справа №380/2361/22
з питань строку звернення до суду
03 серпня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3, місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 29.11.2019 по день фактичної виплати 15.12.2021, терміном 747 днів.
Ухвалою від 07.02.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 14.07.2022 суд залишив позовну заяву без руху.
25.07.2022 від представника позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що виплата позивачу індексації грошового забезпечення здійснювалась двома частинами 14.05.2021 та 15.12.2021. Вказані виплати стосуються одного періоду проходження служби з 01.01.2014 по 26.06.2017, з 01.12.2018 по 31.07.2019 та виплачені на виконання одного рішення суду, а саме рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі №380/1542/21. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні після здійснення остаточного розрахунку, який відбувся 15.12.2021.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду, суд враховує таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.
Позивач вважає, що на день переведення з військової частини він не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме відповідач не виплатив йому у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.07.2019.
На час звільнення позивача з військової служби відповідачем не проведено повного розрахунку за грошовим забезпеченням, а саме - не виплачено індексацію грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі №380/1542/21 позов ОСОБА_1 до військової частини 2144 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії військової частини 2144 щодо ненарахування та невиплати в неналежному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 26.06.2017 та за період з 01.12.2018 по 31.07.2019;
- зобов'язано військову частину 2144 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 26.06.2017 з встановленням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.12.2018 по 31.07.2019 з встановленням базового місяця - березень 2018 року;
- зобов'язано військову частину 2144 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
На виконання рішення суду у від 11.08.2021 у справі №380/1542/21 військова частина 2144 виплатила позивачу кошти частинами, а саме 14.05.2021 у сумі 29689,21грн та 15.12.2021 кошти в сумі 89019,82грн., що підтверджується випискою з банкового рахунку позивача.
Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.
Позивач вважає, що оскільки у день звільнення з військової служби відповідачем не виплачено позивачу всіх належних сум, то відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку - з 29.11.2019 по 15.12.2021, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
З позовною заявою позивач звернувся до суду 17.01.2022 (згідно з відбитком поштового штемпеля на поштовому конверті).
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Так, частинами 1 та 2 згаданої статті передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20 та від 07.07.2021 у справі №500/2253/20.
Поряд з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 згаданого Кодексу роз'яснив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Як уже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 15.12.2022, а до суду з цим позовом останній звернувся 17.01.2022. Суд враховує, що 15.01.2022 було вихідним днем (субота), а тому за правилами частини 6 статті 120 КАС України, останнім днем строку звернення до суду є наступний робочий день, тобто 17.01.2022.
З урахуванням встановлених обставин, доводів позивача щодо дати остаточного розрахунку при звільненні та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.02.2021 у справі №240/532/20 та від 07.07.2021 у справі №500/2253/20, зважаючи на приписи норми частини 5 статті 242 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позивач не пропустив встановлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки такий ним не пропущений, а тому у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 121, 123, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя А.Г. Гулик