01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 464/5498/20
провадження № 51-2210ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року,
встановив:
До Верховного Суду надійшла указана вище касаційна скарга, у якій засуджений просить змінити вирок Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року на менш суворе покарання або звільнити від його відбування.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання вимог цієї статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Статтею 436 КПК визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Частиною 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Однак, незважаючи на зазначені положення процесуального закону, у поданій скарзі ОСОБА_4 не вказав, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного ним судового рішення, а також підставу для його зміни, яка б узгоджувалась із вимогами касаційної скарги.
Крім того, альтернативна вимога засудженого до суду касаційної інстанції, а саме про призначення йому менш суворого покарання або звільнення від його відбування, позбавляє Верховний Суд можливості встановити його дійсну позицію щодо результатів касаційного розгляду.
Згідно з ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, проте засуджений усупереч наведеній нормі їх не долучив. Указане становить не лише формальне порушення положень ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК, а саме: чи належать судові рішення до тих, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку та чи дотримано строку касаційного оскарження.
Оскільки касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги та подання необхідних копій документів.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 і встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3