вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"03" серпня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/531/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 01.08.2022 у справі за позовом
позивача -1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
позивача-2 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 3, офіс 305, код ЄДРПОУ 24173596)
до відповідача 2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )
до відповідача 3: Гощанської селищної ради (35400, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Гоща, вул. Незалежності, 72, код ЄДРПОУ 04385416 )
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" від 19.07.2022, оформленого Протоколом №1/2022 від 19.07.2022; скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Антарес"
без повідомлення учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач-2) звернулися до Господарського суду Рівненської області зі спільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" (далі - ТОВ "Антарес", відповідач-1), до ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач 2; Гощанської селищної ради (далі - відповідач 3) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" від 19.07.2022, оформленого Протоколом №1/2022 від 19.07.2022; скасування запису №100058910700150002095 від 21.07.2022 про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Антарес".
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 28.07.2022 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додану до неї квитанцію №0.0.2622310631.1 від 26.07.2022 про сплату судового збору повернуто заявнику.
01 серпня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії, передбачені п.4.6 Статуту ТОВ "Антарес, а саме: розпоряджатися майновими та немайновими активами Товариства, приймати рішення про участь Товариства в якості засновника (співзасновника) будь-якого підприємства, об'єднання чи юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми; визначати основні засоби Товариства та інше майно, що підлягає відчуженню або передачі на поворотній чи безповоротній основі; приймати рішення про отримання Товариством кредитів, позик, позичок, грантів, поворотних чи безповоротних фінансових допомог, товарних кредитів; приймати рішення про залучення Товариства інвестицій; визначати розмір заробітної плати та умови оплати праці працівників Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; укладати угоди (договори, контракти), в тому числі купівлі-продажу, міни (бартер), кредитні договори, договори позики, застави, поруки, гарантії, безоплатної передачі, оренди, ренти, користування найму, інші угоди, з урахуванням обмежень, передбачених Статутом; визначати і затверджувати правила процедури та інші внутрішні документи Товариства, визначати організаційну, господарську та фінансову структуру Товариства; визначати і затверджувати штатний розклад Товариства; представляти Товариство у відношеннях з юридичними та фізичними особами будь-яких організаційно-правових форм, організаціями, підприємствами, установами та державними органами з усіх питань діяльності Товариства; приймати на роботу та звільняти з роботи працівників Товариства; приймати рішення про притягнення до майнової відповідальності працівників Товариства; приймати рішення про направлення працівників у відрядження, в тому числі за кордон; відкривати в банках рахунки Товариства; видавати накази та вказівки, інструкції, положення, обов'язкові для всіх працівників Товариства; забезпечувати своєчасний розгляд скарг і заяв працівників Товариства; видавати довіреності (договори, доручення) фізичним або юридичним особам на представлення інтересів Товариства та вчинення юридичних дій; вчиняти від імені Товариства будь-які інші юридичні дії, приймати будь-які рішення відносно Товариства, передбачені або незаборонені чинним законодавством, виконувати (вчиняти) дії від імені Товариства без довіреності, виданої директором Товариства ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову від 01.08.2022 ОСОБА_1 зазначив, що він являється директором ТОВ "Антарес", при цьому 25.07.2022 учасник ТОВ "Антарес" ОСОБА_3 з'явився в офіс відповідача-1 з вимогою здійснити передачу документів ТОВ «Антарес» на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Антарес» оформленого протоколом № 1/2022 від 19.07.2022 та надав копію такого протоколу та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань виданою Гощанською селищною радою 21.07.2022 (номер запису 1005891070015000205 від 21.07.2022).
Вимогу позивача надати оригінал протоколу № 1/2022 від 19.07.2022 та виписки від 21.07.2022, а також протокол Загальних зборів учасників ТОВ «Антарес» від 23.07.2022 (із затвердженим порядком денним, на якому був присутній відповідач-2, головою зборів було обрано ОСОБА_4 , котрий представляв інтереси учасників Товариства) відповідач 2 не виконав.
ОСОБА_1 вказує, що йому не відомо, хто був ініціатором проведення зборів Товариства, оскільки будь-якого повідомлення чи запрошення із порядком денним від учасників зборів про проведення зборів 19.07.2022 позивачам-1 та учаснику ТОВ «Антарес» ОСОБА_2 (позивачу-2) не надходило. В той же час як ОСОБА_1 особисто 30.06.2022 надіслав всім учасникам Товариства запрошення із порядком денним на Загальні збори учасників Товариства «Антарес», які відбудуться 23.07.2022. Загальні збори учасників ТОВ «Антарес», 23.07.2023 відбулися.
Відповідно до протоколу зборів від 19.07.2022 від імені Учасників Товариства ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , діяв ОСОБА_4 .
Із наданої ОСОБА_1 копії виписки із Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стало відомо, що держаним реєстратором Гощанської селищної ради в Реєстр внесені зміни, а саме: учасник Товариства ОСОБА_3 зареєстрований як керівник.
Відповідно у ОСОБА_1 як директора ТОВ «АНТАРЕС» та учасника ТОВ «Антарес» ОСОБА_2 є побоювання, що ОСОБА_3 може реалізувати майно Товариства без відома учасників Товариства.
Позивач вказує, що його побоювання підтверджуються тим, що 25.07.2022 відповідач-2 разом із своїм представником, адвокатом Сорокою В.Г. намагалися примусити ОСОБА_1 передати їм оригінали документів, надавши лист від 23.07.2022, на якому стоїть ним виготовлена інша кругла печатка, яку відповідач-2 виготовив без відома позивачів-1 та -2.
Маючи печатку ТОВ «Антарес», та враховуючи зміни внесені до Реєстру ОСОБА_3 має можливості завдати збитки Товариству, порушити мої права та інтереси та інших учасників Товариства.
На переконання позивача-1 зазначені факти свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, здійснити ефективний захист, поновити порушені права та інтереси позивачів - 1 та -2 за захистом яких вони звернулися до суду.
02 серпня 2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від ТОВ "Антарес" надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову за підписом адвоката В.Сороки.
В обґрунтування вказаних заперечень адвокат В.Сорока, посилаючись на ст. ст. 126, ч. ч. 1, 4, 5, 10, 11 ст. 137 ГПК України, вказує, що доводи заявника ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними доказами. При цьому заходи забезпечення позову, які ОСОБА_1 просить вжити, є неспівмірними з предметом спору та взагалі не мають жодного зв'язку з предметом спору у даній справі. Також вжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав учасників ТОВ "Антарес", що прямо заборонено ч. 10 ст. 137 ГПК України, а також перешкоджатиме господарській діяльності ТОВ "Антарес та може завдати товариству та його учасникам матеріальних збитків.
Крім того, на переконання представника Товариства позовні вимоги у даній справі про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" від 19.07.2022, оформленого Протоколом №1/2022 від 19.07.2022 та скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Антарес" є вимогами немайнового характеру та не потребують подальшого виконання, що також не дає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Зазначені висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
При вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Також суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
З урахуванням загальних вимог, передбачених положеннями статей 73, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено у позові вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" від 19.07.2022, оформленого Протоколом №1/2022 від 19.07.2022; скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Антарес".
В обґрунтування поданої заяви, позивачі-1 та -2 серед іншого зазначали про те, що 29.09.2011 на загальних зборах Учасників ТОВ "Антарес", оформлених протоколом № 7, як учасника Товариства було обрано директором Товариства та затверджено Статут Товариства.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Антарес" 19.07.2022, оформленим протоколом № 1/2022, зокрема, вирішено припинити повноваження ОСОБА_1 та звільнити його з посади директора ТОВ "Антарес", на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України; призначити ОСОБА_3 на посаду директора ТОВ "Антарес" та (або) надати йому право уповноважити інших осіб на підставі довіреності вчинити дії щодо внесення змін в ЄДР, пов'язаних зі зміною директора.
21 липня 2022 року проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо зміни керівника ТОВ "Антарес" на ОСОБА_3 .
Позивачі-1 та -2 зазначають, що загальні збори Товариства проведені із порушенням Статуту ТОВ "Антарес", оскільки їх не було повідомлено про проведення таких зборів, а статутом взагалі не передбачено право представника учасників товариства скликати загальні збори. Позивачі-1 та -2 стверджують, що 19.07.2022 загальні збори учасників ТОВ "Антарес" у м. Березне не відбувалися. А рішення за результатами зборів прийняті з порушеннями процедури і строків скликання загальних зборів.
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, та надати суду докази існування фактичних обставин, що пов'язані з необхідністю вжиття таких заходів саме на забезпечення позовних вимог в межах порушеного права, яке позивач намагається захистити поданням відповідного позову, а не будь-яких інших порушених прав позивача.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.
З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем вимога полягає у забороні відповідачу-2 вчиняти дії, пов'язані з його корпоративними правами як директора ТОВ "Антарес" та виконувати (вчиняти) дії від імені Товариства без довіреності виданої директором Чухрай О.В.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Однак підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість реалізації відповідачем належного йому на праві власності нерухомого майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76 -79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач припускає, що майно Товариства може бути реалізоване відповідачем-2, що призведе до неможливості виконання майбутнього судового рішення (у випадку задоволення позову).
По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливої реалізації відповідачем-2 майна та грошових коштів Товариства та вчиненням ним інших дій пов'язаними із корпоративними правами директора.
При цьому позивач - 1 просить суд зобов'язати ОСОБА_3 заборонити виконувати (вчиняти) такі дії від імені Товариства без довіреності виданої директором Чухрай О.В.
Оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, слід враховувати ступінь доведеності позивачем зв'язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову.
Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Судом встановлено, що заявник доказів своїх припущень не надав.
Господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову носить загальний характер та побудована виключно на припущеннях позивача-1.
Заявником не зазначено та не додано доказів, що відповідачем вчиняються дії, які спрямовані на термінове відчуження або іншим чином реалізацію майна чи грошових коштів Товариства чи вчиняються інші дії, пов'язані з його корпоративними правами директора. Заявником не наведено доцільності та необхідності невідкладного забезпечення позову.
При цьому суд зауважує, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
На думку суду заборона відповідачу-2 вчиняти дії, пов'язані з його корпоративними правами директора, від імені Товариства без довіреності виданої директором Чухрай О.В. є неадекватним заходом забезпечення позову та неспівмірним наслідкам вжиття/невжиття заходів забезпечення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованість позову на етапі вирішення заяви про забезпечення позову по суті не досліджується.
Згідно з ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Оскільки заявник просить суд заборонити відповідачу-2 вчиняти дії пов'язані з його корпоративними правами директора, вчиняти від імені Товариства будь-які інші юридичні дії, приймати будь-які рішення відносно Товариства, передбачені або незаборонені чинним законодавством, виконувати (вчиняти) дії від імені Товариства без довіреності, виданої директором Товариства Чухраєм О.В., суд вважає, що такий захід забезпечення позову може порушити права інших акціонерів (учасників) господарського товариства та перешкоджати діяльності товариства.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням наведених законодавчих приписів, за відсутності доказів у підтвердження припущень, викладених у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Крім того, суд звертає увагу, що до поданої позивачем заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів направлення копії цієї заяви та доданих до неї документів іншій стороні відповідачу у справі, що порушує принцип змагальності сторін.
За ч.ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відхиляючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід звернути увагу позивача, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись 139, 140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 01.08.2022 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 03.08.2022 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич