Справа №760/803/21 2/760/114/22
10 червня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,
У січні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на дітей.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох малолітніх дочок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що з березня 2015 року було між ними припинено фактичне сумісне проживання та ведення спільного господарства, зокрема вона з дітьми мешкає по АДРЕСА_1 , а відповідач - у м. Донецьк. У січні 2021 року вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Позивач зазначає, що з березня 2015 року вона фактично сама виховує та утримує дітей, має у власності чотирикімнатну квартиру, забезпечила дітям навчання, має постійне місце роботи та стабільний дохід, забезпечує відвідування дітьми спортивних секцій та додаткових занять. Діти відвикли від батька та неохоче йдуть з ним на спілкування, не бажають миритись з його агресивною поведінкою, при цьому, вона не створює жодних перешкод для спілкування дітей з батьком. Крім того, останнім часом, відповідач почав маніпулювати дітьми, та існує постійний ризик вивезення дітей на окуповану територію без її згоди та бажання дітей. Вказує, що поведінка відповідача в сім'ї та по відношенню до дітей є негативною, оскільки останній застосовує фізичне та психологічне насильство до неї та дітей, не дбає про забезпечення дітей, часто зникав та не виходив на зв'язок, коли дітям щось було потрібно, не піклується про майбутнє дітей, їх оздоровлення, навчання, харчування, ніколи не займався лікуванням дітей.
Ураховуючи викладене, позивач просить визначити місце проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею та стягнути з відповідача на її користь аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до повноліття дітей, починаючи з дня звернення до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року вищевказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
11 березня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що всі наведені у позові обставини не відповідають дійсності та не підтверджені жодними належними допустимими доказами. Зокрема, позивач з дітьми не проживають за адресою зазначеною, нею в позові, як і не проживають в чотирикімнатній квартирі, яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності, тобто позивач без відома та згоди відповідача змінила місце проживання дітей і не повідомляє відповідачу їх місцезнаходження. Крім того, заявляючи вимогу про визначення місця проживання дітей з позивачем, остання не зазначає конкретну адресу такого проживання. Також, згідно з висновком спеціаліста ОСОБА_8 сприймає батька як сильного та опорного, їй подобається проводити час з батьком, грати, а ОСОБА_9 потребує захищеності, рівень самооцінки має тенденцію до заниження.
Крім того, відповідач ніколи не відмовлявся і не відмовляється від надання допомоги дітям, в тому числі і матеріальної, докази протилежного матеріали справи не містять.
12 березня 2021 року до суду надійшло клопотання сторони відповідача про призначення психологічної експертизи, яке ухвалою суду від 15 березня 2021 року було повернуто заявнику.
12 березня 2021 року до суду було подано представником відповідача зустрічний позов про визначення способу участі батька у вихованні дітей та надання дозволу на оформлення документів на виїзд дітей за кордон без згоди та супроводу матері, у прийнятті якого судом було відмовлено, про що 30 березня 2021 року постановлено ухвалу.
30 березня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд не брати до уваги доводи, викладені у відзиві, оскільки вони не відповідають дійсності. Зокрема, чотирикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , була придбана нею самостійно у 2019 році, в якій вона постійно проживає з дітьми, про що свідчать довідка управляючої компанії та акти Служби у справах дітей, яка прибувала за місцем проживання дітей та перевіряла умови проживання дітей. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що за період окремого проживання йому чинились перешкоди у спілкуванні з дітьми чи йому було невідомо їх місцезнаходження. При цьому, йому відомі номери телефонів дітей, що дає йому можливість підтримувати з ними зв'язок.
Також вказує, що відповідач дійсно перераховував певну суму коштів на утримання дітей після неодноразових її дзвінків та нагадувань про необхідність утримувати дітей. Так, за 2019 рік відповідачем переказано на утримання дітей 42 351,95 грн, що в місяць складає 3 544,32 грн, а за 2020 рік - 26 621,05 грн, що в місяць складає 2 218,42 грн. Зазначені суми є меншими навіть установленого мінімуму на утримання однієї дитини, та є абсолютно незначною для утримання двох дітей.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
21 лютого 2022 року позивачем подано до суду клопотання про заслуховування в судовому засіданні думки дітей щодо визначення місця їхнього проживання, яке 10 червня 2022 року останньою було відкликано.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутність представника.
Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом установлено, що 29 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим повторно (а. с. 17).
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 28) та дочку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 29).
Як встановлено при розгляді справи, сторони по справі разом не проживають з 2015 року, позивач проживає з дочками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у місті Києві, а відповідач проживає у місті Донецьк. Дана обставина не заперечується сторонами, а тому в силу положень частини першої статті 82 ЦПК України не потребує доказування, оскільки у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Між сторонами не досягнуто згоди щодо місця проживання дітей.
При вирішенні вказаного спору суд керується положеннями Конвенції про права дитини, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Судом установлено, що між сторонами існують конфліктні відносини, зокрема, щодо вирішення питання про визначення місця проживання дітей.
Позивач, дочки: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та та фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками від 06 березня 2017 року (а. с. 21, 30-31).
Крім того, позивачу на праві власності належить чотирикімната квартира за адресою: АДРЕСА_2 , в якій вона наразі проживає разом з дітьми, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та довідкою ТОВ «Українська будівельна компанія-сервіс» за вих. № 56 від 29 березня 2021 року (а. с. 32, 125, 180).
Відповідач, зі слів позивача, проживає на тимчасово окупованій териорії у м. Донецьк, та періодично приїжджає до м. Києва.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Судом встановлено, що позивач працює продавцем-консультантом у ФОП ОСОБА_12 , та отримує доходи у вигляді заробітної плати, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у нарколога та психіатричному обліку не перебуває (а. с. 47,48, 49).
Доказів того чим займається/працює відповідач матеріали справи не містять.
Відповідно до висновку психологічного обстеження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 грудня 2020 року, ОСОБА_13 до складу своєї сім'ї включає молодшу сестру, батьків, бабусю ОСОБА_15, хрещену і її дочку, бабусю ОСОБА_14 . Прагне примирити батьків і завершеня їх конфліктів, виражає бажання, щоб всі жили разом, сумує за батьком та хвилюється через його відсутність. Матір є найбільш значущою та авторитетною фігурою для дитини, позитивно сприймає маму, розлучення з матір'ю сприймається як болюче. Дитина відчуває напруження, страх по відношенню до батька, зокрема через його суворість, покарання, що ним застосовуються до неї та сестри. ОСОБА_8 до складу сім'ї включає батьків та сестру. Матір є найбільш значущою фігурою у житті дитини, з якою дитина відчуває близькість, у дитини сформовано прив'язаність до матері. У відношенні до батька дитина відчуває дистанцію, проявляє байдукжість, сприймає батька як сердитого, відчуває образу на нього. Конфлікти батьків мають травмуючий вплив на дитину (а. с. 36-42).
Згідно з характеристиками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , виданими класним керівником та директором ліцею № 144 ім. Г. Ващенка м. Києва, мати цікавиться навчанням дітей, ставиться відповідально до їх виховання, бере активну участь у позаурочній діяльності класу, всебічно сприяє їхньому розвитку. Батько у серпні допомогав в облаштуванні класного приміщення до 2020-2021 навчального, з того часу навчанням дочок не цікавився (а. с. 34, 35).
Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 06 квітня 2021 року № 108-4216 матір'ю створені належні умови для проживання, розвитку та відпочинку малолітніх. Під час бесіди із співробітниками служби 24 лютого 2021 року ОСОБА_13 та ОСОБА_8 повідомили, що їм подобається жити з матір'ю, вона забезпечує їх потреби, з батьком періодично спілкуються. Діти бажають надалі проживати з матір'ю. Орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_6 , 2011 року народження, та ОСОБА_7 , 2012 року народження, з матір'ю ОСОБА_4 ..
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом установлено, що позивач не чинить відповідачу будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з дочками, а також їх вихованні.
Відповідач не надав суду переконливих доказів, що проживання дочок разом з батьком буде найкраще відповідати інтересам дітей.
Враховуючи, що діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, що ОСОБА_8 та ОСОБА_13 вже досить тривалий час проживають разом з матір'ю в атмосфері любові, турботи, захисту, та спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, з огляду на наведені норми права, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що проживання дочок з матір'ю відповідає принципу «найкращих інтересів дитини».
Що стосується вимоги про стягнення аліментів, то суд зазначає наступне.
Судом установлено, що діти знаходяться на утриманні матері.
Мати забезпечує розвиток дочок, відвідування ними спортивних секцій, гуртків, курсів з іноземної мови.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами другою, третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
При цьому, як передбачено частиною другою статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2021 року - 2 395 гривень, а з 01 січня 2022 року - 2 618 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).
Згідно з частинами першою-третьою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Суд встановив, що діти проживають разом з матір'ю, що відповідачем не спростовано.
Доводи відповідача, що ним перераховуються щомісячно кошти на утримання дочок на банківську картку позивача, однак кошти повертаються йому на рахунок, є необгрунтованими, оскільки не підтверджуються належиними та допустимими доказами.
При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дітей, розмір прожиткового мінімуму для дітей, потреби дітей, а також те, що діти перебувають на утриманні матері. Відповідач є особою працездатного віку, зобов'язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя. Матеріали справи не містять доказів того, що він не має можливості чи не здатен допомагати дітям.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення аліментів та їх задоволення.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною шостою статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 908+908=1 816 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача та на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статями Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 СК України та статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354, 43 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_4 за місцем проживання матері.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 11 січня 2021 року та до досягнення ОСОБА_6 повноліття.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37485506, місцезнаходження: 03020, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 4.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна