ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.08.2022Справа № 910/18660/21
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ -ТРАНС» (04116, місто Київ, вул.Провіантська, будинок 3, ПРИМІЩЕННЯ 115)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ТК 1520» (109377, Російська Федерація, м. Москва, внутрішній територіальний муніципальний округ Рязанський, вул. 1 Новокузьминська, буд. 23, к.2, кв.24) стягнення заборгованості у розмірі 772 000 російських рублів, що еквівалентно 284 150 грн. 04 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФІ -ТРАНС» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК 1520» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 772 000 російських рублів, що еквівалентно 284 150 грн. 04 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за Генеральним договором транспортного експедирування №683/10-20 від 08.10.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 року відкрито провадження у справі №910/18660/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), зупинено провадження у справі до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання.
02.05.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Арбітражного суду міста Москви надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року поновлено провадження у справі № 910/18660/21.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.11.2021 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 01.12.2021 року, 19.12.2021 року уповноваженим особам Сторін, ухвалою Арбітражного суду міста Москви від 28.01.2022 року про неможливість виконання доручення іноземного суду.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФІ -ТРАНС» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК 1520» (Клієнт) було укладено Генеральний договір транспортного експедирування №683/10-20, відповідно до умов якого Експедитор зобов'язався за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу переважно залізничним транспортом. (а.с.13-19)
Відповідно до пункту 2.10 Договору факт надання Експедитором Клієнту послуги згідно з кожною заявкою підтверджується шляхом підписання Сторонами акту виконаних робіт та/або направленням Клієнту єдиного транспортного документу та/або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.
Згідно з п.4.4 Договору якщо оплата послуг й розрахунки за Договором передбачені після виконання заявки, то такі платежі повинні бути проведені протягом 3 банківських днів після встановлення факту надання послуг згідно з заявкою.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Генерального договору транспортного експедирування №683/10-20 від 08.10.2020 року Позивач надав послуги транспортно - експедиційного обслуговування, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №1201 від 30.10.2020 року на суму 476 000 руб., №1229 від 30.10.2020 року на суму 138 000 руб., №1259 від 16.11.2020 року на суму 299 000 руб., №1284 від 16.11.2020 року на суму 115 000 руб., №1382 від 30.11.2020 року на суму 104 000 руб., №1415 від 30.11.2020 року на суму 208 000 руб., а загалом на суму в розмірі 1 340 000 руб.(а.с.20-33)
Листом №1604-ДБ від 16.04.2021 року Відповідач визнав заборгованість та зобов'язався сплачувати не менш, ніж 45000 руб щомісячно. (а.с.35)
16.06.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №4 від 15.062021 р. з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 772000 руб., що підтверджується копією опису фіскального чеку, роздруківкою за відстеженням поштового відправлення. (а.с.36-37)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФІ -ТРАНС» в розмірі 772 000 рос. руб., що еквівалентно 284 150 грн. 04 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ -ТРАНС» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Генерального договору транспортного експедирування №683/10-20 від 08.10.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Генерального договору транспортного експедирування №683/10-20 від 08.10.2020 року Позивач надав послуги транспортно - експедиційного обслуговування, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №1201 від 30.10.2020 року на суму 476 000 руб., №1229 від 30.10.2020 року на суму 138 000 руб., №1259 від 16.11.2020 року на суму 299 000 руб., №1284 від 16.11.2020 року на суму 115 000 руб., №1382 від 30.11.2020 року на суму 104 000 руб., №1415 від 30.11.2020 року на суму 208 000 руб., а загалом на суму в розмірі 1 340 000 руб., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін й скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, та здійснив часткову оплату наданих послуг в розмірі 568 000 рос.руб. (а.с.20-33)
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи те, що Позивачем у заяві про суті справи визнано факт здійснення часткової оплати Відповідачем в розмірі 568 000 рос.руб., вказана обставина відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.
Згідно з п.4.4 Договору якщо оплата послуг й розрахунки за Договором передбачені після виконання заявки, то такі платежі повинні бути проведені протягом 3 банківських днів після встановлення факту надання послуг згідно з заявкою.
За таких підстав, враховуючи п.4.4 Генерального договору транспортного експедирування №683/10-20 від 08.10.2020 року, обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК 1520» з оплати наданих й прийнятих послуг транспортно - експедиційного обслуговування на загальну суму в розмірі 1 340 000 руб. на момент розгляду даної справи настав.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК 1520» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФІ -ТРАНС» за Генеральним договором транспортного експедирування №683/10-20 від 08.10.2020 року становить 772 000 рос.руб.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» в розмірі 772 000 рос.руб.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 772 000 рос.руб. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК 1520» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ -ТРАНС» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 772 000 рос.руб., що еквівалентно 284 150 грн. 04 коп.
Водночас, Судом враховано, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
При цьому, Суд звертає увагу, що п.5.6 Договору Сторони передбачили, що всі спори вирішуються між сторонами в судовому порядку за місцем знаходження позивача відповідно до цього договору, законодавства (права) держави позивача й міжнародних правових норм.
Згідно частин 1, 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і громадяни України, і юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, крім винятків, встановлених законом та міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 366 ГПК України визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених в статті 76 цього Закону.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Таким чином, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Україна є учасницею Угоди від 20.03.1992 про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-ХІІ "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" (далі - Угода).
Згідно зі статтею 1 Угоди, дана угода регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень по ним.
Статтею 2 Угоди визначено, що для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційно - правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця відповідно до законодавства, яке діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, і їх об'єднання.
Статтею 13 Угоди визначено, що ця Угода відкрита для підписання державами -учасницями Співдружності Незалежних Держав і має бути ратифікована.
Як випливає з довідки про ратифікацію документів і виконання внутрішньодержавних процедур за документами, прийнятих Радою глав держав, Радою глав урядів і Економічною радою Співдружності Незалежних Держав (станом на 15.01.2008) Угода набула чинності для Білорусі, Вірменії, Таджикистану, Казахстану, Туркменістану, Узбекистан, Киргизької Республіки, російської федерації та України.
Однією зі сторін є резидент російської федерації, отже Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності поширюється і підлягає застосуванню при вирішенні питання про підсудність даного спору.
В силу частини 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, будучи частиною національного законодавства України, має пріоритет в його застосуванні перед нормами національного законодавства, в тому числі і чинних законів.
Відповідно до статей 1, 2 Угоди від 20 березня 1992 року, цією Угодою регулюються питання, пов'язані з вирішенням будь-яких цивільно-правових спорів учасниками яких є суб'єкти права учасників Угоди, в тому числі суб'єкти Україна і Російської Федерації, якими є обидва відповідача.
Згідно літери "а" частини 1 статті 4 Угоди від 20.03.1992 про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992 "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних з здійсненням господарської діяльності" визначено, що компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати згадані в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території даної держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день пред'явлення позову. Якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав-учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача на вибір позивача.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ -ТРАНС» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК 1520» (109377, Російська Федерація, м. Москва, внутрішній територіальний муніципальний округ Рязанський, вул. 1 Новокузьминська, буд. 23, к.2, кв.24, код ОГРН: 1197746546953, код ОКПО 41435709, ІПН/КПП 9721086360/712101001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ -ТРАНС» (04116, місто Київ, вул.Провіантська, будинок 3, ПРИМІЩЕННЯ 115, Ідентифікаційний код юридичної особи 32820284) заборгованість у розмірі 772 000 (сімсот сімдесят дві тисячі) рос.руб., що еквівалентно 284 150 (двісті вісімдесят чотири тисячі сто п'ятдесят) грн. 04 (чотири) коп. та судовий збір у розмірі 4 262 (чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. 25 (двадцять п'ять) коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 серпня 2022 року.
Суддя О.В. Чинчин