Справа № 420/26216/21
04 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію на запит від 08.12.2021 року;
зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надити ОСОБА_2 повну відповідь на запит від 08.12.2021 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI, із змінами і доповненнями, та надати копії рішень Куяльницької сільської ради, якими було надано дозволи на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, придатної для вирощування сільськогосподарської продукції, яка позначена на Публічної кадастрової карті: - земельна ділянка за межами с. Борщі, яка позначена на кадастровій карті Район Котовський, КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 003, загальна площа більше 28 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122980800:01:003:0381;
стягнути на користь Позивача - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради (код ЕГРПОУ 04379835, юридична адреса: 66350, Одеська область, Подільський район , село Куяльник, вул. Куяльницька №26-А, фактична адреса: 66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 105) судові витрати за подання правничої допомоги у розмірі 3000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що він 08.12.2021 року подав запит на інформацію до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (далі - Куяльницька СР, відповідач) через офіційну електронну адресу. Позивач просив надати йому таку інформацію, а саме: копії рішень Куяльницької сільської ради, яким було надано дозволи на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, придатної для вирощування сільськогосподарської продукції, яка позначена на Публічної кадастрової карті: - земельна ділянка за межами с. Борщі, яка позначена на кадастровій карті Район Котовський, КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 003, загальна площа більше 28 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122980800:01:003:0381.
Як стверджує позивач, на вказаний запит Куяльницька сільська рада надала лист від 16.12.2021 року за №02-29/256із «Про розгляд запиту на інформацію», в якому повідомила про надання Дозволу ОСОБА_3 та надала копію рішення.
Однак, позивач вказує, що вказана інформація не запитувалась. Стосовно громадян по яким запитувалась інформація Відповідач повідомив, що прізвища громадян України, що отримали земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства - можна ознайомитися за наступним посиланням: https://kuyalnyksr.odessa.gov.ua/?page_id=265. За вказаним посиланням знаходиться сайт Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.
16.12.2021 року позивач повторно подав до Куяльницької СР запит, яким просив надати копії рішень Куяльницької сільської ради, яким було надано дозволи на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, придатної для вирощування сільськогосподарської продукції, яка позначена на Публічної кадастрової карті: - земельна ділянка за межами с. Борщі, яка позначена на кадастровій карті Район Котовський, КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 003, загальна площа більше 28 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122980800:01:003:0381.
Як стверджує позивач, на вказаний запит Куяльницька сільська рада надала йому лист від 17.12.2021 року за №02-29/237із «Про розгляд запиту на інформацію», в якому повідомила що рішеннями Куяльницької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - можна ознайомитися за наступним посиланням: https://kuyalnyksr.odessa.gov.ua/?page_id=265.
Позивач вважає, що вказана відповідь Куяльницької сільської ради свідчить про отримання запиту від 08.12.2021 року та від 16.12.2021 року, а також про те, що Відповідач являється розпорядником запитуваної інформації.
Таким чином, на переконання позивача, Куяльницька СР надала відповідь про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, чим неправомірно відмовила в наданні запитуваної інформації. Запитувану публічну інформацію офіційно Позивач може отримати лише з офіційних джерел, в тому числі, від Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка її утворює у вигляді рішень, являється розпорядником цієї інформації та має запитувану інформацію.
Отже, вважаючи порушеним своє право на інформацію, позивач звернуся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28 грудня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлена засобами електронного зв'язку, однак, у встановлений судом строк, відповідач відзив на адміністративний позов не надав, з клопотаннями/заявами щодо продовження строку на подання відзиву до суду не звертався.
Згідно вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи учасниками справи також не надавались, додаткові докази не надходили.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
08 грудня 2021 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області із запитом на публічну інформацію, яким просив прошу надати копії рішень Куяльницької сільської ради, яким було надано дозволи на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, придатної для вирощування сільськогосподарської продукції, яка позначена на Публічної кадастрової карті: - земельна ділянка за межами с. Борщі, яка позначена на кадастровій карті Район Котовський, КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 003, загальна площа більше 28 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122980800:01:003:0381 (а.с. 17).
Відповідь позивач просив надати йому у сканованому вигляді на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1
У відповідь на вказаний запит (вхід. №237 від 08.12.2019) листом від 16 грудня 2021 року вих. №02-29/256із Куяльницька сільська ради Подільського району Одеської області повідомила позивачу про наступне, а саме: « 1. Громадянину ОСОБА_3 рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2892-VІІІ від 23 жовтня 2021 року, вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, копія рішення додається. 2. Прізвища громадян України, що отримали земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства - можна ознайомитися за наступним посиланням: https://kuyalnyksr.odessa.gov.ua/?page_id=265.».» (а.с. 22).
На запит позивача від 16 грудня 2021 року (вхід. №246) (а.с. 28), у якому позивач просив надати йому запитувану інформацію на попередній запит від 08 грудня 2021 року, Куяльницька сільська ради Подільського району Одеської області листом від 17 грудня 2021 року вих. №02-29/257із повідомила, що термін надання відповіді на інформаційний запит пропущено у зв'язку з технічною помилкою. З рішеннями Куяльницької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - можна ознайомитися за наступним посиланням: https://kuyalnyksr.odessa.gov.ua/?page_id=265. (а.с. 23).
Позивач вважає, що на запит від 08 грудня 2021 року йому надано неповну відповідь відповідно до поставлених питань, чим неправомірно відмовлено в наданні запитуваної інформації, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII.
Згідно ст. 5 Закону України "Про інформацію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.
Стаття 1 вказаного Закону визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Стаття 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.
Так, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як передбачено ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
За змістом ч. 4, ч. 5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі та у ній має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
При цьому, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
У даній справі позивачем оскаржуються дії Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію на запит від 08.12.2021 року. Позивач вважає, що на запит від 08.12.2021 року йому надано неповну відповідь.
Як встановлено судом позивач запитував копії рішень Куяльницької сільської ради, яким було надано дозволи на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, придатної для вирощування сільськогосподарської продукції, яка позначена на Публічної кадастрової карті: - земельна ділянка за межами с. Борщі, яка позначена на кадастровій карті Район Котовський, КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 003, загальна площа більше 28 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122980800:01:003:0381 (а.с. 17).
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Суд зазначає, що статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначений вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію.
Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі.
Натомість, як вбачається із відповідей відповідача на запит позивача від 08 грудня 2021 року, які надані листом від 16 грудня 2021 року вих. №02-29/256із та листом від 17 грудня 2021 року вих. №02-29/257із, позивачу не надано повну інформацію на його запит без обґрунтування будь-яких причин.
Посилання відповідача на те, що «прізвища громадян України, що отримали земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства» та «з рішеннями Куяльницької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства» можна ознайомитися за посиланням (https://kuyalnyksr.odessa.gov.ua/?page_id=265) є прямим порушенням ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Суд зауважує, що позивач не звертався до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області із запитом щодо надання персональних даних громадян, яким були надані дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та щодо виготовлення технічної документації із землеустрою.
Позивач запитував копії рішень стовно наданих відповідачем дозволів тим чи іншим громадянам.
Так, суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
У той же час, за приписами ч. 7. ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком, то розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту (п. 3 ч. 1 ст. 22 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Однак, як вже було зазначено судом, відповіді відповідача на запит позивача від 08 грудня 2021 року, які надані листом від 16 грудня 2021 року вих. №02-29/256із та листом від 17 грудня 2021 року вих. №02-29/257із, не містять обґрунтування причин чи підстав ненадання позивачу інформації на його запит.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що запит на публічну інформацію ОСОБА_2 від 08 грудня 2021 року не було розглянуто Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області належним чином, та не надано позивачу повноту та обґрунтовану відповідь на нього.
За таких обставин з метою належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_2 від 08 грудня 2021 року та надати на нього повну та обґрунтовану відповідь відповідно до поставлених питань згідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо витрат на правничу допомогу
У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено до розподілу витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3000 грн., а також подано заяву про стягнення з відповідача судових витрат (а.с. 18).
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:
Договір про надання професійної правничої допомоги від 09 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 (Клієнт) та адвокатом Опальком Олегом Миколайовичем (а.с. 27). Ціна Договору - 50 % прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» за одну годину олботи адвоката;
Додаток № 1 до Договору (а.с. 20) - попередній розрахунок сум судових витрат, який містить опис наданих адвокатом послуг, а саме:
- Консультація; складення та направлення запиту (30 хвилин) - 500, 00 грн.;
- Вивчення відповіді на запит; підготовка повторного запиту (30 хвилин) - 500, 00 грн.;
- Збирання доказів, вивчення практики, складення позову (1 година) - 1500, 00 грн.;
- Додаткова консультація - (1 година) - 500, 00 грн.
Акт виконаних робіт від 18 грудня 2021 року на суму 3000, 00 грн. (а.с. 19).
Дослідивши вищезазначені заяву та докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №480/3172/20.
Таким чином, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для позивача, предмет позову та обсяг задоволених позовних вимог, те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження у порядку статті 262 КАС України у письмовому провадженні, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Відтак, суд вважає клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу частково обґрунтованим та що його слід задовольнити в частині стягнення з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська область, Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26-А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 132, 134, 139, 162, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо відмови у наданні публічної інформації на запит ОСОБА_2 від 08 грудня 2021 року.
Зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_2 від 08 грудня 2021 року та надати на нього повну та обґрунтовану відповідь відповідно до поставлених питань згідно приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835; 66350, Одеська область, Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26-А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000, 00 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835; 66350, Одеська область, Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26-А).
Суддя О.В. Глуханчук