Постанова
Іменем України
18 липня 2022 року
м. Київ
справа № 176/1104/20
провадження № 61-16799св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року у складі судді Фирса Ю. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год. 52 хв. ОСОБА_2 опублікувала серед необмеженого кола осіб в інтернет-мережі Facebook з позначкою «Доступно всім» наступне: « ОСОБА_1 - капітан поліції, заступник начальника сектору кримінальної поліції Жовтоводського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області (наразі відсторонений від виконання службових обов'язків) та за сумісництвом обертень в погонах. ОСОБА_1 тісно пов'язаний з обігом наркотиків на території міста Жовті Води та групою осіб, які таким чи інакшим чином виконували доручення різного характеру та на рахунках яких, не лише організація та контроль збуту різних видів наркотиків, а й низка каліцтв, підпалів автотранспортних засобів та іншого майна, вимагання грошових коштів з приватних підприємців та фізичних осіб, організація ігрових залів тощо... маємо певну кількість епізодів (за наявними у повному обсязі відомостями близько ЗО), які так чи інакше за сприяння ОСОБА_1 та підлеглих йому працівників, не були доведені до судового розгляду та винні особи не встановлені до цього часу», «інформування та пересування працівників поліції на автомобілі ВАЗ-2106 здійснював оперативний співробітник м. Жовті Води ОСОБА_1 , який раніше працював у відділі боротьби з наркотиками та добре знає замовника...», «погрожував відкриттям кримінального провадження з невідомих їй підстав...»,«... побиття в рамках допиту про можливу наявну зброю ( ОСОБА_3 - товариш хлопця, який 23.06.2020 року розважаючись гранатою підірвався) проводив безпосередньо заступник начальника СКП капітан поліції ОСОБА_1 разом із підполковником поліції заступником начальника - начальником СКП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 », «послав до лікарні своїх довірених співробітників, які погрожуючи ОСОБА_3 фізичною розправою та притягненням його до кримінальної відповідальності, примусили його написати зустрічну заяву та вказати, що він впав сам», «негайно прибули на автомобілях співробітники карного розшуку на чолі з ОСОБА_1 , які перебили бесіду та відразу відвели потерпілого в невідомому напрямку». Таким чином, маємо певну кількість епізодів (за наявними у повному обсязі відомостями близько ЗО), які так чи інакше, за сприяння ОСОБА_1 та підлеглих йому працівників, не були доведені до судового розгляду та винні особи не встановлені до цього часу».
Вказував, що з 03 січня 2020 року він є капітаном поліції, заступником начальника сектору кримінальної поліції Жовтоводського відділу поліції Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) у Дніпропетровській області й опублікована відповідачем інформація є негативною, недостовірною та порушує його особисті немайнові права, ганьбить його честь, гідність і завдає шкоди діловій репутації як працівника поліції. При цьому, до своєї публікації ОСОБА_2 не надала будь-яких доказів на підтвердження достовірності викладеного, а свою думку висловила в брутальній, принизливій та непристойній формі.
Посилаючись на те, що поширена відповідачкою інформація принижує його честь, гідність та ділову репутацію, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, виходячи з того, що посада позивача та його особа піддана критиці з боку громадян і засобів масової інформації, а також привертає увагу до своєї особи за результатами діяльності, підлягає ретельному громадському контролю, може зазнавати гострої та сильної громадської критики, межа якої є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, дійшов висновку, що у даному випадку в діях відповідачки має місце реалізація свого конституційного права на вираження своїх поглядів, а не намір поширити недостовірну інформацію з метою приниження ділової репутації позивача.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/37180/17, від 20 травня 2019 року в справі № 591/7099/16-ц, від 19 червня 2019 року в справі № 380/951/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Суди не з'ясували, чи опублікована відповідачкою інформація є фактичним твердженням чи оціночним судженням, їх висновки зводяться до того, що він (позивач) має особливий статус і є публічною особою, як працівник правоохоронних органів безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави, його безпосередні дії становлять суспільний інтерес і він повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб. Інформація поширена ОСОБА_2 є фактичним твердженням, а не критикою, оскільки викладена нею у стверджувальній формі та носить фактичний характер.
Доводи інших учасників справи
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 176/1104/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є офіцером поліції, обіймає посаду заступника начальника сектору Жовтоводського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції.
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год. 52 хв. ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» поширено інформацію такого змісту:« ОСОБА_1 - капітан поліції, заступник начальника сектору кримінальної поліції Жовтоводського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області (наразі відсторонений від виконання службових обов'язків) та за сумісництвом обертень в погонах. ОСОБА_1 тісно пов'язаний з обігом наркотиків на території м. Жовті Води та групою осіб, які таким чи інакшим чином виконували доручення різного характеру та на рахунках яких, не лише організація та контроль збуту різних видів наркотиків, а й низка каліцтв, підпалів автотранспортних засобів та іншого майна, вимагання грошових коштів з приватних підприємців та фізичних осіб, організація ігрових залів тощо... маємо певну кількість епізодів (за наявними у повному обсязі відомостями близько ЗО), які так чи інакше за сприяння ОСОБА_1 та підлеглих йому працівників , не були доведені до судового розгляду та винні особи не встановлені до цього часу», «інформування та пересування працівників поліції на автомобілі ВАЗ-2106 здійснював оперативний співробіник м. Жовті Води ОСОБА_1 , який раніше працював у відділі боротьби з наркотиками та добре знає замовника...», «погрожував відкриттям кримінального провадження з невідомих їй підстав...», «... побиття в рамках допиту про можливу наявну зброю ( ОСОБА_3 - товариш хлопця, який 23.06.2020 року розважаючись гранатою підірвався) проводив безпосередньо заступник начальника СКП капітан поліції ОСОБА_1 разом із підполковником поліції заступником начальника - начальником СКП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 », «послав до лікарні своїх довірених співробітників, які погрожуючи ОСОБА_3 фізичною розправою та притягненням його до кримінальної відповідальності, примусили його написати зустрічну заяву та вказати, що він впав сам», «негайно прибули на автомобілях співробітники карного розшуку на чолі з ОСОБА_1 , які перебили бесіду та відразу відвели потерпілого в невідомому напрямку». Таким чином, маємо певну кількість епізодів (за наявними у повному обсязі відомостями близько 30), які так чи інакше, за сприяння ОСОБА_1 та підлеглих йому працівників, не були доведені до судового розгляду та винні особи не встановлені до цього часу».
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що вищезазначена інформація є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, у зв'язку з чим просив її спростувати у той самий спосіб, яким вона була поширена.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Частиною першою статті 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 346/5700/17 та від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 20 грудня 2021 року у справі № 134/55/19.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».
Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення ЄСПЛ від 27 лютого 2001 року у справі «Jerusalem v. Austria» № 26958/95, пункт 43).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження 12-110гс19) зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 461/9631/15-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди встановили, що оспорювана інформація міститься у статті, назва та зміст якої пов'язується з діяльністю ОСОБА_1 (заступника начальника сектору кримінальної поліції Жовтоводського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області).
Підставою цивільно-правової відповідальності заявника, передбаченої законодавством, може бути поширення недостовірної інформації стосовно особистого (сімейного) життя посадової чи службової особи правоохоронного органу як людини і громадянина.
Інформація поширена ОСОБА_2 стосувалася діяльності правоохоронних органів та мала суспільний інтерес, тому позивач, як працівник правоохоронних органів, повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, проаналізувавши інформацію надані позивачем роздруківки скріншотів з власної сторінки відповідачки інтернет-мережі Facebook, та, встановивши, що в діях останньої мала місце реалізація свого конституційного права на вираження своїх поглядів та суспільного інтересу, а не намір поширити недостовірну інформацію з метою приниження ділової репутації позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини.
Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, та не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун