Справа № 362/2210/22
Провадження № 2-а/362/25/22
"03" серпня 2022 р. м. Васильків
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Сухарева О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, зафіксованого не в автоматичному режимі, та стягнення моральної шкоди
21.06.2022 до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову серії БАВ №266087 від 08.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Ухвалою суду від 22.06.2022 відкрито провадження у справі та надано строк відповідачу для надання відзиву на позов, належним чином завіреної постанови, що оскаржується, а також доказів на підтвердження позиції відповідача.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки причина зупинки його транспортного засобу була незаконною, порушено порядок розгляду справи, не роз'яснено права, а сама постанова взагалі не відповідає вимогам КУпАП, оскільки з неї неможливо встановити будь-яку інформацію (копія, що отримана позивачем є нечитабельною).
В зв'язку з порушенням його прав позивача при розгляді справи та необґрунтованим притягненням до адміністративної відповідальності, просить стягнути заподіяну моральну шкоду, яку оцінює у 10000 грн.
Позивачем також подано письмове клопотання про виклик свідка події - дружини позивача ОСОБА_2 .
У відзиві на позов, який надійшов до суду 22.07.2022, відповідач вказує, що не згоден із заявленим позовом, вважає його необґрунтованим, оскільки причина зупинки автомобіля (навіть така, що не знайшла свого підтвердження) не пов'язана із обов'язком водія у будь-якому випадку пред'явити уповноваженим особам документи, передбачені п.п. 2.1, 2.4 ПДР, у тому числі поліс про укладення договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності.
З боку уповноваженої особи поліції не допущено порушення порядку та процедури розгляду справи, який проведено у відповідності до вимог КУпАП, що підтверджується постановою, що оскаржується.
Разом з тим, на підтвердження правомірності оскаржуваної позивачем не надано належним чином завіреної постанови, оскільки оригінал знаходиться у відповідному органі на виконанні, а диск з відеозаписом події з нагрудної камери поліцейського не збережено.
При цьому, у відзиві на позов відповідач не заперечував проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін та свідків.
У відповіді на відзив, який надійшов до суду 02.08.2022, позивач вказує, що відзив на позов підписано не уповноваженою особою, а викладені у ньому мотиви та підстави не відповідають дійсності і є «очевидно брехливими». Дає роз'яснення поняттю обман, брехня. Вказує, що розгляду справи фактично не було, оскаржувана постанова виносилась за відсутності позивача, йому не роз'яснено права, працівники поліції поводили себе некоректно, застосовували силу. Пред'явлення полісу про укладення договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності є обов'язковим тільки при складанні протоколів (чого не було) або при оформленні ДТП. Крім того, позивача притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом без діючого поліса, однак відповідач не має доказів, що у позивача взагалі не було такого полісу або аналогічних документів (зелена картка або документів, що звільняють від необхідності страхування). А не пред'явлення таких документів не є підставою для відповідальності.
При цьому, позивачем долучено до відповіді на відзив копію оскаржуваної постанови, яка є належної якості і належним чином завірена, а також диск з відеозаписом подій, що отримано представником позивача в установленому законом порядку від уповноваженого органу поліції.
Всі процесуальні документи та докази у справі оформлено та подано відповідно до вимог КАС України, уповноваженими особами в установленому законом порядку, тому суд приймає їх до розгляду.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, в зв'язку з чим клопотання позивача про виклик свідка задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наданим доказам у їх сукупності й співставленні, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.ст. 72, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до постанови серії БАВ №266087 від 08.06.2022 уповноваженою особою поліції встановлено, що 08.06.2022 о 14 год 10 хв водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volvo д.н.з. НОМЕР_1 без діючого полісу ОСЦПВНТЗ, чим порушив п. 2.1 г ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідні положення надають повноваження органам (посадовим особам) національної поліції здійснювати розгляд справ про адміністративні правопорушення на місці вчинення правопорушення з винесенням постанови, що ґрунтується на власній оцінці обставин справи без складання протоколу, що є доказом за ст. 251 КУпАП.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Позивачем разом із відповіддю на відзив на позов надано суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського інспектора, який досліджено судом.
Враховуючи застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису, який здійснено відповідно до вимог закону і можливий для відтворення, вказаний відеозапис суд визнає належним і допустимим доказом у даній справі.
Так, з відеозапису встановлено, що автомобіль зупинено на контрольно-пропускному пункті. Позивачу було достовірно відомо, що він перетинає КПП на автодорозі Київ - Одеса 78 км в умовах воєнного стану, що і послугувало причиною зупинки. Про вказану причину зупинки позивачу було також повідомлено інспектором поліції, що позивач не заперечував.
Враховуючи викладене, суд розцінює причину зупинки транспортного засобу позивача як таку, що здійснена уповноваженою особою поліції на підставі і в порядку ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Стосовно доводів позивача щодо безпідставного притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та порушення процедури розгляду справи, суд виходить з наступного.
Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, встановлена статтею 126 КУпАП, за приписами частини першої якої керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до роз'яснення, наданого Конституційним Судом України в рішенні № 5-рп/2015 від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує на існуванні скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення (за окремими адміністративними правопорушеннями, чітко визначеними КУпАП), відповідно до якого фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника здійснюється безпосередньо на місці його вчинення.
Процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху детально регламентовано розділом ІІІ Інструкції, відповідно до пунктів 1 - 2 якого справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, у тому числі ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського <...> пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Забороняється експлуатація <...> транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») (частина перша статті 37 Закону України «Про дорожній рух»).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, у тому числі, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 53 цього ж Закону).
Згідно з підпунктом (ґ) пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Таким чином, позичав як водій транспортного засобу, який був учасником дорожнього руху, зупинений у встановленому законом порядку, не виконав, передбачений законом обов'язок, щодо пред'явлення працівнику поліції, передбаченого законом документа - полісу (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сертифікату «Зелена картка» або документів про звільнення від обов'язку страхування.
Не заслуговують на увагу зауваження позивача щодо неможливості перевірки наявності у водія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поза межами процедур складання протоколу щодо порушення правил дорожнього руху чи оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди з таких підстав.
Оскільки, імперативні приписи абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключення з цього правила встановлені у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З указаним законодавчо визначеним обов'язком водіїв корелюються встановлені пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Під час розгляду цього питання суд взяв до уваги постанову Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 522/22180/16-а.
При цьому, посилання позивача, що відповідач (уповноважена особа поліції) не довела відсутність не тільки полісу, а і сертифікату «Зелена картка» або інших документів, що звільняють водія від відповідного обов'язку є необґрунтованими, оскільки водієм не виконано законну вимогу поліцейського, прямо передбачену ПДР, та не надано жодного з вказаних документів. При цьому, з відеозапису вбачається, що поліцейський вказував про необхідність пред'явлення і цих документів, що було проігноровано водієм.
Вивченням матеріалів, у тому числі відеозапису з нагрудної камери поліцейського, судом не встановлено порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
Всі послідовні та тривалі дії позивача, зафіксовані на відеозаписі, свідчать про незгоду із притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, небажанням виконувати вимогу поліцейського, прямо передбачену законом, запереченням правомірності дій поліцейських, в ході яких позивач вказував, що знає процедуру розгляду, посилався на норми закону, практику Верховного Суду, тобто займав активну позицію щодо захисту своїх прав під час розгляду адміністративної справи стосовно нього.
Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які спростували б факт адміністративного правопорушення надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами у ході судового розгляду доведено не було.
Посилання позивача на некоректну поведінку поліцейських, застосування сили стосовно нього, обмеження свободи пересування підлягають перевірки у встановленому законом порядку (кримінально-процесуальному, дисциплінарному тощо) і не впливають на предмет розгляду - законності та обгрунтованності винесеної постанови за вчинення адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 72-78, 241-246, 250, 286, 293 КАС України
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, зафіксованого не в автоматичному режимі, та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів від дня складання.
Рішення складено 03.08.2022.
Суддя О.В.Сухарева