Постанова
Іменем України
22 липня 2022 року
м. Київ
справа № 161/1140/20
провадження № 61-8878 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача- ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
представник відповідача- ОСОБА_4 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у складі суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчука Л. В., Осіпуки В. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 22 листопада 2003 року між ним та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2019 року розірвано. За час шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано житловий будинок загальною площею 112 кв. м, житловою площею 55,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично розташований на земельній ділянці площею, 0209 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:5861. Вказував, що дане нерухоме майно є спільним майном подружжя та підлягає поділу в рівних частках.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати за собою право власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння та земельної ділянки, а також стягнути з ОСОБА_3 на його користь понесені ним судові витрати.
У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що окрім спірного будинковолодіння, нею та ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу було придбано за спільні кошти два транспортні засоби, а саме: автомобіль Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску ,придбаний 29 січня 2019 року, та автомобіль Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначила, що транспортний засібRenault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є спільним майном подружжя та підлягає поділу між сторонами.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь 79 273 грн 50 коп. компенсації за 1/2 частку двох транспортних засобів, а саме: Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, та Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску, та понесені нею судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 112 кв. м, житловою площею 55,7 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 0209 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:5861. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку транспортного засобу марки Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що спірний житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, як і автомобілі, набуті сторонами за час шлюбу і підлягають поділу в рівних частках.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за 1/2 частку автомобіля марки Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску у розмірі 65 333 грн. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку автомобіля марки Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за 1/2 частку автомобіля марки Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску у розмірі 13 265 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки вищевказані транспортні засоби є річчю неподільною, з урахуванням того, що такі після розірвання шлюбу залишалися у власності ОСОБА_1 суд вважає, що з останнього на користь ОСОБА_3 слід стягнути компенсацію вартості вказаного майна в розмірі 79 273 грн 5 коп., тобто 65 333 грн. компенсації за 1/2 належної їй частки автомобіля маркиRenault Megane Scenic та 13 265 грн. компенсації за 1/2 належної їй частки автомобіля, марки Ford Sierra.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що належними та допустимими доказами ОСОБА_3 не доведено факт придбання нею спірного будинку за її особисті кошти. Таким чином, презумпцію спільності майна подружжя нею не спростовано, що є її процесуальним обов'язком. Відсутні докази того, що ОСОБА_3 при придбанні спірної нерухомості та всіх будівельних матеріалів використовувались її особисті кошти, які належали їй до укладення шлюбу. Разом з тим, доводи ОСОБА_3 про те, що будинок був збудований за її особисті кошти та за належні їй особисто будівельні матеріали, що були подаровані їй родичами, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі обставини нею не доведені належними та допустимими доказами, з огляду на те що факт передачі коштів родичем одного із членів сім'ї на купівлю спільного майна в інтересах сім'ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному конкретному з подружжя та вони є його особистим майном. Отже, посилання на те, що будівельні матеріали та кошти для будівництва будинку були особистим майном батьків відповідачки, також не може свідчити про те, що вони є особистим майном самої ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та постановити нове судове рішення, яким у визнанні права власності ОСОБА_5 відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 161/1140/20 із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку позивача, судами попередніх інстанцій було неправильно досліджено докази надані позивачем та відповідачем, що призвело до хибного висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме: визнання права власності за ним на 1/2 частину спірного житлового будинку. Зазначала, що земельну ділянку, на якій було збудовано спірний будинок вона набула на підставі договору дарування.
Таким чином, є підстави вважати, що право власності на 1/2 частину житлового будинку не є спільною сумісною власністю подружжя, унаслідок чого його поділ і визнання права власності за ОСОБА_1 неможливий. ОСОБА_1 не надавав суду жодного доказу, що майно, яке належить відповідачу, було придбано за спільні кошти або внаслідок спільної праці подружжя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
В іншій частині не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 2003 року, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2019 року розірвано.
За час шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано житловий будинок загальною площею 112 кв. м, житловою площею 55,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично розташований на земельній ділянці площею 0,0209 га, кадастровий номер 0722881800:03:001:5861, а також два транспортні засоби, а саме: автомобіль Renault Megane Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, придбаний 29 січня 2019 року, та автомобіль Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску.
ОСОБА_3 є власником спірної земельної ділянки для обслуговування будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18 березня 2004 року. 29 квітня 2004 року на її ім'я, виданий державний акт серії ВЛ № 079549.
Право власності на спірний житловий будинок із господарськими спорудами, які збудовано у 2005 році, зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Заборольської сільської ради від 25 березня 2010 року № 27.
Як вбачається із висновку експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Renault Megane Scenic від 12 лютого 2020 року № 0007, ринкова вартість такого транспортного засобу становить 130 666 грн.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Ford Sierra від 01 березня 2020 року № 0008, ринкова вартість такого транспортного засобу 26 530 грн., з урахуванням газобалонного обладнання 1 351 грн., становить 27 881 грн.
Як вбачається із листа Територіального сервісного центру 0741 РСЦ Міністерства внутрішніх справ у Волинській області від 01 лютого 2020 року № 31/3/1-7ад станом на 04 лютого 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки Renault Megane Scenic, реєстраційний номерНОМЕР_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з положеннями частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).
У постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-3037цс15 вказано, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірне нерухоме майно було придбано за час зареєстрованого між сторонами шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних частках. Належним та допустимими доказами ОСОБА_3 не доведено факт придбання нею спірного будинку за її особисті кошти. Таким чином, презумпцію спільності майна подружжя нею не спростовано, що є її процесуальним обов'язком.
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара