04 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 210/4944/17
адміністративне провадження № К/990/4839/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17 лютого 2021 року (головуючий суддя Ступак С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Сафронова С.В., судді - Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Криворізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта», Товариство) звернулось до суду з позовом до Криворізької міської ради (далі - Міська рада), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати рішення Криворізької міської ради від 26 квітня 2017 року №3727 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24 червня 2015 року №3727 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільги зі сплати за змелю на території міста Кривого Рогу» протиправними та такими, що не застосовуються до правовідносин між позивачем та відповідачем у період з 26 липня по 31 грудня 2017 року включно.
На обґрунтування позовних вимог (уточнених) позивач зазначав, що відповідачем не дотримано передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року №1160-IV (далі - Закон №1160-IV) обов'язкової регуляторної процедури під час підготовки, розроблення, прийняття та введення в дію спірного рішення Міської ради.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що у 2017 році на рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів також не поширюються положення Закону №1160-IV щодо офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації відповідних рад. Суди дійшли висновку, що оприлюднення відповідачем на офіційному вебсайті Криворізької міської ради оскаржуваного рішення вважається офіційним оприлюдненням та пов'язується з моментом набрання ним чинності. З урахуванням викладеного, суди констатували, що спірне рішення прийняте правомірно, з урахуванням публічного інтересу щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень, покращення інвестиційного клімату в Україні для забезпечення ефективної реалізації поточних завдань і функцій держави.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків і зборів.
Свою позицію позивач мотивує тим, що судами проігноровано факт недотримання відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення регуляторної процедури, передбаченої Законом №1160-IV, що свідчить про порушення принципів стабільності, економічної обґрунтованості та балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а відтак, і прав та законних інтересів позивача. Також, позивач звертає увагу, що судами не враховано відображених у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі №804/5884/17 обставин, встановлених за результатом дослідження рішення Криворізької міської ради від 26 квітня 2017 року №1620, також як і не взято до уваги висловленого у цій справі висновку про недотримання Криворізькою міською радою при прийнятті рішення від 24 червня 2015 року №3727 норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону №1160-IV.
У відзиві на касаційну скаргу Криворізька міська рада просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу позивача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Третя особа, Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», не висловила своєї позиції щодо касаційної скарги позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 червня 2015 року Криворізькою міською радою прийнято рішення №3727 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу», відповідно до пункту 4 якого визначено орендну плату за користування земельними ділянками у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цих ділянок, а пунктом 6 - введено при розрахунку податку та розміру орендної плати за користування земельної ділянки понижувальний коефіцієнт до вартості земельних ділянок, визначеної відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель міста, у розмірі 0,30. Рішення набрало чинності з 1 січня 2016 року.
У подальшому, 29 березня 2017 року Криворізькою міською радою прийнято рішення №1522 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24 червня 2015 року №3727 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу».
26 квітня 2017 року Міською рада прийнято рішення №1620 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24 червня 2015 року №3727 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу», яким, зокрема, доповнено пункт 5 новим підпунктом, - 5.4, в частині встановлення розміру орендної плати суб'єктам господарювання, що здійснюють транспортування, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю газо- та нафтопродуктами, де він становить 1,91% від нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок, внаслідок чого розмір орендної плати для позивача, який здійснює реалізацію нафтопродуктів, збільшився більш, ніж удвічі
Вважаючи протиправним рішення Криворізької міської ради від 26 квітня 2017 року №1620 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24 червня 2015 року №3727 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільги зі сплати за змелю на території міста Кривого Рогу» й таким, що є незастосовним до правовідносин між позивачем та відповідачем у період з 26 квітня по 31 грудня 2017 року, ПАТ «Укрнафта» звернулось до суду з даним позовом.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Перевіряючи рішення від 26 квітня 2017 року №1620 відповідача у світлі доводів позивача про його невідповідність вимогам законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про доступ до публічної інформації», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» та приписам ПК України, суди попередніх першої інстанції не знайшли їм підтвердження.
Досліджуючи обставини доведення до відома населення змісту спірного рішення суди попередніх інстанцій з'ясували з листа виконкому Криворізької міської ради від 19 червня 2017 року про те, що рішення не оприлюднювалося в друкованих засобах масової інформації органу місцевого самоврядування, однак було розміщене на вебсайті Міської ради в мережі Інтернет. На думку судів, розміщення у такий спосіб рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податків і зборів чи унесення змін до них вважається його офіційним оприлюдненням та пов'язується з моментом набрання ним чинності.
Відхиляючи твердження позивача про наявність у відповідача як органу місцевого самоврядування обов'язку опубліковувати прийняті ним рішення виключно в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів місцевого самоврядування, як це вимагається положеннями статті 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні», суди виходили з помилковості тлумачення позивачем означеної норми, які, на думку судів, не скасовують альтернативних способів забезпечення доступу до інформації (доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів), зокрема, шляхом оприлюднення на офіційних вебсайтах в мережі Інтернет (статті 5, 21-1 Закону).
У світлі спірних правовідносин та аргументів позивача врахували суди й те, що 20 грудня 2016 року прийнято Закон України №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі - Закон №1791-VII), пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Як підсумок, суди дійшли висновку, що рішення міської ради про встановлення місцевих податків і зборів, прийняте у 2017 році, не підлягало проходженню регуляторної процедури взагалі.
Надаючи оцінку доводам позивача про порушення оскаржуваним рішенням Міської ради принципів стабільності, юридичної визначеності та, безпосередньо, прав позивача судом апеляційної інстанцій відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 ПК України було враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі за подібних правовідносин №825/1496/17, щодо застосування принципу стабільності, співвідношення приватних і публічних інтересів у процедурі прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків та зборів або внесення змін до них шляхом прийняття новий законів.
У ході касаційного перегляду справи колегією суддів з'ясовано, що у провадженні КАС ВС перебувала адміністративна справа №0940/2301/18 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування рішення цієї ради від 26 червня 2018 року №3-24/2018 «Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), на 2019 рік на території Пнівської сільської ради». Обґрунтування підстав позову у справі №0940/2301/18 збіжні з заявленими позивачем у цій справі.
З метою відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо відсутності необхідності застосування положень Закону №1160-IV у процедурі прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення податків і зборів у відповідних роках, ухвалою від 12 лютого 2020 року колегія суддів КАС ВС, на розгляді якої перебувала справа, передала її на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В подальшому, ухвалою Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів КАС ВС від 25 лютого 2021 року справу №0940/2301/18 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для відступу від правової позиції, викладеної раніше у постанові від 2 грудня 2020 року у справі №357/14346/17, в частині висновків про регуляторну природу оскаржуваних актів на користь позиції, що йдеться про правовстановлювальні нормативно-правові акти, які не є регуляторними в розумінні Закону №1160-IV, та на які взагалі не поширюються положення цього Закону щодо офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації відповідних рад.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду справи №0940/2301/18 постановою від 10 грудня 2021 року касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» задовольнив частково, ухвалені у справі рішення змінив, виключивши з їх мотивувальної частини висновки про те, що рішення Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 26 червня 2018 року №3-24/2018 «Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), на 2019 рік на території Пнівської сільської ради» є регуляторним актом відповідно до Закону №1160-IV; в решті оскаржувані судові рішення залишив без змін.
Отже, в означеному рішенні Об'єднана палата КАС ВС відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду, стосовно того, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є регуляторним актом і на таке рішення поширюються положення Закону №1160-IV.
Одночасно Об'єднана палата КАС ВС сформулювала такі висновки щодо застосування норм права: рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів ПК України та оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв'язку з чим дія цього Закону не поширюється на такі рішення. Як у ПК України, так і в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або будь-якому іншому акті законодавства немає норм, якими б був визначений спосіб оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, не встановлено обов'язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації. Об'єднана палата КАС ВС відхилила доводи позивача про те, що оспорюване Товариством рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів є протиправним у зв'язку з недотриманням при його розробленні, розгляді та прийнятті вимог Закону №1160-IV, оскільки, на думку Палати, цей закон не поширює свою дію на спірні у цій справі правовідносини.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, яка розглядається, висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог узгоджуються з висновками Об'єднаної палати КАС ВС.
Касаційна скарга позивача не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтується на власному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга позивача - без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська