Ухвала
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 211/3277/20
провадження № 61-3442св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України»,
треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року у складі судді Ткаченко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 рокуу складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» (далі - ТОВ «Європейські дороги України»), треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»), про стягнення некомпенсованої частини завданого майнового збитку, заподіяного в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 01 лютого 2020 року о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європейські дороги України», керуючи автомобілем «DAF XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Кривому Розі на вулиці Апостолівській, виїжджаючи з другорядної дороги, позначеної дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», на вулицю Магістральну, допустив зіткнення з належним йому автомобілем «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався головною дорогою, під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП його транспортний засіб було пошкоджено, чим йому завдано матеріальних збитків. Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року у справі № 214/1459/20 ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 340 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за полісом обов'язкового страхування від 20 березня 2019 року № AO460198 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн, франшиза - 2 000 грн. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д16/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП становила 112 008,60 грн, а вартість відновлювального ремонту - 114 775,72 грн. Тобто його автомобіль є фізично знищений. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д21/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., підтверджено, що ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням пошкоджень отриманих внаслідок ДТП, складає 49 967,23 грн. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило йому страхове відшкодування в розмірі 62 041,37 грн. Однак заподіяний йому матеріальний збиток в сумі 49 967,23 грн залишився не відшкодованим. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Європейські дороги України» на свою користь 49 967,23 грн на відшкодування завданого майнового збитку, 4 000 грн - витрат, пов'язаних зі сплатою грошових коштів для складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д16/03/20 від 27 березня 2020 року, 2 000 грн - витрат, пов'язаних зі сплатою грошових коштів для складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д21/03/20 від 27 березня 2020 року, а також 840,80 грн - судового збору та 22 500 грн - витрат на правничу допомогу.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Європейські дороги України» заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач має право вимагати від нього відшкодування лише тієї суми, що перевищує ліміт відповідальності в розмірі 100 000 грн, та франшизу - 2 000 грн, передбачені полісом обов'язкового страхування від 20 березня 2019 року № AO460198. Після ДТП ОСОБА_2 сплатив дружині позивача - ОСОБА_3 10 000 грн, з яких 8 000 грн - як компенсацію завданого матеріального збитку та 2 000 грн - франшизи. При цьому автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не може вважатися фізично знищеним, а його власнику не підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, так як висновком експерта, складеним на замовлення ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», на підставі якого позивачу виплачено страхове відшкодування, визначено вартість матеріального збитку в сумі 70 418,08 грн. Крім того, отримавши страхове відшкодування в розмірі 62 041,37 грн, компенсацію від ОСОБА_2 в сумі 10 000 грн, а також залишивши собі пошкоджений автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 49 967,23 грн, що в сумі складає 128 385,31 грн, позивач фактично покращив свій матеріальний стан, так як вартість його автомобіля до ДТП становила 112 008,60 грн. Щодо судових витрат, то оплата послуг представника позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 не може вважатися професійною правничою допомогою, а грошові кошти за складання висновків автотоварознавчих досліджень були сплачені страховиком.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Європейські дороги України» на користь ОСОБА_1 завданий майновий збиток в результаті ДТП в розмірі 49 967,23 грн та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 840,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наданими позивачем висновками експертних автотоварознавчих досліджень, складеними судовим експертом Чивашем О. П., підтверджено фізичне знищення автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , так як вартість відновлювального ремонту цього автомобіля складає 114 775,72 грн, що перевищує його ринкову вартість - 112 008,60 грн. Ринкова вартість вказаного автомобіля з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, складає 49 967,23 грн. Для розрахунку суми страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 страховиком ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» були використані ті ж самі висновки експертних автотоварознавчих досліджень, які подав позивач разом з позовною заявою. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 67 241,37 грн, тобто різницю між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП з відрахуванням франшизи (112 008,60 грн - 49 967,23 грн - 2 000 грн), відшкодувало витрати, пов'язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень, в сумі 6 000 грн, а також - витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 1 200 грн. Таким чином, страховик ПрАТ «АСК «ІНГО УКРАЇНА» виконало свої зобов'язання перед потерпілим ОСОБА_1 та в силу пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не зобов'язане виплачувати більшу суму страхового відшкодування, ніж 67 241,37 грн. Оскільки ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європейські дороги України», то відповідальність за шкоду несе це товариство як роботодавець та законний володілець джерела підвищеної небезпеки на підставі частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Питання повернення залишків пошкодженого автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Європейські дороги України» судом не вирішувалося, так як не було предметом розгляду і відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом чи будь-якими іншими заявами щодо повернення йому вказаного майна. Відмовляючи у відшкодуванні судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд виходив з того, що витрати, пов'язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень були відшкодовані страховиком, а витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню у зв'язку з тим, що представник позивача Щербань В. С. не є адвокатом, а є фахівцем у галузі права.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ТОВ «Європейські дороги України» оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Європейські дороги України» залишено без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
23 лютого 2022 року ТОВ «Європейські дороги України» подало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення, або змінити оскаржувані судові рішення у вказаній частині, задовольнити позов частково, стягнути з ТОВ «Європейські дороги України» на користь ОСОБА_1 завданий майновий збиток в результаті ДТП в розмірі 2 000 грн та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 21,20 грн.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ТОВ «Європейські дороги України» зазначило, що суди не врахували правових висновків, викладених в:
- постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, про те, що власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність;
- постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, за змістом якої позивач, так само як і в цій справі, просив стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), та його автомобіль в розумінні статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» теж вважався фізично знищеним. Касаційний суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП;
- постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц, щодо неможливості задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, з одночасним залишенням автомобіля у власності позивача;
- постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 310/5348/18, про те, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Крім цього, існує необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 754/1108/15-ц, застосованих апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні. Необхідність такого відступлення полягає в забезпеченні права власника особисто вирішувати долю свого майна, дотриманні принципу диспозитивності, суті та мети інституту страхування як інституту гарантування відшкодування шкоди.
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну каргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Оскільки його автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є фізично знищеним, то відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «АСК «ІНГО УКРАЇНА» не зобов'язане виплачувати йому більшу суму страхового відшкодування, ніж 67 241,37 грн. Вказаний автомобіль знаходиться у нього в тому самому стані, що й після ДТП, і може бути переданий ТОВ «Європейські дороги України». В суді першої інстанції відповідачу неодноразово роз'яснювалося право звернутися до суду із зустрічним позовом про повернення на його користь залишків пошкодженого автомобіля після відшкодування завданого матеріального збитку в повному обсязі, однак відповідач таким правом не скористався, зустрічний позов чи будь-які інші заяви щодо повернення йому залишків пошкодженого автомобіля не подавав. Тому доводи касаційної скарги про те, що судами було порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства, є безпідставними. Крім того, правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц, на які послалося ТОВ «Європейські дороги України» в касаційній скарзі, навпаки підтверджують право потерпілого на відшкодування повної ринкової вартості автомобіля внаслідок його фізичного знищення.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
17 травня 2022 року справа № 211/3277/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція та висновки Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 759/5418/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 357/12491/18, з огляду на таке.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 01 лютого 2020 року о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Кривому Розі на вулиці Апостолівській, виїжджаючи з другорядної дороги, позначеної дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», на вулицю Магістральну, допустив зіткнення з належним ОСОБА_1 автомобілем «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався головною дорогою, під керуванням ОСОБА_3 .
На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європейські дороги України».
Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2020 року у справі № 214/1459/20 ОСОБА_2 було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 340 грн.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що його автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є фізично знищеним.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д16/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП становила 112 008,60 грн, а вартість відновлювального ремонту - 114 775,72 грн.
Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № Д21/03/20, складеним 27 березня 2020 року судовим експертом Чивашем О. П., підтверджено, що ринкова вартість автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, складає 49 967,23 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за полісом обов'язкового страхування від 20 березня 2019 року № AO460198 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн, франшиза - 2 000 грн.
ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 67 241,37 грн, тобто різницю між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП з відрахуванням франшизи (112 008,60 грн - 49 967,23 грн - 2 000 грн), відшкодувало витрати, пов'язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень, в сумі 6 000 грн, а також - витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 1 200 грн, що підтверджується страховим актом від 22 червня 2020 року № 2603758.
Для розрахунку суми страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 страховиком ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» були використані ті ж самі висновки експертних автотоварознавчих досліджень, які подав позивач разом з позовною заявою. Інші висновки експертів у матеріалах страхової справи відсутні.
В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що питання повернення залишків пошкодженого автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Європейські дороги України» судом не вирішувалося, так як не було предметом розгляду, і відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом чи будь-якими іншими заявами щодо повернення йому вказаного майна. При цьому у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 підтвердив, що вказаний автомобіль знаходиться в нього в тому самому стані, що й після ДТП, і може бути переданий ТОВ «Європейські дороги України».
Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (стаття 1188 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері врегульовано, зокрема Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 05 лютого 2013 року, до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були внесені зміни, які полягали, зокрема в тому, що із вказаної статті виключено пункт 30.3, яким передбачалося, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Отже, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна, оскільки вказівку на це вилучено із вказаної статті Закону, а пункт 30.3 - взагалі виключено.
Враховуючи викладене, у справі, яка переглядається, у страховика виник обов'язок з відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, хоча розмір такого відшкодування є меншим від страхової суми (ліміту відповідальності). Вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховиком шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП в разі його фізичного знищення.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При ухваленні рішення про компенсацію шкоди за статтею 1194 ЦК України, з урахуванням вимог вищезгаданої статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в суду відсутні підстави зобов'язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному). Крім того, позивач не позбавлений можливості реалізувати залишки свого транспортного засобу шляхом продажу технічно справних деталей та металобрухту.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 207/2838/15-ц.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц, на яку послався заявник в касаційній скарзі, зазначено, що задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.
Однак у двох інших наведених нижче постановах Верховного Суду викладені інші (протилежні) за змістом висновки щодо застосування вищезазначених норм матеріального права.
Так, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 759/5418/17 при вирішенні спору про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодилася з висновками апеляційного суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП в розмірі 99 086,49 грн. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з обставин, встановлених апеляційним судом, а саме - що залишки автомобіля перебувають у позивача і відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик виплатив позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн, а також відшкодував витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
В постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 357/12491/18 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов'язкового страхування з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000 грн, франшиза - 500 грн. Однак позивачу було відмовлено увиплаті страхового відшкодування через пропуск нею річного строку звернення із заявою до страховика. Вартість автомобіля позивача на момент пошкодження складала 442 014,20 грн, в пошкодженому стані (вартість залишків автомобіля) - 106 510,33 грн. Незважаючи на те, що позивач залишила в себе, а в подальшому продала залишки транспортного засобу, який є фізично знищеним, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення на підставі статті 1194 ЦК України з роботодавця особи, винної в заподіянні матеріальної шкоди, на користь позивача 237 303,87 грн на відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, тобто різниці між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика за вирахуванням франшизи.
За обставинами справи, яка переглядається, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 67 241,37 грн, тобто різницю між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП з відрахуванням франшизи (112 008,60 грн - 49 967,23 грн - 2 000 грн), відшкодувало витрати, пов'язані з проведенням двох експертних автотоварознавчих досліджень, в сумі 6 000 грн, а також - витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 1 200 грн, що підтверджується страховим актом від 22 червня 2020 року № 2603758. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави, передбачені пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтею 1194 ЦК України, для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 49 967,23 грн, так як залишки пошкодженого транспортного засобу вартістю 49 967,23 грн перебувають у позивача і він не позбавлений можливості реалізувати їх шляхом продажу технічно справних деталей та металобрухту.
Вищенаведені висновки щодо стягнення з особи, яка заподіяла матеріальну шкоду, на користь потерпілого різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) із залишенням у потерпілого залишків пошкодженого (знищеного) транспортного засобу, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 759/5418/17 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 357/12491/18, також суперечать правовим висновкам, зробленим в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 369/11812/18 та у справі № 755/22467/15-ц, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 127/19300/17, від 09 липня 2021 року у справі № 522/14085/19, від 06 грудня 2021 року у справі № 757/22936/19-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/1108/15-ц.
З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункту 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 1194 ЦК України), викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 759/5418/17 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 357/12491/18.
Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», про стягнення некомпенсованої частини завданого майнового збитку, заподіяного в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські дороги України» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук