04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №990/97/22
адміністративне провадження № П/990/97/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Олендера І.Я., Шишова О.О., Яковенка М. М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України,
27 червня 2022 року на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України №14/2014 від 17 січня 2014 року у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2022 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Желтобрюх І.Л. - головуюча суддя, судді: Білоус О.В., Олендер І.Я., Шишов О.О., Яковенко М.М.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року визнано неповажними зазначені у позовній заяві підстави пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України, позовну заяву залишено без руху.
Вказаною ухвалою запропоновано усунути недоліки позову у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку звернення з позовом із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та підтвердження ними їх поважності.
Також позивачеві роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала Верховного Суду від 30 червня 2022 року направлена позивачу засобами поштового зв'язку та вручена адресату 7 липня 2022 року, що підтверджується відповідним записом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення із штриховим кодовим ідентифікатором ПАТ «Укрпошта» 0102936894728.
27 липня 2022 року на виконання вимог ухвали про залишення цієї позовної заяви без руху позивачем надіслано заяву про усунення недоліків.
В обґрунтування поновлення пропущеного строку на звернення до суду з цим позовом заявник вказує, зокрема, на ті підстави, яким вже надавалась оцінка в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та які були визнані неповажними. Зокрема, позивач посилається на складні сімейні обставини та важке захворювання її чоловіка - ОСОБА_2 , який у період часу з початку 2014 року і до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 потребував догляду.
Крім того, у заяві про поновлення строку позивач також посилається на тяжкий стан здоров'я батьків її чоловіка ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які через похилий вік також потребували постійного догляду та нагляду, який, враховуючи хворобу чоловіка, мала змогу здійснювати тільки ОСОБА_1 . Вважає, що вказані обставини є об'єктивно непереборними та такими, що також унеможливили вчасне звернення до суду з даним позовом.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії свідоцтв про народження, копію виписки з медичної картки стаціонарного пацієнта, копії результатів медичних обстежень та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .
Проаналізувавши сукупність наведених позивачем доводів та наданих на їх підтвердження доказів Суд виходить з такого.
Як вже акцентував Верховний Суд в ухвалі про залишення цього позову без руху, позивач звернулась до суду на захист своїх прав як професійного судді, що зумовлює висновок про наявність в неї відповідної кваліфікації та досвіду.
Поза тим, як і будь-який громадянин України, позивач має право на гарантовану Конституцією України та законами України професійну правничу допомогу, в тому числі й безоплатно.
Статтею 16 КАС України також встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частиною другою статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Статтею 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що особа має право звертатися до суду як особисто, так і через уповноваженого представника, який може бути наділений всіма процесуальними правами, які належать позивачу (чи іншому учаснику справи).
Таким чином, Верховний Суд зазначає, що наведені позивачем обставини щодо необхідності догляду за хворим чоловіком в період з вересня по жовтень 2019 року, догляду за хворою матір'ю чоловіка та батьком чоловіка в період до червня 2015 року не можуть вважатися об'єктивно непереборними та такими, що виключали можливість вчасного звернення до суду з цим позовом, оскільки ОСОБА_1 не була позбавлена права звернутися до суду через уповноваженого представника.
Разом з тим, позивач у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом так і не навів жодних причин, які б унеможливлювали скористатись правом на професійну правничу допомогу.
При цьому, поважними причинами пропуску такого строку можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року по справі №9901/32/20 правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
При вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до Суду із позовом колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
У цьому контексті слід зазначити, що обставини, на які посилається позивач у заяві про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, не можуть вважатися поважними, об'єктивно непереборними та такими, які б об'єктивно унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку. Зважаючи на значний пропуск строку (8 років), враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такий значний пропуск строку не можна вважати розумним та необхідним для реалізації права на звернення до суду з цим позовом.
За змістом Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право позивача на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, теж не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що потребує регулювання з боку держави. Процесуальний закон чітко врегулював питання як строку звернення до суду, так і наслідків пропуску такого строку.
Таким чином, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду, чітко й однозначно передбачених національним процесуальним законом, не є порушенням права на доступ до суду.
Частинами першою та другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 169 КАС України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що наведені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку не можна визнати поважними, що має наслідком повернення позовної заяви.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України разом з доданими до неї документами повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів із дня її підписання.
Судове рішення Верховного Суду у таких справах набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя-доповідач Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
І.Я. Олендер
О.О. Шишов
М.М. Яковенко