12 липня 2022 року м. Ужгород№ 260/1673/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Пшевлоцька К.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 , представник - не з'явився,
відповідачів: Закарпатська обласна прокуратура, Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області, представник - Романюк Д.В.,
Слідче Управління Головного Управління ДФС у Закарпатській області в особі Головного Управління ДФС у Закарпатській області, представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, Слідчого Управління Головного Управління ДФС у Закарпатській області в особі Головного Управління ДФС у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 26 липня 2022 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної прокуратури, Слідчого Управління Головного Управління ДФС у Закарпатській області в особі Головного Управління ДФС у Закарпатській області, Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, яким просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області, щодо не винесення окремого документа, яким встановлюється припинення обов'язку зберігання повернутого майна (не речового доказу) при винесенні постанови від 27.11.2020 року про закриття кримінального провадження №42018070000000131 за відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.212 КК України;
- визнати протиправними дії Ужгородської окружної прокуратури в частині протиправного встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 “безстрокового обов'язку” зберігання тимчасово вилученого майна - телефонів марки “Xiaomi” в закритому в листопаді 2020 р. кримінальному провадженні №42018070000000131 за ч.1 ст.212 КК України;
- стягнути з Ужгородської окружної прокуратури та Закарпатської обласної прокуратури солідарно на користь гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму матеріальних збитків завданих внаслідок неправомірних дій в розмірі 46000,00 грн. та 300000,00 грн. моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 09.01.2020 року в пункт пропуску митного поста “Вилок” Закарпатської митниці Держмитслужби в напрямку “в'їзд” в Україну по смузі руху “зелений коридор” заїхав транспортний засіб марки "Volkswagen LT 28", під керування громадина України ОСОБА_1 .
Під час проведення митного огляду було виявлено не заявлені при усному опитуванні мобільні телефони торгової марки "Хіаомі".
Митний орган кваліфікував наведені вище дії позивача за ч.1 ст.483 МК України.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2020 у справі № 308/1460/20 транспортний засіб марки "Volkswagen LT 28", який вилучений протоколом про порушення митних правил повернутий особі в якої такий був вилучений, також в даному рішенні суду зазначено, що безпосередні предмети порушення митних правил - телефони торгової марки "Хіаоmі" кількістю 257 шт. передати до СУФР ГУ ДФС України в Закарпатській області у зв'язку з розслідуванням по даному факту правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, в межах кримінального провадження №42018070000000131.
Після передачі такого тимчасово вилученого майна до СУ ФР ГУ ДФС України в Закарпатській області, у зв'язку з розслідуванням по даному факту правопорушення передбаченого ч.1 ст.212 КК України ОСОБА_1 звернувся 17.03.2020р. до Закарпатської обласної прокуратури із заявою, в якій ставив питання про повернення тимчасово вилученого майна, яким він мав право користуватися в т.ч. після сплати митних платежів і яке місцевий суд передав до СУ ФР ГУ ДФС України в Закарпатській області.
Позивач зазначає, що вказані телефони речовим доказом не визнавалися, не містили на собі слідів злочину, арешт в межах кримінального провадження не накладався і таке майно не підлягає спеціальній конфіскації, відтак таке майно повинно було повернуте останньому.
Оскільки в листопаді 2020 року кримінальне провадження, в яке Ужгородським міськрайонним судом від 16.03.2020р. передано телефони за №42018070000000131 закрите слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України то обов'язок позивача по зберіганню вилученого майна закінчився одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження.
Через два роки - у 2022 році позивач зазначаю, що був викликаний на допит в якості свідка працівниками ДБР, які повідомили, що провадження, в рамках якого здійснюється виклик це інше кримінальне провадження, а постанову про закриття кримінального провадження №42018070000000131, винесену слідчим ГУ ДФС у Закарпатській області у листопаді 2020 року скасовано прокурором в листопаді 2021 року та після чого повторно винесено постанову в листопаді 2021 року, якою кримінальне провадження також було закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Оскільки кримінальне провадження №42018070000000131 закрите за відсутністю складу правопорушення двічі то наведене і позбавило позивача можливості захищатися, використовуючи норми КПК України.
Відтак, позивач вважає, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кузьменко проти України” (заява № 49526/07) єдиним можливим захистом порушених прав позивача є звернення до адміністративного суду, оскільки чинним КПК України захист не передбачено.
Просив позов задовольнити з врахуванням того, що він не маючи можливості звертатися при закритому кримінальному провадженні до слідчого чи слідчого судді, а 22.02.2022 року вже звертався з клопотанням про вирішення долі тимчасово вилученого майна у закритому кримінальному провадженні до Ужгородського міськрайонного суду, де просив окремим документом припинити обов'язок зберігання, у зв'язку із закриттям кримінального провадження та повернути йому вилучені телефони.
В Ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 14.04.2022р. (справа 308/2870/22 суддя Лемак О.В.) зазначено, що «суд частково погоджується з позицією прокурора, оскільки відповідно до ст.64-2 КПК України заявник не є стороною кримінального провадження №42018070000000131, арешт на зазначені телефони не накладався, речовими доказами - не визнавались, а кримінальне провадження закрито» двічі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак представником позивача було подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачем 1 - Ужгородською окружною прокуратурою Закарпатської області до суду було подано відзив на позовну заяву (а.с. 69), відповідно до якого зазначає наступне.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2020 у справі № 308/1460/20 транспортний засіб марки «Volkswagen LT 28», який вилучений протоколом про порушення митних правил №0042/30500/20 від 09.01.2020 повернутий особі в якої такий був вилучений - громадянину ОСОБА_1 . Також в даному рішенні суду зазначено, що безпосередні предмети порушення митних правил - телефони торгової марки «Xiaomi» різних моделей загальною кількістю 257 шт., передані до СУ ФР ГУ ДФС України в Закарпатській області у зв'язку з розслідуванням по даному факту правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, в межах кримінального провадження №42018070000000131.
На підставі вказаного вище судового рішення в межах кримінального провадження №42018070000000131 до СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області було передано вказані телефони торгової марки “Xiaomi” різних моделей загальною кількістю 257 шт., які вилучені при складанні протоколу про порушення митних правил № 0042/30500/20 від 09.01.2020, що підтверджується Актом приймання-передачі матеріальних цінностей. (а.с. 82)
Зазначені телефони не містили на собі слідів кримінального правопорушення, оскільки у ст. 212 КК України предметом злочину є ухилення від сплати податків зборів на певну суму. Встановлено, що органом досудового розслідування вказані телефони торгової марки «Xiaomi» різних моделей загальною кількістю 257 шт. речовими доказами не визнавались, клопотання про накладення арешту на зазначене майно до слідчого судді не подавалось.
17.03.2020 адвокат Пінтє М.В. звернувся до Закарпатської обласної прокуратури з заявою, в якій ставив питання про повернення тимчасово вилученого у ОСОБА_1 майна - телефонів марки «Xiaomi», які суд передав до СУ ФР ГУ ДФС України в Закарпатській області.
Під час розгляду звернення адвоката Пінтє М.В. щодо повернення тимчасово вилученого майна прокуратурою було перевірено обставини справи та встановлено, що вказане майно речовим доказом не визнавалося, не містило на собі слідів злочину, арешт в межах кримінального провадження не накладався і таке майно не підлягало конфіскації та спеціальній конфіскації тому, єдиним законним варіантом поведінки органів прокуратури було негайне повернення тимчасово вилученого майна з покладанням обов'язку відповідального зберігання, що регулюється положеннями ст.ст.167-169, 171 КПК України.
Оскільки, зазначений товар речовим доказом не визнавався, положення ст. 100 КПК України не застосовуються.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
На підставі наведеного, 18.03.2020 прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Химинець О.О. було винесено Постанову про передачу на тимчасове зберігання вилученого майна, з покладенням обов'язку відповідального зберігання такого майна до завершення кримінального провадження.
Постанову було виконано слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області про що складено окремий відповідний Акт приймання-передачі.
Зазначена постанова прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Химинець О.О. винесена в межах кримінального провадження №42018070000000131 оскаржена не була ( в т.ч. позивачем або його представником) та є чинною. В самій постанові рішення щодо «безстрокового обов'язку» зберігання товару відсутнє.
27.11.2020 постановою слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області Ільницького Т.П., кримінальне провадження №42018070000000131 - закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
Через рік, а саме 11.11.2021 постановою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури Жилкіна В.В. постанову слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області Ільницького Т.П. від 27.11.2020 - скасовано, а також визначено підслідність за СВ Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області.
06.12.2021 постановою слідчого Ужгородського РУП ГУНП у Закарпатській області Долешак Ю.Ю., кримінальне провадження №42018070000000131 - повторно закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364, ч. 1 ст. 212 КК України.
Встановлено, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку, а сума збитків повинна перевищувати 3 млн грн. конфіскацію або спеціальна конфіскація - не передбачена законодавством, то прокуратурою з огляду на вище наведене було забезпечено вимоги законодавства щодо недопущення уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
07.12.2021 керівником Ужгородської окружної прокуратури було направлено постанову про закриття кримінального провадження №42018070000000131 в частині епізоду ОСОБА_1 , та було направлено до Закарпатської митниці для складання відповідного протоколу та наголошено, що строк притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, спливає у січні 2022 року.
З 16.12.2021 в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області перебували на розгляді повторно направлені матеріали протоколу про порушення митних правил №0042/30500/20 від 09.01.2020 щодо громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні митного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України у справі № 308/17197/21.
Наведена вище позиція додатково викладена і в Ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 14.04.2022р. (справа 308/2870/22 суддя Лемак О.В.) за результатами розгляду клопотання про вирішення долі тимчасово вилученого майна у закритому кримінальному провадженні №42018070000000131.
Прийняті процесуальні рішення посадових осіб прокуратури в межах кримінального провадження №42018070000000131, яке закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, що стосуються заявника, прийняті у відповідності до норм кримінального-процесуального закону та є такими які відповідають законодавству України.
Доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами органу досудового розслідування у кримінальному провадженні та прокурором, які позивачем з 2020р. не оскаржувалися, а доказів на підтвердження його особистих немайнових чи процесуальних прав , завдання шкоди його здоров'ю та душевних страждань до позовної заяви не долучено, тому питання щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставним.
На підставі наведеного просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
Відповідачем 3 -Закарпатською обласною прокуратурою до суду було подано відзив на позовну заяву (а.с.109), відповідно до якого зазначають, що кримінальне провадження №42018070000000131 дійсно закрито.
Також вважають, що посилання ОСОБА_1 на те, що він позбавлений можливості звернутися до слідчого судді із скаргою у закритому кримінальному провадженні №42018070000000131 від 17.04.2018р. є хибними, оскільки КПК України не містить заборони щодо вказаних дій, а тимчасово вилучене майно йому було повернуто ще у 2020р.
Щодо надання копій документів з іншого кримінального провадження №62021140050000113, де позивача було допитано в 2022р. як свідка повідомляють, що таке не вдається за можливе оскільки вказані відомості становлять таємницю досудового розслідування, розголошення якої може нанести шкоду інтересам кримінального провадження.
На підставі наведеного наголошують (а.с.114), що порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303,314-316 КПК України.
Тому в разі оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування слід враховувати рішення Конституційного суду від 23.05.2001р. яким встановлено, що органи досудового розслідування, прокурори під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України, відтак провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
В судовому засіданні представник відповідача 1 та відповідача 3 підтримала позиції викладені у відзивах та відповідно просила у задоволенні позову відмовити та закрити провадження.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив.
Враховуючи вказане, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, не вбачає причин для відкладення розгляду справи та вважає за можливим розглянути дану справу за відсутності представника позивача та відповідача 2.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
09.01.2020 року в пункт пропуску митного поста «Вилок» Закарпатської митниці Держмитслужби в напрямку «в'їзд» в Україну по смузі руху «зелений коридор» заїхав транспортний засіб марки «Volkswagen LT 28», р.н. НОМЕР_1 , 2001 р.в. під керування громадина України ОСОБА_1 .
В ході проведення митного огляду зазначеного транспортного засобу було виявлено не заявлені при усному опитуванні та приховані від митного контролю мобільні телефони торгової марки «Хіаомі».
Митний орган кваліфікував наведені вище дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України.
Протоколом про порушення митних правил №0042/30500/20 від 09.01.2020 від громадянина України ОСОБА_1 вилучений транспортний засіб марки «Volkswagen LT 28», р.н. НОМЕР_1 та телефони торгової марки «Xiaomi» загальною кількістю 257 шт.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2020 у справі № 308/1460/20 транспортний засіб марки «Volkswagen LT 28», який вилучений протоколом про порушення митних правил №0042/30500/20 від 09.01.2020 повернутий особі в якої такий був вилучений - громадянину ОСОБА_1 також в рішенні суду зазначено, що безпосередні предмети порушення митних правил - телефони торгової марки «Xiaomi» різних моделей загальною кількістю 257 шт., передані до СУ ФР ГУ ДФС України в Закарпатській області у зв'язку з розслідуванням по даному факту правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, в межах кримінального провадження № 42018070000000131.
В Постанові Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2020 у справі № 308/1460/20 зазначено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР №42018070000000131 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи що склади правопорушень передбачені ст. 483 МК України та 212 КК України є тотожними, спрямовані на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), то Ужгородський міськрайонний суд вважав за необхідне матеріали справи про порушення митних правил відносно громадянина України ОСОБА_1 , а також безпосередні предмети порушення митних правил передати органу досудового розслідування», а транспортний засіб марки «Volkswagen LT 28» повернути.
Па підставі зазначеної Постанови від 16.03.2020р. в межах кримінального провадження №42018070000000131 до СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області передано вказані телефони торгової марки "Хіаоmі" різних моделей загальною кількістю 257 шт., вилучені при складанні протоколу про порушення митних правил №0042/30500/20 від 09.01.2020р., що підтверджується Актом приймання-передавання матеріальних цінностей від 18.03.2020р.
17.03.2020 адвокат Пінтє М.В. звернувся до Закарпатської обласної прокуратури з заявою, в якій ставив питання про повернення тимчасово вилученого у ОСОБА_1 майна - телефонів марки «Xiaomi», які суд передав до СУ ФР ГУ ДФС України в Закарпатській області.
Суд погоджується з позицією Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, яку викладеною у відзиві по справі та зазначає, що під час розгляду звернення адвоката Пінтє М.В. щодо повернення тимчасово вилученого майна саме прокуратурою було перевірено обставини справи та встановлено, що вказане майно речовим доказом не визнавалося, не містило на собі слідів злочину, арешт в межах кримінального провадження не накладався і таке майно не підлягало конфіскації та спеціальній конфіскації тому, а єдиним законним варіантом поведінки органів прокуратури в такому випадку було негайне повернення тимчасово вилученого майна з покладанням обов'язку відповідального зберігання, що регулюється положеннями ст.ст.167-169, 171 КПК України.
Тобто, з моменту долучення матеріалів про порушення митних правил № 0042/30500/20 від 09.01.2020 до кримінального провадження №42018070000000131, зазначене майно підпадало під ознаки тимчасово вилученого майна, тобто його статус та порядок повернення, регулювався положеннями ст.167-169 КПК України.
Об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.
Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку, крім того ст. 212 КК України конфіскацію або спеціальну конфіскацію - не передбачено.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначені телефони не містили на собі слідів кримінального правопорушення, оскільки у ст. 212 КК України предметом злочину є ухилення від сплати податків зборів на певну суму. Встановлено, що органом досудового розслідування вказані телефони торгової марки «Xiaomi» різних моделей загальною кількістю 257 шт. речовими доказами не визнавались, клопотання про накладення арешту на зазначене майно до слідчого судді не подавалось.
Згідно ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Крім того, ст. 169 КПК України прямо передбачено припинення тимчасового вилученого майна, яке повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту.
Санкцією ч. 1 ст. 212 КК України конфіскацію, як вид покарання законодавцем не передбачено.
А відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Наведене вище встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14.04.2022р. (справа 308/2870/22 суддя Лемак О.В.) за результатами розгляду клопотання про вирішення долі тимчасово вилученого майна у закритому кримінальному провадженні №42018070000000131.
Також суд погоджується з позицією прокуратури в частині того, що оскільки, зазначений товар речовим доказом не визнавався, положення ст. 100 КПК України не можуть застосовуватися.
На підставі наведеного, 18.03.2020 прокурором Ужгородської місцевої прокуратури Химинець О.О. було винесено Постанову про передачу на тимчасове зберігання вилученого майна, з покладенням обов'язку відповідального зберігання такого майна до завершення кримінального провадження.
Постанову було виконано слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області про що складено окремий відповідний Акт приймання-передачі.
Незаперечним є також той факт, що зазначена постанова прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Химинець О.О. винесена в межах кримінального провадження №42018070000000131 оскаржена не була в т.ч. позивачем або його представником та є чинною, а в самій постанові рішення щодо «безстрокового обов'язку» зберігання товару відсутнє.
В подальшому, 27 листопада 2020 року постановою слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області Ільницького Т.П., кримінальне провадження №42018070000000131 - закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
На переконання суду дата закриття - 27.11.2020р. і є тією датою з якої позивач дізнався або мав дізнатися про те, що кримінальне провадження №42018070000000131 - закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення і мав розуміти та допускати, що при закритті кримінального провадження №42018070000000131 в будь -який момент може бути притягнутий до адміністративної відповідальності при розгляді судом протоколу про порушення митних правил.
Слід окремо зазначити, що 11.11.2021 Постановою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури Жилкіна В.В. постанову слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області Ільницького Т.П. від 27.11.2020 - скасовано та окремою постановою здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження №42018070000000131 від 17.04.2018 доручено слідчим СВ Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області.
В той же час 06.12.2021 постановою слідчого Ужгородського РУП ГУНП у Закарпатській області Долешак Ю.Ю. кримінальне провадження №42018070000000131 - повторно закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 212 КК України. Вказана постанова як і попередні позивачем в межах норм КПК України оскаржені не були.
Як вже зазначалося вище судом встановлено, що 22 лютого 2022 року представник позивача звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про вирішення долі тимчасово вилученого майна у закритому кримінальному провадженні №42018070000000131, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.04.2018, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 квітня 2022 року у справі №308/2870/22 було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про вирішення долі тимчасово вилученого майна у закритому кримінальному провадженні №42018070000000131.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
- дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
- бездіяльність певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.
Однак з аналізу наведеного жодної бездіяльності слідчого СУ ФР ГУ ДФС в Закарпатській області встановити не вдається оскільки останній в 2020р. виконав рішення суду, яке набрало законної сили - Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2020 у справі № 308/1460/20 в частині передачі тимчасово вилученого майна про що складений Акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 18.03.2020р. (а.с. 82) та в подальшому і виконав Постанову прокурора Ужгородської місцевої прокуратури про повернення на відповідальне зберігання вилученого майна, яке не містять на собі слідів кримінального правопорушення та не підпадають під конфіскацію про що також складений окремий Акт приймання-передачі речей на відповідальне зберігання, який підтверджує факт передачі тимчасово вилученого майна особі в якої такий вилучено.
Також слід наголосити, що бездіяльність може мати місце лише, якщо у слідчого був законодавчо встановлений обов'язок вирішити дане питання при закритті провадження.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2021р. у справі №640/16224/19 протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) с складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
Слід окремо зазначити, що чинний КПК України визначає - у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю саме речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171 - 174 цього Кодексу (ч.9 ст.100 КПК України).
Однак оскільки і судом і прокуратурою встановлено, що в даному випадку норм ст. 100 КПК України застосовуватися не можуть то слід зазначити наступне - нормами КПК України не встановлено обов'язок слідчого вирішити долю тимчасово вилученого майна при закритті кримінального провадження, а тим більше приймати з цих питань окремі процесуальні документи. На підставі наведеного суд позбавлений можливості задоволити вимогу, щодо зобов'язання слідчого винести окремий документ, яким окремо встановлювати припинення обов'язку зберігання тимчасово вилученого майна (не речового доказу) в закритому кримінальному провадженні та за відсутності кримінального провадження.
Враховуючи викладене, з урахуванням засад правового порядку в Україні, визначених у ст.19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням повноважень слідчого відповідно до положень КІІК України, бездіяльність яка оскаржується позивачем в його діях не може мати місце.
Щодо визнання протиправними дії Ужгородської окружної прокуратури в частині протиправного встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 “безстрокового обов'язку” зберігання тимчасово вилученого майна - телефонів марки “Xiaomi” в закритому в листопаді 2020 р. кримінальному провадженні №42018070000000131 за ч.1 ст.212 КК України слід повідомити, що прокуратура діяла в межах чинних норм КПК України та саме прокуратурою було перевірено обставини справи та встановлено, що вказане майно речовим доказом не визнавалося, не містило на собі слідів злочину, арешт в межах кримінального провадження не накладався і таке майно не підлягало конфіскації та спеціальній конфіскації тому, а єдиним законним варіантом поведінки органів прокуратури в такому випадку було негайне повернення тимчасово вилученого майна з покладанням обов'язку відповідального зберігання однак “безстрокового обов'язку” зберігання постанова прокурора не містить.
На переконання суду оскільки кримінальне провадження №42018070000000131 закрито за відсутністю складу правопорушення то і будь-який обов'язок відсутній в особи.
На підставі наведеного жодні дії прокуратури в даному випадку не можуть бути визнані протиправними.
Крім того в Ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 14.04.2022 у справі 308/2870/22 (суддя Лемак О.Я) за результатами розгляду клопотання про вирішення долі тимчасово вилученого майна у закритому кримінальному провадженні зазначено, що доля тимчасово вилученого майна, а саме телефони торгової марки “Хіаоmі” різних моделей загальною кількістю 257 шт. має вирішуватися при розгляді справи №308/17197/21 ( розгляд протокола про порушення митних правил за ч.1 ст.483 МК України), що в свою чергу унеможливлює вирішення такого питання в закритому декілька років назад кримінальному провадженні №42018070000000131.
В позовній заяві позивач зазначає, що його допитано в якості свідка №62021140050000113 слідчим 17.12.2021р. та здійснюються заходи в межах №62021140050000113 однак щодо ймовірного порушення його прав в кримінальному провадженні №62021140050000113 не ставить жодних позовних вимог в даній позовній заяві до жодного з відповідачів. Тим більше, що порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено статтями 303, 314-316 КПК України.
Однак, оскільки позивачем не ставиться жодних позовних вимог по кримінальному провадженні №62021140050000113 по якому дійсно здійснюється досудове розслідування то суд також позбавлений можливості «закрити провадження» у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Таке закриття можливе лише в разі оскарження позивачем дій чи без діяльності органів досудового розслідування, прокурорів під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів коли органи досудового розслідування, прокурори не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України,
Судами інших інстанцій встановлено, що позивач не мав статусу в кримінальному провадженні №42018070000000131, яке закрито ще в 2020р. та повторно в 2021р., відтак норми КПК України не можуть бути застосовані судом для вирішення даного спору.
ЄСПЛ в своєму рішенні у справі “Зінченко проти України” зазначає, що ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, в якій формі вони закріплені в національному правовому порядку.
При цьому, відповідно до судової практики Верховного Суду України, наведеної, зокрема, в його Постанові від 31 травня 2016 року по справі № 21-451а16, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Таким чином вбачається, що позивачем в даному позові було обрано належний та ефективний спосіб захисту його порушеного права шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів.
Для оцінки поведінки держави в контексті дотримання вимог ст.1 Першого протоколу Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що мета конвенції полягає в захисті прав, які є “очевидними та вагомими”. Серед іншого, встановлюється наявність спірної ситуації. При цьому, коли питання суспільної користі дійсно виникає у справі, ЄСПЛ вимагає від державних органів влади “реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю” (див. рішення у справах “Василеску проти Румунії” та “Бейлер проти Іспанії”).
Оскільки ідеологія ст.1 Першого протоколу фактично відображена як у Конституції, так і в Цивільному кодексі, суд враховує такі правові позиції ЄСПЛ під час вирішення спорів про захист права та посилається на висновки Євросуду як на безпосереднє джерело права, а також переймає притаманні його рішенням ідеї справедливості й гуманності.
Невиконання рішення національного суду ЄСПЛ розцінює як втручання в право потерпілої особи на мирне володіння своїм майном, як визначено в першому реченні п.1 ст.1 Першого протоколу (див. рішення у справах “Бурдов проти Росії”, “Ясіюнієне проти Литви”, “Войтенко проти України” та “Джасійне проти Литви”).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, враховуючи той факт, що кримінальне провадження закрито і позивач не мав статусу в кримінальному провадженні, оцінки поданих доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, Слідчого Управління Головного Управління ДФС у Закарпатській області в особі Головного Управління ДФС у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк