Україна
провадження № 2/361/2202/22, cправа № 361/88/22
28.06.2022
«28» червня 2022 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
за участю секретаря судових засідань - Гафінчук Т.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Броварська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від виконання професійних обов'язків, а також стягнення середнього заробітку,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просить: - визнати незаконним та скасувати наказ № 72-к/тм від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від виконання професійних обов'язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» і допустити її до роботи; - стягнути з Броварської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області на свою користь середній заробіток за час відстрочення від роботи з
08 липня 2021 року до дати набрання чинності рішення суду з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги; вирішити питання про стягнення судових витрат.
В обґрунтування вимог зазначається, що позивач з 01 лютого 1990 року працює на посаді вчителя української мови і літератури у Броварській загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області.
Починаючи з вересня 2021 року, у позивача почали вимагати надання особистої медичної інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби SARS-CoV-2, чим обмежили її права як працівника щодо повноцінної роботи. 13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 написала заяву на ім'я директора школи щодо заборони розголошувати її особисті дані.
05 листопада 2021 року директор школи ОСОБА_2 надана позивачу для ознайомлення акт № 163 від 05 листопада 2021 року, відповідно до якого у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку встановленому законом працівників будуть відсторонювати від роботи. Від підпису вказаного акту позивач відмовилася.
Оспорюваним наказом від 08 листопада 2021 року № 72-к/тм позивача відсторонено від виконання професійних обов'язків без збереження заробітної плати до моменту надання директору Броварської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9 медичного висновку або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини (за умови, що не сплинув строк для отримання другої дози дводозної вакцини).
Вказаний наказ позивач вважає безпідставним, незаконним та таким, що порушує її конституційні права, передбачені статтями 24, 28, 43 Конституції України. У наказі не зазначено жодних підстав для його видання, що суперечить статті 149 КЗпП України. У порушення вимог частини третьої статті 32 КЗпП України відповідач не повідомив про зміну істотних умов праці. Наказ не узгоджений з уповноваженим трудового колективу, а також оформлений з порушенням вимог Інструкції з діловодства у загальних закладах середньої освіти № 55.
Далі зазначається, що наказ мотивований частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від
09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням». Разом з тим, частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показниками на відповідних територіях та об'єктах приймають головний державний санітарний лікар України. Серед протиепідемічних заходів у закладах освіти на період карантину у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби, затверджених постановою головного державного лікаря України від 06 вересня 2021 року № 10 не прийнято рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показниками на відповідних територіях та об'єктах. Такої підстави відсторонення як відмова або ухилення працівника від обов'язкового щеплення від небезпечної інфекційної хвороби за епідемічними показниками у разі не прийняття відповідного рішення головним державним санітарним лікарем не передбачено. Для застосування методів профілактики захворювання необхідна добровільна згода пацієнта на медичне втручання.
На даний час всі вакцини від COVID-19 проходять стадію клінічних випробувань, що підтверджено наказами Міністерства охорони здоровя України від 20 серпня 2021 року № 1775, від 04 жовтня
2021 року № 2148 та від 06 жовтня 2021 року № 2164. Разом з тим, клінічні випробування проводяться лише за наявності письмової згоди на участь у проведення таких випробувань.
Ненадання інформації про застосовані методи лікування стосовно щеплення не є порушенням трудової дисципліни та не може бути підставою для відсторонення від роботи.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
09 червня 2022 року відвідач направив до суду відзив на позовну заяву.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, 28 червня 2022 року її представник ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, а також розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 28 червня 2022 року.
Відповідач Броварська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області у судове засідання представника не направила. 13 червня
2022 року від директора шкоди ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01 лютого 1990 року працює на посаді вчителя української мови та літератури у Броварській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області, про що свідчить копія трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Відповідно до акту № 163 від 05 листопада 2021 року працівнику ОСОБА_1 повідомлено, що наказом Міністерства охорони здоров'я від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набирає чинності 08 листопада 2021 року, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, зокрема закладів загальної середньої, у тому числі спеціальних закладів, запропоновано не пізніше 08 год. 00 хв. 08 листопада 2021 року надати особисто директору Броварської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9 медичний висновок або документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини (за умови, що не сплинув строк для отримання другої дози дводозної вакцини) та попереджено, що у разі відмови працівника від обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, здійснюється його відсторонення від роботи.
05 листопада 2021 року позивач надала відповідачу заперечення-волевиявлення щодо повідомлення про обов'язкову вакцинацію, додавши повідомлення про обов'язкову вакцинацію, наказ Міністерства охорони здоров'я України № 2148 від 04 жовтня 2021 року, наказ Міністерства охорони здоров'я України № 2164 від 06 жовтня 2021 року та коротку характеристику лікарського засобу.
Відповідно до наказу від 08 листопада 2021 року № 72-к/тм ОСОБА_1 відсторонено від виконання професійних обов'язків без збереження заробітної плати до моменту надання директору Броварської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9 медичного висновку або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини (за умови, що не сплинув строк для отримання другої дози дводозної вакцини).
З наказом про відсторонення позивач ознайомлена 08 листопада 2021 року, про що свідчить її підпис та відмітка про незгоду.
Зі змісту оспорюваного наказу вбачається, що останній виданий на виконання частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом
SARS-CoV-2» зі змінами, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 2153 від 04 жовтня
2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», у зв'язку з ненаданням працівником медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров'я або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини (за умови, що не сплинув строк для отримання другої дози дводозної вакцини).
Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 1 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Згідно зі статтями 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Статтею 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».
Згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 не містить положень про обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням»(в подальшому Переліком).
Обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров'я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.
Тобто фактично обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».
Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Тобто фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов'язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який і входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, що відповідно і зобов'язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.
Відповідно до пункту 4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, що затверджене Наказом Міністерства охорони здоров'я України 16 вересня 2011 року № 595
(у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України 11 серпня 2014 року № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з якимись датами, як то 05 листопада 2021 року чи
08 листопада 2021 року є незаконним.
Сама по собі вимога відповідача до позивача надати докази проведення відносно неї
будь-яких медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень, є незаконною.
Вказаний висновок ґрунтується на тому, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частина першою та другою статті 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно зі статтею 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.
Відповідач, відсторонюючи позивача від виконання професійних обов'язків мав би діяти відповідно до закону.
Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Застосовуючи способи граматичного, логічного та системного тлумачення вказаної норми права суд виходить з того, що законодавець використовуючи розділовий знак «;» після слів «протипожежної охорони», розділюючи частини речення далекі за змістом, визначив випадки коли працівник може відсторонюватись з ініціативи від роботи власником або уповноваженим ним органом, тобто поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмова або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та окремо визначив випадки передбачені законодавством, що обумовлює відсутність ініціативи власника або уповноваженого ним органу за відсутності окремої вказівки на це у відповідному законі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи та організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Статтею 27 вказаного закону передбачено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.
Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам нормативно-правових актів і міжнародних стандартів та забезпечення ними закладів охорони здоров'я здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з вказаним Законом, а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за №270/806 (далі - Інструкція).
Пунктом 2.3 Інструкції встановлено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов'язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.
Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897.
Відповідно до 2.2 Інструкції право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.
Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов'язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.
Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до Інструкції.
Відповідно до пункту 2.7 Інструкції термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком №2 до цієї Інструкції.
У оспорюваному наказі відсутнє посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи. Разом з тим, вказана норма права передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. На даний час Міністерство охорони здоров'я України не затверджувало переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи.
Щодо посилання в оспорюваному наказі на пункт 416 постанови Кабінету Міністрів від
09 грудня 2020 року № 1236, то з його змісту серед іншого, вбачається, що керівникам слід забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком за наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я, не може будь яким чином змінити процедуру відсторонення визначену пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки дана Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання визначене законом.
Частина друга статті 113 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, а відтак пункт 416 вказаної Постанови слід розуміти не як надання повноважень для відсторонення працівників, а як наголошення необхідності дотримання закону, зокрема пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка і регулює процедуру такого відсторонення. В іншому випадку з метою правової визначеності та враховуючи принцип належного урядування Кабінет Міністрів України в даній постанові мав би зазначити про це.
Зі змісту оспорюваного наказу вбачається, що позивач відсторонена від виконання професійних обов'язків без збереження заробітної плати.
З огляду на встановлення судом порушення відповідачем статті 46 КЗпП України, а саме відсторонення позивача від роботи без відповідних правових підстав, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Стаття 235 КЗпП України передбачає відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Згідно із довідкою № 20 від 12 листопада 2021 року, виданою Броварською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області,
ОСОБА_1 працює в ЗОШ № 9 на посаді вчителя, загальна сума доходу за період з січня 2021 року по жовтень 2021 року становить 288 854 грн. 46 коп., середньомісячна заробітна плата становить 28 885 грн. 00 коп.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України
«Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх повних двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Для обрахунку середньоденної заробітної плати, суд використовує наявні у справі дані, зокрема довідку про заробітну плату та інші доходи від 12 листопада 2021 року. Останні відпрацьовані місяці вересень та жовтень 2021 року (29435,35+35269,84). Сумарна кількість робочих днів 42. Середньоденний заробіток складає - 1 540 грн. 59 коп.
Відповідно до наказу Броварської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області 31/1-к/тр від 25 лютого 2022 року з 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 відновлено виконання професійних обов'язків.
Таким чином час період прогулу становить з 08 листопада 2021 року по 24 лютого
2022 року. Кількість робочих днів за листопад 2021 року - 17, грудень - 22, січень - 19, лютий
- 18, всього - 76. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить
- 117 084 грн. 84 коп. без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
Вимога про стягнення середнього заробітку до дати набрання рішенням законної сили задоволенню не підлягає, так як позивачу відновлено виконання посадових обов'язків з 25 лютого 2022 року.
Крім того, задоволенню не підлягає і вимога про стягнення заробітної плати з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги, так як вказаний індекс застосовується щодо у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за умови виконання посадових обов'язків. У даному випадку мало місце відсторонення від виконання обов'язків і заробітна плата не нараховувалася.
При постановленні даного рішення суд враховує, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров'я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров'я і безпеки людини над правом на освіту.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 908 грн. 00 коп. та із відповідача на користь держави - 1 170 грн. 85 коп.
Відповідно до частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись статтями 141, 263, 264, 265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,
Позов - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 72-к/тм від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від виконання професійних обов'язків працівника, який не отримав щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» директора Броварської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області.
Стягнути з Броварської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по 28 червня 2022 року в розмірі
- 251 116 (двісті п'ятдесят одна тисяча сто шістнадцять) грн. 17 коп., а також судовий збір у розмірі - 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Броварської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області на користь держави судовий збір у розмірі - 2 511 (дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 16 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 );
відповідач - Броварська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 9 Броварської міської ради Броварського району Київської області (місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок № 13; ідентифікаційний номер юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 22208830).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О.Василишин