Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/342/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
01.08.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.04.2022, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Петрове Знам'янського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, який офіційно не працює, не одружений, утриманців не має, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого: 19 березня 2008 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки; 19 листопада 2008 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.186 із застосуванням ч.1 ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 13 червня 2014 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.ч.2,3 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України і призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, до строку позбавлення волі ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення - один день позбавлення волі, за період з 26 січня 2020 року по день набрання законної сили даним вироком суду.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Знам'янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня імені А.В.Лисенка» Знам'янської міської ради 3477 (три тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 24 коп. в рахунок відшкодування понесених лікарнею витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8 .
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6. «Дактилоскопічне дослідження» №66 від 04 лютого 2020 року в сумі 1256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 08 коп.
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_10 ,
обвинувачено - ОСОБА_7 .
В апеляційних скаргах:
Захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити, визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.118 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавленям волі на строк два роки. В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Вказує на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам, що призвело до порушення ч.1 ст. 2 КПК України.
Суд не надав належну оцінку тілесним ушкодженням, які були у ОСОБА_7 під час його затримання.
Зазначає, що нанесення тілесних ушкоджень відбулося вже після того, як ОСОБА_11 почав душити ОСОБА_7 і у змінених показах ОСОБА_12 в суді пояснила, що бачила як ОСОБА_11 вчипився в ОСОБА_7 .
Звертає увагу на висновок експерта №12, складений Олександрівським районним відділенням СМЕ КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово - медичної експертизи» за результатами проведення, на підставі постанови слідчого від 04 лютого 2020 року, судово-мединої експертизи у період з 04 по 25 лютого 2020 року ОСОБА_11 , відповідно до якої при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження.У вищевказаному висновку зазначено, що колото-різані поранення ОСОБА_11 , проникаючі в грудну і черевну порожнини з пошкодженнями легень, печінки, шлунку, ободової кишки, шлунково-ободової зв'язки, пневмогематорексу, гемоперитоніуму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння Колото-різані поранення в ділянці шиї зліва і в ділянці лівого передпліччя мають ознаки легких тілесних ушкоджень, спричинивши короткочасний розлад здоров'я, згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року.
Посилається на те, що саме знаряддя злочину, вилучений при огляді місця події - ніж не є холодною зброєю, не є холодною зброєю вироби господарсько- побутового, виробничого, спортивного та іншого призначення, які схожі з холодною зброєю за зовнішнім виглядом та/або конструктивно, проте не мають всього комплексу суттєвих ознак, притаманних холодній зброї, які наведені у п. 1.1.
Зокрема, не відносяться до холодної зброї вироби спортивного, бутафорського та сувенірного характеру, які суттєво відрізняються за своєю здатністю до ураження цілі у порівнянні з їх найближчими бойовими чи мисливськими аналогами.
Тобто ОСОБА_7 наніс у шию удари ножом, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, спричинивши короткочасний розлад здоров'я, не намагався перерізати артерію на горлі, а тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, були нанесені по тулубу в ті ділянки тіла куди міг дістати ОСОБА_7 в момент коли його душив ОСОБА_11 піднімаючи у гору.
Обвинуваченипй ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати, дослідити повторно всі матеріали провадження та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Короткий зміст суті справи:
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за наступних обставин.
25 січня 2020 року приблизно о 21.00 год., під час нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , до кімнати кухні будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , зайшов ОСОБА_11 , який зробив зауваження ОСОБА_7 з приводу його протиправних дій по відношенню до ОСОБА_12 .
В цей час у ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка з ОСОБА_11 , під час якої у ОСОБА_7 раптово виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_11 , тобто умисне протиправне заподіяння йому смерті.
ОСОБА_7 , діставши із кишені своєї куртки металевий ніж та тримаючи його в правій руці, наніс вказаним ножем ОСОБА_11 , який стояв перед ним, не менше шести ударів в область шиї, грудної клітини, живота та передпліччя.
Унаслідок спричинених за вищевказаних обставин тілесних ушкоджень ОСОБА_11 впав на підлогу та перестав чинити опір. Побачивши ОСОБА_11 на підлозі ОСОБА_7 , вважаючи, що шляхом нанесення вказаних тілесних ушкоджень виконав всі необхідні дії для доведення умислу, направленого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , до кінця, із місця скоєння злочину зник.
Після нанесення вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_11 було доставлено до палати інтенсивної терапії комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня ім.А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради, де 03 лютого 2020 року о 15.50 год. настала його смерть.
Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження, які по тяжкості відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_6 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити; потерпілого ОСОБА_10 , який просив вирок суду залишити без зміни, апеляційні скарги без задоволення, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, апеляційні скарги захисника та обвинуваченого залишити без задоволення,дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або із порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з буквального тлумачення вказаної норми процесуального закону сам по собі факт незгоди сторони із рішенням суду першої інстанції та подачі на нього апеляційної скарги із вимогою про його скасування не зобов'язує суд апеляційної інстанції повторно здійснювати судовий розгляд у повному обсязі, оскільки це є порушенням принципу інстанційності судової системи і зумовить порушення розумних строків апеляційного розгляду.
За змістом ч.3 ст.404 КПК України повторне дослідження апеляційним судом доказів відбувається лише у разі дослідження таких доказів з порушенням вимог КПК України або не повністю.
При цьому учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й навести, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
В судовому засіданні обвинуваченим заявлено клопотання про повторне дослідження всіх доказів, оскільки вважає, що матеріали в повній мірі не досліджувалися та на його думку, судом першої інстанції не надано належної оцінки всім доказам.
Зі змісту заявленого клопотання вбачається, що воно зумовлено незгодою сторони обвинувачення з оцінкою судом показів свідків, оцінкою експертиз та встановленими судом обставинами кримінального провадження у судовому рішенні, що відповідно до ч.3 ст.404 КПК України не є підставою для їх повторного дослідження апеляційним судом.
Стороною захисту заявлено, що висновок експерта №12 є неповним, та не доводить причинного зв'язку між нанесеними тілесними ушкодженнями та смертю потерпілого.При цьому захисник зазначив, що в дослідженні зазначеного висновку учасники судового розгляду обмежені не були.
Згідно із матеріалами справи, зазначені захисником письмові докази, досліджені судом в повному обсязі та без порушень, а тому їх повторне дослідження, за таких обставин, порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені п.3, 15 ч.1 ст.7 КПК України, зокрема: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та викликати певні сумніви в упередженості суду.
Виходячи з наведеного, клопотання захисника про повторне дослідження доказів задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Досудове розслідування та судове слідство у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог параграфу 3 гл.28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи та є взаємоузгодженими між собою та відповідають фактичним обставинам справи.
Незважаючи на невизнання свої вини обвинуваченим ОСОБА_7 його вина за ч.1 ст. 115 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження, зібраними під час досудового розслідування та під час судового слідства, проведеного судом першої інстанції і, зокрема показанями:
- обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України не визнав. Вказав, що вчинив вбивство ОСОБА_11 при перевищенні меж необхідної оборони, умислу на вбивство не мав.
Надав показання, відповідно до яких зазначив, що перебував з ОСОБА_11 у дружніх відносинах з 2018 року, разом працювали. Напередодні згаданих подій ОСОБА_11 попросився пожити у нього. Він же на той час співмешкав з ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , у будинку, що належить останній.
Проживши близько десяти днів, 25.01.2020 ОСОБА_11 повідомив, що буде їхати, запропонував відзначити цю подію. Близько 15.30 год. сіли за стіл (він, ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_13 (колишній чоловік ОСОБА_12 , який також проживав разом із ними). Під час застілля всі вживали спиртні напої.
Через деякий час між ним та ОСОБА_12 виник конфлікт, під час якого вона почала ображала його нецензурною лайкою, плюнула в обличчя, а він в свою чергу штовхнув її та вдарив в область голови. ОСОБА_12 почала кричати. В цей час на нього наскочив ОСОБА_11 , схопив за горло, погрожував, що вб'є. Він же захищаючись, наніс йому ножем тілесні ушкодження. Всіх подробиць не пам'ятає. Вказує, що умислу на вбивство ОСОБА_11 не мав, лише захищався, шкодує про скоєне.
- показами свідка ОСОБА_12 , яка суду зазначила, що станом на 25 січня 2020 року перебувала з ОСОБА_7 у фактичних шлюбних відносинах, проживали разом у її будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . Також в будинку проживав і її колишній чоловік ОСОБА_13 . В свою чергу ОСОБА_11 був другом обвинуваченого, який деякий час також проживав разом із ними. У вказаний вище день, у вечірній час, вони в чотирьох (вона, обвинувачений, ОСОБА_11 та її колишній чоловік ОСОБА_13 ) розпивали спиртні напої у її будинку за вказаною вище адресою. На чотирьох десь випили 0,7 л горілки. Приблизно о 20 год. 40 хв. між нею та ОСОБА_7 відбувся конфлікт, під час якого він наніс їй 2-3 удари долонею в область голови у лівий висок. Вона образилася та розплакалася.
В цей час ОСОБА_11 вирішив за неї заступитись, внаслідок чого відбувся конфлікт між ним та обвинуваченим. Так, ОСОБА_7 стояв на порозі між кухнею та кімнатою, до нього підійшов впритул ОСОБА_11 та запитав: « ОСОБА_14 , що ти робиш?», а ОСОБА_7 , замахнувшись, вдарив його ножем. Стояли обличчям до обличчя. Де ОСОБА_7 взяв ніж вона не знає, бачила тільки лезо, все відбулося за лічені хвилини. В руках у ОСОБА_11 ніяких предметів вона не бачила. Сховалася в іншу кімнату та закрилася, бо злякалася. Пізніше вона вийшла та побачила, що ОСОБА_11 лежав на підлозі, був ще живий, вказав, що саме обвинувачений завдав йому тілесні ушкодження. ОСОБА_7 після цього вийшов на двір та викликав поліцію. За статурою ОСОБА_11 був трохи нижче зростом за ОСОБА_7 , але плотніший, старший за віком. ОСОБА_13 під час конфлікту спав в іншій кімнаті.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується іншими зібраними по даному епізоді доказами оголошеними і дослідженими в суді першої інстанції і, зокрема:
-рапортом помічника чергового Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_15 , відповідно до якого 25 січня 2020 року о 21:50 годині надійшло повідомлення ОСОБА_7 , мешканця смт Знам'янка -Друга, вулиця Шмідта, про те, що він щойно вдарив декілька разів в область живота ОСОБА_16 , так як чоловік заступився за ОСОБА_17 , яку заявник вдарив. Ніж заявник викинув, ніж розкладний, також додав, що вдарив 3-4 рази. Заявник втік з місця та йде в сторону зупинки Кущівка. В ході реагування на дане повідомлення було встановлено, що у ОСОБА_7 за місцем свого мешкання виник конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_12 , під час якої ОСОБА_7 намагався чинити з нею бійку. В цей час їх спільний знайомий, з яким останні розпивали спиртні напої, ОСОБА_11 вирішив заступитися за ОСОБА_12 та ОСОБА_7 вихопив із кишені розкладний ніж та наніс 5-6 ударів ОСОБА_11 в область живота та грудної клітки. В подальшому ОСОБА_11 в тяжкому стані доставлено до Знам'янської міської лікарні ім.Лисенка К-2, д/с проникаюче ножове поранення грудної клітки та черевної порожни (т._4 а.с. 3);
- протоколом огляду місця події від 26 січня 2020 року, фото таблицями до нього та відеозаписом з огляду місця події з яких вбачається, що під час проведення огляду місця події було оглянуто домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_2 , встановлено, що в кімнаті №2 знаходяться дерев'яні двері, які ведуть до кімнати №3. В кімнаті №3 на підлозі знаходиться килим на якому виявлено сліди бурого кольору розміщені в хаотичному порядку. Також в кімнаті був розташований дерев'яний стіл, на якому знаходився посуд - чарки, стакани, тарілки. З килима в кімнаті №3 вилучено змив та контрольний змив речовини бурого кольору. Також вилучено сім слідів рук з поверхні скляних стаканів, чарок, металевої чашки та тарілки в кімнаті №3 (т.4 а.с. 14 -20). Огляд домоволодіння було здійснено в порядку, визначеному КПК, в подальшому санкціоновано ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 січня 2020 року в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України (т.4 а.с. 61);
-протоколом огляду місця події від 26 січня 2020 року, фото таблицями до нього та відеозаписом з огляду місця події з яких вбачається, що об'єктом огляду місця події була територія нежилого домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , на якій виявлено та вилучено предмет зовні схожий на розкладний ніж. Огляд вказаної території проводився за участі ОСОБА_7 , який сам вказав, що викинув ніж в сторону вказаного домоволодіння та після виявлення ножа на території домоволодіння вказав, що він належить йому (т.4 а.с.21-24);
- протоколом огляду місця події від 26 січня 2020 року, фото таблицями до нього, з якого вбачається, що у приймальному відділенні Знам'янської лікарні АДРЕСА_4 вилучено чоловічий одяг, належний ОСОБА_11 , а саме: сорочку темного кольору зі слідами РБК, згустками РБК, на якій містяться отвори на рукавах, на горловині, в районі живота; светр темного кольору, зі слідами РБК з пошкодженнями у вигляді отворів; піджак на блискавці комуфляжного кольору, зі слідами РБК та пошкодженнями у вигляді отворів (т.4 а.с. 25-30);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 10 лютого 2020 року та відеозаписом до нього, з яких вбачається, що 10 лютого 2020 року з 11 год.46 хв. по 11 год. 55 хв. було проведено слідчий експеримент у будинку по АДРЕСА_2 , за участю свідка ОСОБА_12 , під час якого остання показала та розказала про обставини події. А саме вказала, що 25 січня 2020 року ввечері, вона, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вечеряли у кімнаті (у протоколі огляду місця події кімната під №3) за журнальним столиком. Коли повечеряли, між нею та ОСОБА_7 відбувся конфлікт, вона почала його виганяти, сварилися. Коли вона та ОСОБА_7 знаходилися в кухні (у протоколі огляду місця події кімната під №2), а саме вона стояла в кухні біля дверного пройому, який розділяє кухню та кімнату, спиною до кімнати, та кинула сумку на підлогу бо виганяла його, ОСОБА_7 стояв біля неї та почав її бити кулаком у голову в область виска, вона почала кричати та закривати обличчя. Підійшов ОСОБА_11 та запитав: « ОСОБА_14 , що ти робиш?», в цей час ОСОБА_7 замахнувся ножем на нього, вона втекла до іншої кімнати, боялася що і їй достанеться, держала двері. Через 1-2 хвилини відкрила двері, була тиша, покликала ОСОБА_13 , той сидів на кріслі та не реагував. Повернулася та побачила, що на підлозі лежить ОСОБА_11 , на обличчі у нього була сукровиця, на паласі була кров. Бачила що його вдарено ножем. Вона запитала його, хто це зробив, він відповів:«Стас». Вона й так сама розуміла, що це ОСОБА_18 . Чи замахувався на ОСОБА_7 , ОСОБА_11 вона не бачила, так як стояла спиною до нього, закривала обличчя щоб ОСОБА_7 її не бив. У руках у ОСОБА_11 також нічого не бачила. Де взяв ОСОБА_7 ніж вона не знає, ймовірно він був у кармані куртки, яка була на ньому вдягнута. Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_12 , була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України та їй були роз'яснені права і обов'язки за ч.ч.1,2 ст.56, ст. 57 КПК України ( т.4 а.с. 36-39);
- аудиозаписом повідомлення ОСОБА_7 , яке зареєстровано в інформаційно-телекомінцкаційній системі інформаційний портал Національної поліції України (журнал єдиного обліку) Знам'янський відділ поліції №635 від 25 січня 2020 року, на якому зафіксовано телефонний дзвінок ОСОБА_7 на лінію «102» під час якого останній повідомив, що наніс ножові поранення Ошедчему, так як той хотів захистити його дружину - ОСОБА_17 , яку він бив (т. 4а.с. 41-42);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеним та складеним у КЗ Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка, 26 січня 2020 року за №5, відповідно до якого ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп'яніння (т.4 а.с. 44);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26 січня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_7 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Під час затримання ОСОБА_7 було здійснено його обшук, виявлено та вилучено кільце із жовтого металу, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 НОМЕР_1 , довідку про звільнення на ім'я ОСОБА_7 НОМЕР_2 , павербанк « НОМЕР_3 », зарядний пристрій до мобільного телефону, шкіряну чорну сумку, светр (т. 4, а.с. 45-47);
- постановою слідчого від 26 січня 2020 рок про перекваліфікацію складу правопорушення з ч.1 ст. 121 на ч.2 ст.15 ст.115 КК України;
- висновком експерта №128, складеним КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОЗ Кіровоградської облдержадміністрації за результатами проведеної, на підставі постанови слідчого від 30 січня 2020 року, судово-медичної експертизи проведеної у період з 10 по 20 лютого 2020 року, відповідно до якої в змиві з поверхні килима (об'єкт 1) вилученому при огляді місця події знайдено кров людини. При визначенні групової належності в цьому об'єкті встановлено групу 0аВ. Таким чином , кров в змиві може походити від потерпілого ОСОБА_11 (т.4 а.с. 95-96);
- висновком експерта №27, складеним КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОЗ Кіровоградської облдержадміністрації за результатами проведеної, на підставі постанови слідчого від 30 січня 2020 року, судово-медичної експертизи у період з 10 по 13 лютого 2020 року, відповідно до якого при судово- медичній експертизі змивів з ручки (об.№1) та клинка (об.№2) складаного ножа знайдено кров людини. Враховуючи отримані результати та групу крові від потерпілого ОСОБА_11 не виключається (т.4 а.с. 106-108);
- постановою слідчого про перекваліфікації складу правопорушення від 04 лютого 2020 року з ч.2 ст.15 ст.115 на ч.1 ст.115 КК України;
- лікарським свідоцтвом про смерть №3062/12 від 04 лютого 2020 року, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у стаціонарі Знам'янської міської лікарні помер ОСОБА_11 (т.4 а.с.137).
- висновком експерта №12, складеним Олександрівським районним відділенням СМЕ КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово - медичної експертизи» за результатами проведення, на підставі постанови слідчого від 04 лютого 2020 року, судово-мединої експертизи у період з 04 по 25 лютого 2020 року ОСОБА_11 , відповідно до якої при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: а) проникаючих колото-різаних ран грудної клітки справа і зліва з пораненнями легень, двосторонній пневмогемоторакс; б) проникаючих колото-різаних ран в лівому підребір'ї і в ділянці правої реберної дуги з пошкодженнями печінки, шлунково-ободової зв'язки, ободової кишки, шлунку, гемоперитоніум; в) колото-різаних ран на шиї зліва і в ділянці лівого передпліччя. Виявлені пошкодження спричинені прижиттєво дією плоского односторонньо - гострого колючо-ріжучого предмету, маючого вістря, обух і лезо з максимальною шириною клинка на рівні занурення в тіло близько 1,9-2,2 см, довжиною близько 10,5 см, про що свідчать лінійна форма ран на шкірі, рівні краї ран, наявність раневих каналів, перевага довжини раневих каналів, над довжиною ран на шкірі, один гострий, другий тупий кінець ран (згідно запису лікарем хірургом в медичній карті стаціонарного хворого). Вище вказані тілесні ушкодження утворилися від 6-ти травматичних дій колюче- ріжучого предмету. Виходячи з морфологічних властивостей ран встановлених при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 і даних медичної карти стаціонарного хворого на ОСОБА_11 , а саме рани мають один тупий, інший гострий кінці, рівні краї ран, максимальна довжина ран на рівні занурення клинка в тіло близько 1,9-2,2 см, можна говорити, що вище вказані тілесні пошкодження утворилися від колюче-ріжучого предмету, яким може бути ніж. Тілесні ушкодження, які мають місце на тілі трупа ОСОБА_11 спричинені за короткий проміжок часу. Судово-медичних критеріїв, по яких можна було б судити, за який саме проміжок часу немає. Колото-різані поранення, проникаючі в грудну і черевну порожнини з пошкодженнями легень, печінки, шлунку, ободової кишки, шлунково-ободової зв'язки, пневмогематорексу, гемоперитоніуму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння згідно з п.2.1.3.й, п.2.1.3к «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року. Колото-різані поранення в ділянці шиї зліва і в ділянці лівого передпліччя мають ознаки легких тілесних ушкоджень, спричинивши короткочасний розлад здоров'я, згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року. Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_11 знаходився на стаціонарному лікуванні в Знам'янській міській лікарні, що свідчить про прижиттєве спричинення тілесних ушкоджень. Згідно медичної карти стаціонарного хворого на ОСОБА_11 , видно що смерть наступила 03 лютого 2020 року в 15:50 год.
Проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженнями шлунку і ободової кишки, спричинивши перитоніт, ускладнившись інтоксикацією, являється небезпечним для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з наступленням смерті.
Враховуючи тяжкість ушкоджень (ушкодження легень, шлунку, шлунково-ободової зв'язки, ободової кишки, печінки), можна говорити, що ОСОБА_11 міг здійснювати активні дії (пересуватися, кричати, звати на допомогу) короткий проміжок часу, по мірі наростання гострої крововтрати, травматичного шоку ця можливість втрачалась (т. 4 а.с. 139-143).
Відповідно до матеріалів кримінального провадження розгляд справи проведений з дотриманням вимог ст.22 КПК України.
Суд апеляційної інстанції під час розгляду матеріалів кримінального провадження використав належні та допустимі заходи визначені чинним законодавством для забезпечення дотримання принципу змагальності сторін та під час розгляду апеляційних скарг у відповідності до вимог ст.22 КПК України створював необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції судом повно і всебічно було допитано всіх учасників судового розгляду, досліджено матеріали кримінального провадження.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції стороною захисту та обвинуваченим при оскарженні вироку не було зазначено на порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело для прийняття необгрутованного та завідомо неправдивого рішення суду.
Доводи апеляційних вимог не містять посилань на те, що розгляд справи проводився із порушеннями, або не в повному обсязі, та є такими що носять оціночний характер щодо інкримінованого обвинуваченому злочину.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, а саме за вчинення умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, за обставин, викладених у вироку, є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.
Незважаючи на доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо наявності підстав для скасування вироку суду, оскільки суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи, не вірно дав кримінально-правову оцінку діям обвинуваченого, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, оскільки висновки суду першої інстанції щодо визнання винним обвинуваченого відповідають наведеному у вироку формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини і мотивів вчинення інкримінованого, згідно вироку, кримінального правопорушення.
Висновки суду першої інстанції грунтується на доказах, які детально викладені в оскаржуваному вироку та підтверджують встановлені судом обставини за ч.1 ст.115 КК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Посилання захисника, що тільки на сторону обвинувачення покладено обов'язок збирання доказів є безпідставним, у відповідності до ч.2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Твердження сторони захисту та обвинуваченого в апеляційній скарзі, що дії ОСОБА_7 повинні кваліфіковуватися за ст.118 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.3 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч.1 ст.36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.
Отже, виходячи з наведеного, право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннями ст.36 КК ці умови полягають у такому: оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави; оборона може здійснювались лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК; за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною - право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала; посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається; шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає; при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
При розгляді справ даної категорії необхідно також з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. При цьому згідно ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту; перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.
Так, матеріалами справи було встановлено наявність конфліктної ситуації між потерпілим та обвинуваченим, і вказані обставини були взяті судом першої інстанції до уваги, однак, спричинення ножових проникаючих ударів у грудну клітку та черевну порожнину створює безпосередню загрозу настання наслідку у вигляді смерті людини. Характер, локалізація тілесних ушкоджень, знаряддя, якими вони заподіяні, вказують на наявність у обвинуваченого умислу на спричинення смерті потерпілому, що дає підстави дійти висновку про те, що обвинувачений не перебував в стані необхідної оборони.
На глибоке переконання апеляційного суду, визначаючись щодо кваліфікації дій обвинуваченого, місцевий суд вірно врахував спосіб вчинення злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, попередню поведінку винного і потерпілого, їх взаємовідносини.
З урахуванням сукупності обставин, які були передумовою нанесення обвинуваченим ударів потерпілого, локалізація тілесного ушкодження та спосіб його нанесення, свідчать про наявність в діях обвинуваченого умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11 , а тому доводи апеляційних скарг про зворотне є безпідставними.
Посилання обвинуваченого та сторони захисту, що судом першої інстанції не було взято до уваги тілесні ушкодження ОСОБА_7 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
З висновку експертизи №8, складеного в результаті проведення на підставі постанови слідчого від 27 січня 2020 року, Знам'янським відділенням СМЕ судово-медичного дослідження (обстеження) протягом 27-29 січня 2020 року, вбачається що при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_7 мались тілесні ушкодження у вигляді 3-х садин на задньо-боковій поверхні шиї, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, та не менше як від 3-х травматичних впливів, могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних в установчій частині постанови, та за тяжкістю відносяться до категорії легких (т. 4 а.с.76-77).
Крім того, відповідно до висновку експерта №12 судово-мединої експертизи проведеної у період з 04 по 25 лютого 2020 року, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: а) проникаючих колото-різаних ран грудної клітки справа і зліва з пораненнями легень, двосторонній пневмогемоторакс; б) проникаючих колото-різаних ран в лівому підребір'ї і в ділянці правої реберної дуги з пошкодженнями печінки, шлунково-ободової зв'язки, ободової кишки, шлунку, гемоперитоніум; в) колото-різаних ран на шиї зліва і в ділянці лівого передпліччя. Колото-різані поранення, проникаючі в грудну і черевну порожнини з пошкодженнями легень, печінки, шлунку, ободової кишки, шлунково-ободової зв'язки, пневмогематорексу, гемоперитоніуму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженнями шлунку і ободової кишки, спричинивши перитоніт, ускладнившись інтоксикацією, являється небезпечним для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з наступленням смерті.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого ОСОБА_11 та в свою чергу відсутність необхідності захисту у обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки у поведінці останнього було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, про що свідчать дії ОСОБА_7 (кількість ударів), якими він спрямовував знаряддя злочину (ніж) безпосередньо у місце розташування життєво важливих органів потерпілого (грудну клітину, черевну порожнину), наслідки його діяння у виді смерті потерпілого та причинний зв'язок між діями та наслідком.
Пояснення обвинуваченого про те, що смерть ОСОБА_11 наступила через девять днів в лікарні від перитоніту, не впливають на правильність висновків суду про правову кваліфікацію діяння, оскільки враховуючи причинний зв'язок між діянням винного та настанням смерті потерпілого, проміжок часу, через який вона настала, не має суттєвого значення. Смерть потерпілого ОСОБА_11 була не випадковим, а необхідним результатом сукупного діяння обвинуваченого ОСОБА_7 , який не міг не усвідомлювати, що внаслідок його дій з невідворотністю настає смерть людини.
Згідно роз'яснень п.п. 1.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінатьного покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який вважається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання: визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, тощо).
Положеннями ч.2 ст.65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, мас бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону, з матеріалів кримінального провадження убачається, що призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який середньої тяжкості та особливо тяжкий злочин, предмет злочинного посягання, наслідки злочину, особу винного.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом враховано тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочини, обставини при яких було вчинено злочин, особу ОСОБА_7 , а саме те, що він раніше неодноразово судимий в тому числі за корисливі умисні злочини та злочин проти життя і здоров'я особи і судимості в законному порядку не зняті та не погашені, офіційно не працює, утриманців не має, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, але перебуває на обліку у лікаря-психіатра з приводу легкої розумової відсталості.
Обставиною, що пом'якшує покарання визнано активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжують покарання визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в умовах ізоляції від суспільства, та відсутності підстав застосуванню ст.69,75 КК України, що відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
Суд першої інстанції в повній мірі враховував всі обставини, в тому числі і ті, на які посилається сторона захисту та обвинувачений в своїх апеляційних скаргах.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Розглянувши кримінальне провадження в межах заявлених апеляційних вимог колегія суддів вважає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни - відсутні, а тому апеляційні вимоги необхідно залишити без задоволення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.04.2022 стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України - без зміни.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії ухвали.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2