Ухвала
26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 760/5686/17
провадження № 61-6701ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на свою користь 150 000 грн завданого майнового збитку, 21 092,25 грн - пені та 37 900,53 грн - 3 % річних та інфляційних втрат.
Позов ОСОБА_3 мотивовано тим, що 25 червня 2015 року на автомобільній дорозі Бориспіль-Гоголів відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , під його ( ОСОБА_3 ) керуванням. Постановою Бориспільського районного суду Київської області від 24 липня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/4986648 (страхова сума - 50 000,00 грн) та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «Автоцивілка плюс» від 18 червня 2015 року № АП/0056085 (страхова сума - 100 000 грн). 25 червня 2015 року він звернувся до відповідача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за наслідками ДТП, яка сталася за участю забезпеченого відповідачем транспортного засобу ,та надав усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування. ПрАТ «СК «Провідна» відмовило у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи своє рішення тим, що пояснення, надані ним та ОСОБА_2 , щодо обставин утворення комплексу пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок перехресного зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , є технічно неспроможними. В той же час весь комплекс механічних пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , за загальними зовнішніми ознаками пошкоджень та деформацій не суперечить заявленим обставинам виїзду автомобіля Ford Fiesta в кювет. Однак зазначений документ не може бути взятий до уваги як належний для відмови у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що він був складений лише через півроку після настання ДТП, а постановою Бориспільського районного суду Київської області від 24 липня 2015 року водія автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , було визнано винним у вчиненні ДТП, внаслідок якої було завдано шкоди його майну та встановлено всі факти завдання шкоди, в тому числі те, що транспортний засіб Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , зазнав пошкоджень внаслідок зіткнення з Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 150 000 грн, пеню в розмірі 21 092,25 грн, 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 37 900,53 грн, а також - судовий збір в розмірі 2 089,93 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна» задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 138 029,69 грн, пеню в розмірі 16 042,34 грн, 3 % річних в розмірі 6 648,89 грн та інфляційні нарахування в розмірі 26 584,39 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5 580,11 грн.
15 липня 2022 року ПрАТ «СК «Провідна» подало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481 грн.
Ціна позову в цій справі становить 208 992,78 грн (150 000 + 21 092,25 + 37 900,53), що станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100 грн). Тобто справа № 760/5686/17 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ПрАТ «СК «Провідна» мотивувало тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. При цьому рішення судів мають протилежні оцінки одних і тих же обставин та доказів, що створює умови для неоднозначного розуміння норм права різними особами. Крім цього, справа має для ПрАТ «СК «Провідна» виняткове значення, яке полягає в тому, що норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поширюється на всіх суб'єктів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та не можуть трактуватися судами різних інстанцій по різному.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як заявник не вказав, щодо питання застосування яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду, тоді як судова практика щодо розгляду справ за подібних правовідносин є сталою, а Верховним Судом вже сформовано значну кількість правових висновків щодо питання застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у подібних правовідносинах.
Крім цього, касаційна скарга ПрАТ «СК «Провідна»не містить посилань на неоднакове застосування судами одних і тих самих норм права, зокрема й Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у подібних правовідносинах, що б вказувало на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
Аргументи заявника про те, що рішення судів мають протилежні оцінки одних і тих же обставин та доказів, що створює умови для неоднозначного розуміння норм права різними особами, є неспроможними, оскільки відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Різна оцінка судами зібраних у справі доказів не є тотожним неоднаковому застосуванню судами одних і тих же норм права у подібних правовідносинах. Доводи касаційної скарги в зазначеній частині зводяться до незгоди заявника з установленими судами попередніх інстанцій в цій справі обставинами і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду заява ПрАТ «СК «Провідна» про зупинення виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко