01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.10.2007 № 21/411
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Волинська В.І. - довіреність №557 від 17.05.2007 р.
від відповідача: Слюсар С.В. - довіреність № 34 від 23.07.2007 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2007
у справі № 21/411
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу"
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"
про стягнення 4794,75 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2007 р. в справі №21/411 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська академія геральдики, Товарного знаку та Логотипу” (далі по тексту Позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (далі по тексту Відповідач) про стягнення 4 794,75 грн. задоволений частково. Було стягнуто з Відповідача на користь Відповідача 3 750 грн. суми основної заборгованості, 103,50 грн. суми інфляційних витрат, а також 102 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову було відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що при розгляді даної справи судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, не зроблено їх всебічного дослідження та не надано об'єктивної оцінки доказам, що мають значення для справи.
Так, відповідач зазначає, що судом не взято до уваги:
- що умови Договору позивачем почали виконуватись із значним запізненням, що призвело до того, що опублікована інформація втратила свою актуальність, чим були порушені умови ст. 612 ЦК України;
- вимоги ст. 654 ЦК України і прийняв доводи позивача стосовно усної зміни умов Договору щодо строків виконання замовлення;
- що акт здачі-прийняття робіт було підписано особою на те неуповноваженою, хоча право на це мав тільки генеральний директор Відповідача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вимоги відповідача не визнає, вважає, їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою від 11.09.2007 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду на 09.10.2007 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська академія геральдики, Товарного знаку та Логотипу” (позивач - виконавець за Договором) і Державним підприємством Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (відповідач - замовник за Договором) укладено договір ХХК № 1301/ИСА 131 04 від 28.04.2004 р., відповідно до якого виконавець зобов'язується забезпечити видання книги тиражем 7500 примірників не пізніше 4-го кварталу 2004 р. (пп..2.1.1. Договору); підготувати та розмістити інформацію або рекламу, за які попередньо сплачує замовник, у розділах книги, узгоджених із замовником (пп. 2.1.2.).
14.05.2004 р. відповідачем на рахунок позивача, відповідно до п. 5.3 Договору, було перераховано 3 750,00 грн., тобто 50% від загальної суми вартості замовлення.
На виконання умов Договору, позивач виконав роботу, а саме 06.04.2005 р. підписано до друку 7500 примірників книги “Хто є Хто в економіці, науці, культурі. Київ та регіони.” загалом на суму 7 500 грн.
Роботи позивачем виконані з порушенням строку зазначеного в Договорі, проте, позивач зазначає про усні домовленості з відповідачем, якими були обумовлені нові строки виконання робіт. Позивачем наданий акт здачі-прийняття робіт від 29.04.2005 р. за № РН П001811, в якому зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Після виконання позивачем умов Договору, відповідачем друга половина оплати замовлення в сумі 3 750,00 грн. здійснена не була, в зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою виконати умови договору. У відповідь був отриманий лист, яким Державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” повідомляло, що претензію не визнає, обґрунтовуючи це тим, що публікація в книзі наданої замовником, інформації втратила свою актуальність в зв'язку зі зміною директора.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що доводи позивача про усну домовленість сторін про зміну строків виконання Договору не може бути прийнята в зв'язку з тим, що це не було доведено позивачем в порядку передбаченому ст. 33 ГПК України. До цього ж висновку прийшов і суд першої інстанції, що спростовує твердження апеляційної скарги щодо ігнорування суддею вимог ст. 654 ЦК України.
Однак, умови належного виконання позивачем спірного Договору є доведеними, оскільки в матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт від 29.04.2005 р. за № РН П001811, в якому зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Доводи відповідача про те, що даний акт є недійсним, оскільки підписаний неуповноваженою на те особою, не можуть прийматися до уваги в зв'язку з тим, що Акт виконаних робіт скріплений печаткою відповідача, що свідчить про достатність прав особи, що його підписала. Це підтверджується п. 3.4.1. Інструкції “Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів”, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 року № 17, яким встановлено, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
В зв'язку з тим, що відповідачем завчасно не було попереджено позивача про зміну директора, той продовжував виконувати свої зобов'язання по Договору.
Таким чином, судова колегія суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач належним чином виконав умови Договору ХХК № 1301/ИСА 131-04 від 28.04.2004 р. Відповідач же не надав суду доказів оплати послуг позивача, тобто не довів своєї частини зобов'язань.
Отже, внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 173 ГК України, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежним виконанням).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; до ч. 3 ст. 843 цього ж кодексу, ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу і відповідно до ст. 853 - замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Отже, місцевим господарським судом абсолютно вірно встановлено, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань, тому він має виплатити позивачу суму заборгованості за договором у розмірі 3 750,00 грн.
Одночасно, судова колегія, вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на п. 1 ст. 231, п. 4 ст. 231 ГК України, ч. 2 ст. 623, 625 ЦК України, правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, штрафних санкцій та суми збитків, які поніс позивач внаслідок порушення відповідачем умов договору і задовольнив його вимоги стосовно стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 103,50 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не було надано суду першої інстанції належних доказів на спростування викладеного в позові, тому враховуючи викладене, місцевий господарський суд вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2007 р. по справі № 21/411 - без змін.
Справу № 21/411 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського Суду України.
Головуючий суддя
Судді
22.10.07 (відправлено)