"04" серпня 2022 р.
Справа №150/240/22
Провадження по справі №2-о/150/16/22
04 серпня 2022 року Чернівецький районний суд
Вінницької області
у складі головуючої: судді Цимбалюк Л.П.
при секретарі: Вітковській О.С.,
з участю сторін цивільного процесу:
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Країло С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бабчинецька сільська рада Могилів - Подільського району Вінницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення (факту утримання), -
ОСОБА_1 звернувся до районного суду із заявою про встановлення факту свого перебування на утриманні ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня й смерті.
Заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Країло С.В., який діє на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.06.2022 (а.с. 15), в судовому засіданні свої вимоги підтримують на умовах, викладених в заяві, та просять їх задоволити.
Заінтересованою особою - Бабчинецькою сільською радою Могилів - Подільського району Вінницької області не забезпечено явку в судове засідання повноважного представника, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подано заяву про розгляд справи у відсутність представника, не заперечує проти задоволення вимог, заявлених ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_3 - сусідка заявника по справі, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 являється племінником померлої ОСОБА_2 . Підтвердила те, що ОСОБА_2 власної сім'ї не мала і до дня смерті проживала разом із ОСОБА_1 на одному погосподарському номері, належному останній в с. Бабчинці Чернівецького (теперішнього Могилів - Подільського) району Вінницької області. ОСОБА_2 забезпечувала ОСОБА_1 необхідними речами, продуктами харчування та коштами для лікування через хворобу серця. Вони вели спільне господарство.
Свідок ОСОБА_4 - сусідка ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 утримувала племінника ОСОБА_1 (тобто, заявника по справі), останній ніде не працював, хворів серцем.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судувого розгляду.
Так, відповідно до 1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню із наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 293 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Окрема провадження - це вид непозовного цивільного судочинства в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження чи відсутності неоспорювальних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26.03.1998 Бабчинецькою сільською радою Чернівецького району Вінницької області (а.с. 8).
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю), підтвердженням чого є сертифікат серії ВН №0354515 від 03.12.1996 року (а.с. 12).
Як вбачається із довідки, виданої виконкомом Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 14.03.2022 за №197, після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за законом залишився її племінник ОСОБА_1 (а.с. 9).
ОСОБА_1 , будучи племінником ОСОБА_2 , постійно проживав разом з нею до смерті останньої, був її утриманцем через хворобу серця. Вони проживали разом однією сім'єю, мали спільні права та обов'язки, були пов'язані спільним побутом, піклувалися один про одного та вели спільний сімейний бюджет.
Як вбачається із довідки, виданої Чернівецькою ЦРЛ, ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 13.01.1995 року по 2000 рік з діагнозом ішемічна хвороба серця, порушення ритму серця, гіпертонічна хвороба (а.с. 10). Починаючи із 1990 року і до моменту смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 потребував постійного медикаментозного лікування та догляду.
Як вбачається із листа Чернівецької державної нотаріальної контори від 07.07.2022 за №223/01-16 на виконання ухвали суду від 29.06.2022 щодо витребування доказів, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася (а.с.26).
Оформити у встановленому законом порядку спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 заявник по справі ОСОБА_1 не має можливості, у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують факт його перебування на утримання померлої ОСОБА_2 .
Зазначені обставини підтверджуються постановою державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 29/02-31 від 17.01.2018 року (а.с. 13).
Показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджено факт перебування заявника ОСОБА_1 на утриманні своєї тітки ОСОБА_2 .
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться в п.8 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п.2 ст.273 ЦПК (1502-06), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. А ні отримання непрацездатною особою пенсії, а ні її окреме проживання від годувальника не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.
Відповідно до ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Встановлення факту перебування на утриманні та сумісного, постійного проживання має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки дозволить йому реалізувати право на спадщину за законом.
Згідно із ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст., ст.12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , що необхідно заявнику для реалізації свого права на отримання спадку.
За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення, і факт перебування н утриманні, який просить встановити заявник, підтверджується письмовими матеріалами справи, породжує юридичні наслідки, іншої можливості одержати або відновити документи, які посвідчують факт, що має юридичне значення, немає, тому суд приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Спору про право суд не вбачає.
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви у повному обсязі.
Відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст., ст.263 - 265, 293, 294, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд, -
Заяву задоволити.
Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, перебував на утриманні ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня її смерті.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Реквізити сторін:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: с. Бабчинці, Могилів - Подільський район, Вінницька область; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 10.07.2002 Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Заінтересована особа: Бабчинецька сільська рада Могилів - Подільського району Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Незалежності, 13, с. Бабчинці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код в ЄДРПОУ 04326520).
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК