Справа № 359/2853/2021
Провадження № 2/359/364/2022
Іменем України
12 липня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В. ,
при секретарі Русан А.М.,
за участі прокурора Шмаль В.В., представника міської ради - Волошиної Ю.Г., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Спис О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль Київської області цивільну справу за позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області до Бориспільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державного акту та витребування земельної ділянки, -
02 квітня 2021 року керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області К.Іващенко звернулась до суду з даним позовом, яким просила : визнати поважними причини пропуску строків позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити строки захистивши право; визнати незаконним та скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області від 27 липня 2010 року за № 8299-68-V «Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0, 90 га у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 у районі АДРЕСА_1 (землі сільськогосподарського призначення)»; визнати недійсним державний акт серії ЯИ №450679 від 19 серпня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,9000 га, яка розташована в адміністра-тивних межах АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Бориспіль в особі Бориспільської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312, загальною площею 0,9000 га, яка розташована в адміністративних межах АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.
Вимоги обгрунтовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312, загальною площею 0,9000 га, яка розташована в адміністративних межах АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , частково накладається на землі, які перебувають в користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області. Крім того, виділення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки здійснено з порушенням норм ст. 118 ЗК України та ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки відповідачу виділено землі сільськогосподарського призначення, які в цей час, згідно затвердженого генерального плану м. Бориспіль, знаходились у промисловій частині міста та не могли бути виділеними фізичним особам. Більш того, наведене свідчить про порушення норм ст. 134, 135 ЗК України, оскільки виділення спірної земельної ділянки здійснено без земельного аукціону (земельних торгів).
Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
06 травня 2021 року Бориспільська міська рада подала до суду відзив, яким просила відмовити у задоволенні позову та застосувати строки позовної давності. Зазначено, що 30 травня 2011 року прокурор подавав до Бориспільського міськрайонного суду Київської області адміністративний позов, яким просив скасувати рішення Бориспільської міської ради від 07 вересня 2010 року за № 8508-69-5 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 0,90 га, що знаходиться у його власності з земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування готельного комплексу та автостоянки по АДРЕСА_1 ». В задоволенні позову було відмовлено та дане судове рішення набрало законної сили. В матеріалах справи були оскаржуване нині рішення ради від 27 липня 2010 року за № 8299-68-V «Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0, 90 га у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 у районі АДРЕСА_1 (землі сільськогосподарського призначення)» та державний акт серії ЯИ №450679 від 19 серпня 2010 року.
Тобто, дані обставини відомі прокуратурі ще з 2011 року, а не з моменту здійснення досудового слідства в рамках кримінального провадження № 42019111100000099 заведеного 10 травня 2019 року.
Рада також звернула увагу на ту обставину, що рішення Бориспільської міської ради Київської області від 27 липня 2010 року за № 8299-68-V «Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0, 90 га у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 у районі АДРЕСА_1 (землі сільськогосподарського призначення)» носить ненормативний характер і є реалізованим шляхом отримання даною особою державного акта на землю. Відтак, неможливо скасувати те, що вже не існує в правовому полі, оскільки дане оспорюване рішення повністю реалізоване та втратило свою чинність.
Крім того, наголошено, що Бориспільська міська рад має статус відповідача у справі, не наділяла прокуратуру повноваженнями діяти у своїх інтересах, а тому вимоги позову про повернення спірної ділянки у власність ради, є незрозумілими та безпідставними та, крім іншого, спростовують факт належності цих земель Службі автомобільних доріг.
27 вересня 2021 року відзив на позов подав до суду представник ОСОБА_1 - адвокат Спис О.І., яким просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зважаючи на наступне. Земельна ділянка, що надана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, надана за рахунок земель не переданих у власність чи користування інших осіб та знаходиться в межах м. Бориспіль.
Позивачем не надано жодних доказів часткового накладення земельних ділянок, що належить ОСОБА_1 на праві власності, та автошляху М-03 Київ-Харків-Довжанський, який знаходиться у користуванні Служби автомобільних доріг та взагалі не вказано у якому саме місці, на яку площу відбувається таке накладення.
Звернуто також увагу суду на п. 5 прохальної частини позову, яким прокурор просить повернути з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки на користь Бориспільської міської ради, яка є відповідачем у справі та не наділяла позивача повноваженнями представляти власні інтереси в суді.
Зазначено про пропуск прокуратурою строку позовної давності, який, як мінімум, розпочався з 2011 року, та зроблено заяву про застосування строків позовної давності.
Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті.
Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник Служби автомобільних доріг, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився, заяв чи клопотань на адресу суду не направив. Разом з тим, уповноважив представляти власні інтереси в суді адвоката Спис О.І., який в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.
Представник Бориспільської міської ради в судовому засіданні позовні вимог не визнала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За змістом ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно ст. 131? Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
За змістом рішення Конституційного суду України у справі за №3-рп/99 від 08 квітня 1999 року, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Судом встановлено та доказів протилежного сторонами не надано, що Служба автомобільних доріг у Київській області не здійснює заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин (а.с. 30, 98).
Зважаючи на вказане, суд вважає обгрунтованим представництво інтересів держави, в особі Служби автомобільних доріг у Київській області, органами прокуратури.
Судом встановлено, що рішенням Бориспільської міської ради Київської області за № 8079-67-V від 08 червня 2010 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,90 га у власність для ведення особистого селянського господарства у районі АДРЕСА_1 (а.с. 42).
Приватне підприємство Фарн-Експерт на підставі заяви ОСОБА_1 розробило проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , який 10 серпня 2010 року погоджено у Головному управлінні держкомзему у Київській області (а.с. 36-40, 43).
Згідно вихідної земельно - кадастрової інформації та технічного завдання на виконання робіт місце розташування земельної ділянки - по АДРЕСА_1 , форма власності на землю - комунальна, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, площа ділянки 0,9000 га (а.с. 39-40).
За змістом довідки Державного комітету України із земельних ресурсів Головного управління держкомзему у Київській області за № 890 від 12 липня 2010 року з наявної станом на 01 липня 2010 року державної статистичної звітності (форма 6-зем, 2-зем), спірна земельна ділянка, що передавалась ОСОБА_1 рахувалась : шифр рядка №96 (землі не надані у власність або користування в межах населених пунктів), графа № 05 - 0,7500 га - землі сільськогосподарського призначення (рілля), графа № 24 - 0,1500 га - (землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, у тому числі полезахисні лісосмуги ) (а.с. 44).
12 липня 2010 року спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3210500000:05:001: 0312 (а.с. 55).
Висновком Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради за № 1829/1-09 від 15 липня 2010 року погоджено проект відведення земельної ділянки при умові зміни цільового призначення земельної ділянки та дотримання встановлених обмежень відповідно ст. 111 ЗК України (а.с. 46).
Також 15 липня 2010 року проект відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства своїм висновком за № 11а/1065/02 погодило Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації (а.с. 51).
Згідно висновку державної санітарно -епідеміологічної експертизи за № 05.03.02-07/50355 від 21 липня 2010 року дана земельна ділянка відповідає встановленим медичним критеріям безпеки (а.с. 49-50).
22 липня 2010 року на підставі акту погоджено зовнішні межі фактичного землекористування земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 64-65).
23 липня 2010 року Державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Київлісозахист» склало акт, у якому зазначило, що загальна площа ділянки становить 0,9000 га і відводиться у власність ОСОБА_1 за рахунок земель міської влади. Земельна ділянка розміщена в межах населеного пунку, використовується за призначенням. Рілля зайнята під посівами зернових, а на площі 0,1500 га зростають клени ясенелисті порослевого походження, подекуди акація біла. В минулому це полезахисні насадження переважно у шість рядів, за якими проводився догляд, оскільки вони розташовані навпроти злітної смуги МА «Бориспіль» (а.с. 47-48).
Висновком Державного управління охорони навколишнього природнього середовища в Київській області за № 06-13/8324 від 28 липня 2010 року погоджено матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (а.с. 52-53).
Згідно відомостей вирахування площі земельної ділянки та кадастрового плану до неї, ділянка має прямокутну форму, від А до Б межує землями Бориспільської міської ради, від Б до В та від В до Г межує з землями загального користування, від Г до Д межує з землями Бориспільської міської ради, від Д до А межує з землями ПП «Будторгсервіс» (а.с. 56 - 59).
Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 27 липня 2010 року за № 8299-68-V затверджено проект землеустрою та передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,90 га для ведення особистого селянського господарства у районі АДРЕСА_1 (а.с. 60-61).
19 серпня 2010 року ОСОБА_1 отримав на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,9000 га, яка розташована в адміністративних межах АДРЕСА_1 державний акт серії ЯИ № 450679 (а.с. 75).
Право власності ОСОБА_1 на спірну ділянку підтверджується інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна за № 250843921 від 01 квітня 2021 року та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки від 30 березня 2021 року (а.с. 80-84).
На підставі рішення Бориспільської міської ради Київської області від 22 листопада 2011 року за № 1398-18-VI затверджено проект землеустрою та зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови (а.с. 77-79).
09 вересня 2011 року Бориспільська міжрайонна прокуратура Київської області зверталась в бориспільський міськрайонний суд Київської області з адміністративним позовом до Бориспіль-ської міської ради Київської області, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення відповідача «Про надання дозволу ОСОБА_1 на зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 0,90 га, що знаходиться у його власності із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування готельного комплексу та автостоянки по АДРЕСА_1 » за № 8508-69-V від 07 вересня 2010 року (а.с. 123- 126).
Постановою суду від 31 серпня 2011 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. 13 вересня 2011 року дане судове рішення набрало законної сили (а.с. 217-219).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користу-ватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
У пункті 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно п. 7 вказаної статті, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У статті 79-1 ЗК України зазначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій» відповідно генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.
Відповідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, наділені повноваженням передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або користування для всіх потреб.
З абзацу 1 пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України вбачається, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Зважаючи на вказане та досліджені матеріали справи з наявними в ній доказами, суд приходить переконання, що саме Бориспільська міська рада Київської області в момент видачі спірного рішення № 8299-68-V від 27 липня 2010 року та отримання 19 серпня 2010 року ОСОБА_1 державного акту на землю, була розпорядником даних земель.
Крім того, матеріали справи не містять доказів тієї обставини, що на момент виникнинення спірних правовідносин, згідно затвердженого генерального плану м. Бориспіль земельна ділянка, власником якої наразі є ОСОБА_1 , відносилась до земель промисловості чи до земель транспорту, а не до земель сільськогосподарського призначення.
Натомість вся проектна документація на належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку свідчить про те, що вона відносилась саме до земель сільськогосподарського призначення, розпорядником якої є саме Бориспільська міська рада Київської області.
Зважаючи на вказане та відсутність інших доказів у справі, суд критично оцінює акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо виділення земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312 складеного 20 лютого 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (а.с. 85-91).
В обгрунтування заявлених вимог прокурор також зазначив, що автомобільна дорога М-03 «Київ-Харків Довжанський» відноситься до державної форми власності і її межі не змінювались з 2000 року. Цільове призначення - для розміщення доріг. Відповідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-КВ №000230 від 09 листопада 2000 року виданого Великоолександрівською радою народних депутатів, відрізок автомобільної дороги площею 13,4 га передано у постійне користування Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639.
Відповідно ст. 7 Земельного кодексу України (1990 року) у постійне або тимчасове користування земля надається: промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям.
У статті 69 вказаного кодексу визначено, що землями транспорту, зв'язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобіль-ного, морського, внутрішнього водного, повітряного й трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв'язку. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
За змістом пункту «ж» ч. 1 ст. 19 та ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції від 25 жовтня 2001 року) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверд-жують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Статтею 67 Земельного кодексу України визначено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
До земель дорожнього господарства, відповідно ч. 2 ст. 71 Земельного кодексу України, належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.
Згідно ст. 31 Закону України «Про транспорт» до земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання. До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової. Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.
Органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, згідно ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» є : центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; централь-ний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.
У листі Служби автомобільних доріг у Київській області від 09 жовтня 2019 року за 06с/4141 зазначено, що за матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для розміщення доріг на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000: 05:001:0312 накладається на смугу відведення автомобільної дороги (а.с. 30).
Інших доказів, на підтвердження вказаної обставини, матеріали справи не містять. Крім того, до суду не подано також технічну документацію на належний Службі автомобільних доріг автошлях М-03 «Київ-Харків Довжанський», винесення її меж в натурі та здійснення реєстрації права користування наведеною земельною ділянкою у встановленому законом порядку.
Як і не подано до суду належних і допустимих, в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України, доказів накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на автошлях М-03 «Київ-Харків Довжанський», меж і площі такого накладення.
Разом з тим, згідно Висновку експерта за № 1-17/08 від 17 серпня 2021 року складеного судовим експертом Коваленко Л.А. при Українському центрі судових експертиз на замовлення ОСОБА_1 : 1) земельна ділянка площею 0,90 га, яка відведена йому для ведення особистого селянського господарства, надана за рахунок земель не переданих у власність чи користування інших осіб і знаходиться в межах населеного пункту м. Бориспіль; 2) в наданих на дослідження матеріалах відсутні координати поворотних точок меж земельної ділянки площею 13,4 га, яка згідно державного акту на право постійного користування землею, передана у постійне користування Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639, а тому надати відповідь на питання чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312 на автомобільну дорогу, не вбачається за можливе; 3) земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000: 05:001:0312, яка належить ОСОБА_1 не накладається на фактично існуючу автомобільну дорогу М-03 «Київ-Харків-Довжанськ», яка проводить неподалік вказаної ділянки. Земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться від узбіччя вказаного автошляху на відстані 21,35 м. та 22,6 м. (а.с. 166-185).
Зважаючи на вказане вище, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідачами у справі зроблено заяви про застосування строків позовної давності, у зв'язку з чим суд зазначає про наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 251 та ч. ст. 253 ЦК України строком є певний період часу, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Загальна позовна давність згідно ч. 1 ст. 256 та ч. 1 ст. 257 ЦК України є строком, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і встановлена тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встанов-лених статтями 253 - 255 ЦК України.
Частиною 1 ст. 261 вказаного Кодексу зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосуван-ня якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками наведеними Великою Палатою Верховного Суду зокрема у постановах : від 22 травня 2018 року у справі за № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі за № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі за № 575/476/16-ц ).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, зважаючи на відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності порушення права Служби автомобільних доріг, суд не вбачає підстав для задоволення заяв відповідачів про застосування строків позовної давності.
Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно ч. 1 та п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у задоволені позовних вимог судові витрати лишаються за позивачем.
Згідно платіжного доручення № 602 від 24 березня 2021 року при зверненні до суду з даним позовом Київська обласна прокуратура сплатила судовий збір в розмірі 15525 грн. 29 коп., який, зважаючи на повну відмову у задоволенні позовних вимог, належить лишити за позивачем.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 258- 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд -
У задоволені позову Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі : Служби автомобільних доріг у Київській області до Бориспільської міської ради Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державного акту та витребування земельної ділянки - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 21 липня 2022 року.
Суддя Л.В. Яковлєва