Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 707/209/20
провадження № 61-7002св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування запису про проведену державну реєстрацію.
У січні 2020 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації.
У січні 2020 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06 березня 2020 року три цивільні справи за № 707/209/20, № 707/212/20 та № 707/215/20 об'єднано в одне провадження та присвоєно об'єднаному провадженню № 707/209/20, 2/707/391/20.
Позов мотивував тим, що 22 вересня 1995 року Управління освіти Черкаського міського виконавчого комітету отримало державний акт на право постійного користування землею площею 1,67 га для розміщення бази відпочинку.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності Черкаської міської ради перебуває комплекс бази відпочинку вчителів на АДРЕСА_1 .
Складовою частиною бази є будинки відпочинку L-1 площею 37,7 кв. м, Л-1 площею 56,7 кв. м, F-1 площею 21,3 кв. м.
Одночасно право власності на зазначені будинки бази відпочинку вчителів зареєстровано за ОСОБА_1 (L-1 площею 37,7 кв. м), ОСОБА_3 (Л-1 площею 56,7 кв. м), ОСОБА_2 (F-1 площею 21,3 кв. м).
Зазначив, що відповідачі неправомірно та безпідставно оформили право власності на будинки відпочинку за зазначеною адресою, оскільки на момент проведення реєстрації права власності відповідачами, прилюдні торги, які були проведені 05 жовтня 2012 року на підставі договору від 18 вересня 2012 року № 24-0100/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнано недійсними, та скасовано відповідні свідоцтва про право власності.
З метою захисту інтересів держави в особі Черкаської міської ради, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 повернути Черкаській міській раді будинки відпочинку L-1, площею 37,7 кв. м, Л-1 площею 56,7 кв. м, F-1 площею 21,3 кв. м, що входять до єдиного майнового комплексу на АДРЕСА_1 , скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на зазначені об'єкти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Черкаський районний суд Черкаської області рішенням від 15 жовтня 2020 року позов задовольнив.
Зобов'язав ОСОБА_1 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку L-1, що входить до єдиного майнового комплексу на АДРЕСА_1 .
Скасував запис про проведену державну реєстрацію права власності № 28446459 від 16 жовтня 2018 року за ОСОБА_1 на будинок відпочинку АДРЕСА_2 .
Зобов'язав ОСОБА_3 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку Л-1, що входить до єдиного майнового комплексу на АДРЕСА_1 .
Скасував запис про проведену державну реєстрацію права власності № 33235893 від 16 вересня 2019 року за ОСОБА_3 на будинок відпочинку Л-1 на в АДРЕСА_1 .
Зобов'язав ОСОБА_2 повернути Черкаській міській раді будинок відпочинку F-1, що входить до єдиного майнового комплексу на АДРЕСА_1 .
Скасував запис про проведену державну реєстрацію права власності № 28447526 від 16 жовтня 2018 року за ОСОБА_2 на будинок відпочинку F-1, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Черкаської області судові витрати у розмірі 12 612,00 грн, по 4 204 грн з кожного відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що Черкаська міська рада не приймала рішення щодо передачі або відчуження майнового комплексу - міської бази відпочинку вчителів на АДРЕСА_1 .
Право на розпорядження об'єктами комунальної власності належить виключно відповідній територіальній громаді в особі міської ради як органу місцевого самоврядування, яка не була стороною договору про спільну діяльність.
Відповідно, будинки відпочинку на АДРЕСА_1 , оформлені за відповідачами, повинні бути повернені Черкаській міській раді на підставі статті 1212 ЦК України.
Крім того, підлягають скасуванню відповідні записи про проведену державну реєстрацію права власності за відповідачами на оформлені ними будинки відпочинку, на АДРЕСА_1 .
На думку місцевого суду, прокурор у позовній заяві та доданих документах достатньо обґрунтував та довів його повноваження на пред'явлення цього позову до суду, суд вважав, що прокурор підтвердив такі повноваження згідно з положеннями статті 56 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Черкаський апеляційний суд постановою від 26 березня 2021 року апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокатом Заволокіним О. О., задовольнив частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2020 року в частині скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти за відповідачами скасував, та ухвалив в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради відмовив.
В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь прокуратури Черкаської області судові витрати у справі, що складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовних заяв у розмірі 6 306 грн, по 2 102 грн з кожного.
Стягнув з прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 9 459 грн у відшкодування судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги (по 3 153 грн на користь кожного).
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що особа, яка вважає, що договором відчуження нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права, а тому суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, в той час як застосуванню підлягає правовий механізм, передбачений статтею 388 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні вимог у частині скасування записів про державну реєстрацію права власності, суд апеляційної інстанції виходив із того, що цей спосіб захисту не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Позивач заявив по дві позовні вимоги до кожного з відповідачів.
За наслідками розгляду справи суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнив частково, рішення місцевого суду в частині задоволення однієї з вимог до кожного з відповідачів скасував із наступною відмовою у позові.
Отже, апеляційний суд виходив з того, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, який був сплачений за подачу позовних заяв в розмірі 50 %, що становить по 2 102,00 грн з кожного відповідача, а на користь відповідачів підлягає стягненню з позивача 50 % розміру судового збору, що був заплачений при подачі апеляційної скарги, тобто по 3 153,00 грн на кожного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, Черкаська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржене судове рішення в частині стягнення судових витрат та вирішити питання про стягнення судових витрат з Черкаської міської ради на користь відповідачів, а не з прокуратури.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 18 липня 2022 року справу призначив до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження Черкаська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 56, 141, 263 ЦПК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 щодо стягнення судових витрат (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про стягнення з прокуратури на користь відповідачів судових витрат у справі, не звернув увагу на те, що позивачем у справі є Черкаська міська рада, що регламентовано статтею 56 ЦПК України, відповідно до положень якої у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, розподіл судових витрат повинен бути проведений із дотриманням принципу пропорційності до розміру задоволених позовних вимог із урахуванням того, що позивачем у справі є саме Черкаська міська рада.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 908/799/17, від 30 травня 2019 року у справі № 918/163/18, від 12 січня 2021 року у справі № 908/730/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 922/1658/20 щодо розподілу судових витрат та зазначено, що у разі звернення з позовом прокурора в інтересах уповноваженого органу сам орган набуває статусу позивача. Як наслідок, у разі відмови в задоволенні позову, відшкодування витрат із судового збору на користь відповідача покладаються саме на вказаний орган.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до рішення Черкаської обласної ради народних депутатів від 28 жовтня 1994 року «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» відділу освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради під базу відпочинку надана земельна ділянка 1,67 га у межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району.
Відповідно до розпорядження від 14 вересня 1995 року Черкаська районна державна адміністрація видала Управлінню освіти Черкаського міського виконавчого комітету державний акт на право постійного користування землею площею 1,67 га для розміщення бази відпочинку.
Міська база відпочинку вчителів на АДРЕСА_1 , створена у 1969 році на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 07 травня 1969 року.
Наказом від 19 травня 1995 року відділ освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів затвердив положення про міську базу відпочинку вчителів.
Майно бази відпочинку належало до комунальної власності міста і складало 54 літні будинки та господарські споруди, які перебували на балансах загальноосвітніх закладів загальною балансовою вартістю 157 300 грн.
За рішенням Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року «Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління» комплекс будівель на АДРЕСА_1 , перебуває в оперативному управлінні Управління освіти Черкаського міського виконавчого комітету.
26 травня 2010 року виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради Черкаського району прийняв рішення «Про надання дозволу ОК «Дніпро-2003» № 76 на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна». На підставі цього рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 лютого 2011 року, відповідно до якого Обслуговуючий кооператив «Дніпро-2003» (далі - ОК «Дніпро-2003») є власником комплексу нерухомого майна бази відпочинку вчителів «Дніпро» на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року у справі № К/9991/34858/11 за позовом Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради до виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району про скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, встановлено, що майно бази відпочинку належить до комунальної власності міста та являє собою 54 літні будинки та господарські споруди, які перебувають на балансах загальноосвітніх навчальних закладів. При цьому суд встановив, що виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради Черкаського району не врахував право користування Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку.
Також Вищий адміністративний суд України встановив, що договір, на підставі якого ОК «Дніпро-2003» нібито набув права власності, взагалі не передбачає перехід права власності на будинки відпочинку, його стороною є балансоутримувач нерухомого майна комунальної власності та громадське об'єднання.
Крім того, рішенням від 20 жовтня 2010 року № 45-20 «Про припинення права користування земельною ділянкою та визнання державного акта на право постійного користування серії ЧР 17-68 від 22 вересня 1995 року таким, що втратив чинність» Свидівоцька сільська рада фактично скасувала правовстановлюючі документи Черкаської міської ради на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості, які реалізовано на прилюдних торгах.
Проте постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 листопада 2011 року, яка набрала законної сили, за відповідним адміністративним позовом Черкаської міської ради визнано нечинним вищевказане рішення Свидівоцької сільської ради від 20 жовтня 2010 року № 45-20.
05 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» в особі Черкаської філії на виконання договору від 18 вересня 2012 року № 24-0100/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеного з Відділом державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції, провело прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна.
Прилюдні торги проведені у ході виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Черкаської області за позовом ФОП ОСОБА_4 до ОК «Дніпро-2003» про стягнення 162 000 грн та 3 240 грн судових витрат.
Учасниками прилюдних торгів були відповідачі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які отримали свідоцтва про право власності на відповідні будинки відпочинку на АДРЕСА_1 .
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року та постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року, визнано недійсними прилюдні торги, визнано недійсними та скасовано свідоцтва, якими посвідчено право власності на майно на АДРЕСА_1 , зокрема свідоцтва, якими посвідчено право власності відповідачів на будинки відпочинку.
На час реєстрації права власності відповідачами, прилюдні торги, проведені 05 жовтня 2012 року на підставі договору від 18 вересня 2012 року № 24-0100/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнано недійсними та скасовано відповідні свідоцтва про право власності.
Обслуговуючий кооператив не є власником майна, а відповідачі відповідно як члени кооперативу не можуть бути на законних підставах наділені вказаним правом.
Листами від 30 серпня 2019 року та від 23 грудня 2019 року прокуратура Черкаської області повідомила Черкаську міську раду щодо необхідності вжиття заходів представницького характеру щодо витребування приміщень із незаконного володіння і роз'яснено, що в разі відсутності реагування на вказане порушення прокурором області буде внесено позовну заяву про витребування названого майна.
Проте Черкаська міська рада повідомила прокуратуру, що не вживала заходів представницького характеру витребування вказаних приміщень із незаконного володіння та скасування відповідних записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 56, 141, 263 ЦПК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 щодо стягнення судових витрат).
Черкаська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2021 року лише в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, отже, в іншій частині оскаржена постанова не є предметом перегляду Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, виходив з того, що особа, яка вважає, що договором відчуження нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права, а тому суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, в той час як застосуванню підлягає правовий механізм, передбачений статтею 388 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності, суд апеляційної інстанції виходив із того, що цей спосіб захисту не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Позивач заявив по дві позовні вимоги до кожного з відповідачів.
За наслідками розгляду справи суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнив частково, рішення місцевого суду в частині задоволення однієї з вимог до кожного з відповідачів скасував із наступною відмовою у позові.
Отже, апеляційний суд виходив з того, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, який був сплачений за подачу позовних заяв в розмірі 50 %, що становить по 2 102,00 грн з кожного відповідача, а на користь відповідачів підлягає стягненню з позивача 50 % розміру судового збору, що був заплачений при подачі апеляційної скарги, тобто по 3 153,00 грн на кожного відповідача.
Проте з таким висновком апеляційного суду щодо стягнення судових витрат з прокуратури Черкаської області погодитися не можна.
Щодо сторін у справі
У справі, що переглядається, у січні 2020 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про повернення приміщення та скасування державної реєстрації.
Повноваження прокурора у спірних правовідносинах врегульовані, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
На підставі частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17 міститься висновок про те, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 707/207/20 (провадження № 61-7003св21) у тотожних правовідносинах між Черкаською міською радою та іншими покупцями спірного майна за тією самою адресою міститься правовий висновок про те, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п'ятої статті 56 ЦПК України, що кореспондується положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У справі, що переглядається, судами встановлено, що прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, а саме: з огляду на неподання Черкаською міською радою позову, що свідчить про тривалу бездіяльність міської ради щодо захисту інтересів держави та територіальної громади, отже, неналежне виконання нею своїх повноважень.
Отже, прокурор мав обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам законодавства.
Таким чином, після відкриття провадження за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, зазначений орган набув статусу позивача у справі.
Наведене підтверджується також змістом рішень судів у цій справі в частині задоволення позовних вимог (зобов'язання відповідачів повернути Черкаській міській раді будинки відпочинку, що входять до єдиного майнового комплексу на вул. Дахнівській, 9, с. Свидівок, Черкаського району Черкаської області).
Щодо розподілу судових витрат
Питання розподілу судових витрат у справі врегульовано положеннями статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів наголошує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, що регламентовано частиною першою статті 48 ЦПК України.
У цій справі, відкривши провадження за позовною заявою заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, саме зазначений орган набув статусу позивача у справі, тобто позивачем є не прокурор, а тому і відповідний розподіл судових витрат повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача.
Між тим, розподіляючи судові витрати за результатами апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції стягнув на користь відповідачів судові витрати у справі, що складаються з судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги в розмірі 9 459,00 грн, по 3 153,00 грн на кожного не з позивача - Черкаської міської ради, а її представника - прокуратури Черкаської області.
Отже, підтвердилися доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 908/799/17, від 30 травня 2019 року у справі № 918/163/18, від 12 січня 2021 року у справі № 908/730/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 922/1658/20, відповідного до якого у разі звернення з позовом прокурора в інтересах уповноваженого органу сам орган набуває статусу позивача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).
У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, проте допущено порушення норм процесуального права.
Наведене дає підстави для висновку про задоволення касаційної скарги і зміну мотивувальної та резолютивної частин постанови Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2021 року у частині розподілу судових витрат.
З огляду на те, що постанова Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2021 року оскаржена лише в частині розподілу судових витрат, а не у частині розгляду позовних вимог по суті, Черкаська обласна прокуратура судовий збір за подачу касаційної скарги не платила.
Судові витрати не є самостійними позовними вимогами та не входять до ціни позову, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат за подачу касаційної скарги.
Наведене узгоджується з правовим висновком, висловленим у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 914/633/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 922/1658/20.
Постанова Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2021 року щодо позовних вимог по суті спору не оскаржена, а тому не була предметом перегляду Верховного Суду.
Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури задовольнити.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2021 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити.
Викласти абзац п'ятий резолютивної частини постанови Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2021 року в такій редакції:
«Стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати у справі, що складаються із судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, в розмірі 9 459 грн, по 3 153 грн на кожного».
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук