03.08.2022 р. справа № 914/1336/22
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області, м. Львів,
до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап”, с. Зелів, Яворівський район, Львівська область,
предмет позову: визнання недійсним рішення сільської ради № 4823 від 12.11.2020; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; припинення речового права - права приватної власності на земельну ділянку,
підстава позову: порушення порядку передачі у приватну власність земельної ділянки,
за участю представників:
прокурора: Леонтьєва Наталія Теодорівна,
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: ОСОБА_1 ,
встановив:
22.06.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області до Львівської міської ради та до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про визнання недійсним рішення сільської ради № 4823 від 12.11.2020; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; припинення речового права - права приватної власності на земельну ділянку.
Ухвалою суду від 27.06.2022 відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні 03.08.2022 відповідачем 2 подано клопотання про залишення позову без руху з тих підстав, що заявником не сплачено судовий збір за вимогу про припинення речового права - права приватної власності на земельну ділянку як за вимогу майнового характеру; що у позовній заяві не визначено зміст заявлених позовних вимог до кожного із відповідачів, що не відповідає п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає таке.
Позовними вимогами у справі є визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради № 4823 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” земельної ділянки; про скасування державної реєстрації права власності ОК Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” на земельну ділянку; про припинення речового права - права приватної власності ОК Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” на земельну ділянку.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 7 443,00 грн, тобто як за три вимоги немайнового характеру.
Так, позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб'єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Тому вимога, заявлена для захисту цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Позовні вимоги сформульовано позивачем, зокрема, з урахуванням позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зазначеної в постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, прокурором здійснено покликання на положення ч. 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та заявлено, серед іншого, позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку і про припинення речового права - права приватної власності на земельну ділянку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.12.2021 у справі № 923/1425/20 про припинення права приватної власності та скасування рішень державного реєстратора вказував, що «оскільки прокурор у позовній заяві просив припинити за АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на цілісний майновий комплекс вартістю 27387512,00 грн (яка зазначена прокурором у позовній заяві), то відповідно ця позовна вимога має грошовий еквівалент, а тому є вимогою майнового характеру, за яку повинен бути сплачений судовий збір як за вимогу майнового характеру».
Суд здійснив посилання на позиції Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 (наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову) та Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19. Предметом спору у справі № 910/13737/19 були вимоги про визнання неналежного виконання умов договору поставки від 15 травня 2019 року № 8/19 та зобов'язання ТОВ «Новітнє обладнання» виконати умови цього договору, що не відповідає позовним вимогам, заявленим у цій справі - № 914/582/22. Разом з тим Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/13737/19 вказано, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1988/20 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на спірне нерухоме майно; припинення речового права Громадської організації на спірне нерухоме майно оцінив позовну вимогу про припинення речового права у конкретному випадку як вимогу немайнового характеру та назвав критерії віднесення такої до немайнової: за свою суттю вона не спрямована на збільшення майна позивача, яке можна оцінити вартісно; вирішення спору не призведе до переходу права власності на майно до іншої особи.
Із положень ст. 163 Господарського процесуального кодексу України та наведених позицій Верховного Суду суд зауважує, що визначення позовної вимоги як майнової чи немайнової здійснюється в кожному конкретному випадку самостійно судом з урахуванням, зокрема, способу захисту, мети і наслідків позову.
Суд звертає увагу, що у справі № 914/1336/22 не заявлено позовних вимог про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна. Проте, позовна заява в цілому спрямована на зміну власника спірної земельної ділянки, зокрема, у спосіб скасування державної реєстрації права власності відповідача 2.
Суд вважає, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку і припинення речового права - права приватної власності на земельну ділянку, у випадку їх задоволення призведуть до зміни (повернення) власника земельної ділянки. За таких обставин суд зазначає, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що на час постановлення ухвали 03.08.2022 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у тому числі й ч. 3, діє в новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» № 2255-IX від 12.05.2022, чинній з 26.07.2022. Зокрема, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Проте, на час вирішення клопотання про залишення позову без руху заяв від позивача стосовно зміни предмету чи підстав позову не надходило, а правова оцінка ефективності способів захисту та їх відповідність чинному законодавству здійснюватиметься судом при вирішенні справи по суті. Тому на даний час у справі № 914/1336/22 заявленими є одна вимога немайнового характеру (визнання недійсним рішення сільської ради) та одна вимога майнового характеру (про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку і про припинення речового права).
Згідно з ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що при поданні позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2 481,00 грн за вимогу немайнового характеру та за вимогу майнового характеру в розмірі 1,5 відсотка ціни позову (вартості земельної ділянки за кадастровим номером 4610137500:12:005:0167).
Суд зауважує, що в матеріалах справи немає доказів вартості відповідної земельної ділянки, у зв'язку з чим суд не вказує точну суму судового збору, так як така буде визначена та сплачена позивачем за правилами, передбаченими пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»: 1,5 відсотка від визначеної вартості майна. Водночас, суд звертає увагу, що 4 962,00 грн судового збору уже зараховані до Державного бюджету, тому прокуратурі необхідно доплатити різницю між визначеною сумою судового збору відповідно до вартості майна та сумою, уже сплаченою (4 962,00 грн).
Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Також суд вважає, що встановлений вище строк для усунення недоліків позовної заяви після відкриття провадження об'єктивно є недостатнім для виконання вимог ухвали суду. Тому, дотримуючись принципів розумних строків судового провадження, суд вважає за необхідне надати позивачу час для вчинення ним дій по визначенню вартості спірного майна та сплати судового збору - упродовж 10 днів з дня отримання повного тексту ухвали.
Щодо інших підстав, визначених відповідачем 2 для залишення позову без руху, суд зазначає, що такі є безпідставними, адже зі змісту позовних вимог зрозуміло, що вимога щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування стосується відповідача 1 - органу місцевого правонаступника з урахуванням правонаступництва, про що прокурором виокремлено в позовній заяві, а інші вимоги щодо оскарження речових прав Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” спрямовані до такого власника - відповідача 2.
Крім цього, суд звертає увагу, що остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу є одним із завдань підготовчого провадження.
Верховний Суд у постанові від 5 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц підсумовує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
1. Клопотання Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» від 03.08.2022 про залишення позовної заяви без руху задовольнити.
2. Позовну заяву заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області у справі № 914/1336/22 залишити без руху.
3. Встановити заступнику керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області строк - 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом доплати судового збору за вимогу майнового характеру.
4. У випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 04.08.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.