2013 року виконком Харківської міської ради прийняв рішення про демонтаж гаража і огорожі на двох земельних ділянках. 22 березня 2013 року комунальні служби повністю зруйнували гараж, огорожу та побудували заасфальтовану дорогу через усю ділянку. Внаслідок вказаних неправомірних дій Харківської міської ради позивачу заподіяна майнова шкода, яка підлягає відшкодуванню на його користь.
Також позивач зазначав, що йому внаслідок неправомірних дій відповідача у зв'язку із пошкодженням частини майна завдана моральна шкода. Моральну шкоду обґрунтував тим, що внаслідок незаконних дій посадових осіб відповідача та незаконного рішення Харківської міської ради про демонтаж власності позивача, що встановлено постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2015 року в справі № 638/16188/13-а, внаслідок часткового пошкодження частини належної йому земельної ділянки, гаражу та саду позивачу завдано значних душевних страждань. Захищаючи свої права та інтереси в судах різних інстанцій більше шести років позивач був змушений припинити свої звичні справи, викладацьку та наукову роботу, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово уточнював свої вимоги, остаточно просив:
(1) стягнути з Харківської міської ради на його користь:
6 698 600 грн майнової шкоди в розмірі ринкової вартості усієї земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 1179 м2;
846 792 грн упущеної вигоди від неможливості використання ним його ділянок шляхом здавання їх в оренду;
363 700 грн ринкової вартості незаконно зруйнованого гаража;
221 224 грн ринкової вартості огорожі двох садових ділянок з урахуванням рівня інфляції;
162 750 грн упущеної вигоди від неможливості здавання в оренду гаража з 22 березня 2013 року по 09 серпня 2017 року;
4 000 000 грн моральної шкоди;
(2) визнати недійсним договір від 13 травня 2013 року, укладений між Харківською міською радою та ТОВ «Стройсервіс-плюс» про роботи з капітального ремонту Саржиного Яру , визнавши дії відповідача щодо укладення зазначеного договору неправомірними та такими, що призвели до порушення його права власності на земельну ділянку.
Судові рішення у справі
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова в складі судді: Семіряд І. В. від 18 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради витрати, понесені за проведення експертизи у розмірі 11 440 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позовні вимоги про відшкодування вартості земельної ділянки є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки встановлено, що його право власності на спірні земельні ділянки поновлено, на час розгляду справи він є їх власником, добровільно не відмовився у встановленому законом порядку від права на земельні ділянки та вимог про усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом приведення їх у первісний стан не пред'являв;
вимоги про стягнення різниці між вартістю огорожі станом на жовтень 2015 року і її вартістю станом на липень 2017 року в зв'язку зі збільшенням цін на будівельно-монтажні роботи з липня 2017 року до часу ухвалення судового рішення, яка становить 26 527 грн, не підлягають задоволенню, оскільки ухвалою апеляційного суду Харківської області в справі № 2-653/11 від 21 червня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 30 березня 2012 року та стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 419 513 грн вартості гаражу та огорожі з урахуванням вартості будівельних матеріалів для їх будівництва. Вказані кошти перераховані на користь позивача 09 серпня 2017 року, а тому повторному стягненню не підлягають;
вимоги про упущену вигоду позивача не підтверджені належним чином, оскільки гараж останній раз здавався в оренду в 2011 році протягом чотирьох місяців, на момент його зносу договір оренди укладено не було. Розмір упущеної вигоди позивачем розрахований виходячи з розміру орендної плати на підставі договору оренди від 2011 року, строк якого сплинув, що свідчить про відсутність доказів того, що зносом гаражу позивачу були спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди;
позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від попередніх вимог, а тому вони також задоволенню не підлягають;
вимоги про визнання недійсним договору від 13 травня 2013 року, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Стройсервіс-плюс», про роботи з капітального ремонту Саржиного Яру та визнання дій відповідача щодо укладення зазначеного договору неправомірними є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження цих вимог.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, яким:
стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної (майнової) шкоди 6 698 600 грн вартості земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451;
передано із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451;
зобов'язано ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом п'яти днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн відшкодування матеріальної (майнової) шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки;
стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн;
в іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено;
стягнуто з Харківської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 18 287,40 грн.
Постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що суд першої інстанції при відмові у задоволенні вимог про стягнення 6 698 600 грн ринкової вартості земельної ділянки по АДРЕСА_1 з наступним поверненням її у комунальну власність територіальної громади міста Харкова з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту не звернув увагу, що фактично позивач просить відшкодувати завдані йому збитки у зв'язку з пошкодженням частини належної йому земельної ділянки (стаття 152 ЗК України, стаття 1192 ЦК України), але шляхом стягнення з відповідача на свою користь ринкової вартості усієї ділянки, на якій велось будівництво для суспільних потреб, з її поверненням у власність територіальній громаді після фактичного отримання такого грошового відшкодування.
Для забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача та справедливого балансу приватних та суспільних інтересів апеляційний суд, врахувавши обставини справи щодо фактично примусового відчуження земельної ділянки та норми Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», вважав за доцільне вирішити вказані вимоги наступним чином: стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 6 698 600 грн вартості земельної ділянки; після отримання вказаної грошової суми позивачу необхідно передати із своєї власності до комунальної власності територіальної громади м. Харкова спірну земельну ділянку; після цього ОСОБА_1 має звільнити зазначену земельну ділянку протягом п'яти днів з дня повної сплати Харківською міською радою стягнутої суми коштів на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки.
Враховуючи протиправний характер дій та рішень виконавчих органів Харківської міської ради, глибину фізичних та душевних страждань позивача, з урахуванням вимоги розумності і справедливості апеляційний суд уважав за доцільне стягнути на користь позивача 100 000 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору про закупівлю робіт за державні кошти (підряду) № 46 від 13 травня 2013 року, укладеного між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради і ТОВ «Стройсервіс-плюс», апеляційний суд уважав недоведеними, а тому відмовив у їх задоволенні саме з цих підстав.
Арґументи касаційної скарги
У серпні 2021 року Харківська міська рада подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, в якій просила її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
відшкодовуючи на користь позивача збитки за всю земельну ділянку на АДРЕСА_1 , не звернув увагу, що внаслідок будівництва пандуса-заасфальтованої прохідної дороги загального користування та бетонного паркану пошкоджено лише частину вказаної земельної ділянки, і на такі обставини посилався позивач в обґрунтування позовних вимог;
безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та не звернув увагу, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки під час розгляду справи суди встановили, що пред'явлення позову ОСОБА_1 обґрунтовано порушенням його права у зв'язку з неможливістю користування та розпоряджання частиною земельної ділянки, а тому на думку відповідача відновити порушене право позивача можливо шляхом подання негаторного позову про усунення перешкод або зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод;
неправильно застосував Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи в мотивів суспільної необхідності», адже ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування. Харківська міська рада з ініціативою щодо викупу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві власності, для суспільних потреб не виступала, жодних рішень із зазначеного питання нею не приймалося, і це питання не досліджувалося під час судового розгляду, а тому суд апеляційної інстанції, прийнявши фактично рішення про викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 , підмінив собою уповноважений орган місцевого самоврядування на вчинення таких дій. Крім того, під час розгляду справи апеляційний суд не досліджував питання наявності суспільних потреб для викупу Харківською міською радою усієї земельної ділянки на АДРЕСА_1 , адже пошкоджено лише частину цієї земельної ділянки;
безпідставно не застосував до спірних правовідносин статтю 1192 ЦК України та частину третю статті 157 ЗК України та, обґрунтовуючи розмір нанесених ОСОБА_1 збитків, не застосував Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу, затверджену Постановою Кабінетом Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963;
в порушення норм процесуального права взяв до уваги висновок судової оціночної експертизи Харківського науково-дослідницького судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса № 16199, яким визначено ринкову вартість земельної ділянки по АДРЕСА_1 , оскільки цей висновок є неналежним доказом для визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття частини спірної земельної ділянки. Відповідач вважає, що такий висновок не гарантує, що спірна земельна ділянка буде продана в подальшому відповідачем за визначену у висновку вартість. Крім того, експертом значно завищена вартість земельної ділянки та не враховано, що вона віднесена до земель сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, на ній заборонено будівництво житлових будинків, а тому проведений порівняльний аналіз її вартості із вартістю сусідніх земельних ділянок із цільовим призначенням для житлової та громадської забудови є неправильним. З приводу вказаних недоліків висновку експерта в апеляційному суді заявлялися клопотання про виклик до суду судового експерта для надання пояснень та клопотання про повторну експертизу, у задоволенні яких безпідставно відмовив суд апеляційної інстанції;
зробив висновок про знищення земельної ділянки позивача, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин;
неправильно застосував статті 22, 23, 1173 ЦК України в частині вирішення позовних вимог про стягнення шкоди, оскільки суди не встановили наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача в її заподіянні;
не звернув увагу, що Харківська міська рада не заперечує, що по краю земельної ділянки по АДРЕСА_1 розміщено пандус та бетонний паркан, що займає незначну площу земельної ділянки - 0,0138 га, проте будівельні роботи на цій земельній ділянці велися на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти (підряду) № 46 від 13 травня 2013 року, укладеного між департаментом комунального господарства Харківської міської ради та ТОВ «Стройсервіс-Плюс». Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що саме Харківська міська рада зайняла спірну земельну ділянку, чим заподіяла шкоду позивачу, а тому на думку відповідача Харківська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі;
не обґрунтував у своєму рішенні підстави визначення відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, адже Харківською міською радою не вчинялися дії щодо пошкодження чи знищення майна позивача. Постанова апеляційного суду не містить мотивів щодо характеру правопорушення саме відповідачем та глибини фізичних і душевних страждань позивача, ступеню вини відповідача;
прийнявши оскаржувану постанову, фактично в односторонньому порядку продав земельну ділянку ОСОБА_1 . Харківській міській раді по завищеній ціні з підстав втрати інтересу позивача до цієї земельної ділянки у зв'язку з досягненням пенсійного віку та неможливістю її продажу за існуючих обмежень, зокрема, охоронної зони електричних мереж, яка проходить крізь всю земельну ділянку і робить її непридатною для забудови. Таким чином, порушено встановлений порядок реалізації земельної ділянки, адже фактично позивач відновив своє право на спірний об'єкт нерухомого майна у 2015 році після реєстрації за ним права власності на нього.
Мотиви прийнятого судом касаційної інстанції судового рішення
Обґрунтовуючи свої висновки, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила:
«У справі, що переглядається:
позивач довів наявність шкоди у вигляді пошкодження земельної ділянки по АДРЕСА_1 під час проведення на ній земляних робіт із будівництва дороги (пандусу), яка має підпірну стінку з природнього каменю та заглиблена по відношенню до рівня земельної ділянки, а також факт її завдання у період, коли земельна ділянка перебувала у відповідача;
апеляційний суд, надаючи оцінку діям (бездіяльності) Харківської міської ради на предмет наявності ознак протиправності, установив, що:
(а) ОСОБА_1 з 29 листопада 2001 року є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 1179 м2;
(б) у період 2011-2015 років Харківська міська рада приймала рішення про скасування прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та про звільнення її від майна позивача, про здійснення на ній будівельних робіт, з приводу чого в судах вирішувалися спори сторін цієї справи;
(в) рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова від 27 серпня 2015 року визнано незаконними та скасовано рішення Харківської міської ради від 06 липня 2011 року № 324/11 про скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 1925 від 24 жовтня 2001 року про передачу в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;
(г) після повернення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 27 серпня 2015 року на частині вказаної земельної ділянки площею 160 м2 розташований пандус та бетонний паркан загальною довжиною 44 м. Зазначені обставини підтверджуються: висновком судової оціночно-земельної та будівельно-технічної експертизи від 27 листопада 2019 року № 16199; висновком комплексної оціночно-земельної та економічної експертизи № 10138/10139 від 04 травня 2016 року по матеріалах кримінального провадження № 12013220480002046; оглянутим в судовому засіданні апеляційного суду відеосюжетом та наданими позивачем схемами місця розташування земельної ділянки;
за таких обставин правильним є висновок апеляційного суду, що земельна ділянка позивача пошкоджена внаслідок незаконних рішень та дій відповідача, а тому завдана шкода підлягає відшкодуванню Харківською міською радою. На спростування вказаних обставин Харківська міська рада не надала належних і допустимих доказів та не довела відсутність протиправності власної діяльності в заподіянні шкоди майну позивача;
визначаючи розмір шкоди, завданої майну позивача, апеляційний суд прийняв до уваги висновок судової оціночно-земельної та будівельно-технічної експертизи від 27 листопада 2019 року № 16199, за змістом якої загальна вартість земельної ділянки площею 1179 м2 на АДРЕСА_1 складає 6 698 600 грн. Харківська міська рада, заперечуючи щодо визначеного розміру вартості земельної ділянки, належних та допустимих доказів на спростування відомостей, викладених у вказаному експертному висновку, не надала;
разом з тим, апеляційний суд зазначив, що під час проведення оціночно-земельної та будівельно-технічної експертизи від 27 листопада 2019 року № 16199 та визначення вартості спірної земельної ділянки судовий експерт оцінив її площу 1179 м2 та зазначив, що виконати експертизу в частині поставлених перед експертом питань: « - яка частина (площа) земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва по АДРЕСА_1 фактично використовується ОСОБА_1 »; « - яка частина вказаної земельної ділянки фактично не використовується позивачем та яка її реальна вартість, яка частина земельної ділянки зайнята парканом, які розміри паркану, яку частину земельної ділянки займає заасфальтований пандус» виявилось неможливим через відсутність відповідних документів та не звернув увагу, що у матеріалах справи міститься висновок комплексної оціночно-земельної та економічної експертизи № 10138/10139 від 05 травня 2016 року в рамках кримінального провадження, яким установлено, що на частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1179 м2 проведені будівельні роботи та збудовано заасфальтований пандус площею 160 м2;
розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 , слід визначити в розмірі вартості частини пошкодженої земельної ділянки площею 160 м2 та відповідно пропорційно зменшити з 6 698 600 грн до 909 000,02 грн (160 м2 = 13,57% від 1179 м2, що становить 100%; якщо вартість 1179 м2 = 6 698 600 грн, то вартість 160 м2 = 6 698 600 грн х 13,57 % = 909 000,02 грн), змінивши постанову апеляційного суду в цій частині.»
Відхиляючи доводи касаційної скарги Харківської міської про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки порушене право позивача підлягає захисту шляхом подання негаторного позову про усунення перешкод у користуванні частини належної позивачу земельної ділянки або про зобов'язання відповідача відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, суд касаційної інстанції вказав на таке:
негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої з правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном;
у справі, що переглядається апеляційний суд встановив, і такі обставини не заперечуються сторонами, що внаслідок будівництва відповідачем на земельній ділянці по АДРЕСА_1 дороги (пандусу) з підпірною стінкою частина цієї земельної ділянки зазнала пошкоджень;
з урахуванням установлених обставин порушене право позивача полягає не у наявності в нього перешкод у користуванні земельною ділянкою, а в завданні шкоди його майну внаслідок пошкодження частини земельної ділянки.
Колегія суддів, відхиляючи доводи касаційної скарги про те, що моральна шкода вже компенсована позивачу на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2015 року, зазначив, що цим рішенням визначена моральна шкода за знищення рухомогомайна позивача, а у справі, що переглядається, апеляційний суд стягнув моральну шкоду за незаконне позбавлення позивача права власності на земельну ділянку та подальше її пошкодження, що унеможливлює її використання за призначенням.
Висловлюючи свою незгоду з результатами касаційного розгляду, виходжу з такого.
По-перше. Відповідно до частин першої і другої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Відповідно до частин другої і третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відшкодування збитків у вигляді стягнення вартості втраченого майна може мати місце тільки у випадку його повного знищення (пункт 1 частини другої статті 22, частина перша статті 1192 ЦК України).
В силу зазначених вище властивостей земельної ділянки (як частини земної поверхні) вона не може бути знищена в принципі, а може зазнати пошкоджень у вигляді погіршення її властивостей (зняття родючого ґрунту, пониження родючості ґрунту, підтоплення тощо).
У зв'язку з цим присудження судом касаційної інстанції позивачеві компенсації повної (ринкової, реальної) вартості частини земельної ділянки, зайнятої незаконно встановленим Харківською міською радою пандусом, суперечить наведеним нормам права, оскільки, як зазначила сама колегія суддів, частина земельної ділянки (160 м2 із 1 179 м2 ) була пошкоджена, а не знищена. Крім того, компенсувавши позивачу повну вартість зайнятої частини земельної ділянки (як при знищенні цього майна), суд касаційної інстанції залишив її у власності позивача, зберігши останньому всі права щодо неї, в тому числі право вимагати надалі усунення перешкод у користуванні нею шляхом пред'явлення негаторного позову про усунення перешкод в користування вказаною частиною земельної ділянки, що фактично може призвести до покладення на відповідача подвійної відповідальності (відшкодування позивачу повної вартості земельної ділянки і повернення її позивачу з покладенням на відповідача всіх витрат по відновленню попереднього її стану), що буде надмірним тягарем для відповідача та призведе до незаконного збагачення позивача.
По-друге. За підставами позову і обставинами справи (самовільне зайняття відповідачем частини земельної ділянки позивача) належними способом захисту порушеного права є пред'явлення останнім негаторного позову про усунення перешкод в користуванні нею шляхом знесення (демонтажу) влаштованого на ній пандусу та відновлення її попереднього стану (нанесення ґрунту у випадку його зняття тощо) або стягнення збитків у вигляді витрат на відновлення попереднього стану земельної ділянки.
Отже, позов ОСОБА_1 у заявленому ним вигляді (відшкодування повної (реальної) вартості земельної ділянки у зв'язку із самовільним зайняттям її частини відповідачем) не підлягав задоволенню через обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягала скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові.
Суддя: М. М. Русинчук