Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1020/16-а
Провадження № 2-а/376/7/2020
"07" жовтня 2020 р. Сквирський районний суд Київської області
у складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,
при секретарі - Таранчук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди,
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою.
23.10.2000 року рішенням Сквирського районного суду Київської області було задоволено його позов та встановлено факт тривалості робочого часу під час відрядження в зоні відчуження, встановлено факт що з 18 серпня по 24 серпня 1986 року він перебував у відряджені у м. Припять Київської області і тривалість його робочого часу становила 11 годин 30 хвилин.
Довідкою про заробітну плату від 21.09.2000 року №128 підтверджено участь позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 18.08.1986 року по 24.08.1986 року, нарахування заробітної плати.
У грудні 2015 року позивач звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення та перерахунок пенсії відповідно до виданої довідки.
Управління ПФУ відмовило позивачу у проведенні перерахунку, вказавши, що заробітна плата вказана у довідці про заробітну плату не підтверджена первинними документами.
Позивач та представник відповідача заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
02 грудня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки від 21 вересня 2000 року, виданої ВАТ «Сквира-авто».
Листом від 14 грудня 2015 року Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки, посилаючись на невідповідність її вимогам законодавства та наявність інших документів щодо розміру заробітку позивача під час перебування в зоні ЧАЕС.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 01.12.2015 року подав до відповідача заяву про перерахунок його пенсії (а.с.8) на підставі довідки про заробітну плату, виданої ВАТ «Сквира-авто» від 21.09.2000 № 128 (а.с.5). Згідно даної довідки, з 18 по 24 серпня 1986 року позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС була нарахована заробітна плата в розмірі 370 крб. 54 коп., що відображено у розрахунку суми, що наведений на зворотньому боці такої довідки.
Згідно листа УПФУ у Сквирському районі Київської області від 14.12.2015 року №58/6-01 (а.с.12-13), після перерахунку пенсії позивача, його загальний розмір пенсії по інвалідності склав 2761,54 грн., вказаний розмір зменшився в результаті проведення масових перерахунків пенсії. Станом на 01.12.2011 року позивач отримував пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам 2 групи у розмірі 3621,97 грн., що підтверджується довідкою УПФУ у Сквирському районі Київської області від 21.10.2015 року №1840 (а.с.11).
Довідка про заробітну плату, видана ВАТ «Сквира-авто» від 21.09.2000 №128 відповідає формі довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, що затверджена листом Міністерства соціального захисту населення від 27.02.1996 року № 01-3/244-013-2.
Оцінюючи наявність правових та фактичних підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивача протиправною та вирішуючи питання про наявність підстав для зобов'язання відповідача провести перерахунку пенсії позивача із заробітної плати за період з 18.08.1986 по 24.08.1986 року, починаючи з 01.12.2015 року, суд виходить з таких мотивів.
Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 2 вказаної Постанови Пенсійний фонд України зобов'язано забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.
Згідно пп. 4 п. 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Крім того, відповідно до пункту 7 Порядку №1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV врегульовано Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
За змістом підпункту 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що підставою для перерахунку пенсії є довідка, видана підприємством, де працювала особа, яка була відряджена в зону ліквідації наслідків на ЧАЕС, а підставою проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження є первинні документи про нараховану та виплачену заробітну плату, періоду та фактичної тривалості робочого дня і місця її виконання.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невід'ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання.
Між тим, відповідач відмовився приймати до розгляду довідку №128 від 21.09.2000 року. При цьому, дана довідка не була визнана судом незаконною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач може перевірити лише обґрунтованість видачі довідки, а не її зміст, який в даному випадку він необґрунтовано поставив під сумнів.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.
За змістом статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.
З аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що довідка про заробітну плату під час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видана підприємствами, установами є підставою для перерахунку пенсії.
Таким чином, відмова Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області у перерахунку позивачу пенсії по інвалідності, з урахуванням довідки ВАТ «Сквирка - Авто» № 128 від 21 вересня 2000 року про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження є необґрунтованою та протиправною, оскільки даною довідкою про заробітну плату та рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23 жовтня 2000 року підтверджено участь позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 18.08.1986 року по 24.08.1986 року, нарахування заробітної плати.
При цьому, позовні вимоги за період з 01 грудня 2015 року по 08.06. 2016 року (з урахуванням дати звернення до суду 08 червня 2016 року), які заявлені поза межами строку звернення до суду та не заявлено вимогу про поновлення строку звернення до суду, з урахуванням вищезазначених вимог КАС України, підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Сквирське ОУ ПФУ Київської області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 1000,00 гривень позивач пов'язує з не проведенням перерахунку пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як особі віднесеної до першої категорії. Окрім того, позивач зазначав, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає у нього психічне напруження у зв'язку з очікуванням рішення, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У даній справі відповідач не довів, що його тривала протиправна бездіяльність не викликала у позивача психічне напруження у зв'язку з очікуванням рішення, розчарування та додаткове психічне напруження.
Відтак, у суду немає підстав для висновку про те, що моральну шкоду не заподіяно.
Що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди, які встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Наведені позивачем обставини, спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли йому моральну шкоду. Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., яку суд вважає справедливою.
Отже, бездіяльністю відповідача, а також беручи до уваги стан здоров'я і вік позивача, суд дійшов висновку, що йому завдано моральної шкоди, яку має бути стягнуто з відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
На підставі Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", керуючись ст.2,3,6-10,77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-
Вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , з заробітку в зоні відчуження згідно довідки ВАТ «Сквирка - Авто» № 128 від 21 вересня 2000 року, починаючи з 08.06.2016 року, з урахування вже виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , 1000,00 гривень моральної шкоди.
Позовні вимоги за період з 01 грудня 2015 року по 08.06. 2016 року (з урахуванням дати звернення до суду 08 червня 2016 року), які заявлені поза межами строку звернення до суду - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Коваленко