03 серпня 2022 року
м. Київ
справа №340/5957/21
адміністративне провадження № К/990/18158/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року
у справі № 340/5957/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (11.04.2020) по день фактичного розрахунку (26.06.2020) виходячи з грошового забезпечення за останні два повних календарних місяця перед звільненням.
Ухвалою від 15 вересня 2021 року позовну залишено без руху та запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням підстав для поновлення цього строку та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 19 квітня 2022 року, визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачу.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судове рішення про повернення позовної заяви, позивач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, позивач жодним чином не обгрунтовує дане посилання, та не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Позивачем також зазначено, що справа становить значний суспільний інтерес, враховуючи велику кількість військовослужбовців у подібних правовідносинах. Проте, при цьому, скаржник не посилається на різноманітність такої практики, та не доводить, що в результаті зазначеної справи зацікавлена необмежена кількість осіб.
Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 09.07.2020 року у справі №240/11529/19 є безпідставним, оскільки стосується інших правовідносин. Так, у вказаній скаржником справі вирішувалось питання щодо дотримання строку звернення із позовною заявою у справі про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. Натомість, у даній справі спір виник у зв'язку із невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Натомість, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, відповідно до якої строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до ч. 5 статті 122 КАС України визначається місячним строком з дня проведення з позивачем остаточного розрахунку.
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій з посиланнями на нормативно-правові акти України.
Суд наголошує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження позивачем ухвали про повернення позовної заяви та у силу положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись частиною третьою статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі № 340/5957/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова