справа №380/22519/21
з питань строку звернення до суду
03 серпня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3, місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 83697,24 грн за період з 15.08.2018 до 25.10.2021.
Ухвалою від 06.12.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 13.07.2022 суд залишив позовну заяву без руху.
01.08.2022 від позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що виплата позивачу індексації грошового забезпечення здійснювалась двома частинами 28.04.2020 та 25.10.2021. Вказані виплати стосуються одного періоду проходження служби з 01.01.2016 по 01.03.2018. Виплата зазначених сум частинами зумовлена неправильним розрахунком відповідачем сум індексації на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №1.380.2019.006898, що спричинило необхідність позивача повторно звернутися до суду з вимогою про розрахунок індексації. У зв'язку з незгодою позивачем з проведеним розрахунком індексації грошового забезпечення та подальшим його оскарженням, позивач не звертався до суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, чекаючи на остаточний розрахунок, який відбувся 25.10.2021.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду, суд враховує таке.
Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 та відповідно до наказу командира військової частини від 15.08.2018 №191 позивача звільнено з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу.
На час звільнення позивача з військової служби військовою частиною НОМЕР_2 не проведено повного розрахунку за грошовим забезпеченням, а саме - не виплачено індексацію грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №1.380.2019.006898 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 ;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
На виконання вказаного судового рішення 28.04.2020 військова частина виплатила позивачу кошти у розмірі 33000,88грн.
Не погоджуючись з проведеним військовою частиною НОМЕР_2 розрахунком індексації позивач повторно звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 у справі №380/7023/20 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з врахуванням базового місяця травня 2014 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року із встановленням базового місяця - січня 2008 року, з урахуванням сплаченої суми.
На виконання рішення суду від 13.01.2021 у справі №380/7023/20 військова частина НОМЕР_2 виплатила позивачу 25.10.2021 кошти в сумі 50624,35грн., що підтверджується випискою з банкового рахунку позивача.
Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.
Позивач вважає, що оскільки у день звільнення з військової служби відповідачем не виплачено позивачу всіх належних сум, то відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку - з 15.08.2018 по 25.10.2021, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
З позовною заявою позивач звернувся до суду 24.11.2022 (згідно з відбитком поштового штемпеля на поштовому конверті).
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Так, частинами 1 та 2 згаданої статті передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20 та від 07.07.2021 у справі №500/2253/20.
Поряд з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 згаданого Кодексу роз'яснив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Як уже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 25.10.2021, а до суду з позовом останній звернувся 24.11.2021.
З урахуванням встановлених обставин, доводів позивача щодо дати остаточного розрахунку при звільненні та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.02.2021 у справі №240/532/20 та від 07.07.2021 у справі №500/2253/20, зважаючи на приписи норми частини 5 статті 242 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позивач не пропустив встановлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду, оскільки такий ним не пропущений, а тому у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 121, 123, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя А.Г. Гулик