Справа № 288/1181/21
Провадження № 2/288/96/22
20 липня 2022 року. смт.Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Зайченко Є. О.,
з участю секретаря судових засідань - Костюк О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності подружжя,
В обґрунтування позову ОСОБА_1 (далі - Позивач) зазначає, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 із 21.08.1993 року по 2011 рік.
В подальшому з 2014 року вони знову почали проживати разом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, однак без повторної реєстрації свого шлюбу.
ОСОБА_4 помер, відкрилась спадщина.
Спадкоємицею, яка подала заяву про прийняття спадщини, є онука померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 (далі - Відповідач).
Позивач зазначає, що за час спільного проживання та перебування у офіційно зареєстрованому шлюбі, подружжя придбали земельну ділянку, розташовану на території с. Строків Строківської сільської ради площею 0.6556, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування будинку, згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 06 липня 1998 року, та автомобіль «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_1 від 14.05.2008 року, власником яких зазначений ОСОБА_4 .
Зазначене майно було придбано за рахунок спільних коштів сім'ї, отриманих завдяки праці та заробітної плати обох з подружжя.
В подальшому у 2021 році зазначеній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, відповідно до змін земельного законодавства. Під час оформлення документації земельна ділянка була фактично поділена на 2 частини - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824786700:02:008:0047, площею 0.4056 га. та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824786700:02:008:0048, площею 0.2500 га.
Таким чином, наявна технічна можливість поділу земельної ділянки, що є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вона вже фактично розділена на 2 земельні ділянки.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить, встановити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину спільною сумісного майна подружжя, а саме: 1/2 частини земельної ділянки, розташованої с. Строків Строківської сільської ради, площею 0.6556 га для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування будинку, згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 06 липня 1998 року, та виділити її в натурі, визнавши право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824786700:02:008:0048, площею 0.2500 га, 1/2 автомобіля «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_1 від 14 травня 2008 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні.
26 серпня 2021 року Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відсутні правові підставі для визнання земельної ділянки за ОСОБА_1 . Автомобіль належав ОСОБА_4 та тільки він ним користувався, разом з тим, між колишнім подружжям існувала домовленість про поділ майна, ОСОБА_4 надав грошову компенсацію ОСОБА_1 , а тому заявляє про застосування строків позовної давності до вимоги про визнання права власності на Ѕ частину автомобіля. /а.с.33-37/.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
Згідно статті 41 Конституції України та частиною 1, статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини, а саме, що 21 серпня 1993 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . /а.с.8/
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2011 року, шлюб розірвано. /а.с.9/
Як вбачається з копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.50/
Згідно копії Договору купівлі - продажу жилого будинку посвідченого 05 серпня 1993 року секретарем виконавчого комітету Строківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_7 жилий будинок на ділянці розміром 0.25 га./а.с.39-41/
Наведене також підтверджується довідкою Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 30 липня 2020 року № 116, житловий будинок, який належить ОСОБА_4 згідно договору купівлі -продажу жилого будинку № 7 від 05.08.1993 року, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.42,49/
Відповідно до копії Державного Акту на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №006788, виданого 6 липня 1998 року, ОСОБА_4 на підставі рішення Строківської сільської Ради народних депутатів № 10 від 08.02.1994 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.6556 га, яка розташована на території с. Строків Строківської сільської ради, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування будинку./а.с.4/
Згідно Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.02.2021 року, на підставі вищевказаного Державного акту, ОСОБА_4 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вказану земельну ділянку було розділено за цільовим призначенням та присвоєно кадастрові номери: площею 0.2500 га -1824786700:02:008:0048, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0.4056 га -1824786700:02:008:0047, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. /а.с.5-6/
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 значиться власником автомобіля «Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, дата реєстрації 14 травня 2008 року. /а.с.7/
На вимогу Відповідача, Позивачем надано до суду копію трудової книжки ОСОБА_1 /а.с.72-79/
Відповідно до копії Акту складеного 20 травня 2011 року в складі комісії сусідів дому АДРЕСА_2 , засвідченого підписами сусідів 21 травня 2011 року, про те, що ОСОБА_1 21 травня 2021 року були взяті особисті речі нажиті за 24 роки разом з ОСОБА_4 /а.с.66/.
В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_8 , який показав, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дачники, які не зареєстровані на території Строківської сільської ради, вони проживають в Києві. Він являється їм просто знайомим. ОСОБА_6 оформив право власності на землю. В ОСОБА_4 була тільки присадибна земельна ділянка. Бачив, що ОСОБА_11 обробляла земельну ділянку.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
У відповідності до частини 1, статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України.
З урахуванням вищезазначених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.
Судом установлено, що Позивач вважає, що земельна ділянка набута в період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя.
За правилами Земельного кодексу України, чинними на час набуття вищевказаної земельної ділянки у власність, Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) ; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва.
Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.
Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (статті 17, 22 ЗК України, у редакції, чинній на час приватизації земельної ділянки).
Таким чином, відповідно до наведених положень ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Ураховуючи викладене, Позивача не має права на спірну земельну ділянку, а тому її права не можуть вважатись порушеними і, як наслідок, не підлягають захисту судом.
Щодо позовної вимоги встановлення права власності на Ѕ автомобіля Mitsubishi Pajero» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, дата реєстрації 14 травня 2008 року.
Відповідно до копії рішення Солом'янського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано 12 квітня 2011 року. В судове засідання надано копію Акту від 20 травня 2011 року складений ( після розірвання шлюбу) комісією у складі сусідів дома АДРЕСА_2 про те, що ОСОБА_1 21 травня 2011 року взяті особисті речі нажиті за 24 роки разом з ОСОБА_4 , а саме: подушки - 4 шт.; одіяло- 2шт.; покривало 1; сервіз ; комп'ютер -1 шт.; стіл комп'ютерний- 1 шт.; кровать; утюг- 1 шт.; фужери - 6 шт.; ваза - 1 шт.; рюмки - 12 шт.; книжки кулінарні (особисті); каструлі- 4 шт.; полотенце для ванни - 6 шт.
Встановлені судом обставини вказують на те, що зазначений автомобіль було придбано під час перебування Позивача в шлюбі з ОСОБА_4 та входить до обсягу спільного майна подружжя, тобто Позивач була достовірно обізнана щодо наявності даного майна, дати розірвання шлюбу, поділу майна (оскільки іншого не довела) то перебіг позовної давності для подання позову про поділ спільного майна між подружжям розпочався з дати, коли особа дізналась про порушення її права, тобто 20 травня 2011 року.
Крім того, Позивач підтвердила в судовому засіданні вказані в акті обставини.
Як видно з штемпелю на поштовому конверті про відправлення позову до суду, даний позов (підписаний представником за довіреністю Г.В. Лазарчук) зданий до поштового відділення 23.06.2021 року та отримано судом 29.06.2021, тобто після закінчення позовної давності, з пропуском даного строку.
В позовній заяві не міститься відомостей про причини пропуску позовної давності при поданні даного позову до суду, і відсутнє прохання його поновити, відсутні причини, які б могли бути визнані поважними. Позивач ніяких пояснень (усних, письмових) та інших заяв з даного приводу суду не надала. Позивач не довела, що не було домовленості поділу вказаного майна та не отримувала кошти за авто, як про це зазначив Відповідач в судовому засіданні і не заперечувала наявність акту від 20 травня 2011 року (після розірвання шлюбу) /а.с.66/.
Тому суд виходить з того, що про набуття вказаного майна у власність під час шлюбу чоловіком дружина дізналась вчасно. Більш того, про таку необізнаність Позивач не зазначила у позовній заяві чи у іншій заяві по суті справи. Тому, з урахуванням сукупності даних обставин і вимог закону, суд дійшов висновку, що початок перебігу позовної давності у даному випадку слід пов'язувати з дня, коли особа дізналась про порушене право.
Окремо суд звертає увагу на ту обставину, що Позивач за життя ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зверталася до суду з позовом до нього з приводу розподілу спільного майна подружжя.
Так, у частині 2 статті 72 СК України та п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Суд вважає, що визначальним у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності є день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015р. у справі № 6-258цс15, а також постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 759/12058/15-ц, від 21.03.2018р. у справі №576/2447/15-ц, від 04.07.2018р. у справі №584/1319/16-ц.
Процесуальним законом обов'язок по доказуванню, в тому числі у даному випадку - наявності підстав для поновлення строку позовної давності - покладається на позивача. Даних обставин позивач не довів.
Відповідно до частини 2 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Згідно частини 4 статті 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з відмовою у позові не відшкодовуються судові витрати, понесені Позивачем.
Керуючись статтями 15, 16, 182, 183, 251-254, 256-258, 261, 267, 317, 319, 321, 325, 328, 355, 368, 370, 372, 386, 391, 392, 396 ЦК України; статтями 60-63, 68-72 СК України; ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя; Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5; суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності подружжя - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко