03 серпня 2022 року
м. Київ
справа №420/13402/20
адміністративне провадження № К/990/18021/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів -Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №420/13402/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови у розгляді документів ОСОБА_1 про визнання особи такою, що потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою статтею 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" розглянути заяву про визнання особи такою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 від 16 вересня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області продовжити строк перебування ОСОБА_1 на території України шляхом проставлення відповідної відмітки у довідці особи, що звернулась за захистом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 02 грудня 2021 року, 17 січня 2022 року, 21 лютого 2022 року та 09 червня 2022 року касаційні скарги громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №420/13402/20 повернуто особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження.
14 липня 2022 року до Верховного Суду вп'яте надійшла касаційна скарга громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №420/13402/20
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з перебуванням іноземця на території України.
У розумінні пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, скаржник не обґрунтував випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у справі незначної складності є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності не вказав випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
За такого правового регулювання та обставин справи, Суд дійшов висновку, що у відкритті провадження необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №420/13402/20.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко