ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.08.2022Справа № 910/14083/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
до Таракан Юлії Ігорівни
про стягнення 25111,19 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Таракан Юлії Ігорівни про стягнення 25111,19 грн, з яких: 24768,96 грн - заборгованість за кредитом; 227,05 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 115,18 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №б/н банківського обслуговування від 24.10.2018.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 суд звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи Таракан Юлії Ігорівни .
09.05.2022 через відділ діловодства суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь на запит, згідно із якою, місцем проживання Таракан Юлії Ігорівни є: АДРЕСА_1 .
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.05.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14083/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвала суду від 17.05.2022, направлена на адресу місця проживання відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку 27.06.2022 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору №б/н банківського обслуговування від 24.10.2018 Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" надавав Фізичній особі-підприємцю Таракан Юлії Ігорівній кредитні кошти у межах встановленого ліміту.
Однак, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у сумі 25111,19 грн, з яких: у розмірі 24768,96 грн - заборгованість за кредитом; 227,05 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 115,18 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позиція відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
24.10.2018 року Фізична особа-підприємець Таракан Юлія Ігорівна звернулася до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та заявою про відкриття банківського рахунку, за умовами якого позивач відкрив підприємцю поточний рахунок.
Так, за змістом заяви від 24.10.2018 Фізична особа-підприємець Таракан Юлія Ігорівна приєдналася до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із цією заявою складають договір №б/н банківського обслуговування від 24.10.2018 (далі - договір), та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до п. 3.2.1.1.16 наданих позивачем у матеріали справи Умов при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
У відповідності до п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта.
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди (п.3.2.1.1.3 Умов).
Згідно з п.3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі).
У подальшому, 30.04.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення господарської діяльності Фізичної особи-підприємця Таракан Юлія Ігорівна.
Проте, згідно з частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17, що відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її зобов'язання за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Відтак, зобов'язання Фізичної особи-підприємця Таракан Ю.І. за договору №б/н банківського обслуговування від 24.10.2018 перейшли до фізичної особи Таракан Юлії Ігорівни.
На виконання умов договору №б/н банківського обслуговування від 24.10.2018 Акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК" надавалися Фізичній особі-підприємцю Таракан Юлії Ігорівні кредитні кошти у межах встановленого ліміту 02.03.2020 у розмірі 10000,00 грн, 19.12.2020 у розмірі 15000,00 грн, 22.01.2021 у розмірі 65000,00 грн, 26.03.2021 у розмірі 65000,00 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 16.08.2021.
Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі договору заборгованості у розмірі 24768,96 грн - заборгованість за кредитом; 227,05 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 115,18 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.2, 3 ст.639 ЦК України, зокрема, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Заяви про відкриття рахунку, яка за правовою природою є договором банківського рахунку, положення про який визначаються главою 72 ЦК України.
Відповідно до положень ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На виконання умов від 28.10.2018 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" перерахувало на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у сумі 65000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою та розрахунками заборгованості.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Наявними у матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що у період з 04.01.2021 по 29.04.2021 Таракан Ю.І. користувалася кредитними коштами, 26.04.2021 заборгованість в сумі 64971,08 грн отримала статус "простроченої", останнє погашення заборгованості відбулося 31.07.2021, та з 31.07.2021 за відповідачем обліковується 24768,96 грн простроченої заборгованості, отже позовні вимоги щодо стягнення цієї суми є обґрунтованими.
Отже, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст.1049 Цивільного кодексу України суму кредиту повернув не в повному обсязі.
Доказів на спростування факту отримання вказаних коштів та заборгованості за кредитом у сумі 24768,96 грн відповідачем суду не надано.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у сумі 24768,96 грн.
Щодо заявлених позивачем заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 227,05 грн та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 115,18 грн, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів та комісії за користування кредитними коштами, в тому числі розмір і порядок нарахування, позивач посилався на Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", які, за доводами позивача, разом із Заявою становлять договір банківського обслуговування.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Умов та правил ознайомився відповідач та погодився з ним, підписуючи Заяву про відкриття поточного рахунку, як і те, що ці документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків у вигляді комісії та саме у зазначеному в цих документах, доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
При цьому, наявна у матеріалах роздруківка Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" взагалі не містить дати її затвердження позивачем, і саме на сторін покладається обов'язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд повинен надати власну оцінку поданим сторонами доказам.
Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, що відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, викладені такі висновки:
- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;
- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;
- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;
- ураховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц відступила від правового висновку Верховного Суду України в постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.
Отже, оскільки у підписаній відповідачем Заяві про відкриття рахунку відсутні умови договору щодо встановлення розміру процентів та комісії за користування кредитом, позовні вимоги про їх стягнення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення часткове задоволення позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", а саме: задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 24768,96 грн та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 227,05 грн та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 115,18 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Таракан Юлії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 24768,96 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2239,06 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 04.08.2022.
Суддя С.О. Турчин