Справа № 523/16829/21
Провадження №4-с/523/15/22
"26" липня 2022 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого судді - Мурманової І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одеси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головний державний виконавець Другого Суворовський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицька Валентина Анатоліївна, стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на дії головного державного виконавця, визнання незаконними та скасування постанов, -
Від імені та в інтересах боржника/скаржника ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії головного державного виконавця, визнання незаконними та скасування постанов, заінтересована особа: Головний державний виконавець Другого Суворовський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицька Валентина Анатоліївна, стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернувся адвокат Юрасов Микола Сергійовича.
В обґрунтування скарги представник зазначив, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.10.2019 року у справі № 523/1616/18 було встановлено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення їх побачень в першу та третю суботи місяця з 10.00 години до 18.00 години, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 18.00 години, без ночівлі та у присутності матері дитини та за попередньою домовленістю з матір'ю. Встановлено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення їх побачень щонеділі через відеозв'язок за допомогою програми «Скайп» з 16.00 години, щосереди з 18.00 години, за Київським часом, у період перебування батька дитини на території України з 15.00 години п'ятниці до 19.00 години суботи, без присутності матері дитини.
Після набрання рішенням суду законної сили стягувачі отримали виконавчі листи та пред'явили їх до виконання, однак, при цьому не вчинили жодних дій щодо виконання рішення суду.
Державним виконавцем було винесено постанову про скасування процесуального документу по ВП № 64076624, № 64075862, 64076149 від 31.08.2021 року, однак текст постанов не містить підстав такого скасування. Крім іншого, 06.09.2021 року було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 523/16616/18 від 07.12.2020 року, на підставі постанови від 20.08.2021 року про перевірку виконавчого провадження та у зв'язку з винесенням постанови про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та необхідністю відновлення виконавчого провадження.
На підставі викладеного представник скаржника просить: визнати незаконними та скасувати постанови про скасування процесуального документа від 31.08.2021 року по ВП № 64076624, № 64075862, 64076149, винесені головним державним виконавцем Другого Суворовський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицькою Валентиною Анатоліївною, яким було скасовано документ «Постанова про закінченням виконавчого провадження» від 03.06.2021 року, що видав державний виконавець Крицька В.А., при примусовому виконанні: виконавчого листа № 523/16616/18 від 07.12.2020 року по ВП № 64076624, № 64075862, 64076149; визнати незаконними та скасувати постанови про відновлення виконавчого провадження від 06.09.2021 року по ВП № 64076624, № 64075862, 64076149 винесені головним державним виконавцем Другого Суворовський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицькою Валентиною Анатоліївною.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду в судове засідання.
Роз'яснено заінтересованій особі: Головному державному виконавцю Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицькій Валентині Анатоліївні про право надати письмові заперечення проти скарги та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.
На адресу суду 22.03.2022 року (вх. №7054) надійшла заява за підписом скаржника та представника скаржника про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження вимог викладених у скарзі (а.с.77-80).
Також, 06.10.2021 року (вх. № 28873) на адресу суду надійшли письмові заперечення на скаргу за підписом представника стягувачів адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни. Згідно заперечень адвокат просить в задоволенні скарги відмовити у повному обсязі, оскільки скарга є безпідставною.
Так, представник стягувачів зазначає, що 04.11.2020 року набрала законної сили Постанова Одеського апеляційного суду по справі №523/16616/18, рішення суду з січня 2021 року не виконувалось, що стало підставою для звернення до міністерства юстиції України зі скаргою на дії головного державного виконавця Другого Суворовського ВДВС. В подальшому, після проведення перевірки, головним державним виконавцем було винесено постанову по виконавчим провадження про їх відновлення, яка була винесена на підставі постанови від 20.08.2021 року про перевірку виконавчого провадження та у зв'язку із винесення постанови про скасування постанови за закінчення виконавчого провадження.
Представник стягувачів також зазначила, що виконання рішення суду проводилось з порушенням, оскільки, під час зустрічей в рамках виконання виконавчого провадження, останні були проведені в присутності третіх осіб, а саме: мати дитини та інших родичів, що суперечило та суперечить рішенню апеляційного суду. В подальшому виконавче провадження було закрито. Також, представник зазначила, що заявник заблокувала контакт батька в програмі Скайп, що свідчить про не можливість виконання рішення суду.
Щодо правового обґрунтування заперечень, зазначила, що ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за не виконання рішення суду. Відповідно до п.1.ч.5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», боржник зобов'язани й утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Порядок виконання рішення суду регламентується ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до розділу ІХ п.7-10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції від 29.09.2016 року № 2832/5) за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.
частиною 4 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, так у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 5 цього Закону, у разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Представник зазначила, що закон покладає на держаного виконавця обов'язок здійснення перевірки виконання боржником рішення суду про встановлення побачень з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначених рішенням і за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення з дитиною.
Представник стягувачів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що встановлені рішенням суду порядок та умови побачення з дитиною не відбулись з дотриманням умов, які вказані в рішенні, яке набрало законної сили, а саме: без присутності матері.
На підставі викладеного представник вважає, що були об'єктивні підстави для винесення оскаржуваних постанов.
Крім того, скарга не містить доказів щодо психологічного стану дитини, та зазначила, що виконання судового рішення має здійснюватись виключно у спосіб, передбачений законом, що прямо передбачено ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження». На підставі викладеного просила скаргу залишити без задоволення (а.с.90-94).
До заперечень на скаргу представник стягувача надала скаргу на бездіяльність заступника начальника управління - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області А.Пахомової, скаргу на дії державного виконавця (а.с.95-101).
Також, 19.10.2021 року (вх. № 30025) на адресу суду надійшли пояснення щодо заперечень стягувачів на скаргу боржника на дії державного виконавця. Представник заявника/боржника зазначив, що обставини викладені у запереченнях є безпідставними, оскільки побачення відбувались без присутності матері, перешкод з її сторони не було, натомість актом від 14.02.2021 року зафіксовано факт неприбуття ОСОБА_3 , на зустріч з дитиною з 10 год. до 10.30 год. Також, 15.05.2021 року було зафіксовано не бажання самої дитини іти на зустріч з дідусем та бабусею. Під час зустрічей стягувачі не цікавляться життям дитини, а задають питання щодо його матері. Також, представник просив врахувати обставину того, що до обов'язків державного виконавця не входить примушувати дитину виконувати рішення суду та змушувати дитину йти на зустрічі. Просив врахувати, що 23.05.2021 зустріч відбулась без присутності матері, під час зустрічі дитина була емоційно пригнічена. Представник зазначив та просив врахувати, що стягувачі мають іншу мету аніж налагодження стосунків з онуком, вони бажають спілкуватись лише через державного виконавця та їх цікавить лише написання скарг (а.с.116-118).
В останнє судове засідання сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Разом з цим, на адресу суду 25.07.2022 року (вх. № 4965) надійшло клопотання представника скаржника та скаржника про розгляд справи за їх відсутності (а.с.145).
Також, 26.07.2022 року (вх. 12996) на адресу суду надійшло клопотання представника стягувачів адвоката Хижняк А.В., щодо можливості розгляду справи за відсутності заінтересованих осіб, в якому представник зазначила, що просить у задоволенні скарги відмовити (а.с.146).
Головний державний виконавець Другого Суворовський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), дії якого оскаржуються, до суду також не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином (а.с.144), про причини не явки суду не повідомив, будь-яких пояснень щодо скарги не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду скарги за відсутності сторін, які повідомлялись про час та місце розгляду справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Згідно із статтею 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши обставини викладені у скарзі, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Так, відповідно до положення ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Скаржник просить визнати незаконними та скасувати постанови про скасування процесуального документа від 31.08.2021 року ВП № 64076624, № 64075862, 64076149, винесені головним державним виконавцем Другого Суворовський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицькою Валентиною Анатоліївною, та визнати незаконними та скасувати постанови про відновлення виконавчого провадження від 06.09.2021 року по ВП № 64076624, № 64075862, 64076149 винесені головним державним виконавцем Другого Суворовський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицькою Валентиною Анатоліївною.
Так, як встановлено матеріалами справи рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.10.2019 року по справі №523/16616/18 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення їх побачень в першу та третю суботи місяця з 10.00 години до 18.00 години, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 18.00 години, без ночівлі та у присутності матері дитини та за попередньою домовленістю з матір'ю.
Встановлено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення їх побачень щонеділі через відеозв'язок за допомогою програми «Скайп» з 16.00 години, щосереди з 18.00 години, за Київським часом, у період перебування батька дитини на території України з 15.00 години п'ятниці до 19.00 години суботи, без присутності матері дитини.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно постанови Одеського апеляційного суду від 04.11.2020 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року змінено та в абзаці другому резолютивної частини рішення слова: «… у присутності матері дитини та за попередньою домовленістю з матір'ю» замінено словами наступного змісту: «… без присутності матері дитини».
В решті рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 17.03.2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Скаржник зазначає, що позивачі у вищевказаній справі після набрання рішенням суду законної сили отримали листи та подали їх на виконання до Другого Суворовського ВДВС у м. Одесі УМЮ (м. Одеса), не приймаючи до уваги те, що відповідачка не перешкоджала їм у спілкуванні зі своїм молодшим сином - ОСОБА_5 , а вони при цьому не вживали дій аби спілкуватись з ОСОБА_6 .
Державним виконавцем, 03.06.2021 року в ході виконання рішення суду було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених п.9.ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», яка на думку скаржника/боржника була законною, однак, в подальшому державний виконавець винесла оскаржувані постанови про скасування процесуального документу та не зазначила про причини та підстави їх скасування, а лише послалась на положення абзацу 4 ч.3.ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ч.3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
З матеріалів справи вбачається, що зі скаргою на бездіяльність заступника начальника управління - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області та зі скаргою на дії державного виконавця в порядку передбаченому ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» звернулись представники стягувачів (а.с.95-101).
Відповідно до постанов: №№ 139/8/1/2021; 140/8/1/2021; 138/8/1/2021 від 20.08.2021 року за результатами контролю виконання рішення суду постановлено начальнику Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Васильєвій С.О., вжити вичерпних заходів, визначених ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, про що повідомити управління у строк до 30.08.2021 року (а.с.41-48).
Постановами від 31.08.2021 року про скасування процесуального документа у ВП № 64076624; №64076149; № 64075862 - постановлено скасувати документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 03.06.2021 року, що видав ОСОБА_7 при примусовому виконанні (а.с.49-54).
Постановами про відновлення виконавчого провадження від 06.09.2021 року державний виконавець Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Крицька В.А., на підставі постанови від 20.08.2021 року про перевірку виконавчого провадження відновила виконавчі провадження ВП № 64076624; №64076149; № 64075862 (а.с. 64-69).
Отже, як вбачається, з вищезазначеного головний державний виконавець винесла оскаржувані постанови на підставі абзацу 4 частини 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження».
Скаржник зазначає, що постановами Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про результати перевірки зобов'язано начальника Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вжити вичерпних заходів, визначених ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Однак в тексті постанов не було зазначено в чому саме полягають ці порушення.
Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України.
Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п.1 ч.1 та ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Положеннями Сімейного кодексу України закріплено право батьків та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадків, передбачених Сімейним кодексом України. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У випадку порушення права особи на спілкування з дитиною та участь її вихованні, один із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їх спілкування.
Законом України «Про виконавче провадження» виконання рішень суду про встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з нею покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з нею визначений статтею 64-1 Закону, а також розділом ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень.
У постанові про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
З метою визначення часу та (або) місця побачення з дитиною, якщо вони не визначені виконавчим документом, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися у призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.
Державний виконавець виносить постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною з урахуванням позиції сторін виконавчого провадження та інтересів дитини.
Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.
За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець вирішує питання про відкладення проведення виконавчих дій в порядку, визначеному Законом.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
За потреби, при виконанні рішення такої категорії, залучаються органи опіки та піклування.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону, а саме сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У постанові зазначається вимога виконати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Одночасно з винесенням постанови про накладення штрафу на боржника, відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників
Якщо у подальшому боржник перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження.
Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом.
Постанова про відновлення виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадженням та до суду, який видав виконавчий документ.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Отже, з огляду на зазначене, вбачається, що законодавцем передбачена низка дій та заходів щодо виконання рішення суду у спорах пов'язаними з встановлення порядку, способу участі у вихованні та побачень з дитиною.
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами склались складні стосунки та відносини, що у свою чергу свідчить про складність виконання рішення суду у добровільному порядку, а відтак рішення суду має виконуватись в примусовому порядку.
Щодо посилання заявника/скаржника на психологічний стан дитини, що пов'язано з виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, а відтак, суд погоджується з твердженням представника стягувачів про відсутність доказів на підтвердження психологічного стану дитини.
Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. При цьому підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, у разі встановлення державним виконавцем обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, останній має право звернутись до суду з заявою в порядку передбаченому ст. 435 ЦПК України.
Щодо клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
З урахуванням наданих документів, суд дійшов висновку щодо наявності підстав задоволення клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, з урахуванням того, що скаржник не навів достатніх підстав та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів викладених у скарзі, судом встановлено, що державний виконавець діяв у межах та спосіб передбачений законодавством, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 19, 81, 247, 258-260, 263-265, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головний державний виконавець Другого Суворовський відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицька Валентина Анатоліївна, стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на дії головного державного виконавця, визнання незаконними та скасування постав - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом п'ятнадцяти днів.
Повна ухвала суду складена 01.08.2022р.
Суддя: