Ухвала
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 296/8929/20
провадження № 61-6097ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду
від 23 лютого 2022 року у справі за позовом Єпархіального управління Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном та
Свято-Покровської громади міста Малин Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном до Житомирської обласної державної адміністрації, Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації, Управління культури Житомирської обласної державної адміністрації про визнання неправомірною відмови, зобов'язання зареєструвати статут,
Єпархіальне управління Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном та Свято-Покровська громада міста Малин Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном звернулися до суду з указаним вище позовом.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08 листопада
2021 року клопотання представника відповідача Житомирської обласної державної адміністрації задоволено.
Провадження у цивільній справі № 296/8929/20 за позовом Єпархіального управління Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном та
Свято-Покровської громади міста Малин Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном до Житомирської обласної державної адміністрації, Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації, Управління культури Житомирської обласної державної адміністрації про визнання неправомірною відмови, зобов'язання зареєструвати статут закрито.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач -
Свято-Покровська громада міста Малин Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як особи, які не брали участі в справі, оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу Свято-Покровської громади міста Малин Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном залишено без задоволення. Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 08 листопада
2021 року залишено без змін.
Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 08 листопада 2021 року закрито.
У червні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року (надійшла до суду 04 липня
2022 року), у якій заявник просить постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 13 липня 2022 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків,
а саме запропоновано заявниці надати суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу із зазначенням обов'язкових підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, а також навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду
від 23 лютого 2022 року та надати на їх підтвердження докази. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
27 липня 2022 року, із застосуванням засобів поштового зв'язку,
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д.
Заявниця вважає обґрунтованими сумніви в неупередженості та об'єктивності судді Верховного Суду Луспеника Д. Д., оскільки, на її думку, суд безпідставно визнав наведені нею підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними та залишив касаційну скаргу без руху.
Крім того посилається на необґрунтовану вимогу суду надати касаційну скаргу з викладом належного обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року.
Також у змісті заяви ОСОБА_1 посилається на порушення суддею-доповідачем вимог військового стану, наказу Голови Верховного Суду
від 04 березня 2022 року та рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року.
Розглянувши заяву, а також матеріали касаційного провадження, Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52,
від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи
є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя
Луспеник Д. Д. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Щодо посилань заявниці на неврахування Верховним Судом під час постановлення ухвали про залишення касаційної скарги без руху рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до зазначених рекомендацій, суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами.
В умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.
Отже, встановлений судом строк може бути поновлений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з воєнним станом в Україні.
Разом з тим, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, заявницею не доведено, що зазначені нею обставини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року унеможливили подання касаційної скарги у визначений законодавством строк.
Доводи заяви про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д. по своїй суті зводяться до незгоди ОСОБА_1 з прийнятим суддею процесуальним рішенням, що відповідно до статті 36 ЦПК Українине є підставою для відводу судді.
При цьому, доводи заяви не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді Верховного Суду Луспеника Д. Д.
Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК Українипитання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого
2022 року у справі за позовом Єпархіального управління Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном та Свято-Покровської громади міста Малин Одеської Єпархії Руської Православної Церкви Закордоном до Житомирської обласної державної адміністрації, Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації, Управління культури Житомирської обласної державної адміністрації про визнання неправомірною відмови, зобов'язання зареєструвати статут визнати необґрунтованою.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник