номер провадження справи 34/61/19
01.08.2022 Справа № 908/2356/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Балицькій Ю.І., розглянувши матеріали справи № 908/2356/19 та скарги від 20.07.2022 Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2356/19
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720 (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001) (стягувач)
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716 (вул. Заводська, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035) (боржник, особа, яка подає скаргу)
про стягнення суми
Орган виконання рішення суду, дії та рішення якого оскаржуються: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович (вул. Жаботинського Леоніда, 47, прим. 1, м. Запоріжжя, 69035)
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Поліщук Н.Г. ( в режимі відеоконференції);
від відповідача: Грамчук М.О., посвідчення № ЗП 001595 від 28.02.2018;
від органу виконання рішення суду: Котула А.М., посвідчення № 0386 від 19.07.2019, Прибильський В.Г., посвідчення № 1229 від 09.02.2018, договір № 01-10-21П від 01.10.2021
20.07.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга від 20.07.2022 Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2356/19.
У скарзі заявник вказує про те, що дізнався про порушення своїх прав 11.07.2022, отримавши відповідну постанову, тому скарга на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича подається у встановлені законом строки та просить суд задовольнити скаргу та:
1. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича щодо винесення постанов: про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП №1/0386/2022; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП №1/0386/2022; про арешт коштів боржника від 04.07.2022 ВП №1/0386/2022;
2. Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулу Артема Михайловича скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП №1/0386/2022;
3. Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулу Артема Михайловича повернути кошти, списані з рахунків АТ “Запоріжгаз” у сумі 275 882,87 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2022 скаргу передано на розгляд судді Науменку А.О.
Скаргу мотивовано тим, що у даному випадку приватний виконавець не мав права приймати наказ Господарського суду Запорізької області до виконання через неможливість користуватись автоматизованою систему виконавчого провадження. Згідно із частиною другою статті 5 Закону України від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, НБУ, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету, АТ «Запоріжгаз» є юридичною особою, частка держави у статутному фонді якої перевищує 25 відсотків. На даний час вся територія Запорізької області, на який розміщені об'єкти критичної інфраструктури з розподілу природного газу розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27 травня 2022 року (наказ Мінінтеграції від 25.04.2022 № 75). На сьогодні АТ «Запоріжгаз» здійснює безперебійний розподіл природного газу на всій території Запорізької області в межах ліцензії, відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунки призвело до того, що АТ «Запоріжгаз» не має можливості, у числі іншого, сплатити за пальне для аварійних машин, які здійснюють ліквідацію аварій на газопроводах в наслідок обстрілів та ракетних ударів збоку збройних сил російської федерації, що має наслідком припинення роботи критичної інфраструктури на тимчасово окупованих територіях Запорізької області, зокрема, об'єктах оборони територіальної цілісності України, та громадян, які опинились в окупації. З огляду на викладене, логічним є заборона законодавцем відкриття виконавчого провадження на адміністративно-територіальних одиницях які є тимчасово окупованими. Оскільки місце ліцензійного провадження діяльності АТ «Запоріжгаз» поширюється на адміністративно-територіальну одиницю - Запорізьку область, більша частина якої перебуває під окупацією, а місце реєстрації АТ «Запоріжгаз» не є тотожним місцю провадження діяльності, тому приватний виконавець своїми діями фактично вжив заходи примусового виконання рішення суду у цій справі на території адміністративно-територіальних одиниць які тимчасово окуповані (безперебійна робота АТ «Запоріжгаз» на цих територіях зупинена внаслідок дій приватного виконавця). У зв'язку з наведеним вище, враховуючи те, що законом не передбачено право приватного виконавця здійснювати примусове виконання рішень за якими боржником є АТ «Запоріжгаз», всі дії та рішення приватного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження є протиправними, а такі постанови підлягають скасуванню.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримала доводи скарги просила її задовольнити.
АТ “НАК “Нафтогаз України”, позивач по справі, проти задоволення вказаної вище заяви заперечив письмово. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи. Таким чином, приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП № 1/0386/2022 правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства. Власником майна, яке передано до статутного капіталу Компанії, є НАК «Нафтогаз України», а не держава, в той же час держава володіє акціями НАК «Нафтогаз України», а не АТ «Запоріжгаз». Боржник в скарзі зазначає, що власником акцій боржника, є НАК «Нафтогаз України» та інших доказів матеріали скарги не містять, а відтак з огляду на вище викладені норми чинного законодавства безпідставно ототожнює НАК «Нафтогаз України» та державу. В розділі III Основні відомості про емітента, Проміжної інформації емітента цінних паперів за 4 квартал 2021 року, розмішеної на офіційному сайті АТ «Запоріжгаз» в пункті 5 зазначено, що відсоток акцій у статутному капіталі АТ «Запоріжгаз», що належить державі складає 0. Щодо посилання боржника на пункт 10-2 Розділу XII Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якого забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації, вважає таку позицію безпідставною та невмотивованою. Щодо вимог скарги про визнання протиправними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП № 1/0386/2022 вказує, що в цій частині провадження у скарзі слід закрити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила повністю проти скарги просила в її задоволенні відмовити.
Котула Артем Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області, у наданому суду відзиві на скаргу зазначає, що частина 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не містить в собі таких підстав для повернення виконавчого документу як «тимчасова відсутність у виконавця доступу до Системи» та/або «планове відключення Системи». Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5 у разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи. На виконання вимог наказу Міністерства юстиції України від 24.05.2022 №2068/5 Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04.04.2022 №1310/5 та з метою відновлення доступу до Системи приватним виконавцем Котулою А.М. 10.06.2022 на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було направлено повідомлення про відновлення приватному виконавцю доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, а також Заяву про перевірку офісу приватного виконавця. Приватним виконавцем отримано повідомлення про дату проведення перевірки офісу від 22.07.2022 та 27.07.2022 проведено перевірку офісу про що складено відповідний акт. Скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту того, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» є юридичною особою, частка держави у статутному фонді якої перевищує 25 відсотків. Відповідно до підпункту 1 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228. Наказом Міністерства юстиції України від 18.05.2022 №1992/5 Про внесення змін до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, внесено зміни до Перелік) адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стан), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01 квітня 2022 року №1307/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 386/37722, виклавши його у новій редакції. Зокрема, до переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, віднесено у Запорізькій області: Бердянський район, Василівський район, Мелітопольський район та Пологівський район. Інші адміністративно-територіальні одиниці Запорізької області, зокрема, місто Запоріжжя (Запорізький район та інші райони області та обласного центру), до даного переліку не включено. Постанова про арешт коштів боржника від 04.07.2022 року ВП № 1/0386/2022 винесена з урахуванням норм ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у постанові викладено наступний зміст: «Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. крім коштів, що містяться па рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику..». Тобто, приватним виконавцем у повному обсязі дотримано порядок винесення постанови про арешт коштів боржника, з урахуванням всіх заборон, визначених Законом 1404-VIII. Винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП № 1/0386/2022 здійснено відповідно до умов Інструкції з організації примусового виконання рішень, і є імперативним обов'язком виконавця одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Очевидна і відсутність правових підстав для зобов'язання приватного виконавця повернути кошти, списані з рахунків АГ «Запоріжгаз» та застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із списанням коштів з рахунків боржника в межах виконавчого провадження №1/0386/2022, відкритого на примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/2356/19. Крім того, вимоги АТ «Запоріжгаз» про визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП№1/0386/2022 - не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства та мають розглядатись виключно в рамках адміністративного судочинства.
Представник приватного виконавця в судовому засіданні висловився проти задоволення скарги з підстав, викладених у відзиві на скаргу.
В судовому засіданні 01.08.2022 здійснювалась відеоконференція та фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
По закінченні судового засідання суд постановив ухвалу, вступну та резолютивну частини якої було оголошено в судовому засіданні.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що заява позивача не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” 49 353 014,23 грн, з яких: 38 830 561,22 грн - інфляційні втрати та 10 522 453,01 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов договору № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013, укладеного сторонами, протягом січня 2013 року - грудня 2015 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 553427353,98 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач за отриманий від позивача природний газ розрахувався несвоєчасно та не у повному обсязі. Залишок заборгованості у розмірі 191 364 989,99 грн не сплатив. Враховуючи не сплату відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 191 364 989,99 грн, позивач просив стягнути з відповідача 38 830 561,22 грн інфляційних втрат за період з вересня 2019 по травень 2019 та 10 522 453,01 грн 3% річних за період з 12.09.2017 по 12.07.2019, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 у справі №908/2356/19 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 38 830 561 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 10 522 453 грн. 01 коп. 3% річних та 672 350 грн. 00 коп. судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2022 у справі № 908/2356/19 рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 у справі №908/2356/19 залишено без змін.
20.06.2022 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 у справі № 908/2356/19 видано наказ про стягнення з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716 (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720 (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) 38830561 (тридцять вісім мільйонів вісімсот тридцять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 10522453 (десять мільйонів п'ятсот двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят три) грн. 01 коп. 3% річних та 672 350 (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.
01.07.2022 року ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/2356/19 заяву АТ «Запоріжгаз» задоволено частково, визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ від 20.06.2022 р. у справі №908/2356/19 в частині стягнення 672350 (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят) грн 00 коп. судового збору.
04.07.2022 АТ «НАК «Нафтогаз України» було подано заяву про примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Котулі Артему Михайловичу.
04.07.2022 відкрито виконавче провадження №1/0386/2022 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.06.2022 у справі №908/2356/19, з урахуванням ухвали суду від 01.07.2022 у справі №908/2356/19 загальна сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом становить 49 353 014,23 грн.
04.07.2022 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №1/0386/2022 та визначено розмір стягнення з боржника мінімальних витрат у сумі 149,00 грн.
04.07.2022 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 4935301,42 грн.
04.07.2022 винесено постанову про арешт коштів боржника в сумі 54 288 464,65 грн., у межах суми звернення стягнення з урахуванням суми мінімальних витрат виконавчого провадження та суми основної винагороди приватного виконавця.
Приватним виконавцем до банків обслуговування боржника направлено платіжні вимоги про списання коштів в сумі 54 288 464,65 грн, а також, в порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 59, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» направлено письмову вимогу щодо надання інформації про рух коштів та операцій по рахунках Боржника, а також, інформації про стан залишків грошових коштів на рахунках Боржника, про договори Боржника про зберігання цінностей, про депозитні договори з зазначенням дати їх закінчення, інформацію про надання Боржнику в майновий пайм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
12.07.2022 приватним виконавцем разом із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій отримано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2022 у справі №640/32610/21 про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів, вчиняти дії при примусовому стягненню заборгованості АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» перед АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у справі №908/2356/19. Листом від 12.07.2022 № 0129/1/0386/2022/5 повідомлено АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про таке. Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області 12.07.2022 було отримано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2022 по справі № 640/32610/21 про забезпечення адміністративного позову, яку долучено до матеріалів виконавчого провадження. З метою виконання ухвали, у виконавчому провадженні № 1/0386/2022 не буде вчинено жодних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду № 908/2356/19, виданого 20.06.2022. Відповідно до вимог п. 2. ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення па підставі виконавчого документа. Ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2022 по справі № 640/32610/21 не містить вимог щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, в зв'язку із чим, винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій не передбачено. Щодо повернення стягнутих коштів, повідомлено, що 08.07.2022 кошти в сумі 275687,87 грн були розподілені в порядку ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження». Кошти, в сумі 195,00 грн обліковуються на рахунку приватного виконавця для обліку депозитних сум та не були розподілені, в зв'язку із отриманням ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2022 по справі № 640/32610/21 про забезпечення адміністративного позову.
Обов'язковість виконання судових рішень встановлена у статтях 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Питання порядку виконання судових рішень врегульоване статтею 129-1 Конституції України, у відповідності до якої суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, у визначеному законом порядку, утверджує авторитет держави як правової і, навпаки, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, у разі надходження до виконавця заяви стягувача про примусове виконання рішення разом з оригіналом виконавчого документа, який відповідає всім вимогам та критеріям Закону України «Про виконавче провадження» цим Законом передбачений імперативний обов'язок приватного виконавця відкрити виконавче провадження та вчиняти дії з примусового виконання.
Разом з тим наказом Міністерства юстиції України від 04.04.2022 року № 1310/5 про «Деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців України у період воєнного стану» тимчасово, на період припинення або скасування військового стану на території України припинено доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі АСВП), наданий реєстраторам автоматизованої системи виконавчого провадження, визначеним п. 3 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5.
У період дії воєнного стану на території України приватним виконавцям та помічникам приватних виконавців доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження припиняється та відновлюється адміністратором автоматизованої системи виконавчого провадження на підставі письмового повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яке готується на підставі письмового звернення приватного виконавця.
Водночас відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Аналогічні норми передбачені розділом IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (Положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5. Так, пункт 1 розділу IV Положення передбачає, що державний або приватний виконавець (виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Пунктом 4 розділу IV Положення встановлено, що постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи відповідно до шаблонів документів, переданих адміністратору Системи структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.
У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов'язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.
Таким чином, законодавцем для безперебійної роботи виконавців передбачений порядок винесення процесуальних документів і без застосування АСВП.
Частина 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав за яких виконавчий документ повертається стягувачу, а саме:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання,);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку - боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Відтак, зазначений перелік не містить в собі таких підстав, як «тимчасова відсутність у виконавця доступу до АСВП» та/або «планове відключення АСВП».
Умови неможливості виконання судового рішення, викладені у частині 4 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», не вказують на неможливість відкриття виконавчою провадження приватним виконавцем в разі одержання наказу, що відповідає вимогам закону, та тимчасової відсутності у виконавця доступу до АСВП» та/або «планове відключення АСВП».
З огляду на викладене, доводи скаржника щодо неправомірності відкриття виконавчого провадження з цієї підстави судом відхиляються.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Відповідач зазначає, що АТ «Запоріжгаз» є юридичною особою, частка держави у статутному фонді якої перевищує 25 відсотків, оскільки НАК «Нафтогаз України» належить 25,000004 % акцій АТ «Запоріжгаз».
НАК «Нафтогаз України» створено Постановою КМУ від 25.05.1998 № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що була прийнята на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 року №151 «Про реформування нафтогазового комплексу України», як національна акціонерна компанія у формі відкритого акціонерного товариства.
Відповідно до п. 2 зазначеної постанови статутний фонд компанії формувався шляхом передачі до нього пакетів акцій, залишених у державній власності, відкритих акціонерних товариств, зазначених у додатку до постанови, серед яких значиться і АТ «Запоріжгаз».
Пункт 9 постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.1998 року № 747 визначає, що саме акції НАК «Нафтогаз України» , а не АТ «Запоріжгаз», залишаються у державній власності.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративними правами є сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» статутний капітал - капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55 ГК України господарськими організаціями є юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Частиною другою статті 80 ГК України встановлено, що акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Відповідно до ст. 85 ГК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.
Згідно з положеннями статті 152 ЦК України, статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Акцією є іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
За змістом частини першої статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 155 ЦК України встановлено, що статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.
Таким чином, з метою отримання акцій та отримання статусу акціонера НАК «Нафтогаз України», держава як засновник мала оплатити акції НАК «Нафтогаз України» шляхом сплати коштів або внесення майна.
У даному випадку, держава як засновник, крім іншого майна передала в 1998 році до статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» 25,000004 % акцій АТ «Запоріжгаз» та здійснила оплату акцій стягувача майновим внеском у вигляді цінних паперів.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 11 Закону України «Про акціонерні товариства» оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів, за винятком державних облігацій, які обмінюються на акції у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік), майном і майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.
В постанові Верховного Суду України від 5 листопада 2008 року (справа № 21-1471во08), серед іншого, зазначено: «...не є власністю держави пакет акцій у статутному фонді акціонерного товариства, переданий нею до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання, в якому їй належить 100 відсотків акцій. Власником цього пакета акцій стає зазначений суб'єкт господарювання. Поняття власності держави і власності такого суб'єкта не є тотожним, оскільки ця власність належить різним особам, самостійним учасникам цивільного обігу».
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, акціонерне товариство, як суб'єкт господарювання утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством та, відповідно, корпоративні права щодо управління товариством.
Відповідно до п. 15 Статуту ПАК «Нафтогаз України» засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п. п. 22-26 Статуту НАК «Нафтогаз України» «майно Компанії складається з основних засобів, обігових коштів, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, а також інших активів, відображених у балансі Компанії. Майно Компанії формується за рахунок: 1) майна, переданого засновником; 2) кредитних та запозичених коштів; 3) доходів, отриманих у результаті провадження господарської діяльності; 4) дивідендів за акціями, які належать Компанії; 5) продукції, виробленої Компанією в результаті провадження господарської діяльності; 6) коштів, майнових і немайнових прав, цінних паперів, іншого майна, що надходять як оплата за акції; 7) доходів, отриманих від реалізації цінних паперів; 8) надходжень за результатами провадження господарської діяльності юридичними особами, акціонером (засновником, учасником) яких є Компанія; 9) іншого майна, набутого на законних підставах. Здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії. Компанія несе ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що є її власністю. Компанія використовує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане Компанії в господарське відання, користування чи управління, включається до її активів. Державне майно, передане Компанії в господарське відання, користування чи управління, не включається до статутного капіталу Компанії та використовується в порядку, передбаченому пунктом 25 цього Статуту. Статутний капітал Компанії сформовано державою та оплачено за рахунок вартості переданих їй акцій, іншого майна та коштів».
Оскільки НАК «Нафтогаз України» є акціонерним товариством, 100% акцій якого належать державі, то держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні НАК «Нафтогаз України» та отримувати дивіденди від її діяльності.
Отже, як вбачається з вищеперерахованих норм чинного законодавства та Статуту стягувана, власником майна, яке передано до статутного капіталу Компанії, є НАК «Нафтогаз України», а не держава, в той же час держава володіє акціями НАК «Нафтогаз України», а не АТ «Запоріжгаз».
Закон України «Про депозитарну систему України» визначає правові засади функціонування депозитарної системи України, встановлює порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про депозитарну систему України» набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.
Центральний депозитарій у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до отриманих депозитарних активів провадить діяльність з депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів, розміщених в Україні та за її межами, та корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах клієнтів відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, встановленої чинним законодавством. Центральний депозитарій веде депозитарний облік всіх емісійних цінних паперів, крім тих, облік яких веде Національний банк України відповідно до компетенції, визначеної Законом України «Про депозитарну систему України».
Боржник в скарзі посилається на Інформаційну довідку Національного депозитарію України від 01.07.2022 № 59622 відповідно до якої одним із власників цінних паперів АТ «Запоріжгаз» є НАК «Нафтогаз України», а не держава. Аналогічна інформація міститься на загальнодоступному сайті Державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України».
Таким чином, боржник в скарзі зазначає, що власником акцій боржника, є НАК «Нафтогаз України» та інших доказів матеріали скарги не містять, а відтак з огляду на вище викладені норми чинного законодавства безпідставно ототожнює НАК «Нафтогаз України» та державу.
Згідно пункту 3 розділу V чинного наказу Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5 «Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі -Порядок № 1675/5) відомості про юридичну особу містять:
- відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство, або частку держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків;
- перелік засновників (учасників) юридичної особи;
- інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа;
- розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників); - та інші відомості.
Згідно до п. 6 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: ...центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів до ...відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, ... про ... центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків.
Частинами 1 та 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
У відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на дату розгляду скарги, у детальній інформації щодо юридичної особи Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» зазначено: у полі «Центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка дероісави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків» - інформація відсутня; у полі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім'я, по батькові, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа» - «абз. 2 ч. 20 п. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації доходів» - відсутні фізичні особи, що відповідають статусу кінцевого бенефіціарного власника акціонерного товариства; бенефіціари - дані відсутні».
Таким чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація щодо наявності у статутному капіталі АТ «Запоріжгаз» частки держави - не міститься.
Відповідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», об'єктами управління державної власності є корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», Фонд державного майна України відповідно до законодавства: щодо корпоративних прав держави:
а) здійснює управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
б) створює і веде реєстр корпоративних прав держави, який є складовою Єдиного реєстру об'єктів державної власності, відповідно до законодавства;
г) встановлює наявність та визначає розмір корпоративних прав держави в майні господарських організацій, а також у майні громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 №1679 затверджено Положення про Реєстр корпоративних прав держави (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Реєстр корпоративних прав держави є автоматизованою інформаційно-довідковою системою збирання та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, і утворюється для оперативного обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення гласності та відкритості інформації про державну власність, у межах, установлених законодавством.
Згідно пункту 5 Положення до Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутних капіталах господарських товариств - резидентів та нерезидентів.
Відповідно до пункту 7 Положення у разі виникнення нових корпоративних прав держави міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у місячний строк з моменту державної реєстрації цих товариств подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у десятиденний строк вносить відомості до Реєстру.
На офіційному сайті Фонду державного майна України у Реєстрі корпоративних прав держави відсутнє АТ «Запоріжгаз».
В той час необхідно звернути увагу суду, що в розділі III Основні відомості про емітента, Проміжної інформації емітента цінних паперів за 4 квартал 2021 року розмішеної на офіційному сайті АТ «Запоріжгаз» в пункті 5 зазначено, що відсоток акцій у статутному капіталі АТ «Запоріжгаз», що належить державі складає нуль.
Інформаційна довідка Національного депозитарію України від 01.07.2022 № 59622 свдічить, що власником більше 25% акцій АТ «Запоріжгаз» є НАК «Нафтогаз України».
У справі № 913/398/16 Східний апеляційний господарський суд дослідив питання щодо наявності частки держави у статутному капіталі АТ «Луганськгаз» та у постанові від 19.02.2020 вказав наступне: «Так, наразі у Реєстрі корпоративних прав держави відсутнє АТ «Луганськгаз». Додатковим доказом відсутності частки держави в статутному капіталі боржника є дані Квартальної інформації емітента цінних паперів, де інформація щодо відсотка акцій у статутному капіталі, що належить державі - відсутня. Окрім того, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» з наступними змінами передбачено, що єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр). В силу приписів ст. 10 Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вваоїсаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Згідно до п. 13.2.2. Статуту боржника, зміни до Статуту Товариства, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Тобто, товариство та акціонери не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін».
Крім того, судом апеляційної інстанції проаналізовано Указ Президента України від 25.02.1998 року №151, Постанову КМУ №747 від 25.05.1998 року, Статут НАК «Нафтогаз України» та встановлено: «Таким чином, не держава володіє акціями А Т «Луганськгаз», а НАК «Нафтогаз України», як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обовязки акціонера. Оскільки, АТ «Луганськгаз» не є товариством у статному капіталі якого є корпоративні права держави, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що приватний виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії- помилковим».
Постановою Верховного Суду від 10.07.2020 року у справі № 914/398/16 постанову Східного апеляційного господарського суду залишено без змін та зазначено: «Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставності ототожнення поняття "держава" та юридичну особу - НАК "Нафтогаз України".
Зі статуту НАК "Нафтогаз України" вбачається, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України (пункт 15 статуту).
Пункт 2 статуту встановлює, що Компанія є публічним акціонерним товариством. Пунктом 7 встановлено, що Компанія вважається утвореною і такою, що набула прав юридичної особи, з дати її державної реєстрації. Пункт 9 визначає, що Компанія має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити.
Пункт 11 встановлює, що Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, пакети акцій/корпоративні права яких передані до статутного капіталу Компанії, а також тих, що засновані Компанією або акції/корпоративні права яких набуті Компанією в інший спосіб. Компанія здійснює всі права та несе всі обов^язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону.
Таким чином, не держава володіє акціями АТ "Луганськгаз", а НАК "Нафтогаз України", як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов'язки акціонера.
Пославшись на наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку та правомірно спростував доводи скаржника щодо наявності у його статутному фонді частки держави в розмірі, що перевищує 25 відсотків».
Аналогічні висновки викладені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 905/2842/17. (Ухвалою Верховного суду від 01.04.2019 у справі № 905/2842/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Донецькоблгаз» на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.12.18 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у справі №905/2842/17).
Отже, боржником в скарзі не обґрунтовано та не доведено належними та допустимим доказами неправомірність дій приватного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно доводів про застосування пункту 10-2 Розділу ХIII Закону України «Про виконавче провадження», яким визначено заборону відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації період такої окупації», суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 Конституції України систему адміністративно - територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
Офіційне тлумачення частини першої статті 133 викладено в Рішенні Конституційного Суду №11-рп/2001 від 13.07.2001, де визначено, що адміністративно-територіальна одиниця - це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
До того ж, поняття «адміністративно-територіальної одиниці» - це не здійснення на відповідних територіях (Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл) покладених на органи державної влади України, Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування Конституцією і законами України повноважень.
Адміністративно-територіальна одиниця - це частина території держави або її окремої частини, що мас визначені законом або підзаконним актом межі, в яких здійснюється управління нею як цілісним утворенням на началах централізованого управління (Рішення Конституційного Суду №1-рп/2003 від 16.01.2003).
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» поняття «адміністративно-територіальна одиниця» визначено як - область, район, місто, район у місті, селище, село.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено. що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особі:, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до Статуту боржника та даних з Єдиного державного реєстру місцезнаходженням АТ «Запоріжгаз» є: 69035, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Заводська, будинок 7.
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 11 червня 2022 року, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14 червня 2022 року № 119), викладено в новій редакції.
Місто Запоріжжя не входить до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 17 червня 2022 року.
Посилання скаржника на Закон України «Про критичну інфраструктуру» та Закон України «Про ринок природного газу» є безпідставним, оскільки вказаними законодавчими актами не встановлено жодної заборони на примусове стягнення заборгованості.
Відповідно до підпункту 1 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Наказом Міністерства юстиції України від 18.05.2022 №1992/5 Про внесення змін до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, внесено зміни до Перелік) адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стан), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01 квітня 2022 року №1307/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 386/37722, до переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, віднесено у Запорізькій області: Бердянський район, Василівський район, Мелітопольський район та Пологівський район.
Інші адміністративно-територіальні одиниці Запорізької області, зокрема, місто Запоріжжя (Запорізький район та інші райони області та обласного центру), до даного переліку не включено.
Таким чином, аналіз вищезазначених норм та положень свідчить про те, що при прийнятті рішення про прийняття до виконанні наказу Господарського суду Запорізької області від 20.06.2022 у справі №908/2356/19 та відкритті виконавчого провадження №1/0386/2022 приватним виконавцем не було порушено вимоги пункту 10-2 Розділу ХIII Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо скарги в частині визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП №1/0386/2022 та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулу Артема Михайловича повернути кошти, списані з рахунків АТ “Запоріжгаз” у сумі 275 882,87 грн.
Так, спірну постанову прийнято на підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Норми ч. 1, 2 ст. 74 Закону “Про виконавче провадження” визначають, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Дані норми є спеціальними по відношенню до загальних норм процесуальних кодексів.
Отже, згідно з нормою закону, постанова приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження може бути оскаржена до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Такі правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 370/1034/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 30.01.2019 у справі № 161/8267/17. У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів про закриття провадження у справі за скаргою, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Стаття 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначає розподіл стягнутих з боржника грошових сум.
1. Розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
3. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
04.07.2022 приватним виконавцем винесено не тільки постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, а і постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 4935301,42 грн.
Враховуючи черговість розподілу стягнутих виконавцем сум згідно статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» зарахування і неповернення 275 882,87 грн стосуються оскарження бездіяльності приватного виконавця пов'язаного з неправомірними діями шляхом винесення постанов, які підлягають оскарженню в адміністративній юрисдикції, відповідно і вимоги про зобов'язання приватного виконавця повернути кошти, списані з рахунків АТ “Запоріжгаз” у сумі 275 882,87 грн підлягають розгляду адміністративним судом, як похідні вимоги від оскарження відповідних постанов приватного виконавця.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За таких обставин господарський суд ухвалив закрити провадження за скаргою в частині визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП №1/0386/2022 та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулу Артема Михайловича повернути кошти, списані з рахунків АТ «Запоріжгаз» у сумі 275 882,87 грн.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.07.2022 ВП №1/0386/2022 та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулу Артема Михайловича повернути кошти, списані з рахунків АТ «Запоріжгаз» у сумі 275 882,87 грн провадження з розгляду скарги закрити.
Роз'яснити заявникові, що розгляд скарги за даною вимогою віднесено до юрисдикції відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
2. В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 01.08.2022 та може бути оскаржена протягом десяти днів до Центрального апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.08.2022.
Суддя А.О. Науменко