Справа № 626/2786/21
провадження № 1-кп/632/36/22
Вирок
Іменем України
04 серпня 2022 року м.Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , сторін кримінального провадження: прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_11 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_13 , захисників - адвокатів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Миколо-Комишувата Красноградського району Харківської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, -
У невстановлені слідством дату та час у ОСОБА_13 , на ґрунті особистих неприязних відносин, виник умисел на протиправне заподіяння смерті своїй колишній дружині ОСОБА_11 .
З метою вчинення вищевказаних протиправних дій, 12.07.2021 (точний час досудовим слідством не встановлено) ОСОБА_13 прибув за місцем мешкання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , де став очікувати останню на сходовому майданчику біля вхідних дверей до її квартири.
12.07.2021, близько 0710 годни, ОСОБА_11 збираючись йти на роботу відчинила вхідні двері своєї квартири. В цей час ОСОБА_13 , побачивши перед собою останню, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті своїй колишній дружині ОСОБА_11 , маючи при собі заздалегідь заготовлений ніж, та використовуючи його як знаряддя вчинення злочину, наніс ОСОБА_11 один удар ножем в поперекову ділянку тіла справа. Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_13 увірвавшись до квартири ОСОБА_11 , та вштовхнувши всередину останню, наніс їй ще два удари ножем в праву поперекову ділянку, а також один удар в ділянку задньої поверхні шиї, спричинивши останній колото - різану рану шиї та колоті рани тулуба, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
При цьому, ОСОБА_13 вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки під час нанесення ножем ударів ОСОБА_11 клинок вказаного ножа зламався.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою вину в кримінальному правопорушенні визнав частково, проти фактичних обставин справи не заперечував, однак вказав на відсутність умислу на вбивство потерпілої та пояснив, що у вечері 11.07.2021 він приїхав до м. Красноград, так як йому пообіцяли роботу і він в цей вечір повинен був поспілкуватися з цього приводу. В цей вечір зустріч не відбулась і, так як дістатися до дому було нічим, він залишився в м. Красноград до ранку. Вранці з'ясувалося, що у нього не має коштів доїхати до себе до дому і він вирішив позичити гроші у своєї колишньої дружини. Проходячи повз торгівельного майданчику він знайшов ніж, який поклав до своєї сумки. Коли він прийшов до помешкання ОСОБА_11 , то піднявся на третій поверх та став чекати, так як йому було відомо, що колишня дружина близько сьомої години виходить щоб піти на роботу. Коли він знаходився на сходовому майданчику, то йому на телефон надійшов виклик та чоловік, який і раніше йому неодноразово телефонував, почав вимагати переписати його дім, який знаходиться у сумісній власності з колишньою дружиною. Він дуже засмутився. Через деякий час двері відчинились і на порозі він побачив ОСОБА_11 . Він достав з сумки ніж та наніс їй один удар ножем в поперекову ділянку тіла справа після чого штовхнув її всередину квартири, а потім наніс ОСОБА_11 ще два удари ножем в праву поперекову ділянку, а також один удар в ділянку задньої поверхні шиї. Від вказаного удару клинок ножа зламався. Після чого ОСОБА_11 вибігла з квартири на вулицю. Він також вибіг на вулицю, де побачив колишню дружину, на одежі якої були плями крові, та пішов у іншому напрямку. Додав, що усі удари він наносив хаотично.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість за обставин, викладених у цьому вироку, підтверджується сукупністю наступних, досліджених судом доказів.
Із показань потерпілої ОСОБА_11 вбачається, що 12.07.2021, близько 0710 години, вона, збираючись йти на роботу, відчинила вхідні двері своєї квартири. Відчинивши двері вона побачила на порозі колишнього чоловіка ОСОБА_13 , з яким у 2019 році розірвали шлюб. Нічого не кажучи ОСОБА_13 одразу наніс їй один удар ножем в поперекову ділянку тіла справа та штовхнув її до квартири. Вона почала прохати щоб він припинив свої дії, але її колишній чоловік наніс їй ще два удари в правий бік. Вона схопила його за ліву руку, в якій знаходився ніж, і між ними почалася штовханина, в ході якої вони разом впали на підлогу в коридорі квартири. Під час боротьби ОСОБА_13 хапав її за шию та кричав, що він її все одно вб'є. Вона вирвалась та змогла підвестися з полу, після чого ОСОБА_13 також підвівся та одразу наніс їй один удар в ділянку шиї. Від вказаного удару ніж зламався та впав на підлогу. Після того, як ніж зламався ОСОБА_13 їй почав казати, що за скоєне вона його посадить, і щоб вона дала йому 200 гривень щоб він міг втекти від поліції. Вона пішла за своєю сумкою, яка залишилася біля вхідних дверей, та скориставшись моментом, що колишній чоловік притупив пильність, вибігла на вулицю, щоб викликати поліцію. ОСОБА_13 вибіг слідом за нею та пішов в інший бік. Додала, що усі дії ОСОБА_16 сприймала я реальну загрозу своєму життю, вважала, що останній вирішив свої погрози про вбивство втілити в життя, дуже злякалася.
Окрім цього зазначила, що на протязі спільного життя ОСОБА_13 , коли випивав горілку, ставав дуже агресивним, руйнував в домі меблі та погрожував їй та сім'ї сина, які також мешкали з ними. Вона декілька разів писала заяви до поліції з приводу поведінки останнього, однак поліція забирала ОСОБА_13 до райвідділу і останній через декілька годин повертався до дому і в подальшому продовжував знущатися з членів сім'ї. Після розлучення в 2020 році їй запропонували роботу і вона переїхала до м.Красноград де винаймала квартиру. Після того як вона переїхала до іншого міста ОСОБА_13 неодноразово приїздив в м.Красноград та коли вона поверталася до дому, то перестрівав її, при цьому був з ножем та погрожував розправою, якщо вона не повернеться до нього. Напередодні 12.07.2021 ОСОБА_13 також приїздив до неї та був у стані алкогольного сп'яніння, але вона двері не відчинила, після чого останній погрожував їй розправою. Жодних спірних питань відносно домоволодіння в с.Миколо-Комишувата між ними не було, так як після розлучення, відповідно до рішення суду, вказане домоволодіння було розділене між ними в рівних долях.
При огляді речового доказу, а саме ножа в судовому засіданні показала, що це саме той ніж, який вона покупала коли вони спільно проживали в домі в с.Миколо-Комишувата, і який залишався в домоволодінні, в якому залишився мешкати ОСОБА_13 .
Із показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що вона є невісткою ОСОБА_13 . Спільно вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , близько 8 років, а на теперішній час вже близько року проживають з чоловіком ОСОБА_18 та дитиною окремо. За весь час проживання разом вона боялась за себе та дитину, так як не було жодного свята, щоб ОСОБА_13 не був на підпитку. Останній ніде не працював, а коли повертався додому у нетверезому стані завжди чіплявся до всіх. Погрожував ОСОБА_11 , а саме казав що вб'є її чи заріже, краще відсидить термін, але її живою не залишить. Дуже часто ОСОБА_13 приходив до неї і також погрожував, а останнім часом був весь час на підпитку та постійно погрожував що спалить будинок.
ОСОБА_13 не вперше погрожував ОСОБА_11 ножем. Так двічі погрожував у 2018 році, і завдяки тому, що їх син ОСОБА_18 був вдома, то він встиг вихватити у нього ніж. Третій раз в 2019 році після погроз він біг по вулиці з ножем за ОСОБА_11 . Вона завжди телефонувала сусідам і вони допомагали угамувати ОСОБА_13 . Іноді вони всі тікали з дому поки останній не заспокоїться. Декілька разів викликали поліцію, після приїзду якої ОСОБА_13 забирали, але через дві три години він був уже вдома.
Із показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що ОСОБА_13 є його батьком, а ОСОБА_11 - матір'ю. ОСОБА_13 не вперше кидається з ножем на матір. Особисто при ньому двічі кидався с ножем на матір, але він забирав у нього ніж, а третій раз біг з ножем за матір'ю по вулиці. Він часто вживав алкогольні напої, ніде і ніколи не працював. У батька весь час була нав'язлива ідея їм усім помститися, але вони не розуміли за що. Особливо він чіплявся до матері, але жодного приводу остання не давала.
З показаннями допитаних осіб узгоджуються дані, відображені в письмових та речових доказах.
З Довідки про освідування особи з метою виявлення слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет КНП « Красноградського ЦРЛ» від 12.07.21 вбачається, що у ОСОБА_11 в ході освідування були виявлені ушкодження у вигляді колото - різаної рани шиї справа та поперекової ділянки тіла (т.1 а.с. 222).
Зі змісту протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.07.2021 вбачається, що 12.07.2021, близько 0710 години, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_13 спричинив ОСОБА_11 колото - різану рану шиї та декілька колото - різаних ран поперекової ділянки тіла (т.1 а.с.223-225).
Зі змісту протоколу огляду місця події від 12.07.2021 та фото таблиці до нього вбачається, що місцем огляду є квартира АДРЕСА_3 . В коридорі вказаної квартири виявлено фрагмент ножа (клинок) на поверхні якого є речовина бурого кольору, на відстані 4,6 метрів в коридорі на підлозі виявлено фрагмент ножа (руків'я) з полімерного матеріалу чорного кольору зі зламаним клинком. На відстані 52 см від вказаного руків'я ножа виявлено пляму речовини бурого кольору. Фрагмент ножа (клинок), фрагмент ножа (руків'я) з полімерного матеріалу чорного кольору зі зламаним клинком, які були вилучені в ході огляду місця події, поміщено до полімерних пакетів, упаковано та опечатано. На бирках нанесено пояснювальні записки з підписами понятих, учасників, процесуальної дії (том.1 а.с. 227-236).
Дані зазначеного протоколу огляду місця події є належними доказами, оскільки вони прямо підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення. Вказані докази визнаються допустимими, оскільки огляд проведено з дотриманням вимог ст.ст.233, 237 КПК України.
Зі змісту постанов про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 12.07.2021 вбачається, що були оглянуті на передані до камери зберігання речових доказів руків'я ножа з полімерного матеріалу чорного кольору зі зламаним клинком, фрагмент клинка ножа, джинси ТМ «Baron jn», футболка ТМ «Reach» (т.1 а.с.247-250).
З протоколу проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозапису від 13.07.2021 за участю ОСОБА_13 та захисника вбачається, що при перегляді в судовому засіданні відеозапису, зробленого під час вказаної дії, ОСОБА_13 пояснив та показав механізм нанесення ударів ножем ОСОБА_11 , а саме 12.07.2021, близько 0710 години, він приїхав до колишньої дружини ОСОБА_11 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , щоб поговорити. Він чекав біля дверей її квартири, а коли ОСОБА_11 відкрила двері квартири та почала виходити, він одразу ж наніс їй один удар ножем в поперекову ділянку тіла справа. Після чого, штовхнувши її усередину квартири, наніс ОСОБА_11 ще два удари ножем в праву поперекову ділянку, а також один удар у ділянку задньої поверхні шиї. Від вказаного удару клинок ножа зламався, а вони впали на підлогу в коридорі і між ними почалася штовханина, в ході якої ОСОБА_11 звільнилась та вибігла з квартири на вулицю, він також підвівся та вибіг на вулицю, зрозумівши що накоїв (т.2 а.с. 6-9).
З висновку судово-медичної експертизи № 12-14/66 - КР/21 від 13.07.2021 вбачається, що у ОСОБА_11 мають місце колота та різана рана задньої поверхні шиї, колото-різані рани передньої черевної стінки праворуч та правої поперекової ділянки, синець правої кисті. З приводу різаної рани шиї та колото-різаних ран тулуба проведена операція: первинна хірургічна обробка рани з накладенням швів.
Синець утворився від дії тупого твердого предмета. Різані та колото-різані рани утворились від предмета (предметів), що має (мають) колючо-різучі властивості.
Більш детально механізм утворення та ступінь тяжкості будуть описані після закінчення лікування та надання медичної документації, матеріалів справи в повному обсязі та фрагмента клинка ножа (т.2 а.с.16,17).
З висновку судово-медичної експертизи № 12-23/41 - КР/21 від 01.09.2021 вбачається, що у ОСОБА_11 мають місце різана рана задньої поверхні шиї, різана колота рана правої поперекової ділянки. Проведена первинна хірургічна обробка ран під місцевою анестезією, з накладенням швів на різану рану шиї та колото-різані рани черевної стінки. Діагноз: різана рана шиї, колоті рани тулуба. 13.07.2021 року проведено рентгенограмму правої кисті. Діагноз: забій і розтягнення в ділянці І п'ястково-фалангового суглобу правої кисті. 16.07.2021 року за вимогою хворої виписана з хірургічного відділення. Діагноз заключний клінічний: Різано-рвана рана шиї. Колоті рани тулуба. Забій та розтягнення в ділянці 1-го п'ястного фалангового суглобу правої кисті.
По ступеню тяжкості рани з накладенням швів відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я згідно п.п. 2.3.2 а, 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
Всі інші ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно п.п. 2.3.2 б, 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6 (т.2 а.с.44,45).
З висновку судово-імунологічної експертизи № 14/1589-Дм/21 від 14.08.2021 вбачається, що кров потерпілої ОСОБА_11 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. На платті (об'єкт №№1-10), вилученому 12.07.2021 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , (об'єкт №4) знайдена кров людини і виявлений антиген А, а в об'єктах №№1, 3, 6, 8 і ізогемаглютинін анти-В. Походження цієї крові від людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, якою є потерпіла ОСОБА_11 , не виключається (т.2 а.с.49-51).
З висновку судово-імунологічної експертизи № 14/1590-Дм/21 від 13.08.2021 вбачається, що кров ОСОБА_11 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. На джинсових брюках (об'єкти №№1, 4-6, 9), вилучених під час затримання ОСОБА_13 , виявлена кров людини групи А з з ізогемаглютиніном анти-В, походження якої від ОСОБА_11 не виключається (т.2 а.с.52-54).
З висновку судово-імунологічної експертизи № 14/1588-Дм/21 від 06.08.2021 вбачається, що кров ОСОБА_11 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. В змиві з підлоги квартири, вилученого під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , (об'єкт №1), виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, походження якої від ОСОБА_11 не виключається (т.2 а.с.56-57).
З висновку судово-імунологічної експертизи № 14/1587-Дм/21 від 05.08.2021 вбачається, що кров потерпілої ОСОБА_11 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В (т.2 а.с.58-59).
З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20.09.2021 вбачається, на підставі ухвали слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 10.09.2021 в КНП « Красноградська ЦРЛ» була вилучена медична картка стаціонарного хворого (форма № 003/0) на ім'я ОСОБА_11 (т.2 а.с.64).
З протоколу проведення слідчого експерименту та фото таблиці від 21.07.2021 за участю ОСОБА_11 , яка пояснила та показала механізм нанесення ударів ножем ОСОБА_19 , а саме 12.07.2021, близько 0700 години, коли вона виходила зі своєї квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , її колишній чоловік ОСОБА_19 , який в той час знаходився на сходовому майданчику, одразу наніс їй один удар кухонним ножем, який тримав в лівій руці в поперекову ділянку тіла справа. Після чого штовхнув її всередину квартири і у них почалася боротьба в коридорі, під час якої ОСОБА_19 наніс їй ще два удари ножем в праву поперекову ділянку, а також один удар в ділянку задньої поверхні шиї, від вказаного удару клинок ножа зламався, через що ОСОБА_19 якось схаменувся, що дало їй змогу вибігти з квартири щоб покликати на допомогу (т.2 а.с. 66-72).
З висновку судово-імунологічної експертизи № 14/1591-Дм/21 від 14.08.2021 вбачається, що кров ОСОБА_11 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. На тенісці ТМ «Reach» (об'єкт №1), вилученій в ході затримання ОСОБА_13 , знайдена кров людини і виявлений антиген В. Походження цієї крові від людини групи В з ізогемаглютиніном анти-В, не виключається. Від потерпілої ОСОБА_11 ця кров походити не могла (т.2 а.с.75-76).
З висновку судово-медичної експертизи № 15-12/675-Ц/Дм2021 від 01.09.2021 вбачається, що кров потерпілої ОСОБА_13 відноситься до групи А(II) з ізогемаглютиніном анти-В.
При проведені судово-медичної експертизи клинку, вилученого з підлоги у коридорі квартири за адресою: АДРЕСА_2 , знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлено антиген А. Встановити статеву приналежність слідів крові не виявилося можливим у зв'язку з вкрай малою кількістю клітинних елементів крові. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові А(II) з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі і від потерпілої (т.2 а.с.77-82).
З висновку судово-медичної експертизи № 12-23/50 - КР/21 від 27.09.2021 вбачається, що згідно медичної карти стаціонарного хворого КНП «Красноградської ЦРЛ» № 3114 на ім'я ОСОБА_11 , відомо, що 12.07.2021 року о 0748 годині остання каретою швидкої допомоги доставлена до приймального відділення з діагнозом: різана рана задньої поверхні шиї, різана колота рана правої поперекової ділянки. Проведена первинна хірургічна обробка ран під місцевою анестезією з накладенням швів на різану рану шиї та колото-різані рани черевної стінки. Діагноз: різана рана шиї, колоті рани тулуба. 13.07.2021 року проведено рентгенограмму правої кисті. Діагноз: забій і розтягнення в ділянці І п'ястково-фалангового суглобу правої кисті. 16.07.2021 року за вимогою хворої виписана з хірургічного відділення. Діагноз заключний клінічний: Різано-рвана рана шиї. Колоті рани тулуба. Забій та розтягнення в ділянці 1-го п'ястного фалангового суглобу правої кисті.
Всі колото-різані рани та різана рана, виявлені у ОСОБА_11 ,. утворились від дії предмету, що має колюче-ріжучі властивості, та могли бути спричинені від клинка ножа, наданого для проведення експертизи.
По ступеню тяжкості рани з накладенням швів відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я згідно п.п. 2.3.2 а, 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
Всі інші ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно п.п. 2.3.2 б, 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
Покази ОСОБА_11 , дані нею в протоколі допиту потерпілої, про спосіб спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , не протирічать даним, отриманим при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_11 .
Покази ОСОБА_11 , дані нею в протоколі проведення слідчого експерименту, про спосіб спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , не протирічать даним, отриманим при проведенні судово-медичної експертизи.
Покази ОСОБА_13 , дані ним в протоколі проведення слідчого експерименту, про спосіб спричинення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , не протирічать даним, при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_11 (т.2 а.с.83- 85).
Зазначені вище дані експертиз визнаються допустимими доказами, оскільки експертизи проведені особами, які можуть бути, згідно із ст. 69 КПК України, експертами у кримінальному провадження, експерти були залучені з дотриманням вимог ст. ст. 242-244 КПК України, висновки експертів відповідають вимогам ст.ст. 101-102 КПК України.
Наведені вище докази взаємопов'язані і у сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено особу винного, подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України.
Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують вину ОСОБА_13 в інкримінованому йому злочині.
Приймаючи до уваги те, що показання потерпілої ОСОБА_11 , а також свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 конкретні, послідовні, узгоджуються між собою в деталях, а також узгоджуються з об'єктивними даними, що містяться у наведених вище доказах: протоколі огляду місця події, протоколах проведення слідчих експериментів, висновках: судово-медичних, судово-імунологічних експертиз, суд визнає їх достовірними і бере в основу вироку.
Аналізуючи показання обвинуваченого суд дійшов наступного висновку.
Суд критично оцінює покази ОСОБА_13 відносно того, що він не мав умислу на позбавлення життя потерпілої, а йшов до неї лише позичити грошей щоб повернутися додому. По дорозі знайшов ніж і поклав його до своєї сумки, та чекав ОСОБА_11 на сходовому майданчику під'їзду. Так як йому неодноразово телефонували з приводу оформлення його долі в домоволодінні на користь колишньої дружини, він був засмучений, та після того, як потерпіла відчинила двері та почала виходити з квартирі, достав ніж та наніс їй один удар в поперекову ділянку тулуба, після чого штовхнув її в середину квартири та наніс їй ще два удари ножем в праву поперекову ділянку тулуба, а також один удар в ділянку задньої поверхні шиї, від якого клинок ножа зламався. Усі удари він наносив хаотично.
На думку суду такі дії особи, яка йшла позичити грошей, є нетиповими та маловірогідними.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і досліджених у суді доказах доводи захисника про те, що дії ОСОБА_13 не містять складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України, вина його підзахисного не доведена, дії ОСОБА_13 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України, так як її підзахисний не мав наміру вбити ОСОБА_11 , а усі удари ножем наносив хаотично з незначною силою не цілячись в життєво важливі органи.
Згідно пунктів 4 та 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я” - замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлено або особа діяла з неконкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали.
Суд ретельно дослідив докази, що мали значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема судом враховано спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілої, що передувала події, їх стосунки. Окрім цього, судом з'ясовано, що умисел ОСОБА_13 був направлений на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, оскільки цілеспрямованість та характер його дій, які були послідовними та поміркованими а саме, завчасно приїхав з іншого населеного пункту до місця мешкання потерпілої, маючи при собі заздалегідь заготовлений ніж, та чекаючи останню на сходовому майданчику, достовірно знаючи, що остання буде в цей час виходити на роботу, дочекавшись коли ОСОБА_11 відчинила двері та почала виходити, одразу наніс її один удар ножем в поперекову ділянку тіла справа. Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_13 штовхнув її всередину квартири, тим самим обмеживши її дії та позбавивши можливості покликати на допомогу, наніс їй ще два удари ножем в праву поперекову ділянку, після чого, наніс один удар в ділянку задньої поверхні шиї, вчинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки під час нанесення ножем ударів ОСОБА_11 клинок вказаного ножа зламався, і потерпіла змогла вибігти на вулицю та покликати на допомогу.
Таким чином, вибір знаряддя злочину, кількість нанесення ножових поранень, та їх припинення за вказаних вище обставин, а також заподіяння тілесних ушкоджень вказують на те, що ОСОБА_13 діяв з умислом на позбавлення життя потерпілої. Крім того, про умисел обвинуваченого на вчинення вбивства свідчить і його поведінка одразу після скоєння злочину, а саме; не вчинення ним дій щодо порятунку життя потерпілої після нанесення ушкоджень, так як обвинувачений не викликав швидку медичну допомогу, а покинув місце злочину та переховувався від органів поліції до затримання. Окрім цього, суд враховує і ставлення потерпілої до події, яка сприймала дії ОСОБА_13 як намір на вбивство та захищалася усіма доступними способами. За таких обставин, провівши судовий розгляд на засадах змагальності і диспозитивності, безпосередньо перевіривши докази у судовому засіданні та проаналізувавши і оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає вище перелічені докази належними та допустимими доказами по даній справі та такими, що не викликають будь-яких сумнівів щодо їх достовірності, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить спрямованість умислу ОСОБА_13 на позбавлення життя потерпілої і приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_13 повністю доведена.
Оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_13 , що були дані ним у судовому засіданні у сукупності з іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами, наведеними у вироку, суд визнає їх недостовірними, оскільки вони є суперечливими та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які визнані судом достовірними і взятими в основу вироку, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , та наведеними вище даними, які містяться в протоколах слідчих дій - огляду місця події, проведення слідчих експериментів, висновках експертиз, документах, і розцінює їх як позицію захисту, обрану обвинуваченим з наміром уникнути відповідальності за вчинене, а тому сумнівається в їх об'єктивності, не може взяти в основу вироку і відкидає їх.
Крім того, нещирість обвинуваченого під час давання показань суду, умисне перекручування фактичних обставин, обрана ним активна захисна позиція свідчать про відсутність у ОСОБА_13 каяття у вчиненому ним злочині, внаслідок зневажливого ставлення до життя іншої людини.
Дослідивши і оцінивши представлені докази, що покладені в основу вироку, які суд вважає достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам, узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством, у їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_13 у повному обсязі пред'явленого обвинувачення і кваліфікує його дії за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Обставиною, яка обтяжує покарання для обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо колишньої дружини, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
Потерпілою ОСОБА_11 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, у розмірі 200 000 гривень.
Заслухавши пояснення потерпілої, яка підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі, пояснення обвинуваченого, який даний позов визнав частково, а саме у розмірі вісімдесят тисяч гривень, дослідивши матеріали кримінального провадження та надані докази, на підставі ст.129 КПК України, ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов висновку про задоволення даного позову з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За правилами ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 3 статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вони є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Правова позиція Верховного Суду України з цього питання викладена в абзаці 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» де зазначено, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в пункті 9 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).
Вказана позиція є аналогічною і у вирішенні інших справ Європейського суду: рішення від 15 жовтня 2009 року у справі Антипенко проти Російської Федерації, постанова у справі від 14 лютого 2008 року Пшеничний проти Російської Федерації.
Так від дій обвинуваченого потерпіла ОСОБА_11 зазнала фізичного болю та перенесла негативні емоції, в період з 12.07.2021р. по 16.07.2021 перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділені Комунального некомерційного підприємства «Красноградська центральна районна лікарня» з діагнозом: Різано-рвана рана шиї. Колоті рани тулуба. Забій та розтягнення в ділянці 1-го п'ястного фалангового суглобу правої кисті.
Після вищевказаних подій її емоційний стан і стан здоров'я різко погіршилися, з'явилося безсоння та тривоги. У зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_13 її звичайний спосіб і порядок життя істотно порушені.
На даний момент наслідки душевних хвилювань проявляються регулярно: нервові зриви проявляються майже щодня. Кожного разу коли вона виходить з квартири, в пам'яті знову і знову спливають ті жахливі події, внаслідок яких вона могла загинути. По теперішній час вона боїться залишатися у квартирі на самоті, будь-які сторонні звуки викликають у неї страх.
В наслідок дій ОСОБА_13 потерпіла дійсно перенесла моральні страждання, і виходячи з вищенаведеного, суд, враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, вважає за доцільне позовні вимоги в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” (з наступними змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. В п. 3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу обвинуваченого з'ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо. Тому при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд, відповідно до вищезазначених вимог, враховує наступне.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_13 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, раніше не засуджувався.
При призначенні покарання ОСОБА_13 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься законом до особливо тяжкого злочину, особу винного, відсутність обставин, пом'якшуючих покарання, та обставину, яка обтяжує покарання, думку потерпілої про найсуворіше покарання для обвинуваченого, так як з моменту скоєння злочину та по теперішній час ОСОБА_13 не намагався вибачитись та не цікавився її станом здоров'я, а навпаки, має на меті уникнути покарання,вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої метою покарання є не тільки кара, а і виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_13 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.
Щодо ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Долю речових доказів вирішити згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.
Судові витрати у справі стягнути з винної особи.
У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_11 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином.
Керуючись ст. 368, 369, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_13 визнати винним за ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 08 (восьми) років 06 (шести) місяців позбавлення волі.
Застосований щодо ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_13 обчислювати з 12 липня 2021 року, тобто з дня затримання останнього на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України.
Стягнути з ОСОБА_13 судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи в розмірі 1715 гривень 20 копійок.
Цивільний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, - 200 000 гривень.
Речові докази: руків'я ножа з полімерного матеріалу чорного кольору зі зламаним клинком, фрагмент клинка ножа, джинси ТМ « Baron jn», футболка ТМ «Reach», - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду, а з 08.08.2022 до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляції через Первомайський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, його копія надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1