Ухвала
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 199/7014/20
провадження № 61-17825св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 травня 2021 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815 та від 27 лютого 2019 року № 26205000409852 в загальному розмірі 314 068,31 грн.
Позов АТ «Банк Кредит Дніпро» мотивовано тим, що 30 жовтня 2018 року між ним і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22039000092815, за яким позичальник отримала кредит в розмірі 154 000 грн з кінцевим терміном повернення до 30 жовтня 2022 року. Умовами кредитного договору встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту - 1,99 % від суми кредиту. Відсоткова ставка є фіксованою та нараховується в такому розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 %, на прострочену заборгованість за кредитом - 56 % річних. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 02 жовтня 2020 року в неї утворилася заборгованість перед банком у розмірі 170 425,15 грн, з яких: 131 404,01 грн - залишок простроченого кредиту; 11 439,74 грн - залишок прострочених відсотків; 27 581,40 грн - залишок прострочених комісій. Крім цього, 27 лютого 2019 року між сторонами було укладено ще один кредитний договір № 26205000409852, за яким позичальник отримала кредит в розмірі 84 678,04 грн з кінцевим терміном повернення до 26 лютого 2021 року. За умовами вказаного договору відсоткова ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується в такому розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 48 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56 % річних. ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної сплати визначених договором № 26205000409852 платежів, у зв'язку з чим в неї утворилася заборгованість, яка на 02 жовтня 2020 року становила 143 643,16 грн, з яких: 84 678,04 грн - залишок простроченого кредиту; 58 065,12 грн - залишок прострочених відсотків; 900 грн - залишок прострочених комісій. Враховуючи зазначене, загальна заборгованість ОСОБА_1 за двома кредитними договорами становить 314 068,31 грн, з яких: 170 425,15 грн - заборгованість за кредитним договором № 22039000092815; 143 643,16 грн - заборгованість за кредитним договором № 26205000409852.
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання кредитного договору частково недійсним, в якому просила визнати окремі положення кредитного договору від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815 недійсними, а також зобов'язати АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості за зазначеним договором та зарахувати вже сплачені нею кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту).
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що дійсно 30 жовтня 2018 року вона уклала з АТ «Банк Кредит Дніпро» кредитний договір № 22039000092815, за умовами якого їй було надано на споживчі потреби кредит в розмірі 154 000 грн строком до 30 жовтня 2022 року. Однак умови кредитного договору, якими передбачено її обов'язок платити на користь банку комісію за обслуговування кредиту в розмірі 1,99 % від суми кредиту, що складає 3 064,60 грн щомісячно, є несправедливими, оскільки вносять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Пунктом 1.2. згаданого договору їй фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, яка згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» повинна надаватися безоплатно. Вказані положення кредитного договору є незаконними та суперечать вимогам законодавства у сфері захисту прав споживачів.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 травня 2021 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним пункт 1.2 та розділ 4 кредитного договору від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у розмірі 1,99 % від суми кредиту, загальний розмір якої за весь період кредитування становить 147 100,80 грн. Визнано недійсним пункт 1.2 та розділ 4 кредитного договору від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних. Зобов'язано АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», та постановлено зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) за вказаним кредитним договором. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на підтвердження наявності у позичальника боргу за кредитним договором № 22039000092815 замість розрахунку заборгованості банк надав документ, який містить лише відомості щодо наявного, на його думку, загального залишку заборгованості на 02 жовтня 2020 року з графіком погашення станом на цю ж дату. АТ «Банк Кредит Дніпро» не довело, що на час пред'явлення позову ОСОБА_1 мала заборгованість за кредитним договором № 22039000092815 в розмірі 170 425,15 грн. Крім цього, дії банку при укладанні спірного кредитного договору суперечили вимогам чинного законодавства України, а саме Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», а тому розрахована банком заборгованість за договором № 22039000092815 не може бути задоволена судом, так як є незаконною і не повинна містити в своєму складі нараховані суми щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування, а отже, повинна бути зменшена на суму в розмірі вже сплачених ОСОБА_1 коштів в рахунок погашення цієї незаконної комісії. Як наслідок визнання недійсними умов кредитного договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості необхідно зобов'язати банк перерахувати здійснені з часу укладення вказаного договору платежі та зарахувати сплачену ОСОБА_1 суму в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815, що буде повністю відповідати нормам чинного законодавства, принципу верховенства права та поняттю справедливості. За наведених обставин необхідно відмовити в задоволенні первісного позову і задовольнити вимоги зустрічного позову.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 травня 2021 року скасовано в частині зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815 в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних та відмовлено в задоволенні вказаної частини зустрічних вимог. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 травня 2021 року скасовано в частині відмови в задоволені первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2019 року № 26205000409852 та частково задоволено вказані вимоги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 27 лютого 2019 року № 26205000409852 в розмірі 142 743, 16 грн, з яких: 84 678,04 грн - заборгованість за тілом кредиту; 58 065,12 грн - заборгованість за відсотками. В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, на момент укладення договору ОСОБА_1 не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його, а банк надав їй інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту, оплату за його обслуговування. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору № 22039000092815 в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних. Натомість правильним є висновок місцевого суду щодо наявності підстав для визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору № 22039000092815 в частині щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) в розмірі 1,99 % від суми кредиту, оскільки таку плату фактично встановлено за надання інформації щодо кредиту, яка згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» повинна надаватися безоплатно. Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про необхідність здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815. Оскільки суд позбавлений можливості встановити суми виниклої кредитної заборгованості, то позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815 задоволенню не підлягають. Разом з цим підлягають частковому задоволенню вимоги банку про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором від 27 лютого 2019 року № 26205000409852, а саме підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитом в розмірі 84 678,04 грн та заборгованість за відсотками в сумі 58 065,12 грн. При цьому рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією за договором від 27 лютого 2019 року № 26205000409852 необхідно залишити без змін.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
29 жовтня 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просило скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог та в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815 в розмірі 170 425,15 грн і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі та задовольнити вимоги первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815 в розмірі 170 425,15 грн.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 333/3246/15-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 361/4562/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 617/1552/15-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19, від 22 липня 2021 року у справі № 405/4719/16-ц, від 18 серпня 2021 року у справі № 761/25669/15-ц, від 10 вересня 2021 року у справі № 283/767/16-ц. Зокрема, суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 203, 204, 215, 629, 638 Цивільного кодексу України, статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 8, 9, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статті 2, 47, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», положення постанов Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» та від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», що призвело до висновку про недійсність окремих умов кредитного договору від 30 жовтня 2018 року № 22039000092815. Крім цього, справа містить виключну правову проблему, оскільки законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування», і суди неоднаково тлумачать можливість встановлення в кредитному договорі комісії за його обслуговування.
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Казанцев С. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
02 грудня 2021 року справа № 199/7014/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2022 року провадження в цій справі було зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 496/3134/19 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року.
Позиція та висновки Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року, яка внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 27 липня 2022 року, у справі № 496/3134/19 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними положень пункту 1.4 та пункту 6 кредитного договору змінено, викладено мотивувальну частину судових рішень в цій частині в редакції цієї постанови. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про застосування передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України правових наслідків недійсності положень пункту 1.4 та пункту 6 кредитного договору скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору. В іншій частині рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишено без змін.
Згідно з частиною другою статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
З огляду на викладене та враховуючи, що перестали існувати обставини, які викликали зупинення провадження в цій справі, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність його поновлення.
Керуючись статтями 254, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити провадження у справі № 199/7014/20 за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання кредитного договору частково недійсним і зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко