Справа №:755/15324/17
Провадження №: 1-кс/755/1202/22
"27" липня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000004103 від 28.12.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000004103 від 28.12.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримала заяву про відвід та доповнення до неї, та просила вказану заяву задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлена про судове засідання згідно вимог ст. 135 КПК України, не з'явилася, правом подачі пояснень, у тому числі письмових, не скористалася.
Заслухавши думку прокурора, враховуючи вимоги ст. ст. 22, 26 та 81 КПК України, вважаю за можливе розглянути заяву про відвід судді у відсутність осіб, що не з'явилися, і приходжу до наступних висновків.
У провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000004103 від 28.12.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
15.07.2022 року у вказаному кримінальному провадженні прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 подано заяву про відвід судді ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч.1 ст.75 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.
Положеннями ст. 75, ст. 76 КПК України визначено чіткий перелік підстав, за яких суддя не може брати участь у кримінальному провадженні.
У заяві про відвід прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 посилається на те, що суддя ОСОБА_6 підлягає відводу на підставі п. 4 ч.1 ст.75 КПК України, зі змісту яких слідує, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у її неупередженості.
Так, у своїй заяві про відвід прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 вказує, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.09.2017 року матеріали відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в межах кримінального провадження № 42016000000004103, за ч. 2 ст. 127 КК України виділено в окреме провадження (справа № 755/15324/17) та судове провадження відносно останніх зупинено. Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 30.08.2019 року, головуючим суддею ОСОБА_6 , ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 127 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю, що ним вчинено кримінальне правопорушення, у якому його звинувачують. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.07.2021 року виправдувальний вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 30.08.2019 року щодо ОСОБА_8 залишено без змін. На вказане рішення апеляційного суду стороною обвинувачення до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду подані касаційні скарги, які на даний час судом не розглянуті.
Таким чином, оскільки суддею ОСОБА_6 досліджено та надано оцінку значній частині доказів у кримінальному провадженні № 42016000000004103 від 28.12.2016 року при ухвалені виправдувального вироку відносно ОСОБА_8 , у сторони обвинувачення є об'єктивний сумнів у її неупередженості та об'єктивності при судовому розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в забезпечені рівних умов для реалізації сторонами їх процесуальних прав, виконання процесуальних обов'язків, винесенні законного та обґрунтованого судового рішення.
На думку прокурора, головуюча суддя ОСОБА_6 має сформовану правову позицію щодо обставин кримінального правопорушення та обставин, що підлягають доказуванню, належності та допустимості отриманих в ході досудового розслідування доказів, що буде впливати на об'єктивність та неупередженість реалізації нею повноважень, пов'язаних із здійсненням судочинства у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, на даний час у касаційному порядку за касаційними скаргами сторони обвинувачення оскаржується в тому числі процесуальне рішення судді ОСОБА_6 , тому ця обставина може свідчити про упереджене суб'єктивне ставлення судді до цієї сторони кримінального провадження.
Разом з цим, під час судового розгляду даної заяви за наданими суду матеріалами, не встановлено наявності певної особистої заінтересованості судді, певних її прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
Відповідно до ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ж ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Між тим, у судовому засіданні прокурор не довела обставин, на які посилається у заяві прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , зокрема, прокурор не змогла пояснити, яким чином реалізація права сторони на оскарження судового рішення в касаційному порядку може впливати на упередженість судді в кримінальному провадженні. Крім того, прокурор не надала відомостей про допит судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні в якості свідка, про що було зазначено у доповненнях до заяви про відвід. Інші зазначені прокурором обставини також є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.
Таким чином, вважаю, що заявником в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості судді ОСОБА_6 , що унеможливлювало б постановлення нею об'єктивного судового рішення, та як наслідок встановлено, що підстави згідно вимог кримінального процесуального закону України для відводу судді відсутні.
Керуючись ст. ст.1-2, 7-29, 75-76, 80-81, 369-372 КПК України, суддя,-
У задоволені заяви прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000004103 від 28.12.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 , - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_9