вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.08.2022 м. ДніпроСправа № 904/141/20
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян в розмірі 4206947грн.83коп. стягнення збитків за пільгові перевезення громадян в розмірі 4206947грн.83коп.
Представники:
від позивача: Русанова В.В., довіреність від 23.12.2021, адвокат;
від відповідача: Самсонова Н.В., довіреність №5 від 25.04.2022, адвокат;
від третьої особи: Мкртчян О.О. в порядку самопредставництва.
ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро звернулось до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради м. Нікополь з позовом про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян в розмірі 4206947грн.83коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 у справі №904/141/20 позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача збитки за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 4206947грн.83коп.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №904/141/20 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 у справі №904/141/20 - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2022 у справі №904/141/20 скасовані судові рішення попередніх інстанцій, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив таке.
Спірні правовідносини у цій справі склалися між АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" та Управлінням соціальної політики Нікопольської міської ради. Об'єктом спору є понесені позивачем витрати на пільгове перевезення пасажирів у 2017 році.
Між сторонами у 2017 році був укладений договір на відшкодування витрат за пільговий проїзд на визначену тверду суму, однак фактичні витрати позивача перевищили передбачену договором суму. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення збитків.
У цій справі спірні правовідносини виникли та існували у 2017 році, договір укладено у 2017 році на період 2017 року.
З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016, яким до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України були внесені зміни.
Так, стаття 89 Бюджетного кодексу України регулювала видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
На підставі Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 було виключено абзац 5 підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України, норма якого стосувалася компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Стаття 102 Бюджетного кодексу України регулювала питання надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту. Згідно з частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, стаття 102 Бюджетного кодексу України містить відсильну норму до статті 89 Бюджетного кодексу України.
На підставі Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 була виключена частина 5 статті 102 Бюджетного кодексу України, яка регулювала здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту.
У той же час Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256, та який застосували суди попередніх інстанцій, був розроблений саме відповідно до норм статті 102 Бюджетного кодексу України, до якої, як зазначено, були внесені зміни.
Таким чином, внесені зміни до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України безпосередньо стосувалися спірних правовідносин у цій справі в частині здійснення у 2017 році видатків місцевих бюджетів, які проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не обов'язково мають здійснюватися, тобто кожна рада сама приймає рішення стосовно здійснення витрат з бюджету відповідно до вказаної статті.
Таким чином, правильне застосування вказаних норм є передумовою правильного застосування ч.6 ст. 9 Закону "Про залізничні перевезення", відповідно до якої збитки залізничного транспорту загального користування відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц), а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів у часі закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 в адміністративній справі №640/21817/18 за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" до виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльності в частині невиділення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд, стягнення коштів за спірний період у 2018 році зазначив, що з 01 січня 2017 року з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (ст. 102 Бюджетного кодексу України).
У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо з місцевого бюджету будуть здійснюватися видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг, то орган місцевого самоврядування обов'язково має прийняти відповідне рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою пільг з послуг зв'язку та інших пільг, до яких за певними категоріями відносяться й пільги з безкоштовного перевезення залізничним транспортом.
Якщо органом місцевого самоврядування таке рішення не прийнято, підстав на укладання договору з ПАТ "Українська залізниця" (її регіональними відділеннями) немає, як немає й підстав для виплати їй компенсації з місцевого бюджету.
Органи місцевого самоврядування не зобов'язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.
Верховний Суд, ухвалюючи рішення про передачу справи №640/21817/18 на новий розгляд, зазначив, що суди не встановили, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг, тоді як це має вирішальне значення для вирішення питання, за рахунок державного чи місцевого бюджету відшкодовуються збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання.
Отже, з аналізу змісту наведених вище постанов Верховного Суду також вбачається, що правильна юридична кваліфікація відносин у цій справі має істотне значення з метою правильного визначення зобов'язаної особи та відповідного бюджету (державного чи місцевого) для відшкодування збитків залізничного транспорту.
Проте суд першої інстанції, застосовуючи норми статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, належно не навів диспозиції вказаних норм у тій частині, що стосується спірних правовідносин, не перевірив їх чинність у часі у спірний період та на момент виникнення та існування спірних правовідносин, та не врахував внесених змін до вказаних норм Бюджетного кодексу України та їх впливу на регулювання спірних правовідносин у цій справі, а суд апеляційної інстанції не перевірив відповідних доводів апеляційної скарги та не надав належну оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині.
Крім того, суди не надали оцінки тому факту, що у листі №56 від 07.02.2017 позивач звертався до відповідача з проханням передбачити видатки за пільговий проїзд громадян на підставі норми статті 91 Бюджетного кодексу України.
Застосовуючи висновки Верховного Суду у справах №904/9488/17, №904/94/19, суди в оскаржуваних рішеннях не проаналізували спірні правовідносини у вказаних справах та не звернули уваги на відмінність щодо такої обставини як час виникнення та існування спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 14.06.2022 справу №904/141/20 передано на розгляд судді Новікової Р.Г.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 справу №904/141/20 прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.07.2022.
На адресу суду 18.07.2022 надійшло клопотання позивача від 18.07.2022 про відкладення підготовчого судового засідання.
На адресу суду 18.07.2022 надійшли письмові пояснення позивача від 11.07.2022 з приводу обставин, викладених в постанові Верховного Суду від 01.02.2022.
На адресу суду 18.07.2022 надійшли письмові пояснення відповідача №02-18-07/22 від 18.07.2022 щодо обставин, викладених в постанові Верховного Суду від 01.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022 підготовче засідання відкладено на 02.08.2022.
На адресу суду 26.07.2022 надійшли пояснення третьої особи щодо обставин, викладених в постанові Верховного Суду від 01.02.2022, в яки третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
На адресу суду 28.07.2022 надійшла заява відповідача про судові витрати.
Відповідач зазначає, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000грн. та у разі прийняття рішення на користь відповідача просить стягнути понесені витрати з позивача.
Докази понесення судових витрат буде надано відповідачем додатково.
На адресу суду 02.08.2022 надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копій листів позивача №123 від 07.02.2017 на адресу начальника Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради, №425 від 18.08.2017 на адресу голови міської ради м.Нікополь та №5047 від 06.09.2017 від Виконавчого комітету Нікопольської міської ради на адресу головного інженера Криворізької дирекції залізничних перевезень.
У підготовчому судовому засіданні від 02.08.2022 представники учасників справи підтримали раніше викладені правові позиції.
З огляду на обставини справи, суд вважає за необхідне оголосити перерву у підготовчому засідання для надання сторонам можливості скористатися своїми процесуальними правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
На підставі наведених положень Господарського процесуального кодексу України суд для належної підготовки справи до розгляду по суті дійшов висновку про необхідність за власною ініціативою продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів.
Керуючись статтями 42, 46, 120, 121, 177, 183, 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Оголосити перерву у підготовчому засіданні на 18.08.2022 об 11:00год.
Повідомити учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 18.08.2022 об 11год.00хв. в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань №3-207 (2 поверх) за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1
Ухвала набирає законної сили 02.08.2022 та не може бути оскаржена окремо від судового рішення.
Повний текст підписаний 04.08.2022.
Суддя Р.Г. Новікова