номер провадження справи 5/71/22
25.07.2022 Справа № 908/917/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали позовної заяви
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авісметіз-Запоріжжя” (бул. Тараса Шевченка, буд. 6, м. Запоріжжя, 69037; код ЄДРПОУ 35449872)
До відповідача: Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради (вул. Добролюбова, буд. 23-а, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 22144952)
про стягнення 14 833,47 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Ференець О.Є., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1072308 від 21.07.2022;
від відповідача: Близнюк Р.Є., довіреність №3 від 04.01.2022
23.06.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Авісметіз-Запоріжжя” № 41 від 06.06.2022 (вх. № 1020/08-07/22 від 23.06.2022) до Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради про стягнення 14 833,47 грн.
23.06.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/917/22 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 28.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/917/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/71/22. Перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 25.07.2022 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
В судовому засіданні 25.07.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 25.07.2022 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 18.09.2019 між КП “Запоріжремсервіс” ЗМР та ТОВ “Авісметіз-Запоріжжя” укладено договір №496-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту. Позивач виконав поточний ремонт на суму 10 328,70 грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом приймання виконаних робіт. Однак, відповідач в строк, визначений п.п. 4.1., 4.5. договору оплату в розмірі 10 328,70 грн. за надані послуги не здійснив. У зв'язку з з порушенням відповідачем терміну оплати виконаних робіт позивачем нараховано пеню в сумі 851,50 грн., 3%річних в сумі 739,42 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 913,85 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611, 625, 627, 837, 854, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача зазначив про надання до матеріалів справи письмової заяви про визнання позову від 21.07.2022, згідно якої відповідач визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Також відповідачем надано письмове клопотання про повернення позивачу з Державного бюджету 50% судового збору та стягнення з відповідача 50% судового збору, сплаченого при поданні позову на підставі ст. 130 ГПК України у зв'язку з визнанням відповідачем позову.
Вказані заява та клопотання прийняті судом до розгляду.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2019 між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя» (далі - Підрядник) укладено договір № 496-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту, відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик надати в порядку і на умовах цього договору власними та залученими силами і засобами (в тому числі, але не виключно, з використанням наданих Замовником матеріалів_, послуги код ДК 2015:021 45450000-6 поточний ремонт (послуги на виконання поточного ремонту під'їзду № 1-3 житлового будинку № 28 по вул. Посадочна у м. Запоріжжя - часткова заміна проводки та арматури) в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах узгодженої договірної ціни, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію.
Відповідно до п.2.1. договору, ціна послуг за цим договором складає 10 328,70 грн., у тому числі ПДВ - 1 721,45 грн. Ціна послуг визначається розрахунком договірної ціни за обсягами (етапами, видами) робіт, який є невід'ємною частиною договору.
В підпунктах 4.1. та 4.5. договору сторони визначили, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаних Замовником довідок та актів про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, КБ-2в протягом шістдесяти календарних днів після підписання вищезгаданих форм. (п.4.1.) Оплата Замовником виконаних Підрядником послуг проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України та частиною 1 ст.525 Цивільного кодексу України закріплений загальний принцип недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
На виконання умов вказаного договору, позивач виконав поточний ремонт об'єктів, визначених у договорі, на суму 10 328,70 грн., що підтверджується підписаними сторонами 18.11.2019 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) та актом приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в).
Враховуючи положення п. 4.1. договору, відповідач в строк до 16.01.2020 зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача за надані послуги суму в розмірі 10 328,70 грн.
Однак, в порушення вказаних умов договору відповідач оплату за надані послуги в сумі 10 328,70 грн. не здійснив.
Представник відповідача пояснив, що визнає заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Отже, у КП “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради перед ТОВ “Авісметіз-Запоріжжя” існує заборгованість за договором № 496-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту від 18.09.2019 за отримані послуги в сумі 10 328,70 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати виконаних робіт позивачем нараховано пеню в сумі 851,50 грн. за період з 17.01.2020 по 17.07.2020.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.
У пункті 9.4. договору сторони визначили, що у випадку порушення Замовником термінів оплати виконаних робіт згідно п.4.1, він сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,05 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов'язань.
Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, за допомогою системи “Законодавство” зазначає, що він здійснений за загальний період з 17.01.2020 по 17.07.2020 та є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, отже сума пені в розмірі 851,50 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 739,42 грн. за період з 17.01.2020 по 06.06.2022 та інфляційні втрати в сумі 2 913,85 грн. за період з лютого 2020 по квітень 2022.
Відповідачем не надано контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам законодавства, а отже 3% річних в сумі 739,42 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 913,85 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, розглянувши письмове клопотання відповідача від 21.07.2022 в порядку ст. 130 ГПК України про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору та стягнення з відповідача 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, у зв'язку з визнанням відповідачем позовних вимог, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні цього позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №428 від 13.06.2022. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме в розмірі 1 240,50 грн.
Питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні цього позову до суду, буде вирішено у відповідній ухвалі суду.
Також, позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
У ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, наданого позивачем разом з позовною заявою, зазначено суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
На підтвердження надання професійної правничої допомоги позивачем до матеріалів справи надано: договір №41/АМЗ від 03.12.2021 укладений між Адвокатським об'єднанням «Фінанси та Право» та ТОВ «Авісметіз-Запоріжжя»; Акт №1 від 06.06.2022 надання - прийому професійних правничих послуг по Етапу 1 на суму 3 000,00 грн., який підписаний з обох сторін; рахунок №01АМЗ/06 від 06.06.2022 на оплату в сумі 3 000,00 грн.; платіжне доручення №417 від 13.06.2022 на суму 3 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за надання професійної правничої допомоги в рамках договору №41/АМЗ від 03.12.2021, Етап 1.
Суд зазначає, що витрати понесені позивачем на оплату послуг адвоката в сумі 3 000,00 грн. підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають стягненню з відповідача.
Представник відповідача жодних заперечень щодо стягнення визначеного розміру адвокатських витрат суду не надав та пояснив, що визнає заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради (вул. Добролюбова, буд. 23-а, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 22144952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авісметіз-Запоріжжя” (вул. Тараса Шевченка, буд. 6, м. Запоріжжя, 69037; код ЄДРПОУ 35449872) заборгованість за надані послуги згідно договору № 496-ПР/2019 від 18.09.2019 р. в сумі 10 328 (десять тисяч триста двадцять вісім) грн. 70 коп., пеню в сумі 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн. 50 коп., 3% річних в сумі 739 (сімсот тридцять дев'ять) грн. 42 коп., інфляційні втрати в сумі 2 913 (дві тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 85 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено 01.08.2022
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.