Справа № 702/144/21
Провадження № 1-кп/702/9/22
про продовження строку обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
04.08.2022 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та покладених обов'язків у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Монастирище Черкаської області, громадянина України, місце державної реєстрації - АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання - АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12022250330000082 від 03.05.2022 та ч. 3 ст. 307 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021250320000054 від 21.01.2021, за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - не з'явилися,
В провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України.
04.08.2022 на адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Клопотання обґрунтоване тим, що органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах та ч. 2 ст. 263 КК України - носіння іншої холодної зброї, без передбаченого законом дозволу.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.11.2021 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Монастирищенського районного суду від 10.06.2022 зі строком дії покладених на обвинуваченого обов'язків до 08.08.2022.
На даний час судовий розгляд вказаного кримінального провадження не завершено, ризик підтверджений ухвалами Монастирищенського районного суду не зменшився та обставини щодо забезпечення належної процесуальної і правової поведінки ОСОБА_3 можуть бути забезпечені при дії запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.307 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Крім того, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, який вчинив через значний проміжок часу після початку притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 307 КК України, існує також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим (ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Таким чином, в обґрунтування продовження строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Просить продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання та покладених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до прокурора, суду за першою вимогою, не відлучатися за межі м. Монастирище та Монастирищенської об'єднаної територіальної громади без дозволу прокурора або суду.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання обвинуваченому ОСОБА_3 підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав, що ризик переховуватись від суду продовжує існувати, а також з'явився ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 проти клопотання прокурора не заперечував.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора не заперечувала, однак з приводу ризику вчинення іншого кримінального правопорушення зазначила, що наявність кримінального провадження на обвинуваченого не свідчить про даний ризик. Заперечувала проти продовження особистого зобов'язання як виду запобіжного заходу, оскільки даний захід не має строку, в даному випадку підлягають продовженню обов'язки покладені на обвинуваченого судом.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали справи в розрізі вирішення клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та покладених обов"язків, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 263 КК України.
Санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Санкцією ч. 2 ст. 263 КК України передбачено покарання, у виді штрафу, громадських робіт, арешту, обмеження волі або позбавлення волі на строк до трьох років.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.11.2021 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Монастирищенського районного суду від 10.06.2022 зі строком дії покладених на обвинуваченого обов'язків до 08.08.2022.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За змістом ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 263 КК України доказами, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 263 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що існують такі ризики, що визначені у ст. 177 КПК України: підозрюваний може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховування обвинуваченого від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності даного ризику суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, його вік та стан здоров'я, відсутність офіційного працевлаштування.
Крім цього, в умовах безвізового режиму України з країнами Європейського Союзу обвинувачений може швидко та безперешкодно виїхати за межі України і таким чином переховуватись від суду.
Враховуючи ці обставини у сукупності з особою обвинуваченого ОСОБА_3 та характером злочину у вчиненні якого він обвинувачується, суд дійшов висновку, що ризик того, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду існує.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що з'явився ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальна правопорушення.
Суд вважає, що ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення існує та доведений стороною обвинувачення.
Так, суд приймає той факт, що відносно ОСОБА_3 13.06.2022 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 263 КК України, яке вчинене 03.05.2022, тобто у період перебування справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 307 КК України в провадженні суду. З огляду на принцип презумпції невинуватості вказане не свідчить про вчинення останнім такого кримінального правопорушення, однак є обставиною, яка враховуються при продовженні строку запобіжного заходу відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився та продовжує існувати та з'явився новий ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 3 ст. 199 КПК України).
При цьому суд також враховує заперечення захисника проти продовження особистого зобов'язання як виду запобіжного заходу, яке в силу вимог ст. 179 КПК України не має строкового характеру, а полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України передбачено, що обов'язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з огляду на наведені обставини, переконливість наявних ризиків переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, суд вважає, що забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам може продовження покладених на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії обов'язків покладених на обвинуваченого, задовольнивши клопотання прокурора частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 176, 177, 181, 193, 194, 196, 331, 369-372, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та покладених обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі м. Монастирище та Монастирищенської об'єднаної територіальної громади без дозволу прокурора або суду.
Повідомити обвинуваченому ОСОБА_3 письмово під розпис про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків до 02.10.2022.
В іншій частині клопотання прокурора - відмовити.
Контроль за виконанням покладених на обвинуваченого обов'язків покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити сторонам кримінального провадження.
Ухвала самостійному оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1