Справа № 420/27276/21
04 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2021 року № 84/34000703, від 25.05.2021 року № 83/34000703, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.05.2021 року № 84/34000703, від 25.05.2021 року № 83/34000703.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 16 квітня 2021 року ГУ ДПС у Харківській області складено Акт (довідку) фактичної перевірки № 6693/20/3400/РРО/03446334. В даному акті зафіксовано проведення фактичної перевірки, в межах якої встановлено порушення позивачем ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», оскільки на думку контролюючого органу, Позивач повинен був отримати ліцензію на право зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, та зареєструвати акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. В подальшому на адресу Позивача надійшли податкові повідомлення-рішення Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 25.05.2021 № 84/34000703, від 25.05.2021 № 83/34000703. Згідно податкових повідомлень-рішень до Позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 1500000,00 грн., а саме: 500000,00 грн. за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії (ППР від 25.05.2021 року № 84/34000703); 1000000,00 грн. за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального платником податку - розпорядником акцизного складу (ППР від 25.05.2021 року № 83/34000703). Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення повинні бути визнані протиправними та скасовані.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2021 року № 84/34000703, від 25.05.2021 року № 83/34000703 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що згідно з даними Єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ за 2020 рік отримано дизельного палива (УКТЗЕД 2710194300) у кількості 1612082 л, скрапленого газу (УКТЗЕД 2711190000, 2711129700, 2711139700) у кількості 19969,42 т та за 2021 рік отримано скрапленого газу (УКТЗЕД 2711190000, 2711129700, 2711139700) у кількості 188,582 тон розвантаженого за адресою: вул. Лозівська, 86, м. Дергачі, Харківська область. З урахуванням наявних обставин справи, перевіркою встановлено факти зберігання платником податків у періоді 2020-2021 роки за адресою: вул. Лозівська, 86, м. Дергачі, Харківська область, дизельного палива та скрапленого газу без отримання відповідної ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з урахуванням змін та доповнень. Крім того, перевіркою встановлено факти відсутності з вини платника податку реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового за зазначеною адресою.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що під час проведення ГУ ДПС у Харківській області фактичної перевірки, Позивачем були надані пояснення представником про те, що дизельне паливо/газ Позивач використовує за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Лозівська, 86, виключно для приготування асфальтобетонної суміші у відповідності до технологічного процесу. Придбане пальне розміщується в ємностях, які є технологічним паливним баком невід'ємною частиною заводу - MARINI TOP TOWER 4000Р для приготування асфальтної суміші. Ємності підключені безпосередньо до асфальтного заводу. У свою чергу сукупність обладнання, технологічних виробничих вузлів (агрегатів), які складають завод MARINI TOP TOWER 4000Р за своїм юридичним статусом не є нерухомим майном, а місце розташування цього заводу може змінюватись в залежності від виробничих потреб. Отже, дизельне паливо/газ, що знаходиться у ємностях, що є технологічним паливним баком та невід'ємною частиною пересувного заводу, використовується виключно в технологічному процесі для забезпечення роботи асфальтного заводу MARINI TOP TOWER 4000Р. Ємності не має функціоналу, що дозволяє здійснювати діяльність із зберігання палива у розумінні ст.1 Закону про державне регулювання, тому що за технологічними характеристиками ємності (паливний бак) є місткістю, у якій пальне перебуває, та з якої потрапляє через систему у двигун внутрішнього згоряння спеціального обладнання, який визначає потужність виробництва заводу в цілому. Тож, пальне з ємностей використовується виключно для роботи асфальтного заводу MARINI TOP TOWER 4000Р (виготовлення асфальтобетонних сумішей), а фізичного відпуску пального чи повернення його Позивачу, шляхом переливу у резервуари або надання іншим особам (тобто повернення зі зберігання) не передбачено функціоналом та не здійснюється, оскільки це неможливо. Після потрапляння палива у ємність, що є технологічним паливним баком пальне споживається заводом MARINI TOP TOWER 4000Р. Отже, пальне в паливному баку забезпечує функціонування заводу MARINI TOP TOWER 4000Р за цільовим призначенням, - для виготовлення асфальтобетонних сумішей та не зберігається для подальшого відвантаження до будь-яких напрямків та цілей. Більш того, будь-який вузол обладнання асфальтного заводу MARINI TOP TOWER 4000Р не має функціоналу для зливу палива без порушення його нормальних функціональних можливостей та цільового призначення. Тож, здійснювати на заводі MARINI TOP TOWER 4000Р діяльність із зберігання чи реалізації палива неможливо. Таким чином, розміщення палива у паливний бак, який призначений до споживання палива заводом для його функціонування без можливості повернення цього палива зі зберігання не може вважатись діяльністю із зберігання палива згідно зі ст.1 Закону про державне регулювання, а тому на розміщення палива у баку та його споживання заводом не розповсюджуються норми Закону про державне регулювання щодо ліцензування.
В поясненнях третя особа вказує, що фахівцями ГУ ДПС відповідно до наказу від 06.04.2021 року № 2366 та на підставі направлень від 06.04.2021 року № 4380, № 4381, № 4382 проведена фактична перевірка господарського об'єкта за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Лозівська, буд. 86 (юридична адреса: Одеська область, с. Нерубайське, вул. Л. Пастера, 29-Б), де здійснює діяльність ТОВ «Шляховик-97». Перевіркою встановлено наступні порушення: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, а саме ТОВ «Шляховик-97» протягом 2020 здійснило купівлю та отримало скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) код товару згідно з УКТ ЗЕД 2711190000 та 2711139700 згідно акцизних накладних загальною ємністю 19969,42 тон, в яких зазначено адресу зберігання пального, яке не є акцизним складом: Харківська область, Дергачівський район, м, Дергачі, вул. Лозівська, буд. 86. Вказане є порушенням ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Згідно ст.17 Закону України № 481/95 у разі зберігання пального без наявності ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 500000 гривень. Згідно п.128-1.2 ст.128-1 Податкового кодексу України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» зареєстроване та перебуває на обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
На підставі наказу від 06.04.2021 року № 2366 та направлень від 06.04.2021 року № 4380, № 4381, № 4382 співробітники Головного управління ДПС у Харківській області провели фактичну перевірку господарського об'єкта за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Лозівська, буд. 86 (юридична адреса: Одеська область, с. Нерубайське, вул. Л. Пастера, 29-Б), де здійснює діяльність ТОВ «Шляховик-97».
За результатами цієї перевірки 19.04.2021 року Головне управління ДПС у Харківській області склало акт № 6693/20/3400/РРО/03446334, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:
- ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;
- пункт «б» абзацу 6 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України.
Такі висновки податкового орану обґрунтовані тим, що ТОВ «Шляховик-97» за 2020 рік здійснило купівлю дизельного палива (УКТЗЕД 2710194300) у кількості 1612082 л, скрапленого газу (УКТЗЕД 2711190000, 2711129700, 2711139700) у кількості 19969,42 т, за 2021 рік здійснило купівлю скрапленого газу (УКТЗЕД 2711190000, 2711129700, 2711139700) у кількості 188,582 т, розвантаженого за адресою: вул. Лозівська, 86, м. Дергачі, Харківська область, тобто його зберігання здійснюється без отримання відповідної ліцензії на право зберігання пального та за відсутності з вини платника податку реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового за зазначеною адресою.
За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» на підставі акту перевірки № 6693/20/3400/РРО/03446334 від 19.04.2021 року відповідно до зазначених порушень Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло податкові повідомлення-рішення:
- від 25.05.2021 року № 83/34000703, яким до позивача за порушення пункт «б» абзацу 6 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.128-1.2 ст.128-1 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1000000,00 грн.;
- від 25.05.2021 року № 84/34000703, яким до позивача за порушення ч.1, ч.8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз.8 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 25.05.2021 року № 84/34000703, від 25.05.2021 року № 83/34000703 Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» подало до Державної податкової служби України скаргу.
Державна податкова служба України за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» на податкові повідомлення-рішення від 25.05.2021 року № 84/34000703, від 25.05.2021 року № 83/34000703 прийняла рішення про результати розгляду скарги від 06.12.2021 року, яким залишила без змін ППР, а скаргу без задоволення.
Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п.128-1.2 ст.128-1 Податкового кодексу України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.
Відповідно до абз.8 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у. (основний); виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; будівництво водних споруд; будівництво інших споруд, н.в.і.у.; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; допоміжне обслуговування наземного транспорту; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; діяльність інших засобів тимчасового розміщування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; будівництво доріг і автострад; будівництво мостів і тунелів.
Під час розгляду справи суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» на підставі договору оренди нерухомого майна від 04.05.2018 року № 1 користується нерухомим майном, за адресою: вул. Лозівська, 86, м. Дергачі, Харківська область, з метою розташування виробничого обладнання, АБЗ та складування дорожньо-будівельних матеріалів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» є власником Асфальтобетонного заводу MARINI TOP TOWER 4000Р, який змонтований та введений в експлуатацію за адресою: Харківська область, Дергачівський район, місто Дергачі, вул. Лозівська, 86.
Як стверджує позивач, він виробляє визначені ДСТУ Б В.2.7-119:2011 суміші асфальтобетонні, асфальтобетон дорожній та аеродромний та визначені ДСТУ Б В.2.7-127:2015 суміші асфальтобетонні, асфальтобетон щебенево-мастиковий, також продукцію: суміші бітумінозні на основі природного асфальту або природного бітуму, нафтового бітуму, мінеральних смол чи пеку мінеральних смол (наприклад, бітумінозні мастики, асфальтові суміші для дорожнього покриття).
Вищевказаний АБЗ є сучасним виробництвом із використанням мікропроцесорної системи управління і забезпечує оптимально економний режим роботи, підвищує культуру виробництва, надійність безвідмовної роботи обладнання та зводить до мінімуму вплив на навколишнє середовище.
Для здійснення діяльності даного АБЗ не передбачається виконання будівельних робіт, оскільки сам завод завдяки своїй продуманій модульній конструкції вже оснащений необхідними кабельними і трубними з'єднаннями та відзначається швидким компонуванням на пересувних стальних основах і не потребує проведення будівництва на майданчику.
При виготовленні асфальтобетону на вказаному АБЗ використовуються інертні матеріали (відсів щебінь різних фракцій, мінеральний порошок, целюлозна добавка ...). Для даного підприємства характерним є запровадження сучасної технології виробництва асфальтобетону, використання готових бітумів без застосування заборонених матеріалів коксохімічного виробництва.
Просушування та нагрів інертних матеріалів відбувається в сушильному барабані обертового типу. В сушильному барабані використовується сучасний, високоефективний та екологічно безпечний пальник, в якості палива використовується дизельне паливо/газ.
До характеристик технологічного обладнання відноситься як сама установка, так і резервуар для бітуму, резервуари для дизельного палива/газу, заточувальний верстат, дільниця зварювання, пост газового різання, муфельна піч та сушильна шафа. Устаткування ємностей для палива не дає можливості для зливу, перекачки пального в інші ємності, або іншим споживачам.
Для виробництва асфальтобетону у якості сировини використовується щебінь, відсів граніту, у якості в'яжучого матеріалу застосовується бітум, у якості додаткових компонентів використовується мінеральний порошок, модифікатор бітуму, целюлоза, у якості палива - дизпаливо/газ.
З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що в даному випадку резервуари для дизельного палива/газу є невід'ємною частиною АБЗ та не можуть розглядатися як самостійні одиниці, оскільки для випуску продукції необхідна як сировина, допоміжні матеріали для приготування асфальту так і сам технологічний процес, тобто дизпаливо/газ.
Суд встановив, що придбане позивачем пальне розміщується в ємностях, які є технологічним паливним баком та невід'ємною частиною заводу - MARINI TOP TOWER 4000Р для приготування асфальтної суміші.
Позивач зазначає, що сукупність обладнання, технологічних виробничих вузлів (агрегатів), які складають завод MARINI TOP TOWER 4000Р за своїм юридичним статусом не є нерухомим майном, а місце розташування цього заводу може змінюватись в залежності від виробничих потреб.
Тобто, дизельне паливо/газ, що знаходиться у ємностях, що є технологічним паливним баком та невід'ємною частиною пересувного заводу, використовується в технологічному процесі для забезпечення роботи асфальтного заводу MARINI TOP TOWER 4000Р.
Позивач також стверджує, що ці ємності не мають функціоналу, що дозволяє здійснювати діяльність із зберігання палива у розумінні ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тому що за технологічними характеристиками ємності (паливний бак) є місткістю, у якій пальне перебуває, та з якої потрапляє через систему у двигун внутрішнього згоряння спеціального обладнання, який визначає потужність виробництва заводу в цілому. Тож, пальне з ємностей використовується виключно для роботи асфальтного заводу MARINI TOP TOWER 4000Р (виготовлення асфальтобетонних сумішей), а фізичного відпуску пального чи повернення його, шляхом переливу у резервуари або надання іншим особам (тобто повернення зі зберігання) не передбачено функціоналом та не здійснюється, оскільки це неможливо. Після потрапляння палива у ємність, що є технологічним паливним баком, пальне споживається заводом MARINI TOP TOWER 4000Р.
Таким чином, на думку суду, пальне в паливному баку забезпечує функціонування заводу MARINI TOP TOWER 4000Р за цільовим призначенням для виготовлення асфальтобетонних сумішей та не зберігається для подальшого відвантаження до будь-яких напрямків та цілей.
Позивач зазначає, що будь-який вузол обладнання асфальтного заводу MARINI TOP TOWER 4000Р не має функціоналу для зливу палива без порушення його нормальних функціональних можливостей та цільового призначення. Тож, здійснювати на заводі MARINI TOP TOWER 4000Р діяльність із зберігання чи реалізації палива неможливо.
Згідно з абз.56 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Відповідно до абз.59 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Відповідно до ч.8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що розміщення палива у паливний бак, який призначений до споживання палива заводом для його функціонування без можливості повернення цього палива зі зберігання, не може вважатись діяльністю із зберігання палива згідно положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Суд також враховує, що перевіркою фактів реалізації та зберігання пального не встановлено.
Згідно з пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Відповідно до пп.14.1.6-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України. Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для: а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України); б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України; в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу. Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі. Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб'єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним. Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.
Згідно з пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу. Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників. Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Оскільки під час розгляду справи суд встановив, що в даному випадку придбане ТОВ «ШЛЯХОВИК-97» пальне розміщується в ємностях, які є технологічним паливним баком та невід'ємною частиною заводу - MARINI TOP TOWER 4000Р для приготування асфальтної суміші, тобто резервуари для дизельного палива/газу є невід'ємною частиною АБЗ, тому на підставі пп. «г» пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вони не є акцизним складом.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що у позивача був відсутній обов'язок реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Суд також враховує, що наданою ТОВ «ШЛЯХОВИК-97» індивідуальною податковою консультацією від 28.08.2021 року № 3148/ІПК/99-00-09-03-02-06 Державна податкова служба України роз'яснила, що оскільки товариство використовує пальне у єдиному технологічному процесі для випуску продукції, а резервуар-паливний бак для дизельного пального (газу) є невід'ємною технологічною частиною (агрегатом) АБЗ і служить виключно для можливості роботи АБЗ та не може розглядатися як самостійний чи незалежний агрегат від робочого процесу, то такий резервуар-паливний бак у розумінні пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не є акцизним складом та відповідно не потребує реєстрації.
Резервуар-паливний бак є невід'ємною технологічною частиною (агрегатом) АБЗ і служить виключно для можливості роботи АБЗ, тобто є паливним баком, як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні чи пристрої.
По суті зберігання пального в ємності передбачає приймання, схоронність із збереженням його властивостей, якостей та ознак (об'єму) протягом певного часу, тоді як зберігання пального у паливному баку забезпечує функціонування технологічного обладнання, яке працює на такому пальному.
В технічних паспортах на обладнання пересувного асфальтобетонного заводу, наданих Товариством, а також загальнодоступній інформації у мережі Інтернет - офіційному сайті Компанії MARINI (https://marini.fayat.com), яка є виробником цього обладнання, циклічний завод працює за схемою, згідно якою зокрема передбачено, що мінеральні матеріали потрапляють в сушильний барабан для видалення вологи з матеріалу і нагрівання до необхідної температури, і подальшого зважування і змішування з бітумом по заданому рецепту. Сушильний барабан по суті є обертовим циліндром з поділом всередині на зони, які виконують функції розподілу матеріалу по стінками барабана і його нагрівання за допомогою контакту теплом від полум'я пальника. Жар полум'я всередині барабана передається мінералам за допомогою теплового випромінювання.
Таким чином, у виробничому процесі виробництва асфальтобетону у якості палива використовується дизпаливо/газ, яке знаходиться в ємностях, які являють собою технологічний паливний бак і є невід'ємною частиною пересувного АБЗ, яке використовується в технологічному процесі для забезпечення роботи асфальтового заводу, зокрема у пальниках для отримання гарячого повітря необхідного у сушильному барабані для нагрівання суміші.
Враховуючи викладене, з урахуванням листа та копій технічних паспортів АБЗ, наданих Товариством, технологічний паливний бак, який є невід'ємною технологічною частиною АБЗ, не може розглядатися як самостійний чи незалежний агрегат, що забезпечує виключно схоронність пального, його основною функцією є забезпечення технологічного процесу функціонування АБЗ (у пальниках для отримання гарячого повітря) і у разі заправлення технологічного паливного баку з автоцистерни та відсутності можливості перекачки пального з нього в інші ємності чи відвантажити іншим споживачам, поміщення пального в такий бак не є окремим видом діяльності зі зберігання пального, який передбачає повернення пального із такої ємності, в тому числі для власного споживання, у Товариства відповідно до ст. 15 Закону № 481, відсутній обов'язок отримувати ліцензію на зберігання пального.
Згідно з п.52.2 ст.52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За таких обставин, в даному випадку висновки відповідача про порушення позивачем п.«б» абз.6 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України та ч.1, ч.8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, податкові повідомлення-рішення від 25.05.2021 року № 84/34000703 та від 25.05.2021 року № 83/34000703 є протиправними та належать до скасування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» (вул. Базова, буд. 12, смт. Авангард, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 65120, ідентифікаційний код 03446334) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (просп. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015, ідентифікаційний код 44104032), третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код 43983495), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2021 року № 84/34000703, від 25.05.2021 року № 83/34000703 - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.05.2021 року № 84/34000703 та від 25.05.2021 року № 83/34000703.
3. Стягнути з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22500,00 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко