04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №804/15266/15
адміністративне провадження № К/9901/5373/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (суддя Шлай А.В.) у справі за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2015 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2015 року №0000264801, №00002844801.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000284801 від 16 вересня 2015 року, а податкове повідомлення-рішення №0000264801 від 16 вересня 2015 року визнано протиправним та скасовано в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 835 418,61 грн., в тому числі за основним платежем - в розмірі 556 945,74 грн., за штрафними санкціями - 278 472, 87 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому, зазначена постанова ухвалена судом першої інстанції в порядку письмового провадження, а її копію Інспекцією отримано 29 серпня 2017 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Управління) 08 вересня 2017 року подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні. Водночас податковим органом порушувалось й питання заміни Інспекції на її правонаступника - Управління.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, на підставі пункту 4 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ в підтвердження повноважень особи, що її підписала і подала.
28 вересня 2017 року Управління повторно подало апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року, одночасно порушивши й питання поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого податковий орган посилався на безпідставне повернення первісної апеляційної скарги, яка була подана в межах законодавчо встановленого строку апеляційного оскарження.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 вересня 2017 року з урахуванням, зокрема, приписів частини 4 статті 189 КАС України апеляційну скаргу залишив без руху у зв'язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження й визнанням судом підстав, вказаних у клопотанні про його поновлення, неповажними, а також запропонував скаржнику навести інші причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.
В межах наданого для усунення недоліків строку податковим органом надіслано до суду клопотання, у якому останній просив поновити йому строк звернення з апеляційною скаргою, зазначаючи, що апеляційний суд не надав йому можливості (шляхом залишення без руху) усунути недолік первісно поданої апеляційної скарги та подати довіреність на представника установи, у зв'язку із чим наразі не було б необхідності поновлювати пропущений строк як такий; крім того, посилався на те, що згідно із частиною 6 статті 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом; відтак, оскільки при повторному зверненні з апеляційною скаргою причина, яка зумовила неприйняття первісної апеляційної скарги, усунута, строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.
Ухвалою від 13 листопада 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, прийшовши до висновку про неповажність наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України.
При цьому, апеляційний суд в своїй ухвалі вказував, що наведені податковим органом у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження доводи є аналогічними тим, щодо яких вже надана оцінка в ухвалі від 27 вересня 2017 року; до того ж, не погоджуючись із ухвалою суду про повернення первісної апеляційної скарги, він не вжив заходів по її оскарженню.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного суду від 13 листопада 2017 року, Управління звернулось до Вищого адміністративного суду України касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, залишення поза увагою наведених ним в клопотанні про поновлення пропущеного строку обставин його пропуску, просило вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а ухвалу суду попередньої інстанції, яку він просив залишити без змін, - обґрунтованою та законною.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Водночас й у частині 2 статті 49 КАС України було закріплено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, відтак податковий орган як особа, зацікавлена в апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції, зобов'язаний був вчиняти усі можливі та залежні від нього дії для своєчасного подання апеляційної скарги.
Як вже вказувалось в цій постанові, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року прийнято останнім в порядку письмового провадження, а його копію податковим органом отримано 29 серпня 2017 року й в межах законодавчо встановленого строку апеляційного оскарження подано первісну апеляційну скаргу, яка була йому повернута ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року, оскільки строк дії наявної в матеріалах справи довіреності на представника податкового органу, що здійснював юридичний супровід даної справи й в подальшому підписав та подав апеляційну скаргу, закінчився; до того ж довіреність була видана на представника Інспекції, тоді як апеляційну скаргу подано Управлінням.
Надалі, податковий орган 28 вересня 2017 року повторно подав апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року (в якій також порушив питання строку звернення до суду), втім, остання була залишена без руху у зв'язку із пропуском строку апеляційного оскарження.
Проте ані при поданні апеляційної скарги, ані при виконанні вимог ухвали суду про залишення останньої без руху скаржником не було наведено обґрунтованих мотивів та не подано доказів, які б підтвердили неможливість подання ним апеляційної скарги у визначений законодавством строк.
Саме ж лише по собі подання первісної апеляційної скарги в межах строку апеляційного оскарження та її подальше повернення судом у зв'язку із наявністю певних недоліків, не може бути достатньою та беззаперечною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
Враховуючи викладене, Верховний Суд по суті погоджується з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, про що останнім постановлено ухвалу від 13 листопада 2017 року.
Доводи ж касаційної скарги не свідчать про прийняття судом апеляційної інстанції неправильного судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер