04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №260/7722/21
адміністративне провадження № К/990/19878/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1)
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року
у справі №260/7722/21
за позовом ОСОБА_1
до 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1)
про визнання протиправною бездіяльність та стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2021 року по 06 грудня 2021 року,-
ОСОБА_1 звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1), в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2021 року по 06 грудня 2021 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачеві в день виключення зі списків частини (01 серпня 2021 року) грошової компенсації вартості за не отримане речове майно. Стягнуто із відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01 серпня 2021 року по 06 грудня 2021 року в розмірі 9160,18 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року апеляційні скарги 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1) та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року змінено в частині суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає виплаті позивачеві, а саме замість 9160,18 грн. стягнути 14924,06 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
29 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №260/7722/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходла службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи, що дана справа є малозначною спровою, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, а також відповідач не вказав, при розгляді яких саме справ позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця справа становить значний суспільний інтерес чи стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №260/7722/21.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько
Судді Верховного Суду