вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" липня 2022 р. Справа№ 920/1145/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Чорногуза М.Г.
при секретарі Овчинніковій Я.Д.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 19.07.2022.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Сумської області
від 29.11.2021 (повний текст складено 07.12.2021)
у справі №920/1145/21 (суддя Соп'яненко О.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення 5 075 114,33 грн.,
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - відповідач) про стягнення 5 075 114,33 грн заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012: з яких: 3 724 453,55 грн заборгованості за надані послуги транспортування природного газу, 572 642,55 грн пені, 279 325,60 грн 3% річних, 498 692,63 інфляційних втрат, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 76 126,71 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 позов задоволено частково.
Стягнуто з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3724453,55 грн. основного боргу, 285776,61 грн пені, 278731,22 грн 3% річних, 497764,67 грн інфляційних втрат, 71800,89 грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21 скасувати в частині зменшення пені на 50% та відмови у стягненні 927,96 інфляційних втрат.
Також скаржник звернувся із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №920/1145/21, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення отримано 13.12.2021.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що посилання відповідача на те, що підприємство є збитковим, втратило основний ринок збуту продукції, скоротилися обсяги постачання продукції та має заборгованість по заробітній платі в сумі 355,5 млн. грн., є повністю необґрунтованим, оскільки міра виконання відповідачем обумовлених Договором зобов'язань обумовлена самостійним, ініціативним, на власний ризик здійсненням підприємницької діяльності, що виключає відсутність вини відповідача у простроченні зобов'язань за даним договором.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 04.01.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Остапенко О.М.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 у зв'язку перебуванням судді Остапенко О.М. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №920/1145/21.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 10.01.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Яковлєва М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
Від Господарського суду Сумської області надійшли матеріали справи №920/1145/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21. Відновлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21. Призначено справу до розгляду на 10.03.2022. Зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
14.04.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №920/1145/21 без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 призначено справу до розгляду на 19.07.2022.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 заяву представника Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про проведення судового засідання у режимі відео конференції задоволено.
Учасники апеляційного провадження з'явилися в судове засідання 19.07.2022 та надали свої пояснення щодо апеляційної скарги.
В судовому засіданні 19.07.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.08.2012 між Дочірньою компанією Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України» (внаслідок реорганізації створено ПАТ «Укртрансгаз» та в подальшому змінено найменування на АТ «Укртрансгаз» і Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання») було укладено договір №SUM/2012/1028/1208000896 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого позивач (газотранспортне підприємство) зобов'язується надати відповідачу (замовнику) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Враховуючи те, що відповідні заяви сторонами подані не були, договір є чинним.
Згідно п. 3.1. Договору, послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складення актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам.
Відповідно до п. 3.2., 3.3., 3.4. Договору Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з моменту одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюються відповідно до даних Газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.
Зі змісту п. 5.1. Договору вбачається, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до п. 5.2. Договору тарифи, визначені в п. 5.1. Договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору.
Згідно п.п. 5.3., 5.4. Договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість транспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно п.п. 6.3.2., 6.3.3. Договору Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг згідно з умовами договору, оформити надані послуги з транспортування газу актами наданих послуг.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у січні-березні 2019 року на загальну суму 3724453,55 грн відповідно до актів наданих послуг: у січні 2019 року на загальну суму 1418665,26 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2019 №01-19-1208000896/sum/2012/1028; у лютому 2019 року на загальну суму 1201325,47 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2019 №02-19-1208000896/sum/2012/1028; у березні 2019 року на загальну суму 1104462,82 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2019 № 03-19-1208000896/sum/2012/1028.
Вказані акти підписані відповідачем без зауважень, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань по Договору не здійснив повну оплату наданих позивачем послуг в обумовлені Договором строки, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 3724453 грн. 55 коп.
Відповідач проти суми основного боргу не заперечує.
Відповідно до заяви від 29.11.2021 №18-7/948 про зменшення пені, відповідач просить суд при вирішенні справи № 920/1145/21 зменшити на 90% заявлений до стягнення позивачем розмір пені до суми 57264,25 грн. Також відповідач подав письмові пояснення № 18-7/947 від 29.11.2021 щодо нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат і надав контррозрахунок, при цьому зазначає, що позовні вимоги в частині 1089,33 грн пені, 594,38 грн 3% річних та 927,96 інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок позивачем здійснено арифметично не правильно.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість таких вимог.
Водночас, суд першої інстанції суд вважав за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені та зменшити нараховану до стягнення позивачем пеню на 50% - до 285 776,61 грн.
Також суд першої інстанції погодився з наданим відповідачем конррозрахунком штрафних санкцій, який виконано арифметично правильно.
Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення в частині задоволених позовних вимог.
Стосовно зменшення пені на 50% та відмови в позові в частині стягнення 927,96 грн. інфляційних втрат, що є предметом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За неналежне виконання умов договору, відповідачу нараховано до сплати 572 642,55 грн пені, 279 325,60 грн 3% річних, 498 692,63 інфляційних втрат.
У відповідності до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.
Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договором (пунктом 7.3) передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пункт 5.5 Договору визначив початком нарахування пені 20 число місяця наступного за звітним. Встановлено, обов'язок замовника оплатити послуги транспортування до 20 числа, тобто замовник може вважатися таким, що прострочив сплату лише з 21 числа і відповідно, нарахування пені може здійснюватися з 21 числа.
Відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку розмір пені за січень 2019 року - 188 740,78 грн, за лютий 2019 року - 194 055,20 грн, за березень 2019 року - 188 757,23 грн. Таким чином, загальна сума пені за Договором складає 571 553,22 грн.
Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача та контррозрахунок відповідача, погоджується із висновком суду першої інстанції, що контррозрахунок відповідача є арифметично правильним, а тому доводи скаржника щодо наявності підстав для скасування рішення в частині відмови у стягненні 927,96 грн. інфляційних втрат не знайшли своє підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Відтак, враховуючи, що право на нарахування штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань виникло у позивача в силу умов п. 7.3 Договору та норм закону, то з урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обґрунтованими і правомірними наступні нарахування: розмір пені за порушення АТ «Сумське НВО» зобов'язання з оплати придбаного у період з січня по березень 2019 року газу становить 571 553,22 грн, розмір інфляційних нарахувань становить 497764,67 грн, розмір 3% річних становить 278731,22 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 %, колегія суддів зазначає наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, відповідач просив суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 90 %, враховуючи те, що АТ «Сумське НВО» є збитковим підприємством, відповідач втратив основний ринок збуту продукції у зв'язку з визнанням Російської Федерації країною-агресором, скоротилися обсяги постачання продукції, відповідач має значну кредиторську заборгованість, в тому числі по заробітній платі, а нараховані штрафні санкції є неспіврозмірними і становлять більше 15% від своєчасно невиконаного зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Отже, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду, викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19 щодо передбаченого статтею 233 ГК України, статтею 551 ЦК України права суду на зменшення пені, яке може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем надані суду пояснення та документи, що підтверджують наявність обставин для зменшення пені, зокрема, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2020 рік, постанову від 17.07.2020, винесену в межах зведеного виконавчого провадження № 57084810 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про арешт коштів АТ «Сумське НВО» на загальну суму 208 217 784,00 грн.; постанову приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.Л. від 18.06.2019 про накладення арешту на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 4 690 000,00 грн.; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. від 15.12.2020 про накладення арешту на грошові кошти АТ «Сумське НВО» в межах суми 7 795 724,58 грн.
Також відповідачем надано довідку № 60/22 від 25.03.2021 про наявність заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2017 по лютий 2021 в сумі 355,5 млн. грн.
Водночас, колегія суддів зазначає, що скаржником не надано доказів погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору. Стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, у зв'язку із чим судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно зменшено розмір пені на 50% - до 285 776,61 грн.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №920/1145/21 - залишити без змін.
Матеріали справи №920/1145/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст складено 26.07.2022.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Л. Яковлєв
М.Г. Чорногуз