Ухвала
25 липня 2022 року
м. Київ
справа № 757/23946/21-ц
провадження № 61-6253ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національного банку України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, просила стягнути з Державного бюджету України на свою користь 5 654 498,77 грн на відшкодування майнової шкоди та 302 402,92 грн упущеної вигоди.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року (повний текст якої складено 10 червня 2022 року) апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року - без змін.
06 липня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті (22 700 грн) перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік (31 508,29 грн). На підтвердження вказаних обставин заявник надала довідку № 6063070661041027, видану 03 липня 2022 року Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформовані 03 липня 2022 року Головним управлінням Державної податкової служби у Тернопільській області, про її доходи з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з яких вбачається, що розмір сукупного доходу ОСОБА_1 за минулий (2021) календарний рік становить 31 508,29 грн, з яких: 26 905,80 грн - пенсія, 4 602,49 грн - дохід від надання земельної частки (паю) в оренду.
Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Позовну заяву подано у травні 2021 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2 270 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 просила стягнути з Державного бюджету України на свою користь 5 654 498,77 грн на відшкодування майнової шкоди та 302 402,92 грн упущеної вигоди, а всього - 5 956 901,39 грн. 1 % від 5 956 901,39 грн становить 59 569,01 грн, що перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 5 = 11 350 грн).
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги в розмірі 22 700 грн (2 270 грн х 5 х 200 %).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Доводи клопотання ОСОБА_1 , а також надані на підтвердження її доходу документи дають підстави для висновку, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги (22 700 грн) перевищує 5 % розміру її річного доходу за минулий календарний рік (1 575,41 грн), тому заявлене нею клопотання необхідно задовольнити та звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги в цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначила, що суди попередніх інстанцій в цій справі не врахували правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім цього, ОСОБА_1 вказала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1173 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема щодо спеціальної деліктної відповідальності Держави Україна за шкоду, завдану незаконною ліквідацією банку внаслідок запуску адміністративної процедури на підставі незаконного рішення Національного банку України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.
Керуючись статтями 136, 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року.
Витребувати з Печерського районного суду міста Києва цивільну справу 757/23946/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національного банку України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 25 серпня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко