3 серпня 2022 року
м. Чернівці
справа № 725/551/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів: Кулянди М.І., Владичана А.І.
секретар Паучек І.І.
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»
апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», в інтересах якого діє Матвійчук Михайло Зенонович, на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 2 червня 2022 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Іщенко І.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
Просила:
- визнати припиненими зобов'язання за договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 серпня 2007 року, який укладений між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк» та ОСОБА_1 ;
- застосувати наслідки припинення договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 серпня 2007 року та зняти заборону відчуження житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 , шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №12111531 та виключення з Державного реєстру іпотек записів № 12111208 та № 12111419, № 3825895 (спеціальний розділ).
Посилалася на те, що вона є власником житлового будинку загальною площею 85,10 кв.м., житловою площею 38,50 кв.м, та земельної ділянки, площею 0,066 га, кадастровий номер 7310136600:07:002:0060, які розташовані по АДРЕСА_1 .
15 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2148. Відповідно до умов вказаного договору банк надав позичальнику грошові кошти у формі відкритої кредитної лінії з максимальним лімітом 50 000 доларів США та кінцевим терміном повернення кредиту до 29 серпня 2017 року.
В рахунок забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 15 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки є вказані вище житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані по АДРЕСА_1 .
На підставі договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 серпня 2007 року та договору № 1 про внесення змін до іпотечного договору в Державному реєстрі іпотек внесено записи № 12111208 та № 12111419, № 3825895 (спеціальний розділ). Також приватним нотаріусом було внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер запису про обтяження № 12111531.
17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТзОВ «Кредитні ініціативи») було укладено договір відступлення прав вимоги та договір про відступлення права вимоги за договорами забезпечення, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТзОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за згаданими вище правочинами.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 травня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість в сумі 336 509 гривень 74 копійки за кредитним договором.
18 травня 2012 року державним виконавцем Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Радиш Г.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-961/2011 від 19 вересня 2011 року, який виданий Першотравневим районним судом міста Чернівці щодо стягнення в солідарному порядку заборгованості в розмірі 338 329 гривень 74 копійки з боржника ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк».
В ході виконавчого провадження житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані по АДРЕСА_1 передано для реалізації на прилюдні торги з продажу арештованого нерухомого майна, які не відбулися у зв'язку із відсутністю купівельного попиту.
27 червня 2013 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку із відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення. Повторно виконавчий документ стягувачем не пред'являвся.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 липня 2015 року заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 травня 2011 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасоване. В позові в цій частині відмовлено.
29 січня 2020 року приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Козлова Н.В. зареєструвала за ТзОВ «Кредитні ініціативи» право власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 780107873101 (номер запису про право власності №35275131), а саме нерухоме майно: житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , а також прийняла рішення від 31 січня 2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2020 року визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 січня 2020 року, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ТзОВ «Кредитні ініціативи» на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1 , поновлено запис про право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 .
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запису щодо земельної ділянки, скасовано. В задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Cуду від 15 грудня 2021 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2020 року в не скасованій апеляційним судом частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишено без змін.
Зазначала, що строк давності щодо повернення кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку минув, що виключає можливість ТзОВ «Кредитні ініціативи» вимагати повернення кредиту відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Вважала, що станом на день звернення до суду у позивачки відсутні будь-які невиконані зобов'язання перед відповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 2 червня 2022 року позов задоволено.
Визнано припиненими зобов'язання за договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 серпня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_1 .
Знято заборону відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 серпня 2007 року з житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,0660 га, кадастровий номер 7310136600:07:002:0060, які розташовані по АДРЕСА_1 , шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 12111531 та виключення з Державного реєстру іпотек записів № 12111208 та № 12111419, № 3825895 (спеціальний розділ).
Суд виходив з того, що строк давності щодо вирішення спору в позасудовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, повернення кредиту минув. У позивачки відсутні будь-які невиконані зобов'язання перед відповідачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТзОВ «Кредитні ініціативи» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував всі обставини справи.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема на підставі належного його виконання. В матеріалах відсутні докази виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Відповідач не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, але не позбавлений такого права. Також кредитор має право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Зобов'язання за договором іпотеки не можна вважати припиненими.
Судом першої інстанції також не враховано, що позивач просив застосувати спосіб захисту його прав, який не передбачений законом.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.
Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 2 червня 2022 року залишити без задоволення.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Зазначала, що суд першої інстанції правильно встановив ту обставину, що строк давності позасудового порядку, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки, повернення кредиту минув.
У позивачки відсутні будь-які невиконані зобов'язання перед відповідачем.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що ОСОБА_1 має право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 25 червня 1999 року, договором дарування частини житлового будинку від 5 липня 2005 року, договором дарування частини житлового будинку від 10 серпня 2007 року (а.с.16-18).
15 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2148. 15 лютого 2008 року також був укладений договір про внесення змін до кредитного договору №194. Відповідно до умов вказаних договорів банк надав позичальнику грошові кошти у формі відкритої кредитної лінії з максимальним лімітом 50 000 доларів США та кінцевим терміном повернення кредиту до 29 серпня 2017 року (а.с.19-23).
В рахунок забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 15 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. 15 лютого 2008 року був укладений договір №1 про внесення змін до договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки за вказаними договорами були житловий будинок площею 85,10 кв.м. та земельна ділянка кадастровий номер 7310136600:07:002:0060, які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.24-28).
17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги та договір про відступлення права вимоги за договорами забезпечення, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТзОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за згаданими вище правочинами.
В Державному реєстрі іпотек внесено записи № 12111208, № 12111419, № 3825895 (спеціальний розділ) щодо реєстрації іпотечного зобов'язання ОСОБА_1 за договором про внесення змін та доповнень від 15 лютого 2008 року перед іпотекодержателями Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджується інформаційною довідкою №284477632 від 12 листопада 2021 року (а.с.63).
В Єдиному реєстрі заборон відчужень об'єктів нерухомого майна внесено запис №12111531 про обтяження права ОСОБА_1 на нерухоме майно згідно з договором іпотеки від 15 серпня 2007 року, що підтверджується інформаційною довідкою №200637884 від 18 лютого 2020 року (а.с.37).
Заочним рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 травня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість в сумі 336 509 гривень 74 копійки за кредитним договором (а.с.29).
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 липня 2015 року заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 травня 2011 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасоване. В позові в цій частині відмовлено (а.с.30-32).
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2020 року визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 січня 2020 року на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:07:002:0060, які розташовані по АДРЕСА_1 , скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ТзОВ «Кредитні ініціативи» на вказані вище житловий будинок та земельну ділянку, поновлено запис про право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 (а.с.38-43).
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запису щодо земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:07:002:0060, скасовано. В задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін (а.с.)
Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 вересня 2020 року в не скасованій апеляційним судом частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишено без змін (а.с.52-62).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки.
Щодо вимоги про визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки з підстав відсутності невиконаних зобов'язань перед відповідачем
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).
Заочним рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 травня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість в сумі 336 509 гривень 74 копійки за кредитним договором. Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 липня 2015 року заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 травня 2011 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасоване. В позові в цій частині відмовлено.
Згідно з виконавчим написом нотаріуса від 17 січня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2007 року №1172 за період з 17 лютого 2013 року по 17 грудня 2015 року в сумі 55 055 доларів США 22 центи, що станом на дату розрахунку становило 1 294 858 гривень 91 копійки (а.с.93).
В матеріалах справи відсутні докази про те, що позичальником за кредитним договором погашено заборгованість, яка виникла за кредитним договором від 15 серпня 2007 року №1172, а тому підстави вважати, що зобов'язання ОСОБА_1 за договором іпотеки є припиненими відсутні.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 визнала ту обставину, що рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 травня 2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано, борг за таким договором не погашено.
Щодо вимоги про визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки з тих підстав, що відповідач пропустив строк пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом. Тобто законодавство не пов'язує припинення іпотеки з пропуском строку пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Неможливість примусово виконати рішення про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, не впливає на можливість банку задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку».
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 26 листопада 2018 року у справі № 757/29274/16-ц.
Щодо вимоги про визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки з тих підстав, що відповідач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки
Частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Сплив позовної давності як підставу для припинення зобов'язання норми глави 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не передбачають.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.
Згідно з статтею 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
У зобов'язальних відносинах суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.
Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).
У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.
Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання не визнає. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.
Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в Закону України «Про іпотеку». Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.
Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, які Верховний Суд України виклав у постановах: від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, Верховний Суд у постановах: від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 21 листопада 2018 року (провадження №61-37670св18), від 28 січня 2019 року у справі №639/7920/16 (провадження №61-33814св18), від 09 квітня 2019 року у справі №910/3359/18.
Щодо вимоги про визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки з тих підстав, що відповідач втратив право вимоги щодо повернення кредиту відповідно до пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»
Відповідно до пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції Закону N3161-IV від 1 грудня 2005 року якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» 15 листопада 2016 року № 1734-VIII. Відповідно до Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону внесено зміни у Законі України "Про захист прав споживачів", а саме текст статті 11 викладено в такій редакції: "1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Проте предметом цієї справи не є стягнення кредитної заборгованості. У ЦК України та в Законі № 1206-VII відсутня така підстава для припинення іпотеки як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов'язанням.
Пункт 7 абзацу другого частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони та не обмежував іпотекодержателя у праві в порядку та у спосіб, визначені Законом № 1206-VII й іпотечним договором, задовольнити вимоги щодо невиконаного зобов'язання за рахунок предмета іпотеки.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц, Верховний Суд виклав у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14-ц.
Отже, аргумент позивачки про припинення зобов'язань за договором іпотеки з тих підстав, що відповідач втратив право вимоги щодо повернення кредиту відповідно до пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним.
Щодо вимоги про зняття заборони відчуження нерухомого майна шляхом виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек
Вимога про зняття заборони відчуження нерухомого майна є похідною від первісної вимоги про визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки.
З огляду на висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки, вимога про зняття заборони відчуження нерухомого майна також задоволенню не підлягає.
Щодо обраного позивачкою способу захисту своїх прав чи інтересів
Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був відмовити в позові у зв'язку з тим, що позивачка просила застосувати спосіб захисту, який не передбачений законом.
Так, відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 344/17498/20 (провадження № 61-17813св21) зазначено, що: «встановивши, що ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що зобов'язання за кредитним договором припинилися на підставі статті 599 ЦК України 26 жовтня 2020 року, тобто в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням. […] Оскільки основне зобов'язання припинилося виконанням 26 жовтня 2020 року, також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про визнання припиненою з 26 жовтня 2020 року іпотеки та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зняття обтяження з об'єкта нерухомого майна. У справі, яка переглядається, банк не визнавав факт закінчення строку дії кредитного договору та продовжував здійснювати нараховування відсотків і пені. Обумовлене частиною другою статті 625 ЦК України право банк не реалізував. Матеріали справи не містять доказів пред'явлення кредитором вимог до позичальника відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Кредитор має право порушувати питання про стягнення з ОСОБА_1 коштів на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року у справі № 569/3151/15-ц. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору. Визнання судами у цій справі припиненими зобов'язань за кредитним договором та іпотеки за іпотечним договором не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов'язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов'язання продовжують існувати в силу Закону, а не договору, тоді як договірні зобов'язання є припиненими, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19)».
Встановивши факт припинення зобов'язання за договором кредиту внаслідок його повного виконання, а також те, що права кредитора в спірних правовідносинах підлягають захисту в порядку пред'явлення вимог на підставі статті 625 ЦК України, які виникають на підставі закону, а не договору та, відповідно, не забезпечені іпотекою, суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання зобов'язань за договором іпотеки припиненими.
Таку правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 263/8216/20.
З огляду на вказане вимога про визнання зобов'язань за договором іпотеки припиненими є належним способом захисту порушеного права чи інтересу.
Щодо судових витрат
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про відмову в позові.
З меморіального ордера №43206 від 24 червня 2022 року вбачається, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» за подання до суду апеляційної скарги сплатило судовий збір в сумі 1488 гривень 60 копійок.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» слід стягнути 1 488 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», в інтересах якого діє Матвійчук Михайло Зенонович, задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 2 червня 2022 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна шляхом виключення записів з державних реєстрів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 1 488 (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 4 серпня 2022 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: М.І. Кулянда
А.І. Владичан